Рішення

від 29.10.2020 по справі 914/1678/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.10.2020 справа № 914/1678/20

Господарський суд Львівської області у складі судді М.М. Петрашка розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Фізичної особи - підприємця Супрунюка Олександра Михайловича

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Технофантазія"

про стягнення заборгованості в розмірі 68662,22 грн.

за участю представників :

від позивача не з`явився

від відповідача не з`явився

Суть спору : Позов заявлено Фізичною особою-підприємцем Супрунюком Олександром Михайловичем до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Технофантазія" про стягнення заборгованості в розмірі 68662,22 грн., що складається з 65000,00 грн. - основного боргу, 1624,11 грн. - 3% річних та 2038,11 грн. - інфляційних втрат.

Хід розгляду справи викладено в ухвалах суду та відображено у протоколах судового засідання.

Сторони участі представників в підготовче засідання 29.10.2020р. не забезпечили.

18.08.2020р. та 26.08.2020р. на адресу суду від відповідача надійшли відзиви на позовну заяву (вх.№24652/20 та вх.№25064/20), в яких відповідач просить позовну заяву задовольнити з наданням можливості погашення заборгованості відповідно до графіку платежів щомісячно.

В поданих відзивах відповідач також зазначає про неможливість сплати суми заборгованості, що виникла в результаті невиконання договору та необхідність укладення додатку до разового договору-заявки, згідно якого платежі за відповідною заборгованістю Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Технофантазія" зобов`язується здійснювати щомісячно 10 числа в розмірі 5000,00 грн. або мирову угоду.

Таким чином, як вбачається зі змісту поданих відзивів, відповідач фактично визнає позов в повному обсязі.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 46 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) - на будь-якій стадії судового процесу.

Відповідно до частин 3, 4 статті 185 Господарського процесуального кодексу України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення суду у випадку визнання позову відповідачем. Ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому статтями 191, 192 цього Кодексу.

Статтею 191 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. До ухвалення судового рішення у зв`язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз`яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

За таких обставин, оскільки відповідач визнає позов у даній справі, суд вважає за можливе ухвалити рішення.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, суд встановив таке .

Між Фізичною особою-підприємцем Супрунюком Олександром Михайловичем (перевізник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Технофантазія" (експедитор) укладено разовий договір-заявку №30 від 04.06.2019р. та разовий договір заявку №31 від 04.06.2019р. на перевезення вантажів автомобільним транспортом.

Відповідно до пункту 1.1. договорів-заявок експедитор замовляє, а перевізник надає послуги з організації і виконання перевезень вантажів автомобільним транспортом у міжнародному сполученні.

Згідно із пункту 2.1. договорів-заявок ціна перевезення становить 2000,00 євро на день розмитнення по курсу НБУ. Умови оплати: 30-35 днів по оригіналах документів (рахунок, два акти, оригінальні CMR).

Підпунктом 2.1.5. пункту 2.1. договорів-заявок передбачено, що експедитор зобов`язаний своєчасно оплатити виконане перевезення, згідно п.3 даного договору.

Згідно із пунктом 3 договорів-заявок, розрахунки за цим договором здійснюються експедитором згідно погоджених з перевізником умов, викладених у пункті 1.2. цього договору та у строки визначені в пункті 1.2. цього договору після отримання експедитором документів погоджених сторонами у пункті 1.2. цього договору.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем на виконання умов договорів-заявок надано послуги по перевезенню вантажу, що підтверджується міжнародними товарно-транспортними накладними CMR №286038 та №286017.

Відповідно до рахунків-фактур №СФ- 0000403 та №СФ- 0000458 від 13.06.2019р. вартість наданих послуг становить 119579,20 грн. Відповідачем здійснено часткові оплати вартості наданих послуг на загальну суму 54579,20 грн.

Таким чином, як стверджує позивач, неоплаченою залишилась заборгованість в розмірі 65000,00 грн.

Керуючись частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, позивач нарахував відповідачу 2038,11 грн. - інфляційних втрат та 1624,11 грн. - 3% річних.

Враховуючи наведене, позивач звернувся до Господарського суду Львівської області та просить стягнути з відповідача 65000,00 грн. - основного боргу, 2038,11 грн. - інфляційних втрат та 1624,11 грн. - 3% річних.

Відповідач у відзиві на позовну зазначену суму боргу визнав та просив позов задовольнити.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити з таких підстав .

Згідно з статтею 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Пунктом 1 частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Як передбачено статтею 174 Господарського кодексу України, однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але які йому не суперечать.

Згідно з статтею 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За умовами статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно із статтею 909 Цивільного кодексу України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами). Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору перевезення вантажу.

Частинами 1 та 2 статті 307 Господарського кодексу України передбачено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов`язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень.

Як встановлено судом, що між Фізичною особою-підприємцем Супрунюком Олександром Михайловичем (перевізник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Технофантазія" (експедитор) укладено разовий договір-заявку № 30 від 04.06.2019р. та разовий договір заявку № 31 від 04.06.2019р. на перевезення вантажів автомобільним транспортом.

Факт надання позивачем послуг, передбачених у договорах-заявках підтверджується міжнародними товарно-транспортними накладними CMR №286038 та №286017.

Вартість наданих послуг становить 119579,20 грн., що підтверджується рахунком-фактурою №СФ-0000403 на суму 59789,60 грн. та рахунком-фактурою №СФ-0000458 від 13.06.2019р. на суму 59789,60 грн.

Як вбачається з матеріалів справи відповідачем частково здійснено оплату наданих послуг на суму 54579,20 грн. а саме:

- згідно рахунку фактури № СФ - 0000403 в розмірі 22789,60 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 257 від 18.09.2019р. на суму 9789,60 грн., № 268 від 25.09.2019р. на суму 5000,00 грн., № 281 від 31.01.2020р. на суму 5000,00 грн. та № 282 від 29.04.2020р. на суму 3000,00 грн.

- згідно рахунку-фактури № СФ - 0000458 в розмірі 31789,60 грн., що підтверджується платіжним дорученням, № 261 від 17.10.2019р. на суму 9789,60 грн., платіжним дорученням № 262 від 17.10.2019р. на суму 2000,00 грн., платіжним дорученням № 275 від 12.12.2019р. на суму 3000,00 грн., платіжним дорученням № 53 від 03.01.2020р. на суму 10000,00 грн., платіжним дорученням № 270 від 24.01.2020р. на суму 5000,00 грн. та платіжним дорученням № 271 від 06.03.2020р. на суму 2000,00 грн.

Таким чином, як вбачається із матеріалів справи, сума основного боргу становить 65000,00 грн. При цьому вказана сума боргу не заперечується та визнається відповідачем.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності із статтею 193 Господарського кодексу України, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з статтею 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За умовами статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У відзиві на позовну заяву відповідач зазначає про неможливість сплати боргу та про необхідність укладення додатку до разового договору-заявки, згідно якого платежі за відповідною заборгованістю Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Технофантазія" зобов`язується здійснювати щомісячно 10 числа в розмірі 5000,00 грн.

Однак станом на момент прийняття рішення такий додаток із графіком щомісячних платежів суду не надано.

Крім того, суд зазначає, що відповідно до частин 1, 3 статті 331 Господарського процесуального кодексу України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Однак, жодних доказів, які б могли свідчити про існування обставин, які б могли бути підставою для відстрочення або розстрочення виконання рішення суду, боржником не надано.

Враховуючи вищенаведене, перевіривши поданий позивачем розрахунок позовних вимог, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги про стягнення 65000,00 грн. - основного боргу, 2038,11 грн. - інфляційних втрат та 1624,11 грн. - 3% річних, є обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи, визнаються відповідачем та підлягають задоволенню.

При поданні позовної заяви до Господарського суду Львівської області позивачем було сплачено судовий збір в розмірі 2102,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №1740 від 25.06.2020р.

Згідно з частиною 3 статті 7 Закону України Про судовий збір , у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

У частині 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" наведено перелік обставин, коли для повернення судового збору необхідною є наявність відповідного клопотання особи.

Системний аналіз положень частини 1 статті 130 Господарського процесуального кодексу України, частин 1 та 3 статті 7 Закону України "Про судовий збір" дає підстави для висновку, що у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд без клопотання особи у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу із державного бюджету 50% судового збору, сплаченого при поданні позову.

Вищезазначена правова позиція була висвітлена Верховним Судом при огляді проблемних питань застосування судами окремих положень Господарського процесуального кодексу України за результатами проведених нарад, семінарів, круглих столів із місцевими та апеляційними судами (пункт 34 Огляд проблемних питань застосування судами окремих положень ГПК України за результатами проведених нарад, семінарів, круглих столів із місцевими та апеляційними судами від 01.07.2019р., Верховний Суд).

Враховуючи те, що відповідач визнав позов до початку розгляду справи по суті, суд дійшов висновку повернути позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позовної заяви, а саме повернути 1051,00 грн. судового збору, сплаченого відповідно до платіжного доручення №1740 від 25.06.2020р.

Решту суми сплаченого позивачем судового збору, а саме 1051,00 грн., у відповідності до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку стягнути з відповідача на користь позивача, оскільки позов у даній справі слід задовольнити повністю.

Керуючись статтями 2, 13, 74, 76, 77, 78, 86, 129, 130, 236, 237, 238, 240, 241, 327 Господарського процесуального кодексу України, статтею 7 Закону України Про судовий збір , суд

ВИРІШИВ

1 . Позов задовольнити повністю.

2 . Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Технофантазія" (79070, місто Львів, проспект Червоної Калини, будинок 47, квартира 33, ідентифікаційний код 20787657) на користь Фізичної особи-підприємця Супрунюка Олександра Михайловича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) 65000,00 грн. - основного боргу, 2038,11 грн. - інфляційних втрат, 1624,11 грн. - 3% річних та 1051,00 грн. - судового збору.

3 . Наказ видати після набрання рішенням законної сили, відповідно до статті 327 Господарського процесуального кодексу України.

4 . Повернути Фізичній особі-підприємцю Супрунюку Олександру Михайловичу ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) з Державного бюджету 1051,00 грн. судового збору, сплаченого відповідно до платіжного доручення №1740 від 25.06.2020р.

Відповідно до статті 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку у строки, що визначені главою 1 розділу IV Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 06.11.2020р.

Суддя М.М. Петрашко