Рішення

від 26.10.2020 по справі 916/2431/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"26" жовтня 2020 р.м. Одеса Справа № 916/2431/20

Господарський суд Одеської області у складі судді Щавинської Ю.М.

секретар судового засідання Драганова А.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Оптімусгрейн Трейд" (65123, м. Одеса, вул. Марсельська, буд. 42)

до відповідача: Державного підприємства "Хлібна база №77" Державного агентства резерву України (67200, Одеська область, смт.Іванівка)

про стягнення 316 456,41 грн

за участю представників сторін:

від позивача: не з`явився

від відповідача: не з`явився

Історія справи.

1. Короткий зміст позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Оптімусгрейн Трейд".

18.08.2020р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Оптімусгрейн Трейд" звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Державного підприємства "Хлібна база №77" Державного агентства резерву України, в якій просить суд стягнути з відповідача збитки у розмірі 316 456,41 грн та судові витрати.

2. Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 25.08.2020р. відкрито провадження у справі №916/2431/20, справу прийнято до розгляду за правилами загального позовного провадження із призначенням підготовчого засідання на 16.09.2020р. о 17 год. 15 хв.

В судове засідання 16.09.2020р. з`явився представник позивача, який надав пояснення по заявленим вимогам, відповідач до суду не з`явився. Вислухавши пояснення представника позивача, суд оголосив протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 21.10.2020р. об 11 год.15 хв.

Крім того, судом було також визначено попередньо дату для розгляду справи по суті, а саме 26.10.2020р. 14:00, про що відповідача було повідомлено ухвалою суду в порядку ст. 120 ГПК України.

В судовому засіданні 21.10.2020р., в якому представником позивача було подано клопотання про розподіл судових витрат, судом було оголошено протокольну ухвалу про закриття провадження у справі та призначення справи до розгляду по суті на раніше визначені дату та час, а саме: 26.10.2020р. о 14 год. 00 хв.

У судове засідання 26.10.2020р. представник позивача не з`явився.

Відповідач про час та місце судових засідань повідомлявся належним чином шляхом надсилання вищевказаних ухвал суду на його юридичну адресу, що зазначена у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, у судові засідання не з`являвся, про поважність причин відсутності не повідомляв, відзив на позовну заяву не надав.

За змістом ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Приймаючи до уваги, що надіслані судом ухвали суду були отримані відповідачем, про що свідчать наявні в матеріалах справи поштові повідомлення (а.с.92, 99), суд вважає за можливе розглянути справу без участі відповідача за наявними в ній матеріалами відповідно до п.9 ст.165 ГПК України.

3. Позиція учасників справи.

3.1. Доводи Товариства з обмеженою відповідальністю "Оптімусгрейн Трейд".

Між сторонами укладено договір складського зберігання зерна №4 від 04.09.2019р., на виконання якого Товариством з обмеженою відповідальністю "Оптімусгрейн Трейд" було передано відповідачу на зерновий склад 954 170 кг зерна, а в подальшому ще поставлено 230 000 грн. Загальна кількість зерна переданого відповідачу на зберігання склала 1 184 170 кг.

Внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором щодо зберігання зерна виникла недостача переданого на зберігання зерна у кількості 36 374,30 кг, що спричинило збитки Товариству з обмеженою відповідальністю "Оптімусгрейн Трейд" у розмірі вартості недоотриманого зерна у сумі 316 456,41 грн.

4. Фактичні обставини, встановлені судом.

04.09.2019р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Оптімусгрейн Трейд" (поклажодавець) та Державним підприємством "Хлібна база №77" Державного агентства резерву України (зерновий склад) було укладено договір складського зберігання зерна №4 (а.с.10-15), відповідно до якого поклажодавець зобов`язаний передати зерно, а Зерновий склад зобов`язаний прийняти його на зберігання на умовах, визначених цим договором.

Крім того, 04.09.2019р. між сторонами було укладено додаткову угоду №1 до договору (а.с.16-17).

Найменування, кількість зерна, що передається на зберігання, його якісні показники та інші характеристики зазначаються у складських документах, що видаються зерновим складом поклажодавцю відповідно до цього договору (п. 1.2. договору).

Відповідно до п. 2.1. договору (в редакції додаткової угоди) якість зерна повинна відповідати державним стандартам України та підтверджуватись складськими документами на зерно, що видаються Зерновим складом при прийманні зерна на зберігання. У разі виникнення спорів щодо визначення якості зерна при прийманні, не пізніше наступного робочого дня з моменту надходження зерна на зберігання, Поклажодавець має право провести за свій рахунок незалежну перевірку якості зерна із залученням Держпродспоживслужби України. Базисні показники зерна, зокрема, соняшника, становлять: вологість 8%, вміст сміттєвої домішки 3%, масова частка олії 44%.

Згідно п. 2.2. договору (в редакції додаткової угоди) разі невідповідності якісних показників зерна базисним, зерновий склад повідомляє про дані обставини та, погодивши з поклажодавцем, здійснює доробку, а саме: сушіння зернових культур до вологості 13,5% та соняшнику - до 7,5% , очищення до базисних показників, що вказані в п. 2.1. цього Договору, про що складають акти доробки встановленої форми. Якщо якість зерна не відповідає вимогам ДСТУ до класів по зерновій та смітній домішці або по вмісту однієї із фракцій, Зерновим складом проводиться доробка зерна до необхідних показників. Отримані, згідно актів доробки, побічний продукт, відходи першої та другої категорії віддаються поклажодавцеві. Аспіраційні відходи, відходи третьої категорії підлягають знищенню.

За умовами п. 3.1. договору (в редакції додаткової угоди) зерновий склад приймає від Поклажодавця зерно фактичної якості. Погодивши з Поклажодавцем, проводить його доробку, доводить його до базисних показників (згідно п.п. 2.1,2.2), забезпечує кількісне і якісне зберігання зерна та здійснює відвантаження його Поклажодавцю. Зберігання партії зерна - знеособлене.

Після відвантаження зерна зерновий склад зобов`язаний видати поклажодавцеві остаточний акт-розрахунок після повного вибуття партії зерна з врахуванням убутку в межах покращення якості по вологості не більше 0,5 %, смітній домішці: не більше 0,2 %, а також з урахуванням природних витрат в залежності від терміну зберігання зерна згідно норм. Поклажодавець визнає убуток у вазі згідно остаточного акту розрахунку (п.3.2. договору).

Пунктами 4.1.-.4.3. договору встановлено, що зерно передається на зберігання поклажодавцем і приймається зерновим складом на складі за адресою: Одеська область, смт, Іванівка, ДП Хлібна база №77 Держрезерву України. Зерновий склад приймає зерно за фізичною вагою, визначає його якість, при необхідності проводить доробку та сушку зерна. Зерновий склад видає поклажодавцю складські документи на зерно наступної доби після прийняття зерна на зберігання.

Згідно п.5.5. договору відвантаження зерна здійснюється зерновим складом з фактичними показниками якості, що склалися на момент відвантаження в межах класу згідно діючих ДСТУ.

Відповідно до п. 8.1. договору строк зберігання зерна визначено до 01.06.2020р.

Договір набирає чинності з моменту його укладення і діє до виконання сторонами своїх зобов`язань.

В період з 13.09.2019р. по 22.10.2019р. відповідачем було прийнято на зберігання від позивача соняшник 2019р. у кількості 1 184 170 кг, про що свідчать реєстри накладних на прийняте зерно, а також складські квитанції (а.с.18-60, 66-67).

Як встановлено судом з пояснень представника позивача, в жовтні 2019р. відповідачем було здійснено відвантаження Товариству з обмеженою відповідальністю "Оптімусгрейн Трейд" зерна, що передано на зберігання за договором.

На виконання умов договору 04.11.2019р., після вивантаження зерна, відповідачем було складено акт-розрахунок №9 (а.с.61), за яким загальна кількість соняшника, переданого позивачем на зберігання, склала 1 184 170 кг з показниками якості по вологості 7,74% та по смітним домішкам 5,72%.

Згідно п.п.9-11 названого акту відповідачем видано позивачу 1 178 019 кг соняшника з показниками якості по вологості 7,79% та по смітним домішкам 10,66%; різниця між надходженням і видатком становить 6 151 кг; нарахування у масі становить 57 527 кг (58 498 кг за рахунок смітної домішки + 592 кг за рахунок вологості - 1563 кг природного убутку).

Дослідивши наданий позивачем акт, суд, з урахуванням даних зазначених в акті, вказує на те, що загальна маса нестачі соняшнику, який підлягає поверненню, становить 63 678 кг , тобто маса, яка зазначена в п.12 акту.

При цьому, судом не може бути взята до уваги визначена актом вага, яка підлягає поверненню, у розмірі 67 527 кг, як така, що визначена помилково з урахуванням наведених в акті даних. При цьому наведені в п.13-15 акту дані жодним чином не призводять до збільшення маси нестачі вантажу, яка підлягає поверненню, оскільки є такими, що розшифровують відомості, зазначені у попередніх пунктах.

Як вказує позивач, з метою усунення недостачі, відповідачем згідно товарно-транспортних накладних було відвантажено соняшник, який не відповідав повному обсязі вимогам щодо якості зерна, встановленим п.2.1. договору та ДСТУ 1011:2009.

Загальна кількість поставленого відповідачем соняшника, за підрахунками позивача, склала 31 760,76 кг.

Поряд з цим, досліджуючи надані позивачем товарно-транспортні накладні, суд не погоджується з наведеним позивачем у позовні заяві розрахунком та вважає його частково помилковим з урахуванням невірно визначеної фактичної маси поставленого соняшнику.

Так у своєму розрахунку позивачем зазначено вагу, наведену у графі "кількість місць", та не враховано фактично прийняту вагу після перезважування, про що на відповідних накладних є написи, та зазначені відомості жодним чином не спростовані.

Так згідно товарно-транспортних накладних (а.с.62-65) відповідачем було відвантажено позивачу наступну кількість соняшнику: ТТН №280 від 22.11.2019р.: маса соняшника - 20470 кг, сміттєві домішки - 22,83%, показник вологості - 8,5%; ТТН №281 від 26.11.2019р.: маса соняшника - 17 770 кг, сміттєві домішки - 55,17%, показник вологості - 9,0%; ТТН №282 від 29.11.2019р.: маса соняшника - 13 810 кг, сміттєві домішки - 75,0%, показник вологості - 8,9%; ТТН №283 від 02.12.2019р.: маса соняшника - 13 810 кг, сміттєві домішки - 80,0%, показник вологості - 9,5%).

За підрахунком суду, враховуючи, що погіршення якості зерна за рахунок показників сміттєвої домішки та вологості тягне за собою зменшення фактичної кількості зерна належної якості за рахунок збільшення маси побічних продуктів і відходів, позивачем фактично було отримано соняшника належної якості вагою 31 341,8 кг.

При цьому суд не приймає до уваги відомості щодо залікової ваги, яка вказана у товарно-транспортних накладних (а.с.62-65), оскільки жодних пояснень щодо методики її визначення позивач не надав, натомість, як вбачається з позовної заяви, використовував методологію, аналогічну застосованої судом.

Таким чином, недостача зерна, прийнятого відповідачем на зберігання, складає 32 336,20 кг (63 678 кг - 31 341,8 кг = 32 336,20 кг).

Позивач зазначає, що вартість недоотриманого ним соняшника належної якості є збитками Товариства з обмеженою відповідальністю "Оптімусгрейн Трейд".

Сума збитків розрахована позивачем з урахуванням цінової довідки Одеської регіональної торгово-промислової палати (а.с.68), згідно якої закупівельні ціни визначені в гривнях України за 1 тону та складають з урахуванням ПДВ на соняшник врожаю 2019р. станом на 04.11.-02.12.2019р. - 8700-9200 грн при умові постачання СРТ підприємство.

З метою досудового врегулювання спору, позивачем на адресу відповідача було надіслано претензію (а.с.69-75), яка залишилась без відповіді та задоволення, що стало підставою для звернення Товариства з обмеженою відповідальністю "Оптімусгрейн Трейд" до суду з відповідним позовом.

5. Позиція суду.

Відповідно до ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У відповідності до ч.1 ст. 936 ЦК України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов`язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Згідно ст. 941 ЦУ України за згодою поклажодавця зберігач має право змішати речі одного роду та однієї якості, які передані на зберігання.

Статтею 942 ЦК України визначено, що зберігач зобов`язаний вживати усіх заходів, встановлених договором, законом, іншими актами цивільного законодавства, для забезпечення схоронності речі.

За приписами ч. 1 та 2 ст. 949 Цивільного кодексу України зберігач зобов`язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості. Річ має бути повернена поклажодавцю в такому стані, в якому вона була прийнята на зберігання, з урахуванням зміни її природних властивостей.

Згідно з пунктами 10, 24, 27 статті 1 Закону України "Про зерно і ринок зерна в Україні" зберігання зерна - це комплекс заходів, що включають приймання, доробку, зберігання і відвантаження зерна; складські документи на зерно - це товаророзпорядчі документи, що видаються зерновим складом власнику зерна як підтвердження прийняття зерна на зберігання та посвідчення наявності зерна і зобов`язання зернового складу повернути його володільцеві такого документа; якість зерна та продуктів його переробки - сукупність споживчих властивостей зерна та продуктів його переробки, які відповідають вимогам державних стандартів, технічних умов, фітосанітарних і ветеринарно-санітарних норм та інших нормативних документів.

Відповідно до ст. 24 Закону України "Про зерно і ринок зерна в Україні" зерно підлягає зберіганню у зернових складах. Власники зерна мають право укладати договори складського зберігання зерна на зберігання зерна у зернових складах з отриманням складських документів на зерно, а також зберігати зерно у власних зерносховищах.

При прийманні зерна на зберігання зерновий склад зобов`язаний здійснити аналіз його якості.

Зерновий склад зобов`язаний вживати усіх заходів, передбачених цим Законом, нормативно-правовими актами, договором складського зберігання зерна, для забезпечення схоронності зерна, переданого йому на зберігання.

Згідно зі ст. 32 Закону України "Про зерно і ринок зерна в Україні" зерновий склад зобов`язаний повернути поклажодавцеві або особі, зазначеній ним як одержувач, зерно у стані, передбаченому договором складського зберігання та законодавством.

Згідно з ч. ч. 1 та 3 ст. 950 Цивільного кодексу України за втрату (нестачу) або пошкодження речі, прийнятої на зберігання, зберігач відповідає на загальних підставах.

Частиною 1 статті 33 Закону України "Про зерно і ринок зерна в Україні" визначено, що за втрату, нестачу чи пошкодження зерна, прийнятого на зберігання, зерновий склад несе відповідальність на підставах, передбачених законодавством.

Положеннями статті 951 Цивільного кодексу України, які кореспондуються з положеннями ст. 34 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні", визначено, що збитки, завдані поклажодавцеві втратою (нестачею) або пошкодженням речі, відшкодовуються зберігачем: 1) у разі втрати (нестачі) речі - у розмірі її вартості; 2) у разі пошкодження речі - у розмірі суми, на яку знизилася її вартість. Якщо внаслідок пошкодження речі її якість змінилася настільки, що вона не може бути використана за первісним призначенням, поклажодавець має право відмовитися від цієї речі і вимагати від зберігача відшкодування її вартості.

Згідно з нормами ст. 16 Цивільного кодексу України, одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків.

Статтею 22 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, якій завдано збитків у в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Згідно до ст. 224 Господарського кодексу України встановлено обов`язок учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються, зокрема, вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства (ст. 225 Господарського кодексу України).

Відшкодування збитків є одним із видів цивільно-правової або господарсько-правової відповідальності, для застосування якої необхідна наявність всіх елементів складу правопорушення, а саме: протиправної поведінки (дії чи бездіяльності особи); шкідливого результату такої поведінки - збитків; причинно-наслідкового зв`язку між протиправною поведінкою та збитками; вини особи, яка заподіяла шкоду.

У разі відсутності хоча б одного з елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не наступає.

Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи. Протиправність поведінки боржника або кредитора у позадоговірних правовідносинах полягає у порушенні правової норми.

Під шкодою розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага (життя, здоров`я тощо).

Як встановлено судом, відповідач, в порушення прийнятих на себе зобов`язань, не повернув позивачу переданий на зберігання соняшник кількістю 32 336,20 кг, доказів зворотного матеріали справи не містять.

Враховуючи наведене у сукупності, суд зазначає, що з боку відповідача має місце неналежне виконання договірних зобов`язань з повернення усього обсягу переданого на зберігання соняшнику, тобто має місце порушення договірного зобов`язання, що свідчить про протиправність поведінки відповідача, внаслідок чого позивачу завдано збитків у розмірі вартості недостач соняшника.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок суми збитків, з урахуванням встановленої судом фактичної недостачі соняшнику у сумі 32 336,20 кг, виходячи із вартості соняшника, визначеної на підставі довідки Одеської регіональної торгово-промислової палати, суд зазначає про його помилковість з урахуванням здійснення розрахунку, виходячи з невірно визначеної маси соняшнику, що підлягає поверненню.

За підрахунком суду, сума збитків, завданих позивачку неправомірними діями відповідача, становить 281 324,94 грн (32,3362 тонни х 8700 грн = 281 324,94 грн).

При цьому суд зауважує про не доведення відповідачем належними та допустимими доказами відсутності його вини у неналежному збереженні зерна і невиконанні обов`язку з відвантаження такого зерна.

Враховуючи доведення позивачем належними та допустимими доказами порушення відповідачем зобов`язання за договором, факт спричинення збитків, їх розмір та прямий причинний зв`язок між заявленою сумою збитків та діями відповідача, суд доходить висновку про часткове задоволення вимог позивача про стягнення з відповідача суми збитків у розмірі 281 324,94 грн.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд зазначає наступне.

Частина 1 ст. 123 ГПК України встановлює, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, серед іншого, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України).

Згідно з приписами ч. 2 ст. 16 ГПК України представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, згідно зі ст. 126 ГПК України, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч.8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Відшкодування витрат з надання правової допомоги здійснюються господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, зокрема, угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об`єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем у підтвердження понесення ним витрат на правову допомогу у сумі 20 000 грн надано договір про надання правової допомоги від 20.07.2020р., укладений між адвокатом Івановою Ю.Ю. та ТОВ "Оптімусгрейн Трейд" (а.с.103-104) з додатком (а.с.104), акти погодження об`єму наданої правової допомоги від 23.07.2020р. на суму 15 000 грн (а.с.105-106 ).

Так, за умовами пункту 4 договору гонорар адвоката по цьому договору встановлюється за згодою сторін в порядку та розмірі, зазначеними у відповідності до додатку 1 до договору та складає: узгодження правової позиції, збір доказів - 5000 грн, підготовка та подання позовної заяви - 10 000 грн, участь у судових засіданнях, виходячи з вартості 2 500 грн за один судодень.

За умовами п.2 додатку до договору гонорар сплачується клієнтом протягом 3 робочих днів з дня виставлення рахунку.

Дослідивши подані позивачем докази, суд зауважує про відсутність в матеріалах справи доказів понесення витрат на правову допомогу, а також обґрунтувань стосовно того, що такі витрати будуть понесені позивачем у майбутньому, натомість, у клопотанні про розподіл судових витрат позивач просить суд відшкодувати за рахунок відповідача витрати, які він поніс.

Крім того, суд зауважує, що, визначаючи у клопотанні про розподіл судових витрат розмір правової допомоги, представником позивача було розраховано суму гонорару за участь у судових засіданнях на рівні 5 000 грн, виходячи з орієнтовної кількості судових засідань (2 засідання). Водночас, фактично, адвокат Іванова Ю.Ю. приймала участь лише у одному судовому засіданні.

Враховуючи наведене у сукупності, підстави для задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача витрат на правову допомогу у сумі 20 000 грн у суду відсутні.

Враховуючи часткове задоволення позовних вимог, витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст.129,232,233,236-238,240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства "Хлібна база №77" Державного агентства резерву України (67200, Одеська область, Іванівський район, смт. Іванівка, код ЄДРПОУ 20947701) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Оптімусгрейн Трейд" (65123, м. Одеса, вул. Марсельська, буд. 42, код ЄДРПОУ 41530994) 281 324 /двісті вісімдесят одну тисячу триста двадцять чотири/ грн 94 коп., судовий збір у сумі 4 219 /чотири тисячі двісті дев`ятнадцять/ грн 87 коп.

3. У задоволенні решти позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та підлягає оскарженню до Південно-західного апеляційного господарського суду в порядку ст.256 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст складено 05 листопада 2020 р.

Суддя Ю.М. Щавинська