Рішення

від 29.10.2020 по справі 922/1812/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" жовтня 2020 р.м. ХарківСправа № 922/1812/20

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Аріт К.В.

при секретарі судового засідання Горбачовій О.В.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ареджі Готельменеджмент" (AREGY Hotelmanagement LLC), Австрія до Товариства з обмеженою відповідальністю "АлваріумСофт", м.Харків про стягнення коштів та витребування майна за участю представників:

позивача - не з`явився;

відповідача - не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

10.06.2020 року позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Ареджі Готельменеджмент" (AREGY Hotelmanagement LLC) звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "АлваріумСофт", в якому просить суд:

1. Зобов`язати ТОВ "АлваріумСофт" передати представнику AREGY Hotelmanagement LLC архівні копії сайту mountains.at, копії працездатних баз даних сайту mountains.at зі всіма атрибутивами, що стосуються SEO-оптимізації сайту, копії опублікованих текстових блоків (у тому числі, але не обмежуючись, статтями та описами) на сайті mountains.at з URL-адресами з прив`язкою до текстів, висновки та звіти щодо дії, направлених на SEO-оптимізацію та пов`язаних з нею, що є невід`ємними частинами майна AREGY Hotelmanagement LLC та перебуває у незаконному володінні ТОВ "АлваріумСофт".

2. Стягнути з ТОВ "АлваріумСофт" недотриману вигоду, спричинену протиправними діями ТОВ "АлваріумСофт", на користь AREGY Hotelmanagement LLC, у розмірі 664497,34 грн. на рахунок Aregy Hotelmanagement GmbH Mцsererstrasse 53, A-6100 Seefeld, Tyrol, Austria Tiroler Sparkasse AG ATU 56190801 IBAN НОМЕР_1 , BIC SPIHAT22.

3. Стягнути з TOB "АлваріумСофт" відшкодування прямої матеріальної шкоди, заподіяної протиправними діями та бездіяльністю, на користь AREGY Hotelmanagement LLC. у розмірі 464465,50 грн.

4. Стягнути з TOB "АлваріумСофт" відшкодування моральної шкоди за негативні дії, нанесені діловій репутації та іміджу AREGY Hotelmanagement LLC, на користь AREGY Hotelmanagement LLC. у розмірі 145145, 47 грн.

5. Стягнути з TOB "АлваріумСофт" відшкодування витрат на правову допомогу, на користь AREGY Hotelmanagement LLC, у розмірі 145145, 47 грн.

6. Стягнути з TOB "АлваріумСофт" відшкодування вартості сплаченого судового збору, на користь AREGY Hotelmanagement LLC, у розмірі 21289,00 грн.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 11.06.2020 року позовну заяву було залишено без руху.

Ухвалою суду від 06.07.2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №922/1812/20 за правилами загального позовного провадження.

Сторони надали до суду наступні документи:

- клопотання позивача про долучення документів (вх.№17848 від 04.08.20, №19126 від 18.08.20);

- відзив відповідача на позов (вх.№20097 від 02.09.20, а.с.195-201), з клопотанням про поновлення строку на його подання, та з клопотанням про витребування доказів, в якому зазначено про недостатність доказів для розгляду справи та витребування у позивача наступних документів.

Надані документи долучені судом до матеріалів справи.

Ухвалою суду від 02.09.2020 року задоволено клопотання відповідача, поновлено строк для подання відзиву та прийнято відзив до розгляду, витребувано у позивача наступні документи:

- належним чином завірені документи на підтвердження державної реєстрації позивача (статут, витяг з реєстру юридичних осіб, тощо);

- належним чином завірені банком-контрагентом підтвердження надсилання відповідачу коштів за виконані роботи;

- підтвердження повноважень особи, яка підписала всі документи, надані в обґрунтування позову.

Цією ж ухвалою продовжено строк підготовчого провадження по справі №922/1812/20 на 30 днів до 05.10.2020 року включно та відкладено підготовче засідання на 24.09.2020 року.

21.09.2020 року позивач надав до суду клопотання (вх.№21708), в якому просить суд:

- надати копію відзиву, який не було отримано позивачем;

- долучити до справи витребувані докази (копії статуту позивача, витягу з корпоративного реєстру з інформації про позивача, паспорту директора позивача, завірені банком-контрагентом підтвердження надсилання відповідачу коштів);

- застосувати до відповідача заходи процесуального примусу;

- відкласти підготовче засідання, у зв`язку з неотриманням відзиву.

Надані позивачем документи долучені до матеріалів справи.

Ухвалою суду від 24.01.2020 року частково задоволено клопотання позивача та відкладено підготовче засідання на 01.10.2020 року.

Ухвалою суду від 01.10.2020 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті в судовому засіданні на 06.10.2020 року, яке було відкладено на 20.10.2020 року та на 29.10.2020 року.

Сторони у судове засідання 29.10.2020 року не з`явились, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, що підтверджується матеріалами справи. Позивач надав клопотання про розгляд справи без його участі (вх.№4249 від 28.10.20).

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, всебічно та повно дослідивши надані докази, суд встановив наступне.

28.11.2019 року між ТОВ Алваріум Софт (виконавцем), що є резидентом України, та компанією AREGY Hotelmanagement LLC (замовником) - резидентом Республіки Австрія, було укладено Договір з розробки та підтримки Інтернет сайту №28/11 (а.с.20-21).

В рамках виконання зазначеного договору 09.12.2019 року, 12.12.2019 року та 19.12.2019 року ТОВ АлваріумСофт було надано рахунки за виконання робіт, на підставі розділу 6 вищевказаного Договору, які оплачені позивачем.

03.01.2020 року о 19-00 сайт, що є предметом Договору та законною власністю Замовника, перебуваючи на обслуговуванні Виконавця, припинив роботу.

В позові зазначено, що на запит щодо статусу майна Позивача представник Виконавця запевнив, що відбувся збій з вини компанії, що надає послуги хостингу.

З відповіді технічної підтримки хостингу вбачається, що збоїв на боці хостингу не було (т.1 а.с.94).

07.01.2020 року Позивачу надійшов рахунок, за яким Відповідач просить оплатити роботи, які позивач оплатив.

В якості доказів протиправної поведінки відповідача у позові міститься посилається на телефонні розмови та стенограму спілкування з громадянином Петренко (т.1 а.с.2).

Основною діяльністю Позивача є готельний та ресторанний напрямок бізнесу. Саме для оптимізації та обслуговування цифрового напрямку реалізації цієї господарської діяльності було найнято Відповідача.

Місцем здійснення Позивачем господарської діяльності є Австрія, а основні продажі та маркетингові заходи реалізуються у інтернеті. Основними завданнями Відповідача було оптимізація та налагодження безперервного функціонування сайту, що є майном Клієнта, який забезпечує основну частку бронювання готелю та ресторану Позивача.

На думку позивача, відповідачем незаконно позбавлено доступу позивача до цього інструмента здійснення господарської діяльності та фізичне знищення його майна нанесло значні збитки, які оцінені в якості недоотриманого прибутку, та ті, що суб`єктивно оцінені, бо нанесли катастрофічну шкоду іміджевого характеру, що складно виразити у матеріальному еквіваленті.

11.01.2020 року вимогу було направлено на електронну пошту Виконавця, того ж дня її відправлення було продубльовано відправкою поштового листа.

Позивач зазначає, що був вимушений вдатись до непрогнозованих витрат, оплативши провайдеру хостингу рахунок за зміну паролів та копіювання залишків інформації.

13.01.2020 року позивач отримав повідомлення від Виконавця, в якому зазначалось, що він привів майно у робочий стан, так як вважає, що його вимоги були виконані.

Позивач протягом значного часу був позбавлений можливості користування власним майном, яке використовується для господарської діяльності, що стало підставою для звернення до суду.

Позивач вважає, що листування та записи телефонних дзвінків з працівниками Виконавця та з його директором, свідчать про встановлення причинно-наслідкових зв`язків та умисність скоєного та становить сукупність суб`єктивних та об`єктивних сторін, що дає змогу кваліфікувати діяння як такі, що відповідають складу злочинів та порушують умови Договору.

Позивач оцінює матеріальну шкоду у еквіваленті 16000 євро за офіційним курсом Національного банку України на дату подачі позовної заяви, що на його думку підтверджується висновками та оцінкою, що є фактично недоотриманою вигодою.

Позивач оцінює недоотриману вигоду у 22890,74 євро за офіційним курсом Національного банку України на дату подачі позовної заяви.

ТОВ АлваріумСофт направив електронною поштою лист, в якому повідомлено про одностороннє розірвання Договору.

Відповідно до п.4.2 договір може бути розірвано обома сторонами без приводу.

07.02.2020 року позивач направив адвокатський запит та претензію на адресу Відповідача та затребувано передачу архівних копій сайту mountains.at., копії працездатних баз даних сайту mountains.at зі всіма атрибутивами, що стосуються SEO-оптимізації сайту, копії опублікованих текстових блоків (у тому числі, але не обмежуючись, статтями та описами) на сайті mountains.at з URL-адресами з прив`язкою до текстів, висновки та звіти щодо дії, направлених на SEO-оптимізацію та пов`язаних з нею.

Відповідач у відзивів зазначав, що він не впевнений, що саме з позивачем було укладено спірний договір, всі умови договору виконані, ніяких зобов`язань перед позивачем не має.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Відповідно до ст.509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч.1 ст.193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Згідно з ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Враховуючи вищевикладене суд приходить до висновку, що для вирішення спору необхідно перш за все встановити обсяг та види робіт, які мав виконати відповідач згідно з умовами спірного договору, та строки їх виконання, що надасть суду змогу встановити, чи була вина відповідача у заподіянні шкоди відповідачу, причинно-наслідковий зв`язок між діями відповідача та збитками позивача.

Матеріалами справи підтверджується та визнається сторонами, що між сторонами у справі дійсно існували договірні відносини про те, що Відповідач (Виконавець) надає Позивачу (Замовнику) послуги інтернет розробки, підтримки веб-узлів та інші послуги, зазначені в контракті, а Замовник оплачує ці послуги (п.2.1 Договору про надання послуг інтернет-розробки та підтримки).

П.2.2 Договору передбачає, що послуги інтернет розробки та підтримки мають відповідати вимогам Замовника, узгоджені обома сторонами у письмовому вигляді та затверджені Замовником. Але матеріали справи не містять будь-яких з перелічених документів, а саме: вимоги Замовника до замовлених робіт по інтернет розробці, підтримці веб-узлів та інших послуг. Також в матеріалах справи відсутня будь-яка інша угода, яка б конкретизувала умови до робіт і послуг, які б висувались Позивачем до Відповідача. Фактично, будь-які домовленості досягались в неформальному вигляді, скільки Замовник (Позивач) не надіслав Виконавцю Технічне завдання, як того передбачає практика роботи в ІТ-галузі, обмежуючись наданням вказівок у вигляді листування. Це, в свою чергу, призвело до подальшого неузгодженого в письмовому вигляді робочого процесу. Будь-яких документів, передбачених вказаною угодою, позивач до матеріалів справи не надав.

Договір про надання послуг інтернет-розробки та підтримки веб-узлів містить посилання на порядок оплати по кожній наданій послузі у вигляді "два рази на місяць протягом 14 банківських днів після відправки рахунку-фактури Замовнику за рейтом 12-14 Евро за годину і повинна бути описана в акті виконаних робіт згідно замовлення . Але Позивачем також не було надано будь-яких документів, які б підтверджували факт розрахунку вартості робіт. Також не зрозуміло, що в даному випадку передбачається під терміном рейт . Але це єдине посилання в єдиному документі у справі, який був би підписаний обома сторонами за договором. При цьому, звертаючи увагу на підтверджені Позивачем оплати за відповідні етапи робіт, роботи були виконані Відповідачем в повному обсязі, що підтверджується самим фактом узгодження Позивачем сум оплати.

Відповідно до домовленостей між Сторонами, Позивач зобов`язувався сплачувати виставлені Відповідачем інвойси по факту виконаних робіт.

Умови угоди між Сторонами вирішувались в неформальному вигляді, тобто у переписці в месенджерах і таким чином вирішувались зникаючі непорозуміння. Фактично передача розробленого сайту до 11 січня 2020 року від відповідача Позивачу ще не відбулась, оскільки Сторонами не був підписаний акт виконаних робіт. Підставою чого було відсутність фактичної сплати (надходження коштів на рахунок відповідача та їх зарахування відповідачем). По інвойсу Відповідач вважав зобов`язання з боку Позивача невиконаними.

Судом встановлено, що у спірному договорі не зазначено, що і коли є підтвердженням оплати (переказ коштів позивачем чи надходження їх на рахунок відповідача), кожна з сторін договору трактувала момент оплати по різному.

Відповідач виконував роботи, які сторони погоджували в довільній формі, без Специфікації та технічного завдання, та які оплачував позивач. Позивачем додано до позову роздруківку листування в месенджері між сторонами, хоча умовами договору не була впроваджена процедура електронного документообігу, а Сторони надсилали свої інформаційні повідомлення щодо узгодження та виконання умов договору без дотримання вимог стосовно наявності обов`язкових реквізитів електронного документу та без завірення його своїм електронним підписом. Така форма обміну листуванням в месенджерах або за допомогою електронної пошти у спірному Договорі не передбачена.

Враховуючи, що з наданої позивачем переписки в месенджері неможливо встановити, які саме роботи і в якому обсязі та в які строки мав виконати відповідач, суд прирівнює оплату позивачем наданих послуг до акту прийняття виконаних робіт відповідачем.

Таким чином, з наданих позивачем до суду доказів та з умов спірного договору неможливо встановити чи відноситься передача архівних копій сайту mountains.at, копій працездатних баз даних сайту mountains.at зі всіма атрибутивами, що стосуються SEO-оптимізації сайту, копій опублікованих текстових блоків (у тому числі, але не обмежуючись, статтями та описами) на сайті mountains.at з URL-адресами з прив`язкою до текстів, висновки та звіти щодо дій, направлених на SEO-оптимізацію та пов`язаних з нею, до предмету спірного договору та обов`язків відповідача за ним.

Позивачем не підтверджено належними доказами наявність цих даних у відповідача та обов`язку щодо їх передачі позивачеві згідно з умовами спірного договору. У зв`язку з чим позовна вимога про передачу майна не підтверджується матеріалами справи та є необґрунтованою.

Щодо ідентифікації юридичної особи позивача-замовника суд зазначає наступне.

Відповідач у відзиві зазначає, що з огляду на відсутність в Договорі, на який посилається Позивач, навіть ім`я особи, яка підписувала вказаний Договір від імені Замовника, не зрозуміло яке відношення до вказаного договору має Позивач. Тобто, будь-яка ідентифікація Замовника з Позивачем в матеріалах справи відсутня. Відповідач вважає, що в матеріалах справи відсутні підтвердження того факту, що Замовник за Договором та Позивач - це одна особа

Суд не погоджується з цим твердженням, з огляду на наступне.

В позовній заяві в якості ідентифікації Позивача присутній ідентифікаційний код 5707226.

Матеріалами справи підтверджується, що саме з позивачем відповідач підписав спірний договір. Про це свідчать наступні документи (хоча копії надані позивачем без перекладу на українську мову, т.1 а.с.217-233): статут позивача, витяг з корпоративного реєстру, паспорт директора, і перш за все завірені банком - контрагентом підтвердження надсилання коштів відповідачу, спірним договором (т.1 а.с.20-21, з перекладом на українську мову), переписка між сторонами щодо оплати робіт позивачем та зарахування її відповідачем.

Відповідач у ч.4 відзиву (т.1 а.с.197) підтверджує факт існування договірних відносин з позивачем, який замовив розробку веб-вузлів для власних потреб.

Щодо блокування сайту суд зазначає наступне.

Між сторонами за спірним договором склалися правовідношення за схемою: неформальна переписка-виконання робіт, "рахунок-оплата" без опису обсягу та видів виконаних робіт, строків виконання, та оплата.

Позивач у позові зазначає, що відповідач заблокував сайт, у зв`язку з відсутністю оплати виконаних робіт позивачем.

Після оплати сайт запрацював.

Відповідно до ч.1 ст.546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.

Відповідно до положень ст.594 ЦК України

1. Кредитор, який правомірно володіє річчю, що підлягає передачі боржникові або особі, вказаній боржником, у разі невиконання ним у строк зобов`язання щодо оплати цієї речі або відшкодування кредиторові пов`язаних з нею витрат та інших збитків має право притримати її у себе до виконання боржником зобов`язання.

2. Притриманням речі можуть забезпечуватись інші вимоги кредитора, якщо інше не встановлено договором або законом.

3. Кредитор має право притримати річ у себе також у разі, якщо права на неї, які виникли після передачі речі у володіння кредитора, набула третя особа.

4. Ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження притриманої речі несе кредитор, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з ст.595 ЦК України:

1. Кредитор, який притримує річ у себе, зобов`язаний негайно повідомити про це боржника.

2. Кредитор відповідає за втрату, псування або пошкодження речі, яку він притримує в себе, якщо втрата, псування або пошкодження сталися з його вини.

3. Кредитор не має права користуватися річчю, яку він притримує у себе.

Стаття 596 ЦК України передбачає розпорядження річчю, яку притримує кредитор:

1. До кредитора, який притримує у себе річ боржника, не переходить право власності на неї.

2. Боржник, річ якого кредитор притримує, має право розпорядитися нею, повідомивши набувача про притримання речі і права кредитора.

Враховуючи вищевикладене, блокування сайту відповідачем, якщо таке й було, що не доведено належними та допустимими доказами, можливо розцінювати як притримання.

Щодо збитків та шкоди суд зазначає наступне.

Позивач оцінює недоотриману вигоду у 22890,74 євро за офіційним курсом Національного банку України на дату подачі позовної заяви (664497,34 грн.), матеріальну шкоду в 464465,50 грн., моральну шкоду в 145145, 47 грн.

В якості підтвердження об`єму втрат позивач посилається на порівняльні звіти за 2019 та 2020 роки, з системи бронювання номерів Protei, яка автоматично направляє дані у фіскальні органи, та на підставі цих даних обчислюються податки Позивача.

Різницю цін у відповідних роках до суду не надано, про вплив у 2020 році на об`єм втрат карантинних заходів, пов`язаних з запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) також не зазначено та не враховано.

Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Згідно з ст.611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків.

Ч.2 ст.22 ЦК України встановлено, що збитками визначаються втрати, яких особа зазнала у зв`язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права, а також доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене.

Підставою для відшкодування збитків є склад правопорушення, який включає наступні фактори:

- наявність реальних збитків;

- вина заподіювача збитків;

- причинний зв`язок між діями або бездіяльністю винної особи та збитками.

Збитки - це витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною у відповідності до ст.224 ГК України.

Статтею 225 ГК України визначений вичерпний перелік складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, зокрема: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково втрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом, вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства.

Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків за порушення договірних зобов`язань та/або відшкодування позадоговірної шкоди потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, збитки, причинний зв`язок між протиправною поведінкою боржника та збитками кредитора, вина боржника.

Відсутність хоча б одного із вище перелічених елементів, утворюючих склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.

Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Причинний зв`язок між протиправною поведінкою і збитками є обов`язковою умовою відповідальності. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдані особі, - наслідком такої протиправної поведінки. Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною збитків, коли вона прямо (безпосередньо) пов`язана зі збитками. Непрямий (опосередкований) зв`язок між протиправною поведінкою і збитками означає лише, що поведінка оцінюється за межами конкретного випадку, і, відповідно, за межами юридично значимого зв`язку.

Відшкодуванню підлягають збитки, що стали безпосереднім, і що особливо важливо, невідворотним наслідком порушення боржником зобов`язання чи завдання шкоди. Такі збитки є прямими. Збитки, настання яких можливо було уникнути, які не мають прямого причинно-наслідкового зв`язку є опосередкованими та не підлягають відшкодуванню.

Отже, для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: 1) протиправної поведінки; 2) збитків; 3) причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками; 4) вини та встановлення заходів, вжитих стороною для одержання такої вигоди.

Таким чином, саме на позивача покладається обов`язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяними збитками. При цьому, важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдано особі, - наслідком такої протиправної поведінки.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 14.02.2018 у справі № 910/6657/16, від 07.02.2018 у справі № 917/1651/16, а також у постановах Верховного Суду України від 09.11.2016 у справі №3-1071гс16, від 28.01.2015 у справі №3-210гс14.

Відповідно до ч.1 ст.623 ЦК України боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. При визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

Враховуючи норми ч.4 ст.623 ЦК України на кредитора покладений обов`язок довести розмір збитків, заподіяних йому порушенням зобов`язання. При цьому кредитор повинен не тільки точно підрахувати розмір збитків, але і підтвердити їх документально. При обрахуванні розміру упущеної вигоди мають враховуватися тільки ті точні дані, які безспірно підтверджують реальну можливість отримання грошових сум або інших цінностей, якби зобов`язання було виконано боржником належним чином.

Враховуючи викладене, позивач повинен довести факт спричинення збитків, обґрунтувати їх розмір, довести безпосередній причинний зв`язок між правопорушенням та заподіянням збитків і розмір відшкодування, а також, на позивача покладено обов`язок доведення того факту, що ці доходи (вигода) не є абстрактними.

Проте, суд не може встановити, що заявлені до стягнення кошти за своєю правовою природою є реальними збитками та упущеною вигодою, моральною шкодою в розумінні чинного законодавства, оскільки відсутні належні та допустимі докази понесення вказаних збитків та вини відповідача, у зв`язку з чим, відсутній причинно-наслідковий зв`язок між діями відповідача та завданими збитками, а тому вимоги позивача щодо стягнення з відповідача збитків та моральної шкоди не підлягають задоволенню.

Ст.1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкода завдана не з її вини.

Таким чином, позивач повинен довести факт заподіяння йому збитків, розмір зазначених збитків та докази невиконання зобов`язань та причинно-наслідковий зв`язок між невиконанням зобов`язань та заподіяними збитками. При визначенні розміру збитків, заподіяних порушенням господарських договорів, береться до уваги вид (склад) збитків та наслідки порушення договірних зобов`язань для підприємства. Тоді як відповідачу потрібно довести відсутність його вини у спричиненні збитків позивачу.

Відшкодуванню підлягають збитки, що стали безпосереднім, і що особливо важливо, невідворотним наслідком порушення боржником зобов`язання чи завдання шкоди. Такі збитки є прямими. Збитки, настання яких можливо було уникнути, які не мають прямого причинно-наслідкового зв`язку є опосередкованими та не підлягають відшкодуванню.

Разом з тим, позивачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження вчинення відповідачем протиправних дій.

Відкриття кримінального провадження, на яке посилається позивач, саме по собі не доводить вини відповідача чи протиправності його поведінки по відношенню до позивача.

Тільки обвинувальний вирок суду в кримінальному провадженні або постанова суду, якою особу притягнуто до адміністративної відповідальності у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою (ч.6 ст.75 ГПК України).

Таким чином, збитки та упущена вигода позивачем не доведені, не підтверджується матеріалами справи, у зв`язку з чим не підлягають задоволенню.

Відповідно до п.4 ч.2 ст.23 ЦК України моральна шкода полягає у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Позивачем не надано доказів протиправної поведінки з боку відповідача, не доведено факту приниження чи завдання шкоди ділової репутації з боку відповідача, у зв`язку з чим позовні вимоги в цій частині є необґрунтованими та задоволенню не підлягають .

Відповідно до ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч.1 ст.75 ГПК України).

Судом встановлено, що позивачем надані докази без належного засвідчення копій, без їх перекладу.

Статтею 79 ГПК України передбачено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Таким чином, підсумовуючи вищевикладене, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову у повному обсязі через його необґрунтованість та недоведеність належними та допустимими доказами.

Щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу та судового збору, суд виходить з положень ст.126 та ст.129 ГПК України, відповідно до яких судові витрати покладаються на позивача, у зв`язку з відмовою в задоволенні позову.

Керуючись статтями 13, 73-80, 86, 126, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

В позові відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду Харківської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги в порядку, встановленому статтями 254, 256 - 259 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено "06" листопада 2020 р.

Суддя К.В. Аріт