Рішення

від 05.11.2020 по справі 923/608/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРCОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул.Театральна,18, м. Херсон, 73000,

тел./0552/26-47-84, 49-31-78, факс 49-31-78, веб сторінка: ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 листопада 2020 року Справа № 923/608/20

Господарський суд Херсонської області у складі судді Павленко Н.А. , при секретарі судового засідання Короткій Ю.А.

за участю представників судового процесу:

від прокуратури: Пуляєв І.В.,

від позивача: Соловйова С.В., довіреність від 20.03.2020,

від відповідача: не прибув,

розглянувши у судовому засіданні справу

за позовом: Прокурора-першого заступника керівника Каховської місцевої прокуратури Херсонської області, Херсонська область, м. Каховка, вул. Соборності, 18 в інтересах

Державної екологічної інспекції у Херсонській області, м. Херсон, пров. Козацький, 10, код ЄДР 38044149

до відповідача: Приватного підприємства "Ш.А.Н.С.", Херсонський область, Каховський район, вул. Шуменська, 3, кв.2, код ЄДР 36157074

про стягнення 333 839 грн. 88 коп. збитків, заподіяних самовільним використанням водних ресурсів.

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача, заяви, клопотання, процесуальні дії суду.

Прокурор-перший заступник керівника Каховської місцевої прокуратури Херсонської області звернулось до Господарського суду Херсонської області з позовною заявою в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Херсонській області (надалі по тексту рішення -позивач) про стягнення з Приватного підприємства "Ш.А.Н.С." (надалі по тексту рішення - відповідач, ПП "Ш.А.Н.С.") 333 839 грн. 88 коп. збитків, заподіяних здійсненням забору підземної води без спеціального дозволу на користування надрами, розрахованих за період з 01.12.206 по 31.12.2018.

Прокурор зазначає, що плановою перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства в діяльності ПП "Ш.А.Н.С.", було встановлено, що відповідач без спеціального дозволу здійснює забір вводи з артезіанських свердловин та скид зворотних вод до накопичувача в с.Роздольне Каховського району з порушенням правил охорони водних ресурсів, чим порушено вимоги ст.44, 48, 49, 70 Водного Кодексу України.

Ухвалою суду від 28.07.2020 було продовжено строк проведення підготовчого провадження на 30 днів, до 28.09.2020 включно,цією ж ухвалою суду було постановлено відкласти підготовче засідання до 08.09.2020.

Ухвалою суду від 08.09.2020 підготовче провадження у справі було закрито, а розгляд справи призначено по суті у судовому засіданні на 05.11.2020.

Відповідач в судове засідання 05.11.2020 не з`явився, про причини неявки суд не повідомив.

Відповідно до ч.1 ст.202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідач належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, а тому суд визнав за можливе розглядту справу за відсутністю представника відповідача.

Відзив на позовну заяву від відповідача до суду не надійшов, з огляду на що суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за наявними матеріалами в порядку ч.9 ст. 165 ГПК України.

Прокурор та позивач в судовому засіданні 05.11.2020 підтримали заявленні позовні вимоги і наполягали на їх задоволенні з підстав викладених у позовній заяві.

На підставі ст. 240 ГПК України в судовому засіданні було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Обставини, які встановленні судом та мотиви визнання доказів більш вірогідними щодо кожної обставини, яка є предметом доказування у справі, мотивована оцінка аргументів наведених учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову.

На підставі наказу в.о. начальника Державною екологічною інспекцією у Херсонській області (далі - Держекоінспекція) №516 від 02.08.2019 було створено робочу групу для проведення планової перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства ПП "Ш.А.Н.С." та доручено робочій групі у період з 5 по 9 серпня 2019 здійснити планову перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства ПП "Ш.А.Н.С.".

Відповідно до направлення на проведення планової перевірки №401 від 02.08.2019 було направлено держаних інспекторів з охорони навколишнього природного середовища Херсонської області для проведення з 05.08.2019 по 09.08.2019 планової перевірки дотримання відповідачем вимог природоохоронного законодавства.

Повідомленням від 17.07.2019 відповідача було проінформовано про проведення з 05.08.2019 по 09.08.2019 планової перевірки.

Держекоінспекція у період з 05.08.2019 по 09.08.2019 проведено планову перевірку щодо дотримання відповідачем вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.

За результатами проведення перевірки складений акт №01-50/401/19 та встановлено, що ПП "Ш.А.Н.С." здійснює забір підземної води на підставі дозволу на спеціальне водокористування виданого 26.09.2013 №Укр.12.17 Хрс Департаментом екології та природних ресурсів Херсонської обласної державної адміністрації терміном дії до 01.01.2017, та подовженого до 01.01.2020. Основною метою водокористування є господарсько-питне водозабезпеченян населення та установ Роздольненської та Костогризівської сільських рад. Джерелом водопостачання є підземні води з арт. Свердловин. Водокористування дозволяється при дотриманні лімітів з підземних джерел-438,2тис.м 3 /рік, передача води первинним водокористувачам -306,8тис.м 3 /рік, установам та організаціям -2,9тис. м 3 /рік, скид зворотних вод до накопичувача в с.Роздольне-15,3 тис. м 3 /рік.

ПП "Ш.А.Н.С." не є землекористувачем земельних ділянок під свердловинами. Підприємство здійснює забір підземної води без спеціального дозволу на користування надрами (видобування підземних вод), що є порушенням ст.16, 19, 23 Кодексу України про надра.

09.08.2019 директору ПП "Ш.А.Н.С." було винесено припис №01-50/401/19 в якому серед іншого було приписано до 09.12.2019 оформити дозвіл на користування надрами.

Також, 09.08.2019 на директора ПП "Ш.А.Н.С." було складено протокол №11303 про адміністративне правопорушення, в якому зазначено, що встановлено факт порушення правил державної власності на надра, ПП "Ш.А.Н.С." здійснює забір підземної води без спеціального дозволу на користування надрами, що порушує ст.ст. 16,19,21,23 Кодексу України "Про надра".

Постановою про накладання адміністративного стягнення від 09.08.2019 №04-09/95 на директора ПП "Ш.А.Н.С." у зв`язку з тим, що ПП "Ш.А.Н.С." порушено правила експлуатації водогосподарських споруд і пристроїв, порушено правила ведення обліку кількості забраних підземних вод, накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 30 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 510грн.

Відповідно до квитанції №4872651 від 15.08.2019 директором ПП "Ш.А.Н.С." було сплачено накладений позивачем адміністративний штраф у розмірі 510грн.

26.11.2019 Держекоінспекція направила на адресу позивача претензію №10-10/110 в якій на добровільних засадах пропонувала відшкодувати заподіяні Державі збитки у розмірі 333839,88грн.

Предметом спору у цій справі є вимога прокурора про стягнення з відповідача 333839,88грн. шкоди, завданої державі внаслідок порушення природоохоронного законодавства.

Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

Відносини в галузі охорони навколишнього природного середовища України регулюються Законом України "Про охорону навколишнього природного середовища", земельним, водним, лісовим законодавством, законодавством про надра, про охорону атмосферного повітря, про охорону і використання рослинного і тваринного світу та іншим спеціальним законодавством.

Відповідно до статті 38 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" використання природних ресурсів в Україні здійснюється в порядку загального і спеціального використання природних ресурсів. В порядку спеціального використання природних ресурсів громадянам, підприємствам, установам і організаціям надаються у володіння, користування або оренду природні ресурси на підставі спеціальних дозволів, зареєстрованих у встановленому порядку, за плату для здійснення виробничої та іншої діяльності, а у випадках, передбачених законодавством України, - на пільгових умовах.

Приписами частини 1 статті 149, статті 151 Господарського кодексу України передбачено, що суб`єкти господарювання використовують у господарській діяльності природні ресурси в порядку спеціального або загального природокористування відповідно до цього Кодексу та інших законів. Суб`єктам господарювання для здійснення господарської діяльності надаються в користування на підставі спеціальних дозволів (рішень) уповноважених державою органів земля та інші природні ресурси (в тому числі за плату або на інших умовах). Порядок надання у користування природних ресурсів громадянам і юридичним особам для здійснення господарської діяльності встановлюється земельним, водним, лісовим та іншим спеціальним законодавством.

Відповідно до пункту 2 частини 2 статті 3 Водного кодексу України підземні води та джерела належать до водного фонду України, а згідно зі статтями 1, 6 Кодексу України про надра вони є частиною надр.

Отже, підземні води - це природний ресурс із подвійним правовим режимом, а тому, використовуючи підземні води, слід керуватися і водним законодавством, і законодавством про надра.

Відповідно до положень статтей 46, 48 Водного кодексу України водокористування може бути загальним або спеціальним. Спеціальне водокористування - це збір води з водних об`єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об`єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів. Спеціальне водокористування здійснюється фізичними та юридичними особами для задоволення питних потреб населення, а також для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських та інших державних і громадських потреб.

Спеціальне водокористування здійснюється на підставі дозволу (пункт 9 частини 1 статті 44 Водного кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 19 Кодексу України про надра- надра надаються у користування підприємствам, установам, організаціям і громадянам лише за наявності у них спеціального дозволу на користування ділянкою надр. Право на користування надрами засвідчується актом про надання гірничого відводу.

Згідно зі статтею 21 Кодексу України про надра- надра у користування для видобування прісних підземних вод і розробки родовищ торфу надаються без надання гірничого відводу на підставі спеціальних дозволів, крім випадків, передбачених статтею 23 цього Кодексу, що видаються після попереднього погодження з Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці, та центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення.

Отже, чинним законодавством передбачено обов`язок отримання господарюючими суб`єктами як дозволу на спеціальне водокористування, так і спеціального дозволу на користування ділянкою надр. При цьому спеціальний дозвіл на користування надрами дає право на видобування підземних вод, а дозвіл на спеціальне водокористування - право на їх використання.

Статтею 23 Кодексу України про надра закріплено право землевласників і землекористувачів у межах наданих їм земельних ділянок без спеціальних дозволів видобувати, зокрема, підземні води для власних господарсько-побутових потреб, нецентралізованого та централізованого (крім виробництва фасованої питної води) господарсько-питного водопостачання, за умови, що продуктивність водозаборів підземних вод не перевищує 300 м 3 на добу.

Під час перевірки екологічною інспекцією встановлено, що відповідач не є землевласником і землекористувачем земельних ділянок під свердловинами з яких ним здійснюється забір підземних вод.

З чого вбачається, що відповідач не наділений правом передбаченим ст.23 Кодексу України про надра на видобуток підземних вод без спеціальних дозволів, оскільки не є землевласником і землекористувачем земельних ділянок.

ПП "Ш.А.Н.С" здійснюючи видобуток підземних вод зобов`язаний був отримати спеціальний дозвіл на користування надрами.

З матеріалів справи вбачається, що у відповідача на час перевірки Держекоінспекцією були відсутні спеціальні дозволи на користування надрами (видобування підземних вод), що є порушенням Кодексу України про надра.

Статтями 68, 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" та статтями 110, 111 Водного кодексу України встановлено, що порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність. Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.

Статтею 65 Кодексу України про надра передбачено, що порушення законодавства про надра тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову і кримінальну відповідальність згідно з законодавством України. Відповідальність за порушення законодавства про надра несуть особи, винні у тому числі у самовільному користуванні надрами.

Відповідно до статті 67 Кодексу України про надра підприємства, установи, організації та громадяни зобов`язані відшкодувати збитки, завдані ними внаслідок порушень законодавства про надра, в розмірах і порядку, встановлених законодавством України.

Частиною 1 статті 1166 Цивільного кодексу України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Отже, стаття 1166 Цивільного кодексу України встановлює загальні підстави для відшкодування шкоди в рамках позадоговірних (деліктних) зобов`язань. У деліктних зобов`язаннях діє принцип відповідальності за вину. Тобто, деліктна відповідальність за загальним правилом настає за наявності вини заподіювана шкоди.

Загальними підставами для покладення відповідальності на особу, яка заподіяла шкоду, за змістом статті 1166 Цивільного кодексу України є: протиправна поведінка особи, що заподіяла шкоду, шкідливий результат такої поведінки, тобто настання, наявність самої шкоди, причинний зв`язок між протиправною поведінкою і настанням шкоди та вина особи у заподіянні шкоди.

Враховуючи викладене, правильними у даному випадку у діях відповідача наявні всі елементи правопорушення, що є підставою для покладення на нього відповідальності за заподіяну шкоду, а саме:

- протиправна поведінка, яка полягає у самовільному надрокористуванні;

- вина, що підтверджується актом перевірки, приписом, а також наявна сама шкода, яка обрахована відповідно до Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону і раціональне використання водних ресурсів, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 20.07.2009 року №389 та причинний зв`язок, що виражений у заподіянні вказаної шкоди саме протиправною поведінкою відповідача.

При цьому вирішуючи спір про відшкодування шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу, господарський суд виходить з презумпції вини правопорушника.

Також, судом було перевірено розрахунок позивача, та встановлено, що він зроблений відповідно до Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону і раціональне використання водних ресурсів, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 20.07.2009 № 389.

Згідно із пунктами 9.1, 9.2 Методики розрахунок розміру відшкодування збитків, обумовлених самовільним використанням водних ресурсів за відсутності дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування та/або спеціального дозволу на користування надрами (підземні води), здійснюється за формулою: З сам = 5 х W х Тар (грн.),(23), де W - об`єм води, що використана самовільно без дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування та/або спеціального дозволу на користування надрами (підземні води); Тар - розмір, аналогічний ставці рентної плати за спеціальне використання води, встановленої статтею 255 Податкового кодексу України, на дату виявлення порушення (для поверхневих, підземних, шахтних, кар`єрних та дренажних вод - грн/100 куб.м, води для потреб гідроенергетики та рибництва - грн/10000 куб.м, води, яка входить до складу напоїв, - грн/куб.м). Для води з лиманів Тар аналогічний ставці рентної плати за спеціальне використання поверхневих вод для показника "Інші водні об`єкти", встановленої статтею 255 Податкового кодексу України, на дату виявлення порушення. Фактичний об`єм води, що використана самовільно без дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування та/або спеціального дозволу на користування надрами (підземні води) визначається на основі даних: первинної документації, статистичної звітності, ліміту забору та використання води, індивідуальних норм водоспоживання та водовідведення або довідки фізичної особи - підприємця або юридичної особи за підписом керівництва, завіреної печаткою (за наявності).

Фактичний об`єм води, що використана самовільно без дозвільних документів, визначено на підставі наданих Басейновим управлінням водних ресурсів Нижнього Дніпра звітів за формою № 2-ТП, які підтверджують факт видобування та подальшого використання підземної води в визначеному обсязі.

З огляду на викладене, прокурором доведено наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою.

Враховуючи викладене, та наявність у матеріалах справи достатніх доказів, зокрема, документів, складених за результатами перевірки, якими підтверджується водокористування відповідачем без спеціального дозволу,

Таким чином, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо підстав прокурора для звернення до суду з даним позовом, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Імператив зазначеного конституційного положення встановлює обов`язок органів державної влади та їх посадових осіб дотримуватись принципу законності при здійсненні своїх повноважень, що забезпечує здійснення державної влади за принципом її поділу. Як підкреслив Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 01 квітня 2008 року № 4-рп/2008, неухильне додержання органами законодавчої, виконавчої та судової влади Конституції та законів України забезпечує реалізацію принципу поділу влади і є запорукою їх єдності, важливою передумовою стабільності, підтримання громадського миру і злагоди в державі.

Законом України від 02 червня 2016 року № 1401-VIII "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)", який набрав чинності 30 вересня 2016 року, Конституцію України доповнено статтею 131-1, пункт 3 частини першої якої передбачає, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Стаття 53 ГПК України встановлює, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Відповідно до частини четвертої статті 53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує: 1) в чому полягає порушення інтересів держави, 2) необхідність їх захисту, 3) визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає 4) орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано у статті 23 Закону України від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII "Про прокуратуру", який набрав чинності 15 липня 2015 року. Ця стаття визначає, що представництво прокурором держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом (частина перша). Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження (далі - компетентний орган), а також у разі відсутності такого органу (частина третя). Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень (абзаци перший - третій частини четвертої).

Відповідно до частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.05.2020 року у справі №912/2385/18 сформулювала правовий висновок, що бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого не звернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Частина четверта статті 23 Закону України "Про прокуратуру" передбачає, що наявність підстав для представництва може бути оскаржена суб`єктом владних повноважень. Таке оскарження означає право на спростування учасниками процесу обставин, на які посилається прокурор у позовній заяві, поданій в інтересах держави в особі компетентного органу, для обґрунтування підстав для представництва.

В свою чергу, якщо суд після відкриття провадження у справі з урахуванням наведених учасниками справи аргументів та наданих доказів установить відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді, суд залишає позовну заяву, подану прокурором в інтересах держави в особі компетентного органу, без розгляду відповідно до положень пункту 2 частини першої статті 226 ГПК України.

Матеріалами справи стверджується, що прокурор звернувся до позивача із повідомленням №33-2855вих.20 від 07.05.2020 (а.с.56) про намір звернутися до суду із даним позовом, чим дотримано вимоги ст. 23 Закону України "Про прокуратуру". Оскільки позивачем не вчинено жодних дій з даного приводу, а також ним не оспорюються в ході розгляду спору підстави для представництва, позивач підтримав позов прокурора, суд приходить до висновку про обґрунтованість звернення прокурора до суду із даним позовом, чим спростовуються відповідні доводи відповідача, викладені у запереченнях на відповідь на відзив.

Розподіл судових витрат.

Судовими витратами у даній справі є витрати прокурора на сплату судового збору, які згідно з приписами статті 129 ГПК України підлягають стягненню, а саме у сумі 5007,60 грн.

Керуючись ст. ст. 123, 129, ст. 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в:

1. Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Ш.А.Н.С." (74840, Херсонська область, Каховський район, с. Роздольне, вул. Шуменська, буд. 3, кв. 2, код ЄДР 36157074) відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок порушення природоохоронного законодавства в сумі 333 839,88 грн. на наступні реквізити: р/р UA488999980000033115331021393 в УК у Каховс. р-ні/ОТГ с.Роздол/24062100, ККД 24062100, ЄДРПОУ 38008980. Стягувач - Роздольненська сільска рада.

3. Стягнути з Приватного підприємства "Ш.А.Н.С." (74840, Херсонська область, Каховський район, с. Роздольне, вул. Шуменська, буд. 3, кв. 2, код ЄДР 36157074) на користь Херсонської обласної прокуратури (73000, м. Херсон, вул. Михайлівська, 33) 5007,60 грн. витрат по сплаті судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 241 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня складання повного рішення.

Повне рішення складено та підписано 06.11.2020.

Суддя Н.А. Павленко