Рішення

від 05.11.2020 по справі 924/1067/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"05" листопада 2020 р. Справа № 924/1067/20

м. Хмельницький

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Виноградової В.В.,

за участю секретаря судового засідання Баськової Л.В., розглянувши матеріали справи

за позовом фізичної особи-підприємця Плахотнюка Олександра Васильовича, с. Стара Прилука Липовецького району Вінницької області

до товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Дунаєвецький ливарно-механічний завод", м. Дунаївці Хмельницької області

про стягнення 130500,00 грн

за участю представників:

позивача: Дудчик О.М. - згідно з ордером

відповідача: не з`явився

Рішення ухвалюється 05.11.2020, оскільки в судовому засіданні 26.10.2020 постановлено ухвалу про оголошення перерви в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 240 ГПК України в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

встановив: фізична особа-підприємець Плахотнюк Олександр Васильович, с. Стара Прилука Липовецького району Вінницької області звернувся до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім Дунаєвецький ливарно-механічний завод , м. Дунаївці Хмельницької області про стягнення 130500,00 грн безпідставно набутих коштів.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем в ході виконавчого провадження з виконання мирової угоди, затвердженої ухвалою господарського суду Вінницької області від 12.07.2018 у справі №902/136/18, було перераховано державному виконавцю грошові кошти. Однак у подальшому ухвалою господарського суду Вінницької області від 30.01.2020 у справі №902/136/18 дії виконавця щодо відкриття відповідного виконавчого провадження визнано незаконними. Як на правову підставу позову посилається на положення ст. 1212 ЦК України.

Ухвалою суду від 29.09.2020 відкрито провадження у справі для її розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, призначено судове засідання на 26.10.2020, у якому оголошено перерву на 05.11.2020.

Відповідач представника в судове засідання не направив. На адресу суду надіслав клопотання (від 03.11.2020), в якому повідомив про зайнятість представника в засіданні в іншій справі, просить не проводити розгляд справи без його участі та відкласти розгляд справи.

Представник позивача проти задоволення клопотання заперечив, вказуючи на його безпідставність.

Подане відповідачем клопотання залишене судом без задоволення. При цьому враховано положення ч. 3 ст. 56 ГПК України, відповідно до яких юридична особа бере участь у справі через свого керівника або члена виконавчого органу, уповноваженого діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення (самопредставництво юридичної особи), або через представника. Тобто закон наділяє сторони правом брати участь у справі як через свого керівника або члена виконавчого органу, уповноваженого діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, так і через представника. Також враховано, що суд не викликав у засідання суду конкретного представника відповідача, обізнаність відповідача з розглядом справи, відкладення судового засідання з розгляду справи по суті. Також судом береться до уваги, що явка представників в судове засідання обов`язковою не визнавалася, а в засіданні 26.10.2020 оголошувалась перерва.

На адресу суду відповідачем направлено відзив на позовну заяву (від 26.10.2020), в якому проти позовних вимог заперечив, наголосивши, що сплата спірних коштів здійснювалась на підставі виконання умов чинної мирової угоди, затвердженої ухвалою Господарського суду Вінницької області від 12.07.2018 у справі №902/136/18. При цьому посилається на положення ст. 1215 ЦК України та вказує не те, що отримані стягувачем кошти є його власністю, що до якої він має законні очікування.

Від позивача надійшла заява (від 04.11.2020), в якій просить розглядати справу за наявними матеріалами без урахування відзиву на позовну заяву та доданих до нього доказів, посилаючись на положення ст. 165 ГПК України та неподання відзиву відповідачем у встановлений судом строк без зазначення будь-яких обставин, які перешкоджали йому вчасно подати відзив.

Крім того, з приводу доводів відповідача викладених у відзиві на позов зазначив, що останні не стосуються предмету спору, а стосуються перегляду умов виконання мирової угоди.

Судом відзначається, що ухвалою суду від 29.09.2020 при відкритті провадження у справі було встановлено строк для подання відзиву відповідачем до 23.10.2020. Однак відзив від 26.10.2020 із додатками було надіслано на адресу суду 26.10.2020. При цьому відповідачем не заявлялось клопотання про продовження строку для подання відзиву на позов, а також не обґрунтовувалось, з яких поважних причин не було подано відзив та додані до відзиву від 26.10.2020 матеріали у встановлений строк. Відтак, відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України суд вирішує справу за наявними матеріалами без урахування відзиву відповідача від 26.10.2020 та доданих до нього доказів.

Розглядом матеріалів справи встановлено:

Ухвалою господарського суду Вінницької області від 12.07.2018 у справі №902/136/18 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Дунаєвецький ливарно-механічний завод" до фізичної особи-підприємця Плахотнюка Олександра Васильовича про стягнення 431490,47 грн, за зустрічним позовом фізичної особи-підприємця Плахотнюка Олександра Васильовича до товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Дунаєвецький ливарно-механічний завод" про зобов`язання усунути за власний рахунок недоліки в обладнанні, третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача за первісним позовом: товариство з обмеженою відповідальністю "Керуюча компанія "Дунаєвецький ливарно-механічний завод", третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача за первісним позовом - селянське (фермерське) господарство "Іванна", третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача за зустрічним позовом - селянське (фермерське) господарство "Іванна", затверджено мирову угоду від 09.07.2018 з додатком №1 (далі - мирова угода).

Відповідно до затвердженої мирової угоди її учасниками є: сторона-1 - товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Дунаєвецький ливарно-механічний завод"; сторона-2 - фізична особа-підприємець Плахотнюк Олександр Васильович; сторона-3 - товариство з обмеженою відповідальністю "Керуюча компанія "Торговий дім "Дунаєвецький ливарно-механічний завод"; сторона-4 - селянське (фермерське) господарство "Іванна".

Згідно з п. 1.2 мирової угоди метою укладення цієї мирової угоди є врегулювання спору на підставі взаємних поступок, які стосуються лише прав та обов`язків сторін і третіх осіб.

За умовами п. 2.1 мирової угоди її сторони, за участі уповноважених представників, шляхом огляду на місці встановили та узгодили перелік технічних завдань за договорами №160517/1 та №160517 від 16.05.2017, про що складено акт обстеження обладнання (додаток № 1 до даної мирової угоди), який є невід`ємною частиною мирової угоди, з метою корегування та налагодження продуктивності цілісного виробничого, комплексу - сушарки зернової "Дунаївчанка 9". Сторони підтверджують, що розуміють та однаково тлумачать/трактують умови акту обстеження.

Згідно з п. 2.2 мирової угоди сторони узгодили, що загальна сума, яку мають сплатити Сторона-2 та Сторона-4 Стороні-1 та Стороні-3, становить 520000,00 грн із наступного розрахунку: 1) 350000,00 грн - за договором купівлі-продажу №160517/1 від 16 травня 2017 року, укладеним між Стороною-1 та Стороною-2; 2) 130000,00 грн - за договором купівлі-продажу №160517 від 16 травня 2017 року, укладеним між Стороною-3 та Стороною-4; 3) 40000,00 грн - вартість робіт з налаштування і технічної переробки деталей та вузлів згідно домовленості сторін за цією мировою угодою, які відображені в акті обстеження.

Пунктом 2.3 мирової угоди передбачено, що з метою виконання даної мирової угоди Сторона-2 перераховує на рахунок Сторони-1 перший платіж згідно Договору купівлі-продажу № 160517 /1 від 16 травня 2017 року в сумі 260000,00 грн протягом трьох робочих днів з моменту набрання законної сили ухвалою Господарського суду Вінницької області про затвердження даної мирової угоди.

За умовами п. 2.4 мирової угоди перелік робіт, визначених в акті обстеження, виконуються спеціалістами Сторони-1 і Сторони-3 у 40-денний строк з моменту оплати Стороною-2 першого платежу відповідно до п. 2.3 даної мирової угоди. З метою покращення якості та потужності роботи цілісного виробничого комплексу - сушарки зернової "Дунаївчанка 9" обсяг робіт в процесі виконання п. 2.4 мирової угоди може бути збільшено за рахунок Сторони-1 і Сторони-3. За результатами виконаних робіт сторони підписують двосторонні документи: акт виконаних робіт та акт введення об`єкту (зерносушарки "Дунаївчанка 9") в експлуатацію.

Пунктом 2.5 мирової угоди визначено, що на наступний день, після підписання актів виконаних робіт та введення об`єкту в експлуатацію, про які зазначено в п. 2.4 мирової угоди, Сторона-2 сплачує на користь Сторони-1 згідно п. 2.2 даної мирової угоди 90000,00 грн за умовами договору купівлі-продажу № 160517/1 від 16.05.2017 та 40000,00 грн за умовами мирової угоди; Сторона-4 сплачує на користь Сторони-3 130000,00 грн згідно договору купівлі-продажу №160517 від 16.05.2017.

Відповідно до п. 2.6 мирової угоди з моменту проведення вказаних та узгоджених сторонами дій умови даної мирової угоди вважаються виконаними.

У розділі 3 мирової угоди встановлено прикінцеві умови, згідно яких: сторони мирової угоди зобов`язуються не вчиняти жодних дій, по відношенню один до одного, спрямованих на примусове стягнення (задоволення) інших не передбачених цією мировою угодою вимог, в тому числі немайнового характеру, щодо правовідносин, які є предметом позовів у справі № 902/136/18 чи похідних від них (п. 3.1 мирової угоди); сторони мирової угоди підтверджують, що в разі належного та повного виконання умов даної мирової угоди, не матимуть в майбутньому взаємних претензій один до одного, щодо правовідносин, які стали предметом первісного та зустрічного позовів у справі №902/136/18 (п. 3.2 мирової угоди); у разі невиконання цієї мирової угоди, затвердженої судом, ухвала суду про її затвердження може бути подана для її примусового виконання в порядку, передбаченому законодавством для виконання судових рішень (п. 3.3 мирової угоди); зобов`язання по цій мировій угоді повинні виконуватись належним чином і в установлений нею строк, одностороння відмова від виконання умов цієї угоди, а також одностороння зміна її положень не допускається (п. 3.4 мирової угоди); у разі недотримання строків виконання пункту 2.4 даної мирової угоди, Сторона 1 та Сторона 3 сплачують на користь Сторони 2 та Сторони 4 за кожний день прострочення пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми оплаченого Сторонами 2 та Сторонами 4 обладнання за договором купівлі-продажу №160517/1 від 16.05.2017 та договором купівлі-продажу №160517 від 16.05.2017 відповідно (п. 3.5 мирової угоди); у разі недотримання строків оплати, передбачених пунктом 2.5 даної мирової угоди, сторона 2 та Сторона 4 сплачують на користь Сторони 1 та Сторони 3 за кожний день прострочення пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості відповідно (п. 3.6 мирової угоди).

Додатком №1 до мирової угоди - актом обстеження обладнання, придбаного за договорами купівлі-продажу №160517 від 16.05.2017 та купівлі-продажу №160517/1 від 16.05.2017 за місцем його знаходження: Вінницька область, Липовецький район, с. Стара Прилука, підтверджується, що 04.07.2018 представники вищевказаних сторін провели обстеження обладнання, придбаного за договорами купівлі-продажу №160517 від 16.05.2017 та купівлі-продажу №160517/1 від 16.05.2017, і узгодили дії з наладки, ремонту та виготовлення нового обладнання з метою покращення якості роботи Зерносушильного виробничого комплексу "Дунаївчанка 9".

Стягувачами у виконавчому провадженні за ухвалою господарського суду Вінницької області від 12.07.2018 у справі № 902/136/18 визначено: сторону-1: товариство з обмеженою відповідальністю Торговий дім Дунаєвецький ливарно-механічний завод ; сторону-3: товариство з обмеженою відповідальністю Керуюча компанія Дунаєвецький ливарно-механічний завод . Боржниками у виконавчому провадженні за ухвалою господарського суду Вінницької області від 12.07.2018 у справі №902/136/18 визначено: сторону-2: суб`єкта підприємницької діяльності, фізичну особу-підприємця Плахотнюка Олександра Васильовича; сторону-4: селянське (фермерське) господарство Іванна .

Згідно з розпорядженням приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Гненного Д.А. від 19.12.2019 №60845499 грошові кошти у сумі 1218,25 грн, що надійшли 19.12.2019 на рахунок обліку депозитних сум при примусовому виконанні виконавчого документа №902/136/18, виданого 12.07.2018 господарським судом Вінницької області, про стягнення грошових коштів з Плахотнюка О.В. вирішено перерахувати: 1152,95 грн на користь ТОВ "ТД "Дунаєвецький ливарно-механічний завод", що складає: 652,95 грн - кошти, стягнуті за виконавчим документом; 500,00 грн - компенсація витрат виконавчого провадження (69 грн витрати за користування АСВП + 431 грн компенсація витрат виконавчого провадження); 65,30 грн - на розрахунковий рахунок приватного виконавця в якості основної винагороди по виконавчому провадженню.

Відповідно до платіжного доручення від 19.12.2019 №1372 приватним виконавцем на рахунок ТОВ "ТД "ДЛМЗ" перераховано 1152,95 грн згідно з ухвалою №902/136/18, виданою 12.07.2018 господарським судом Вінницької області (в т.ч. витрати ВП 500 грн), а також відповідно до платіжного доручення від 19.12.2019 №1373 на рахунок приватного виконавця зараховано 65,30 грн винагороди за виконавчим провадженням №60845499.

ФОП Плахотнюком О.В. 05.03.2020 перераховано на користь приватного виконавця Гненного Д.А. кошти в сумі 142281,75 грн в якості "примусового переказу згідно ВП 60845499 від 10.12.2019 про примусове виконання ухвали суду" (платіжне доручення від 05.03.2020 №5).

Згідно з розпорядженням приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Гненного Д.А. від 15.03.2020 №60845499 грошові кошти у сумі 142281,75 грн, що надійшли 05.03.2020 на рахунок обліку депозитних сум при примусовому виконанні виконавчого документа №902/136/18, виданого 12.07.2018 господарським судом Вінницької області, про стягнення грошових коштів з Плахотнюка О.В. вирішено перерахувати: 129347,05 грн на користь ТОВ "ТД "Дунаєвецький ливарно-механічний завод" - кошти, стягнуті за виконавчим документом; 12934,70 грн - на розрахунковий рахунок приватного виконавця в якості основної винагороди по виконавчому провадженню.

Відповідно до платіжного доручення від 06.03.2020 №1753 приватним виконавцем на рахунок ТОВ "ТД "ДЛМЗ" перераховано 129347,05 грн згідно з ухвалою №902/136/18, виданою 12.07.2018 господарським судом Вінницької області; відповідно до платіжного доручення від 06.03.2020 №1755 на рахунок приватного виконавця зараховано 12934,70 грн винагороди за виконавчим провадженням №60845499.

У листі приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Гненного Д.А. (від 01.06.2020) зазначено, що у виконавчому провадженні №60845499 з боржника Плахотнюка О.В. стягнуто на користь стягувача ТОВ "ТД "Дунаєвецький ливарно-механічний завод" грошову суму за виконавчим документом у повному обсязі - в розмірі 130000,00 гривень. Всього у виконавчому провадженні на користь стягувача було перераховано грошову суму в розмірі 130500,00 грн, з яких 130000,00 грн - сума боргу за виконавчим документом та 500,00 грн - компенсація витрат виконавчого провадження, понесених за рахунок авансового внеску стягувача.

Ухвалою господарського суду Вінницької області від 30.01.2020 у справі №902/136/18, залишеною без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 29.04.2020, задоволено скаргу від 21.12.2019, подану представником фізичної особи-підприємця Плахотнюка Олександра Васильовича адвокатом Дудчиком О.М., на дії та рішення приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Гненного Д.А., вчинені під час здійснення виконавчого провадження №60845499 (вх. № 02.8-39/31/19 від 21.12.2019) у справі №902/136/18. Визнано незаконними дії приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Гненного Дмитра Анатолійовича щодо прийняття до виконання та відкриття виконавчого провадження №60845499 з примусового виконання ухвали Господарського суду Вінницької області від 12.07.2018 по справі №902/136/18. Скасовано постанову приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Гненного Дмитра Анатолійовича від 10.12.2019 № ВП 60845499 про відкриття виконавчого провадження. Скасовано постанову приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Гненного Дмитра Анатолійовича від 10.12.2019 № ВП 60845499 про арешт коштів боржника. Скасовано постанову приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Гненного Дмитра Анатолійовича від 10.12.2019 № ВП 60845499 про арешт майна боржника. Скасовано постанову приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Гненного Дмитра Анатолійовича від 10.12.2019 № ВП 60845499 про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження. Скасовано постанову приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Гненного Дмитра Анатолійовича від 10.12.2019 № ВП 60845499 про стягнення з боржника основної винагороди.

В ухвалі зазначено, що на виконання даного пункту мирової угоди фізичною особою-підприємцем Плахотнюком О.В. згідно платіжного доручення №109 від 12.07.2018 перераховано 260000,00 грн на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Дунаєвецький ливарно-механічний завод". Натомість, за умовами п. 2.4 мирової угоди, спеціалістами товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Дунаєвецький ливарно-механічний завод" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Керуюча компанія "Торговий дім "Дунаєвецький ливарно-механічний завод" у 40-денний строк з моменту оплати ФОП Плахотнюком О.В. першого платежу в сумі 260000,00 грн мав був виконаний перелік робіт, визначених в акті обстеження. При цьому обсяг робіт в процесі виконання міг бути збільшеним, а за результатами виконаних робіт сторони мали підписати акт виконаних робіт та акт введення об`єкту в експлуатацію. Зокрема мали бути проведені такі роботи: 1. Пониження біопечі до рівня 200 мм від підлоги монтажу; 2. Ремонт та переробка колосникової решітки біопечі; 3. Виготовлення з`єднувального елементу між біопіччю та теплообмінником; 4. Виготовлення цегляної покрівлі біопечі; 5. Приведення конструкції каналу гарячого повітря теплообмінника у первинне становище; 6. Виготовлення та заміна з`єднувального короба нижньої секції труб колектора теплообмінника з трубами димоходу; 7. Налаштування роботи зерносушарки у відповідності до технічних характеристик, передбачених технічним паспортом та Технічними умовами ТУ У 28.9-3870006-004:2016; 8. Запуск сушарки зернової "Дунаївчанка 9" в експлуатацію у порядку, передбаченому Технічними умовами ТУ У 28.9-3870006-004:2016.

Також зазначено, що згідно з видатковою накладною №ІВ-0000015 від 16.07.2018 та товарно-транспортною накладною №ІВ-16/07 від 16.07.2018 товариство з обмеженою відповідальністю "Керуюча компанія "Торговий дім "Дунаєвецький ливарно-механічний завод" прийняло біопіч та теплообмінник на ремонт. Згідно з актом прийому-передачі обладнання до мирової угоди від 09.07.2018 від 03.10.2018 товариство з обмеженою відповідальністю "Керуюча компанія "Торговий дім "Дунаєвецький ливарно-механічний завод" поставило, а фермерське господарство "Іванна" прийняло обладнання в такій комплектації: цегла № 5, цегла № 44, цегла №45, глина, утеплювач, теплообмінник, піч, кришка, хомут, коліно, труба. Передача обладнання здійснена на виконання мирової угоди з метою виконання монтажних робіт силами підприємства виробника.

За висновком суду, в ході розгляду скарги не знайшли свого підтвердження факти виконання стягувачем усього переліку робіт, передбачених пунктами 1-6 додатку до мирової угоди, зокрема запуск сушарки зернової "Дунаївчанка 9" в експлуатацію. Як передбачено пунктом 2.5 мирової угоди, на наступний день після підписання актів виконаних робіт та введення об`єкту в експлуатацію, про які зазначено в п. 2.4 мирової угоди, фізична особа-підприємець Плахотнюк Олександр Васильович повинен був сплатити на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Дунаєвецький ливарно-механічний завод" згідно з п. 2.2 даної мирової угоди 90000,00 грн за умовами договору купівлі-продажу № 160517/1 від 16 травня 2017 року та 40000,00 грн за умовами мирової угоди, а селянське (фермерське) господарство "Іванна" мало сплатити на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Керуюча компанія "Торговий дім "Дунаєвецький ливарно-механічний завод" 130000,00 грн згідно договору купівлі-продажу № 160517 від 16.05.2017. Станом на час розгляду скарги сторонами мирової угоди не надано доказів, які би підтверджували обопільне підписання ними актів всіх виконаних робіт та введення об`єкту в експлуатацію, про які зазначено в п. 2.4 мирової угоди. Оскільки обов`язок фізичної особи-підприємця Плахотнюка О.В. сплатити 130000,00 грн не настав по причині відсутності обопільно підписаних актів виконаних робіт та підписаного акту введення об`єкту в експлуатацію, мирова угода в частині стягнення зі скаржника вищезазначеної суми заборгованості не підлягала примусовому виконанню приватним виконавцем. Приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Гненний Д.А. не перевірив зустрічного виконання стягувачем його обов`язків, передбачених в мировій угоді, прийняв заяву та 10.12.2019 відкрив виконавче провадження № ВП 60845499. Також 10.12.2019 приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Гненний Д.А. виніс постанову про арешт коштів боржника, постанову про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження, постанову про стягнення з боржника основної винагороди. На думку суду, такі дії приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Генного Д.А. є неправомірними.

Позивач звернувся до відповідача з вимогою (від 02.09.2020), в якій просив у семиденний строк з моменту отримання вимоги повернути на його рахунок безпідставно збережені кошти в сумі 130500,00 грн, посилаючись ухвалу господарського суду Вінницької області від 30.01.2020 у справі №902/16/18, якою визнано незаконними дії приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Гненного Д.А. щодо прийняття до виконання та відкриття виконавчого провадження №60845499 з примусового виконання ухвали господарського суду Вінницької області від 12.07.2018 по справі №902/136/18 та скасування постанов приватного виконавця від 10.12.2019 про відкриття виконавчого провадження, про арешт коштів боржника, про арешт майна боржника, про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження, про стягнення з боржника основної винагороди (накладна та опис вкладення у лист від 04.09.2020).

Позивач, вважаючи, що кошти в сумі 130500,00 грн, перераховані ним у виконавчому провадженні №60845499 з виконання ухвали господарського суду Вінницької області від 12.07.2018 у справі №902/136/18, безпідставно перебувають у відповідача з огляду на скасування, зокрема постанови приватного виконавця про відкриття виконавчого провадження від 10.12.2019 №60845499, звернувся до суду з позовом про їх стягнення.

Аналізуючи подані докази, оцінюючи їх у сукупності, суд до уваги бере таке.

Частиною 1 статті 11 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Згідно із частиною першою статті 177 ЦК України об`єктами цивільних прав є, зокрема, речі, у тому числі гроші.

Відповідно до ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Характерною особливістю кондикційних зобов`язань є те, що підстави їх виникнення мають широкий спектр: зобов`язання можуть виникати як із дій, так і з подій, причому з дій як сторін зобов`язання, так і третіх осіб, із дій як запланованих, так і випадкових, як правомірних, так неправомірних.

Кондикційне зобов`язання виникає за наявності таких умов: 1) набуття чи збереження майна (грошових коштів) однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) набуття чи збереження майна (грошових коштів) відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

Вказану правову позицію висловлено Верховним Судом у постановах від 08.01.2019 у справі №916/2927/17 та від 14.01.2019 у справі №912/1188/17.

Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду України від 2 жовтня 2013 року №6-88цс13 предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна i які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Конструкція статті 1212 ЦК України, як і загалом норм глави 83 цього Кодексу, свідчить про необхідність установлення так званої абсолютної безпідставності набуття (збереження) майна не лише в момент його набуття (збереження), а й станом на час розгляду спору.

Ознаки, характерні для кондикції, передбачають, що пред`явлення кондиційної вимоги можна визнати належним самостійним способом захисту порушеного права власності, якщо: 1) річ є такою, що визначена родовими ознаками, в тому числі грошовими коштами; 2) потерпілий домагається повернення йому речі, визначеної родовими ознаками (грошових коштів) від тієї особи (набувача), з якою він не пов`язаний договірними правовідносинами щодо речі.

Отже, кондикція це позадоговірний зобов`язальний спосіб захисту права власності або іншого права, який може бути застосований самостійно.

Таким чином, права особи, яка вважає себе власником майна (носія іншого цивільного права), підлягають захисту шляхом задоволення позову до володільця (набувача майна) з використанням правового механізму, установленого статтею 1212 ЦК України, у разі наявності цивільних відносин безпосередньо між власником та володільцем майна.

Такий спосіб захисту можливо здійснити шляхом застосування кондикційного позову, якщо для цього існують підстави, передбачені статтею 1212 ЦК України, які дають право витребувати у набувача таке майно.

Судом встановлено, що відповідач набув грошові кошти позивача у розмірі 130500,00 грн, перераховані приватному виконавцю, а ним у подальшому - відповідачу в якості стягнутої заборгованості та компенсації витрат виконавчого провадження в ході примусового виконання ухвали господарського суду Вінницької області від 12.07.2018 у справі №902/136/18, дії приватного виконавця у якому у подальшому були визнані судом незаконними, а постанови про відкриття виконавчого провадження, арешт коштів та майна боржника, про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження та основної винагороди скасовані.

Отже, факт неправомірності дій приватного виконавця щодо відкриття виконавчого провадження виконання ухвали господарського суду Вінницької області від 12.07.2018 у справі №902/136/18 на час розгляду господарським судом спору у цій справі встановлений ухвалою господарського суду Вінницької області від 30.01.2020 у справі №902/136/18, залишеною без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 29.04.2020, і в цій частині має преюдиційне значення відповідно до вимог ч. 4 ст. 75 ГПК України. Доказів скасування вищенаведених судових рішень не подано.

Зазначене свідчить про безпідставне стягнення з позивача приватним виконавцем коштів в сумі 130500,00 грн та, як наслідок, подальше перерахування цих коштів відповідачу, у зв`язку з чим до спірних правовідносин підлягає застосуванню стаття 1212 ЦК України.

Зазначений висновок узгоджується з позицією ВП ВС, висловленою у постанові від 19.06.2018 у справі №910/23967/16.

Беручи до уваги вищенаведене, зокрема те, що грошові кошти володіють родовими ознаками та є замінними речами, позивач не пов`язаний із відповідачем договірними правовідносинами щодо цих грошових коштів, підстава, на якій спірні кошти були перераховані відповідачу, відпала, суд дійшов висновку про обґрунтованість пред`явленої позивачем кондикційної вимоги до відповідача про повернення сплачених позивачем коштів.

З огляду на необхідність правильного, справедливого, всебічного та об`єктивного вирішення спору судом враховується позиція позивача щодо доводів відповідача, викладених у відзиві на позов, з приводу того, що такі доводи стосуються питань виконання мирової угоди, а не заявлених позовних вимог. При цьому не беруться до уваги посилання відповідача на те, що отримані кошти належать йому на підставі мирової угоди, укладеної у справі №902/136/18, з огляду на скасування ухвалою господарського суду Вінницької області від 30.01.2020 у справі №902/136/18, зокрема постанови приватного виконавця про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання ухвали про затвердження мирової угоди саме у зв`язку з ненастанням обов`язку позивача щодо сплати 130000,00 грн на виконання мирової угоди. Крім того, необґрунтованими є посилання відповідача на положення ст. 1215 ЦК України, оскільки фактичні обставини справи не відповідають передбаченій цією нормою умові добровільності сплати коштів, враховуючи їх сплату в ході примусового виконання судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Судові витрати зі сплати судового збору відповідно до статті 129 ГПК України покладаються на відповідача.

Разом з цим, у позові та у клопотанні (від 16.10.2020) позивачем заявлено до стягнення з відповідача витрати на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 13000,00 гривень.

Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 126 ГПК України). Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 126 ГПК України).

Згідно з ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

На підтвердження понесення витрат на правову допомогу позивачем надано до матеріалів справи: копію договору про надання правової (правничої) допомоги №21-12/19-1 від 21.12.2019, складеного між адвокатським об`єднанням "Бератер" в особі керуючого партнера Дудчика О.М. та фізичною особою Плахотнюком О.В.; копію додатку від 13.10.2020 №1 до цього договору, в яком зазначено, що за надання послуг з правової допомоги щодо звернення до господарського суду Хмельницької області з позовом про стягнення з ТОВ "ТД "Дунаєвецький ливарно-механічний завод" 130500,00 грн безпідставно набутих коштів, клієнт сплачує адвокатському об`єднанню плату у формі гонорару у погодженому сторонами розмірі 13000,00 грн шляхом розрахунку готівкою; на підтвердження здійснення розрахунку адвокатське об`єднання видає клієнту довідку; копію розрахунку суми гонорару за договором (попередня консультація щодо характеру спірних правовідносин; проведення правового аналізу спірних правовідносин та судової практики в аналогічних правовідносинах; підготовка проекту вимоги про повернення коштів; зібрання доказів шляхом направлення адвокатського запиту; складання та оформлення позовної заяви; участь у судових засіданнях при розгляді справи); ордер на надання правничої допомоги на адвоката Дудчика О.М. від 23.09.2020; копії довідок від 13.10.2020 та від 15.10.2020 про сплату позивачем адвокатському об`єнанню плати (гонорару) за надання правничої допомоги по договору про надання правової (правничої) допомоги від 21.12.2019 №21-21/19-1 та додатку №1 від 13.10.2020 в розмірі 8000,00 грн та 5000,00 грн відповідно.

Беручи до уваги результат вирішення спору - задоволення позовних вимог у повному обсязі, наявність доказів надання правничої допомоги, визначення сторонами договору про надання правової (правничої) допомоги №21-12/19-1 від 21.12.2019 оплати правової допомоги у формі гонорару, а також співмірність розміру витрат з наданими послугами, за відсутності клопотання відповідача про їх зменшення суд дійшов висновку, що витрати позивача на правову допомогу адвоката відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на відповідача у розмірі 13000,00 гривень.

Керуючись ст. ст. 2, 4, 74, 86, 129, 233, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов фізичної особи-підприємця Плахотнюка Олександра Васильовича, с. Стара Прилука Липовецького району Вінницької області до товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Дунаєвецький ливарно-механічний завод", м. Дунаївці Хмельницької області про стягнення 130500,00 грн задовольнити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Дунаєвецький ливарно-механічний завод", Хмельницька область, м. Дунаївці, вул. Красінських, буд. 13 (код 39609331) на користь фізичної особи-підприємця Плахотнюка Олександра Васильовича, АДРЕСА_1 (ід.н. НОМЕР_1 ) 130500,00 грн (сто тридцять тисяч п`ятсот гривень 00 коп.) коштів, 2102,00 грн (дві тисячі сто дві гривні 00 коп.) витрат зі сплати судового збору, 13000,00 грн (тринадцять тисяч гривень 00 коп.) витрат на оплату витрат на професійну правничу допомогу.

Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 256 ГПК України).

Апеляційна скарга подається в порядку, передбаченому ст. 257 ГПК України, з урахуванням п. 17.5 Розділу ХІ "Перехідні положення" ГПК України.

Повне рішення складено 06.11.2020.

Суддя В.В. Виноградова

Видрук. 4 прим.: 1 - до справи, 2 позивачу (АДРЕСА_1), 3 - адвокату Дудчику О.М. (21036, м. Вінниця, вул. Хмельницьке шосе, 2, оф. 505), 4- відповідачу (32400, Хмельницька область, м. Дунаївці, вул. Красінських, 13). Всім рек. з пов. про вруч.