Рішення

від 06.11.2020 по справі 507/1361/19

ЛЮБАШІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 507/1361/19

Провадження № 2/507/62/2020

Номер рядка звіту 22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" листопада 2020 р. смт. Любашівка

Любашівський районний суд Одеської області в складі:

головуючого судді - Вужиловського О.В.,

при секретарі судового засідання - Вододюк В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі суду в смт. Любашівка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-наукова фірма Зеленогірське Любашівського району Одеської області, Товариства з обмеженою відповідальністю Південна житниця про визнання недійсним договору оренди землі, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_2 звернувся 30 вересня 2019 року до суду з позовом до відповідача про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним, стягнення судових витрат. В обґрунтування своїх вимог позивач вказує, що він є власником земельної ділянки площею 2.48 га на території Гвоздавської сільської Ради Любашівського району Одеської області. Вказана земельна ділянка знаходиться в користуванні відповідача. В 2005 році та в 2010 році він ніяких договорів оренди та інших документів не підписував. В подальшому, він дізнався, що є договір оренди земельної ділянки, який укладено між ним та відповідачем 15.12.2010 року строком на 10 років, хоча ніякого договору він не підписував. Договорів оренди земельної ділянки з відповідачем він не укладав, нічого не підписував. Тому, просив визнати недійним договір оренди належної йому земельної ділянки, а також стягнути з відповідача понесені ним судові витрати.

ІНФОРМАЦІЯ_1 позивач ОСОБА_2 помер, в зв`язку з чим ухвалою суду від 28 жовтня 2020 року до участі в справі в якості позивача було залучено його спадкоємця - ОСОБА_1 , який прийняв спадщину.

Позивач повністю підтримав позовні вимоги, надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності, в якій просив задовольнити вимоги в повному обсязі, а саме: визнати договір оренди земельної ділянки, укладений між ОСОБА_2 та товариством з обмеженою відповідальністю Виробничо-наукова фірма Зеленогірське Любашівського району Одеської області недійсним та стягнути на його користь судові витрати.

Представник відповідача в судове засідання надав заяву про розгляд справи за його відсутності, просив відмовити в задоволення позовних.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача не обґрунтовані та не підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи.

Відповідно до ст. 81 КПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ОД № 080828 виданого Любашівською районною державною адміністрацією 09.03.2004 року, ОСОБА_2 є власником земельною ділянки площею 2.48 га на території Гвоздавської сільської ради Любашівського району Одеської області, кадастровий номер 5123381400:01:004:0187 (а.с. 7).

За змістом статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Згідно із частиною першою статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частина четверта цієї ж статті).

Відповідно до законодавчого визначення - правочином є, перш за все, вольова дія суб`єктів цивільного права, що характеризує внутрішнє суб`єктивне бажання особи досягти певних цивільно-правових результатів набути, змінити або припинити цивільні права та обов`язки. Здійснення правочину законодавством може пов`язуватися з проведенням певних підготовчих дій учасниками правочину (виготовленням документації, оцінкою майна, інвентаризацією), однак сутністю правочину є його спрямованість, наявність вольової дії, що полягає в згоді сторін взяти на себе певні обов`язки (на відміну, наприклад,від юридичних вчинків, правові наслідки яких наступають у силу закону незалежно від волі його суб`єктів).У двосторонньому правочині волевиявлення повинно бути взаємним, двостороннім і спрямованим на досягнення певної мети;породжуючи правовий наслідок, правочин це завжди дії незалежних та рівноправних суб`єктів цивільного права.

Частиною третьою статті 203 ЦК України передбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Порушення вимог законодавства щодо волевиявлення учасника правочину є підставою для визнання його недійсним у силу припису частини першої статті 215 ЦК України, а також із застосуванням спеціальних правил про правочини, вчинені з дефектом волевиявлення під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості, тяжкої обставини.

Як у частині першій статті 215 ЦК України, так і у статтях 229-233 ЦК України, йдеться про недійсність вчинених правочинів, тобто у випадках, коли існує зовнішній прояв волевиявлення учасника правочину, вчинений ним у належній формі (зокрема, шляхом вчинення підпису на паперовому носії), що, однак, не відповідає фактичній внутрішній волі цього учасника правочину.

У тому ж випадку, коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою не набуті, а правовідносини за ним не виникли.

За частиною першою статті 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Стаття 207 ЦК України встановлює загальні вимоги до письмової форми правочину. Так, на підставі частини першої цієї статті, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Частиною ж другою цієї статті визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Отже, підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.

Згідно із частиною першою статті 627 ЦК України і відповідно до статті 6 цього Кодексу, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина перша статті 638 ЦК України).

Згідно з ч.1ст. 14 Закону України Про оренду землі , договір оренди укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 цього ж Закону укладення договору оренди земельної ділянки із земель приватної власності здійснюється за згодою орендодавця та особи, яка згідно із законом вправі набувати право оренди на таку земельну ділянку.

За частиною першою статті 15 Закону України Про оренду землі істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об`єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об`єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 46, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.

У разі ж, якщо сторони такої згоди не досягли, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини.

Правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не може бути визнаний недійсним. Наслідки недійсності правочину також не застосовуються до правочину, який не вчинено.

За змістом статей 15 і 16 ЦК України, кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до частини другої статті 16 цього Кодексу, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов`язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

З договору оренди землі від 15 грудня 2010 року, який укладено від імені ОСОБА_2 та Товариством з обмеженою відповідальністю Виробничо-наукова фірма Зеленогірське , видно, що вказаний договір підписаний представником відповідача, а також є підпис від імені позивача (а.с.). Вказаний договір зареєстровано у відділі Держкомзему у Любашівському районі Одеської області 02 лютого 2012 року за № 512330004000355.

У справі, що розглядається, позивач звернувся з вимогою про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, посилаюсь на те, що він цей договір не підписував, умови його не погоджував, тож, відповідач безпідставно відмовляє в поверненні використовуваної земельної ділянки позивачу, як власнику цієї земельної ділянки, покликаючись до умов договору, підписаного невстановленою особою замість позивача.

Вказане підтверджується висновком експерта № 348/349/20-21 від 17.02.2020 року, який встановив, що підпис в графі орендодавець в договорі від 15 грудня 2010 року про оренду земельної ділянки виконаний рукописним способом без попередньої технічної підготовки і технічних засобів. Вказані підписи виконані не самими ОСОБА_2 , а іншою особою.

Таким чином, суд вважає доведеним, що позивач спірний договір оренди не підписував та, відповідно, істотних умов цього договору не погоджував.

Згідно статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Зазначена норма кореспондує частинам другій, третій статті 215 ЦК України, висвітлює різницю між нікчемним і оспорюваним правочином і не застосовується до правочинів, які не відбулися, бо є невчиненими. Разом із тим, Велика Палата Верховного Суду констатує, що у випадку оспорювання самого факту укладення правочину, такий факт може бути спростований не шляхом подання окремого позову про недійсність правочину, а під час вирішення спору про захист права, яке позивач вважає порушеним шляхом викладення відповідного висновку про неукладеність спірних договорів у мотивувальній частині судового рішення.

Зайняття земельної ділянки фактичним користувачем (тимчасовим володільцем) треба розглядати як таке, що не є пов`язаним із позбавленням власника його права володіння на цю ділянку. Тож, у цьому випадку ефективним способом захисту права, яке позивач, як власник земельної ділянки, вважає порушеним, є усунення перешкод у користуванні належним йому майном, зокрема шляхом заявлення вимоги про повернення такої ділянки. Більше того, негаторний позов можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки.

Вказане узгоджується із правовою позицією, викладеною Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 16 червня 2020 року у справі №145/2047/16-ц (провадження № 14-499цс19), постановою Верховного Суду від 19 серпня 2020 року у справі № 385/344/16-ц.

Таким чином, суд доходить до висновку про те, що у задоволенні позову ОСОБА_2 до про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним та стягнення судових витрат необхідно відмовити з підстав обрання позивачем неефективного способу захисту, а також відмови у стягнені судових витрат. Відмова у задоволенні позову через обрання неефективного (неналежного) способу захисту не позбавляє позивача права заявити негаторний позов про повернення земельної ділянки.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 203, 204, 210, 215, 321, 387, 640 ЦК України, Законом України Про оренду землі , ст.ст. 12, 81, 263-268 ЦПК України, суд , -

У Х В А Л И В :

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-наукова фірма Зеленогірське Любашівського району Одеської області, Товариства з обмеженою відповідальністю Південна житниця про визнання недійсним договору оренди від 15 грудня 2010 року земельної ділянки площею 2.48 га, кадастровий номер 5123381400:01:004:0187, укладеного від імені ОСОБА_2 та Товариством з обмеженою відповідальністю Виробничо-наукова фірма Зеленогірське Любашівського району Одеської області та стягнення судових витрат - відмовити повністю.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Одеського апеляційного суду через Любашівський районний суд. В разі проголошення вступної та резолютивної частини або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, в той же строк з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Любашівського

районного суду

Одеської області: О.В. Вужиловський