Рішення

від 06.11.2020 по справі 357/5461/20

ПОПІЛЬНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 357/5461/20

Провадження № 2/288/405/20

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 листопада 2020 року смт. Попільня

Попільнянський районний суд Житомирської області в складі:

головуючого судді - Рудник М. І.,

з участю секретаря судових засідань - Франчук Ю.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Попільня Житомирської області у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Управління Державного агентства рибного господарства у м. Києві та Київській області до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача: Пилипчанська сільська рада Білоцерківського району Київської області про відшкодування шкоди, завданої внаслідок порушення законодавства в галузі охорони, використання і відтворення водних біоресурсів,

ВСТАНОВИВ:

Управління Державного агентства рибного господарства у м. Києві та Київській області (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 (далі - відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача: Пилипчанська сільська рада Білоцерківського району Київської області про відшкодування шкоди, завданої внаслідок порушення законодавства в галузі охорони, використання і відтворення водних біоресурсів, в якому вказує, що відповідно до постанови Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 18 травня 2018 року ОСОБА_1 , визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 85 КУпАП та застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 340 гривень.

Постановою встановлено, що ОСОБА_1 , 04.04.2018 року близько 23 години 45 хвилин на річці Рось у селі Пилипча, Білоцерківського району, Київської області, у період нерестової заборони проводив вилов раків перебуваючи у водоймі в гідрокостюмі, за допомогою підсвічування у темну пору доби, при цьому виловив раки в кількості 153 штуки, загальною вагою 4,76 кг, чим перевищив дозволену кількість раків на одну особу на 123 штуки. ОСОБА_1 наніс збитки рибному господарству України на суму 3901,50 гривень.

Своїми діями ОСОБА_1 порушив п. 4.4, п. 4.5, п. 4.6 Правил любительського і спортивного рибальства, п. 2 Наказу Управління Державного агентства рибного господарства у м. Києві та Київській області № НОД 22/6 від 15.03.2018 року Про заходи із забезпечення охорони водних біоресурсів у період нересту та ст. 63 ЗУ Про тваринний світ , відповідальність за яке передбачена ч. 4 ст. 85 КУпАП.

Таким чином, вина ОСОБА_1 є доведеною і відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, яка набрала законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Отже, природні ресурси (в тому числі водні біоресурси), які відповідно до Конституції України та інших законодавчих актів є матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування, права власника (володіння, користування, розпоряджання) щодо яких, від імені Українського народу, здійснюють органи місцевого самоврядування, як юридичні особи, є майном певної територіальної громади (в даному випадку Пилипчанській сільській раді Білоцерківського району Київської області).

Позивач просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь Пилипчанської сільської ради Білоцерківського району Київської області майнову шкоду, заподіяну внаслідок порушення законодавства в галузі охорони, використання і відтворення водних біоресурсів в розмірі 3901 гривня 50 копійок та стягнути на користь позивача судові витрати в розмірі 2102 гривні 00 копійок.

Ухвалою суду від 24 вересня 2020 року відкрито спрощене позовне провадження по даній справі з викликом (повідомленням) сторін про розгляд справи. Також просить справу розглядати в порядку спрощеного позовного провадження.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, надав до суду заяву про розгляд справи за відсутності позивача, не заперечує проти заочного вирішення справи.

Представник третьої особи: Пилипчанської сільської ради Білоцерківського району Київської області в судове засідання не з`явився, надав до суду заяву в якій просив справу розглядати без участі представника сільської ради на розсуд суду, керуючись тим, що Пилипчанська сільська рада не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

Частина 3 статті 211 ЦПК України визначає, що учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи був належним чином повідомлений, відповідно до норм статті 128 ЦПК України, про причини неявки суд не повідомили, що не перешкоджає розгляду справи по суті на підставі наявних в справі письмових доказів.

Відповідно до пункту 2 частини 7 статті 128 ЦПК України, судова повістка направляється фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.

Згідно Судового виклику № 357/5461/20/9500/20 від 16 жовтня 2020 року розміщеного на офіційному веб - порталі судової влади України в мережі Інтернет, відповідач ОСОБА_1 був повідомлений про розгляд справи.

Частина 4 статті 223 ЦПК України передбачає, що у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Враховуючи неявку належним чином повідомленого відповідача в судове засідання, який не повідомив про причини неявки та не подав відзив, відповідно до статті 280 ЦПК України суд, за згодою представника позивача, вважає за можливе проводити заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення.

Клопотань від сторін про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін не надійшло, відповідно до положень частини п`ятої статті 279 ЦПК України , тому суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Зважаючи на те, що справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін, на підставі наявних у справі письмових доказів.

Справу судом розглянуто у порядку спрощеного позовного провадження, згідно з вимогами статтями 274-279 ЦПК України .

Суд, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства, оцінивши в сукупності докази по справі, приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Встановлено, що відповідно до протоколу № 005048 про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 04 квітня 2018 року о 23.45 годині на річці Рось у селі Пилипча, Білоцерківського району, Київської області, у період нерестової заборони проводив лов раків перебуваючи у водоймі в гідрокостюмі за допомогою підсвічування у темну пору доби, при цьому виловив раки - 153 штуки, загальною вагою 4,76 кг, чим порушив дозволену кількість раків на одну особу на 123 штуки. Своїми діями ОСОБА_1 порушив ст. 63 Закону України Про тваринний світ , п. 4.4, 4.5, 4.6 Правил любительського та спортивного рибальства, п. 2 наказу Управління Державного агентства рибного господарства у м. Києві та Київській області № НОД 22/6 від 15.03.2018 року Про заходи із забезпечення охорони водних біоресурсів у період нересту . Тобто вчинив адміністративне правопорушення відповідальність за яке передбачена ч. 4 ст. 85 КУпАП, та поніс збитки рибному господарству України на суму - 3901,50 гривень /а.с. 12/.

Як вбачається з постанови Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 18 травня 2018 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 85 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі двадцяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 340 гривень, без конфіскації раків та гідрокостюма /а.с. 10/.

Відповідно до повідомлення № 2-7-19/5968-19 від 27 грудня 2019 року Управління державного агентства рибного господарства у м. Києві та Київській області Київський рибоохоронний патруль, згідно розрахунку матеріальної шкоди ОСОБА_1 нанесено збитків рибному господарству України на суму 3901 гривня 50 копійок та запропоновано ОСОБА_1 сплатити майнову шкоду у вказаному розмірі /а.с. 9/.

Згідно розрахунку матеріальної шкоди до протоколу № 005048 скоєного ОСОБА_1 незаконним виловом цінних видів риб, виданого Управлінням державного агентства рибного господарства у м. Києві та Київській області Київський рибоохоронний патруль, ОСОБА_1 виловив раки в кількості 153 штуки на суму 3 901 гривня 50 копійок /а.с. 11, 12/.

Відповідно до такси для обчислення розміру відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок незаконного добування (збирання) або знищення громадянами України, іноземцями та особами без громадянства цінних видів водних біоресурсів у рибогосподарських водних об`єктів України, розмір шкоди спричиненої внаслідок незаконного вилову раків, становить 3901,50 гривень /а.с. 11 на звороті/.

Частиною першою статті 4 ЦПК України, визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею 5 ЦПК України встановлено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Згідно статті 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до статей 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення.

Згідно ст. 13 Конституції України та ст. 37 Закону України Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів , в яких зазначається, що водні біоресурси, що знаходяться у внутрішніх водних об`єктах, територіальному морі, у виключній (морській) економічній зоні України, на континентальному шельфі, є об`єктами права власності Українського народу, від імені якого права власника на ці ресурси здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування у межах, визначених Конституцією України та законами України.

Відповідно до Положення про Державне агентство рибного господарства України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 вересня 2015 року № 895, Державне агентство рибного господарства України (далі - Держрибагентство) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства і який реалізує державну політику у сфері рибного господарства та рибної промисловості, охорони, використання та відтворення водних біоресурсів, регулювання рибальства, безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства.

Згідно Положення про Управління Державного агентства рибного господарства у м. Києві та Київській області, затвердженого наказом Державного агентства рибного господарства України від 15 липня 2016 року № 229 (у редакції наказу Державного агентства рибного господарства України від 27.11.2019 № 504), Київський рибоохоронний патруль є територіальним органом Держрибагентства, діє у складі Держрибагентства як відокремлений структурний підрозділ і йому підпорядковується.

Повноваження Київського рибоохоронного патруля поширюються на м. Київ та Київську область, територію та акваторію водних об`єктів в межах районів діяльності, визначених Держрибагентством.

Основним завданням Київського рибоохоронного патруля є реалізація повноважень Держрибагентства у сфері рибного господарства та рибної промисловості, охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства в районі діяльності.

Згідно зазначеного, Положення про Управління Державного агентства рибного господарства у м. Києві та Київській області є юридичною особою, має самостійний баланс, відповідні рахунки в органах Державної казначейської служби, печатку із зображенням Державного Герба України і своїм найменуванням, бланки та штампи, тобто може бути позивачем у суді /а.с. 14-15, 35-47/.

Відповідно до статті 10 Закону України Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів , посадові особи органів рибоохорони здійснюють державний контроль та управління в галузі охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та мають повноваження визначати розмір збитків, завданих рибному господарству за затвердженими таксами і методиками.

Відповідно до статті 10 Закону України Про тваринний світ , громадяни відповідно до закону зобов`язані використовувати об`єкти тваринного світу відповідно до закону, відшкодовувати шкоду, заподіяну ними тваринному світу внаслідок порушення вимог законодавства про охорону, використання і відтворення тваринного світу.

Статтею 27 Закону України Про тваринний світ передбачено, що у порядку загального використання об`єктів тваринного світу громадянам, у випадках, передбачених законодавством, дозволяється безоплатне любительське і спортивне рибальство для особистого споживання (без права реалізації) у визначених відповідно до законодавства водних об`єктах загального користування у межах встановлених законодавством обсягів безоплатного вилову і за умови додержання встановлених правил рибальства і водокористування.

Відповідно до п. 3.15 Правил любительського та спортивного рибальства, затверджених наказом Державного комітету рибного господарства України № 19 від 15 лютого 1999 року (зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28 квітня 1999 року за №269/3562), забороняється лов водних живих ресурсів: із застосуванням вибухових і отруйних речовин, електроструму, колючих знарядь лову, вогнепальної та пневматичної зброї, промислових та інших знарядь лову, виготовлених із сіткоснастевих та інших матеріалів усіх видів і найменувань.

Згідно ст. 1166 ЦК України , майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ч.1 ст. 63 Закону України Про тваринний світ , порушення законодавства в галузі охорони, використання і відтворення тваринного світу тягне за собою адміністративну, цивільно-правову чи кримінальну відповідальність відповідно до закону.

Згідно ч. 2 ст. 63 Закону України Про тваринний світ , відповідальність за порушення законодавства в галузі охорони, використання і відтворення тваринного світу несуть особи, винні, зокрема, в перевищенні лімітів і порушенні інших встановлених законодавством вимог користування об`єктів тваринного світу.

Частина 4 статті 63 Закону України Про тваринний світ визначає, що підприємства, установи, організації та громадяни зобов`язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства в галузі охорони, використання і відтворення тваринного світу. Розмір компенсації за незаконне добування, знищення або пошкодження видів тваринного світу, а також за знищення чи погіршення середовища їх існування встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно ст. 20 Закону України Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів , шкода, завдана рибному господарству внаслідок знищення або погіршення стану водних біоресурсів та середовища їх перебування внаслідок господарської та іншої діяльності, підлягає відшкодуванню за рахунок осіб, які безпосередньо здійснювали або замовляли здійснення такої діяльності.

Згідно ст. 37 Закону України Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів , водні біоресурси, що знаходяться у внутрішніх водних об`єктах, територіальному морі, у виключній (морській) економічній зоні України, на континентальному шельфі, є об`єктами права власності Українського народу, від імені якого права власника на ці ресурси здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування у межах, визначених Конституцією України та законами України.

Оскільки природні ресурси (в тому числі водні біоресурси), які відповідно до Конституції України та інших законодавчих актів є матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування, права власника (володіння, користування, розпоряджання) щодо яких, від імені Українського народу, здійснюють органи місцевого самоврядування як юридичні особи, є майном певної територіальної громади (в даному випадку - Пилипчанської сільської ради Білоцерківського району Київської області), тому завдану майнову шкоду слід стягнути на користь саме цієї сільської ради.

За змістом статей 68 , 69 Закону України Про охорону навколишнього природного середовища передбачено, що підприємства, установи, організації та громадяни зобов`язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Відповідно до ст. 47 Закону України Про охорону навколишнього природного середовища , грошові стягнення за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища зараховуються у місцеві фонди охорони навколишнього природного середовища.

Згідно з вимогами ч.6 ст. 82 ЦПК України , постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов`язкова для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Питання відшкодування майнової шкоди, яка була заподіяна внаслідок порушення законодавства в галузі охорони, використання і відтворення водних біоресурсів не вирішено під час розгляду справи про адміністративне правопорушення. Якщо питання про відшкодування винним майнової шкоди, завданої в результаті вчинення адміністративного правопорушення не вирішено, відповідно до частини 1 або частини 2 статті 40 КУпАП , то згідно частини 3 статті 40 КУпАП питання про відшкодування майнової шкоди, заподіяної адміністративним правопорушенням, вирішується в порядку цивільного судочинства.

У відповідності до статті 76 ЦПК України , доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Як вбачається з частини першою статті 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно статті 89 ЦПК України , суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими, а тому враховуючи, що вина ОСОБА_1 у заподіянні шкоди державі внаслідок порушення законодавства в галузі охорони, використання і відтворення водних біоресурсів в розмірі 3901,50 гривень є доведеною, суд приходить до висновку, що позовні вимоги щодо стягнення з ОСОБА_1 майнової шкоди підлягають задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України , підлягають стягненню з відповідача понесені позивачем витрати по оплаті судового збору.

На підставі вищевикладеного та керуючись Законами України Про тваринний світ , Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів , Про охорону навколишнього природного середовища ; ст. 1166 ЦК України; ст. ст. 4, 13, 19, 76, 81, 128, 141, 211, 223, 247, 258, 259, 263-265, 268, 274-279, 280-283, 352, 354, 355 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов Управління Державного агентства рибного господарства у м. Києві та Київській області до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача: Пилипчанська сільська рада Білоцерківського району Київської області про відшкодування шкоди, завданої внаслідок порушення законодавства в галузі охорони, використання і відтворення водних біоресурсів - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрований в АДРЕСА_1 , на користь Пилипчанської сільської ради Білоцерківського району Київської області (адреса: 09153, село Пилипча, вулиця Соборна, 5, Білоцерківського району, Київської області, отримувач - БЦ УК/с.Пилипча/24062100, код отримувача - 38009832, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), номер рахунку (IBAN) - UA788999980333109331000010063, код класифікації доходів бюджету - 24062100, найменування коду класифікації доходів бюджету - Грошові стягнення за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності) майнову шкоду, заподіяну внаслідок порушення законодавства в галузі охорони, використання і відтворення водних біоресурсів в розмірі 3901 гривня 50 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрований в АДРЕСА_1 , на користь Управління Державного агентства рибного господарства у м. Києві та Київській області (адреса: 04053, місто Київ, вулиця Тургенєвська, 82-а, IBAN UA458201720343140001000095064 в ДКСУ, м. Київ, ЄДРПОУ 40419475) судові витрати в розмірі 2102 гривні 00 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Суддя Попільнянського

районного суду М. І. Рудник