Рішення

від 02.11.2020 по справі 127/21117/20

ВІННИЦЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 127/21117/20

Провадження № 2/127/3445/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 листопада 2020 рокумісто Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області

в складі: головуючого судді Волошина С.В.,

за участю секретаря судового засідання Волхової М.А.,

представника позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача Бондара С.В. ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці позовну заяву ОСОБА_3 до Приватного вищого навчального закладу Вінницький фінансово-економічний університет в особі т.в.о ректора Бондар Тетяни Петрівни про стягнення відшкодування за невиконання договору про надання послуг,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до Приватного вищого навчального закладу Вінницький фінансово-економічний університет в особі т.в.о ректора Бондар Тетяни Петрівни про стягнення відшкодування за невиконання договору про надання послуг, в якому просить стягнути з відповідача кошти в розмірі 19 774,00 гривень, що еквівалентно 700 доларам США, за ненадані освітні послуги за договором про надання освітніх послуг від 21.01.2020 року, збитків за ненадані освітні послуги за договором про надання освітніх послуг від 21.01.2020 року в розмірі 27 260 гривень, що еквівалентно 965 доларів США. Позовна заява мотивована тим, що 21.01.2020 року позивач звернулася до Приватного вищого навчального закладу Вінницький фінансово-економічний університет із заявою про прийняття її на курси вивчення предмету загальноосвітньої школи з української мови згідно навчального плану і прийняття від неї плати за надані освітні послуги в сумі 900 доларів США в перерахунку на еквівалентну суму в національній валюті в гривнях по курсу банку на день оплати. Цього ж дня на підставі вказаної заяви між позивачем та Приватним вищим навчальним закладом Вінницький фінансово-економічний університет був укладений договір про надання освітніх послуг, а саме навчання слухача на курсах вивчення предмету загальноосвітньої школи з української мови. Строк навчання на курсах - з 21.01.2020 року по 30.09.2020 року. ІНФОРМАЦІЯ_1 позивач народила дитину, у зв`язку з чим була не в змозі відвідувати заняття. 12.03.2020 року в Україні був запроваджений тритижневий карантин для всіх закладів освіти з 12.03.2020 року по 03.04.2020 року, під час якого студентам було заборонено відвідувати заклади освіти. В подальшому, рішеннями Уряду, карантин, під час якого відвідування закладів освіти було заборонено продовжено до 24.04.2020 року, до 11.05.2020 року, до 22.05.2020 року, до 22.06.2020 року, до 31.07.2020 року, до 31.08.2020 року. У зв`язку з тим, що з 12.03.2020 року по 01.09.2020 року Університет не організував навчання позивача на курсах згідно п.1 Договору про надання освітніх послуг представник позивача ОСОБА_1 звернувся до працівника Університету ОСОБА_5 , яка завідує підготовкою іноземних слухачів в Університеті, з питанням про повторне включення позивача до складу слухачів курсу вивчення предмету загальноосвітньої шкоди з української мови на навчальний рік 01.09.2020 року по 30.06.2021 рік. На звернення представника позивача ОСОБА_5 було повідомлено про можливість допуску позивача до складу слухачів курсу за умови подання до Університету відповідної заяви. 04.09.2020 року у зв`язку з ненаданням освітніх послух позивач звернулася до т.в.о ректора Університету Бондар Т.П. із заявою про повторне надання освітніх послуг відповідного курсу на навчальний рік з 01.09.2020 року по 30.06.2021 рік, однак 07.09.2020 року представника позивача усно повідомлено про відмову в задоволенні заяви позивача. 18.09.2020 року позивач надіслала на електронну адресу Університету заяву про повернення коштів за ненадані освітні послуги.

24.09.2020 року працівник відділу у справах іноземців та осіб без громадянства УДМС України у Вінницькій області вручив позивачу рішення №05031500013666 від 08.09.2020 року про скасування посвідки на тимчасове проживання № НОМЕР_1 , ознайомившись з яким позивачу стало відомо, що таке рішення прийнято на підставі п.п.2 п.63 Порядку оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на тимчасове проживання , згідно якого посвідка скасовується територіальним органом/територіальним підрозділом ДМС, який її видав, в разі отримання вмотивованого клопотання приймаючої сторони про скасування посвідки (в тому числі в разі звільнення іноземця або особи без громадянства із займаної посади) або припинення діяльності приймаючої сторони - юридичної особи.

Однак ні позивач ні її представник не отримали обґрунтовану відповідь про відмову в задоволенні заяви від 04.09.2020 року, не отримали рішення Університету про припинення договірних відносин з позивачем та результату розгляду її заяви від 18.09.2020 року про повернення коштів за ненадані освітні послуги. Позивач вважає, що дії Університету щодо направлення УДМС України у Вінницькій області клопотання про скасування її посвідки на тимчасове проживання в Україні є зловживанням прав Університету, спрямованими на позбавлення позивача можливості повернення коштів за ненадані освітні послуги шляхом звернення до суду, оскільки термін її перебування в Україні скорочується та вона повинна покинути її територію. Позивач вважає, що дії Університету щодо недопуску її до складу слухачів для отримання освітніх послуг, які вона недоотримала за Договором і направлення УДМС України у Вінницькій області клопотання про скасування її посвідки на тимчасове проживання в Україні, вона зазнала матеріальних збитків, а саме для повторного отримання освітніх послуг в іншому університеті їй доведеться отримати запрошення на навчання, поїхати в Ємен і оформити відповідну візу у посольстві України в Королівстві Саудівської Аравії, оскільки Україна не має посольства чи консульства в Ємені, справляти консульський збір в розмірі 65 доларів США, медичну страховку в розмірі 50 доларів США, медичні аналізи та переклади в розмірі 200 доларів і квиток на літак в два напрямки вартістю 650 доларів США. Тобто збитки, які понесе позивач від неправомірної дії Університету становить 965 доларів США, що на момент звернення з позовом до суду становить 27 260 гривень, які позивач просить стягнути з відповідача. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача суму ненаданих освітніх послуг 12.03.2020 року по 30.09.2020 року (за 7 місяців) в розмірі 700 доларів США, які на момент звернення до суду еквівалентні 19 774 гривень.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 02.10.2020 року відкрито спрощене позовне провадження у справі з викликом осіб.

26.10.2020 року від т.в.о ректора Приватного вищого навчального закладу Вінницький фінансово-економічний університет Бондар Т.П. надійшов відзив на позовну заяву, в якому остання просить відмовити в задоволенні позову. Позиція відповідача мотивована тим, що дійсно 04.10.2020 року до Університету звернувся колишній студент Гасер, який подав на реєстрацію звернення позивача. Однак через те, що звернення, в порушення вимог Закону України Про звернення громадян , не містило адреси чи номеру телефону, за яким могла бути надана відповідь позивачу на звернення, таке звернення було залишено без розгляду. Твердження позивача про те, що 07.09.2020 року представник позивача звертався до Університету не відповідають дійсності, оскільки ОСОБА_1 отримав ввід позивача доручення на представництво інтересів лише 16.09.2020 року. Так само, не відповідають дійсності твердження позивача про те, що її представник не отримав від Університету відповідь на лист від 18.09.2020 року, оскільки електронний лист надійшов до Університету 18.09.2020 року (п`ятниця) в неробочий час близько 20.30 год., що не дало змоги до 22.09.2020 року надати відповідь на цей лист. Даний електронний лист був зареєстрований в книзі вхідної кореспонденції Університету під №43 від 22.09.2020 року, оскільки 21.09.2020 року відповідальний працівник не мав можливості увімкнути комп`ютер через технічну поломку. Відповідь на лист від 18.09.2020 року була надана 19.10.2020 року. Щодо суті позовних вимог у відзиві зазначено, що 21.01.2020 року між позивачем та Університетом був укладений договір про надання освітніх послуг, а саме навчання слухача на курсах вивчення предмету загальноосвітньої школи з української мови. В п. 6 договору вказано, що якщо слухач призупинив відвідування занять на курсах чи подав заяву про відрахування протягом навчального періоду, або не здав випускний іспит на знання української мови по закінченню курсів або відрахований за власним бажанням, а також інших причин, внесена сума за навчання не повертається. Позивач жодного разу не відвідала заняття на курсах та була відсутня під час складання екзамену з української мови, про факт народження нею дитини Університет повідомлено не було.

Через запровадження 12.03.2020 року в Україні карантину для всіх закладів освіти ПВНЗ Вінницький фінансово-економічний університет перейшов на виконання освітніх програм шляхом організації освітнього процесу із використанням технологій дистанційного навчання, про що позивача неодноразово намагалися повідомити за номером телефону НОМЕР_2 , який позивач особисто вказала в договорі, та місцем реєстрації. Крім того, позивач протягом навчання жодного разу не намагалася звернутися до Університету (його працівників) та дати пояснення чому вона після підписання Договору не з`являється на навчання (телефоном, листом, електронною поштою тощо). Представник відповідача вважає, що позивач зловживала своїми правами як іноземний студент , не мала наміру навчатися, а використала Університет як навчальний заклад для можливості законно перебувати на території України, оскільки в Університеті одна з найнижчих цін за навчання для іноземних студентів в Україні.

Ухвалою суду від 02.11.2020 року в задоволенні заяви позивача про забезпечення позову шляхом зобов`язання УДМС України у Вінницькій області продовжити строк перебування позивача в Україні, терміном на 90 днів - відмовлено.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 позов підтримав, просив його задовольнити. На запитання суду повідомив, що зареєстрованим місцем проживання позивача є АДРЕСА_1 , за яким позивач жодного дня не проживала, фактично вона проживає за адресою: АДРЕСА_2 , де вона проживає з чоловіком. Адресу фактичного проживання позивач службовим особам Університету не повідомляла, будь - яких інших своїх контактів, окрім як номер телефону, вона Університету не надавала. На запитання суду повідомив, що позивач особисто Університет відвідала до народження дитини, після народження дитини не відвідувала. Про народження дитини вона Університет не повідомляла, жодним чином не цікавилася як організоване навчання в Університеті під час карантину. На запитання суду представник позивача повідомив, що у сторони позивача немає жодних документальних підтверджень факту звернення до службових осіб Університету з питанням організації навчання під час карантину. Вважає, що саме на Університет було покладено обов`язок повідомити позивача про перехід на дистанційне навчання, однак на запитання суду, яким чином Університет у відсутність інформації про фактичне місце проживання позивача, мав її повідомити, представник позивача повідомити не зміг.

Представник відповідача Бондар С.В. в судовому засіданні підтримав відзив на позовну заяву, просив відмовити в задоволенні позову. Додатково пояснив, що навчання в Університеті під час карантину (з 12.03.2020 року) проводилося дистанційно, про що всіх іноземних студентів було повідомлено телефоном, всі слухачі, крім позивача, пройшли навчання на курсі з вивчення української мови. Позивач була в Університеті один раз, коли заплатила за навчання та проживання в гуртожитку. Їй неодноразово телефонували з Університету на номер телефону, який був зазначений позивачем при вступі на курси, однак позивач або не відповідача на дзвінки або мовчала в слухавку, інших контактів з позивачем не було. Вона просто зникла після того, як уклала договір від 21.01.2020. Повідомив, що в Університеті за роботу зі іноземними студентами відповідає доцент ОСОБА_5 .

Суд, заслухавши учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов задоволенню не підлягає, виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, що 21.01.2020 року між Приватним вищим навчальним закладом Вінницький фінансово-економічний університет та громадянкою Ємену ОСОБА_3 укладено договір про надання освітніх послуг, за яким Університет взяв на себе обов`язок організувати навчання слухача на курсах навчання предмету загальноосвітньої школи з української мови за затвердженим навчальним планом (а.с.11-12). Термін навчання і час узгоджується зі слухачем. Строк навчання на курсах з 21.01.2020 року по 30.09.2020 року (п.1 договору).

Як встановлено п. 3.1. Договору слухач несе відповідальність, з поміж іншого за запізнення і пропуски занять . Окрім наведеного положенням п. 3.2. Договору встановлено обов`язок слухача додержуватись вимог правил внутрішнього розпорядку університету, розкладу занять, виконувати вимоги викладачів стосовно навчального процесу та дисципліни. За порушення цих норм слухач може бути відрахованим з курсів і депортований до своєї країни .

З огляду на викладене суд констатує, що укладеним між позивачем і відповідачем Договором врегульовано питанням можливих правових наслідків пропуску занять та недотримання позивачем правил внутрішнього розпорядку Університету у формі відрахування із курсів.

Згідно п.4 Договору слухач до початку занять вносить в касу Університету плату за навчання на курсах в договірній сумі 900 доларів США за весь курс навчання в перерахунку на еквівалентну суму в національній валюті в гривнях по курсу банку на день оплати.

Строк дії договору з 21.01.2020 року по 30.09.2020 року (п.5 договору).

В п.6 договору зазначено, що якщо слухач призупинив відвідування занять на курсах чи подав заяву про відрахування протягом навчального періоду, або не здав випускний іспит на знання української мови по закінченню курсів або відрахований за власним бажанням, а також інших причин, внесена сума за навчання не повертається.

В реквізитах договору адресою проживання позивача зазначено АДРЕСА_1 . За цією ж адресою позивач зареєструвала своє місце проживання 17.02.2020 року (а.с.9).

21.01.2020 року позивач внесла плату за навчання, передбачену договором, що не заперечується представником відповідача, а тому в силу ч. 1 ст. 82 ЦПК України вказана обставина не підлягає доказуванню.

ІНФОРМАЦІЯ_1 позивач народила дитину, що підтверджується копією свідоцтва про народження ОСОБА_10 серії НОМЕР_3 (а.с.20).

Рішенням КМУ від 11.03.2020 року в Україні запроваджено тритижневий карантин з 12.03.2020 року для всіх закладів освіти незалежно від форм власності та сфери управління, під час якого учням та студентам заборонено відвідувати заклади освіти. В подальшому строк карантину неодноразово продовжувався до 31.08.2020 року.

Міністерство освіти і науки в листі №1/9-154 від 11.03.2020 року виклало рекомендації для керівників закладів освіти, в яких рекомендовано, зокрема, розробити заходи щодо проведення занять за допомогою дистанційних технологій та щодо відпрацювання занять відповідно до навчальних планів після нормалізації епідемічної ситуації .

17.03.2020 року та 02.04.2020 року ректор ПВНЗ Вінницький фінансово-економічний університет ОСОБА_11 видав накази №28 та №32 відповідно Про організаційні заходи для запобігання поширенню коронавірусу COVID-19 , якими встановив в закладі карантин, заборонивши відвідування університету всіма здобувачами освіти та розпорядився забезпечити проведення освітнього процесу в дистанційній формі для денної та заочної форм навчання, в тому числі слухачів вивчення предмету загальноосвітньої школи з української мови (а.с.47-50).

Відповідно до ч.1,3 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків; договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Відповідно до ч.1 ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі змістом ст.ст. 628-631 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства; сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору; Договір є обов`язковим для виконання сторонами; договором може бути встановлено, що його окремі умови визначаються відповідно до типових умов договорів певного виду, оприлюднених у встановленому порядку; якщо у договорі не міститься посилання на типові умови, такі типові умови можуть застосовуватись як звичай ділового обороту, якщо вони відповідають вимогам статті 7 цього Кодексу; строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору; договір набирає чинності з моменту його укладення.

Відповідно до п.18 ч.1 ст.1 Закону України Про освіту , освітня послуга - це комплекс визначених законодавством, освітньою програмою та/або договором дій суб`єкта освітньої діяльності, що мають визначену вартість та спрямовані на досягнення здобувачем освіти очікуваних результатів навчання.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач свої зобов`язання за договором про надання позивачу освітніх послуг виконав в повному обсязі, в умовах загальнодержавного карантину організував проведення освітнього процесу (надання освітньої послуги) в дистанційній формі, зокрема і для слухачів вивчення предмету загальноосвітньої школи з української мови. (а.с. 47 - 50)

Згідно службової записки доцента ОСОБА_5 від 01.09.2020 року слухач ОСОБА_3 (позивач у справі) жодного разу не з`являлася на навчання, тому не може бути атестована та допущена до складання іспиту з української мови (а.с.45).

ОСОБА_3 наказом в.о. ректора ВФЕУ Т.П. Бондар №66 від 04.09.2020 року відрахована у зв`язку з невиконанням навчального плану, повної втрати зв`язку університету з слухачем (а.с.46).

Згідно вимог ст. ст. 76, 77, 79, 80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Суд на підставі наявних в матеріалах справи доказів встановив, що позивач як слухач курсу з вивчення предмету загальноосвітньої школи з української мови не відвідувала заняття в Університеті до запровадження карантину, про народження дитини Університет не повідомила, після запровадження карантину не цікавилася організацією навчального процесу, не виходила на зв`язок з працівниками університету, навчання в дистанційній формі не пройшла, атестована для складення іспиту не була.

Суд не приймає до уваги твердження представника позивача про те, що позивач відвідувала заняття до народження дитини, оскільки жодними доказами такі його твердження перед судом не доведено.

Разом з тим, з долучених до відзиву на позовну заяву доказів вбачається, що відповідач після запровадження загальнодержавного карантину здійснив перехід на дистанційну форму навчання та на виконання п. 1 Договору виконав свій обов`язок з організації навчання позивача на курсах вивчення предмету загальноосвітньої школи з української мови за навчальним планом.

У дослідженому в ході судового розгляду Договорі про надання освітньої послуги від 21.01.2020 відсутній обов`язок відповідача здійснювати пошук слухача курсів у разі відсутності його за зареєстрованим місцем проживання та у разі втрати зі слухачем контакту за тими засобами зв`язку, які були вказані слухачем курсів при його укладенні.

Доводи позивача про те, що освітню послугу за договором від 21.01.2020 року вона не отримала через запровадження карантину, під час якого Університет не зміг організувати надання їй такої послуги не заслуговують на увагу оскільки такі її твердження спростовуються наказами ректора університету ОСОБА_11 від 17.03.2020 № 28 та від 02.04.2020 № 32 про перехід на дистанційну форму навчання.

Оскільки відповідачем в судовому засіданні спростовано доводи позивача, що відповідач не забезпечив позивачу надання освітньої послуги, а також встановлений судом факт неприйняття позивачем участі в організованих відповідачем дистанційних заняттях, відповідач на підставі п. 3.2. та п. 6 Договору від 21.01.2020 року не мав обов`язку повертати позивачу кошти, що сплачені за навчання, а тому підстав для стягнення з відповідача коштів в розмірі 19 774,00 гривень, що еквівалентно 700 доларам США, за ненадані освітні послуги за договором про надання освітніх послуг від 21.01.2020 року судом не встановлено, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні цієї позовної вимоги.

Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідача збитків за ненадані освітні послуги за договором про надання освітніх послуг від 21.01.2020 року в розмірі 27 260 гривень, що еквівалентно 965 доларів США, суд зазначає наступне.

08.09.2020 року рішенням відділу у справах іноземців та осіб без громадянства УДМС України у Вінницькій області посвідку на тимчасове проживання № НОМЕР_4 , видану громадянці Ємену ОСОБА_3 , скасовано на підставі п.п.2 п.63 Порядку оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на тимчасове проживання , затвердженого постановою КМУ від 25.04.2018 року №322 (а.с.41-42). Копію рішення отримано позивачем 24.09.2020 року (а.с.19).

Зазначене рішення позивачем не оскаржено.

Позивач, заявляючи позовну вимогу про стягнення з відповідача збитків за ненадані освітні послуги за договором про надання освітніх послуг від 21.01.2020 року в розмірі 27 260 гривень, обґрунтовує її тим, що в наслідок дій Університету щодо не допуску її до складу слухачів для отримання освітніх послуг, які вона недоотримала за Договором від 21.01.2020 року, і направлення УДМС України у Вінницькій області клопотання про скасування її посвідки на тимчасове проживання в Україні, вона зазнала матеріальних збитків, а саме для повторного отримання освітніх послуг в іншому університеті їй доведеться отримати запрошення на навчання, поїхати в Ємен і оформити відповідну візу у посольстві України Королівстві Саудівської Аравії, оскільки Україна не має посольства чи консульства в Ємені, справляти консульський збір в розмірі 65 доларів США, медичну страховку в розмірі 50 доларів США, медичні аналізи та переклади в розмірі 200 доларів і квиток на літак в два напрямки вартістю 650 доларів США.

Відповідно до ч.ч. 1-2 ст.22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування; збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Цивільно-правова відповідальність юридичної або фізичної особи за завдану майнову шкоду на підставі ст. 1166 ЦК України настає за умови доведеності всіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме наявності шкоди, протиправності дій заподіювача шкоди, причинного зв`язку між шкодою та протиправною поведінкою і вини в заподіянні шкоди.

За загальним правилом, відсутність хоча б одного елемента складу цивільного правопорушення, виключає настання цивільної відповідальності. При цьому, на позивача покладається обов`язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяними збитками.

Враховуючи те, що у судовому засіданні не знайшли свого підтвердження обставини, викладені у позові відносно незабезпечення відповідачем організації начального процесу позивачу, суд не вбачає в діях відповідача складу цивільного правопорушення, що могло би слугувати підставою для задоволення позову в цій частині, а тому вимоги позивача про відшкодування за рахунок відповідача будь - яких збитків, пов`язаних з процедурою повторного отримання позивачем освітніх послуг в Україні задоволенню не підлягає.

Таким чином, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, враховуючи те, що обставини, на які посилається позивач як на підставу для задоволення позову, не знайшли свого підтвердження у судовому засіданні, суд прийшов до висновку, що у задоволенні поданого позову слід відмовити у повному обсязі.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судові витрати слід залишити за позивачем.

Керуючись ст.ст. 15, 16, 525, 526, 530, 610, 629 ЦК України, Законом України Про освіту , ст.ст. 4, 5, 10, 12, 76-82, 89, 141, 247, 263-265, ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_3 до Приватного вищого навчального закладу Вінницький фінансово-економічний університет в особі т.в.о ректора Бондар Тетяни Петрівни про стягнення відшкодування за невиконання договору про надання послуг - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення чи складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_5 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , адреса проживання: АДРЕСА_2 ,

Відповідач: Приватний вищий навчальний заклад Вінницький фінансово-економічний університет , ЄДРПОУ 20115030, місцезнаходження: м. Вінниця, вул. Пирогова, 71А.

Повний текст рішення суду складено 06.11.2020 року.

Суддя: