Рішення

від 27.10.2020 по справі 127/3850/20

ВІННИЦЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 127/3850/20

Провадження № 2/127/592/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 жовтня 2020 року Вінницький міський суд Вінницької області

в складі: головуючого - судді Воробйова В.В.,

за участю: секретаря Яковенко Д.Д.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

відповідача ОСОБА_3 ,

представника відповідача ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про поділ земельної ділянки, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про поділ земельної ділянки, мотивуючи тим, що 27.10.1979 року сторони зареєстрували шлюб у Брацлавській селищній раді Вінницької області.

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 31.05.2017 року шлюб між сторонами було розірвано.

09.07.2019 року Вінницьким міським судом Вінницької області було ухвалено рішення у справі про поділ спільного сумісного майна, яким сторонам було виділено на праві власності по 1/2 (ідеальній) частці будинку з господарськими будівлями та спорудами, що по АДРЕСА_1 .

Згідно з Державним актом про право власності на земельну ділянку, який виданий на підставі рішення Вінницької міської ради №3013 від 29.10.2010 року, ОСОБА_3 є власником земельної ділянки, площею 0,0788 га, розташованої по АДРЕСА_1 , з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.

Тому позивач, посилаючись на норми ст. 120 ЗК України, ст. 377 ЦК України, просив провести поділ земельної ділянки площею 0,0788 га, кадастровий номер 0510137000:03:012:0158, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , призначеної для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд між сторонами, визнавши за кожним із них право власності на 1/2 частину вказаної земельної ділянки.

В судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити з підстав викладених у позові.

Відповідач та її представник в судовому засіданні позовні вимоги не визнали та просили суд у задоволенні позову відмовити з підстав викладених у відзиві. Додатково пояснили суду, що позивач не має права пред`являти такі вимоги до відповідача, оскільки його право власності на 1/2 частину будинку не зареєстроване на підставі рішення суду про поділ майна подружжя, і саме тому у нього не виникло право власності на вказану частину будинку. Крім того, як вважає відповідач, відсутній предмет спору, оскільки позивачем не надано доказів на підтвердження порушення його прав. Спірна земельна ділянка була набута нею в порядку приватизації і є її особистою приватною власністю. Тому, на думку сторони відповідача, провадження у цивільній справі слід закрити.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про те, що позов слід задовольнити з таких підстав.

Відповідно до ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Правилами ст. 12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Правилами ст.ст. 77, 81 ЦПК України визначено, що предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 82 ЦПК України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Судом встановлено та не заперечується сторонами, що 27.10.1979 року сторони зареєстрували шлюб у Брацлавській селищній раді Вінницької області.

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 31.05.2017 року шлюб між сторонами було розірвано.

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 09.07.2019 року у справі №127/13391/17 про поділ спільного сумісного майна, яке набрало законної сили, сторонам було виділено на праві власності, зокрема, по 1/2 (ідеальній) частці будинку з господарськими будівлями та спорудами, що по АДРЕСА_1 (3-14).

При цьому, рішенням суду від 09.07.2019 року у справі №127/13391/17 було встановлено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 27.10.1979 року по 31.05.2017 року.

Згідно з Державним актом про право власності на земельну ділянку, який виданий на підставі рішення Вінницької міської ради №3013 від 29.10.2010 року, ОСОБА_3 є власником земельної ділянки, площею 0,0788 га, кадастровий номер 0510137000:03:012:0158, розташованої по АДРЕСА_1 , з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд. Право власності на спірну земельну ділянку було зареєстроване за позивачем 07.10.2011 року (а.с. 15, 16).

Відповідно до ч. 1 ст. 81, ч. 3 ст. 116 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування.

Згідно з ч. 1 ст. 120 ЗК України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

За приписами ч.1 ст. 125 ЗК України право власності та право постійного користування земельною ділянкою виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.

Частиною 1 статті 377 ЦК України визначено, що до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Відповідно до ч.4 ст. 120 ЗК України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду кількома особами право на земельну ділянку визначається пропорційно до часток осіб у праві власності жилого будинку, будівлі або споруди.

Згідно з ч. 1 ст. 356 ЦК України, власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Відповідно до ч. 1. ст. 86 ЗК України земельна ділянка може знаходитись у спільній власності з визначенням частки кожного з учасників спільної власності (спільна часткова власність) або без визначення часток учасників спільної власності (спільна сумісна власність).

Однією з підстав виникнення права спільної часткової власності на земельну ділянку, відповідно до п. г ч.1 ст. 87 ЗК України, є рішення суду.

У пункті 18-2 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 16.04.2004 року Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ міститься роз`яснення про те, що відповідно до положень статей 81, 116 ЗК України окрема земельна ділянка, одержана громадянином у період шлюбу в приватну власність шляхом приватизації, є його особистою приватною власністю, а не спільною сумісною власністю подружжя, оскільки йдеться не про майно, нажите подружжям у шлюбі, а про одержану громадянином частку із земельного фонду. Якщо на такій земельній ділянці знаходиться будинок, будівля, споруда, що є спільною сумісною власністю подружжя, то у разі поділу будинку, будівлі, споруди між подружжям та виділу конкретної частини будинку, будівлі, споруди до особи, яка не мала права власності чи користування земельною ділянкою переходить це право у розмірі частки права власності у спільному майні будинку, будівлі, споруди у відповідності до статей 120 ЗК України, 377 ЦК України.

Крім того, суд звертає увагу на ті обставини, що право власності на спірну земельну ділянку позивача, внаслідок приватизації, виникло з моменту його державної реєстрації, тобто з 07.10.2011 року. При цьому, відповідно до ч. 5 ст. 61 СК України, у редакції Закону України від 11.01.2011 року № 2913-VI Про внесення змін до статті 61 Сімейного кодексу України щодо об`єктів права спільної сумісної власності подружжя , який набрав чинності 08.02.2011 року, об`єктом права спільної сумісної власності подружжя була земельна ділянка, набута внаслідок безоплатної передачі її одному з подружжя із земель державної або комунальної власності, у тому числі приватизації.

Законом України від 17.05.2012 року № 4766-VI Про внесення змін до Сімейного кодексу України щодо майна, що є особистою приватною власністю дружини, чоловіка , який набрав чинності з 13.06.2012 року, режим майна подружжя, набутого внаслідок приватизації, було змінено. Відповідно до п. 5 ч.1 ст. 57 СК України земельна ділянка, набута на час шлюбу внаслідок приватизації, є особистою приватною власністю дружини, чоловіка. Частину п`яту статті 61 СК України виключено.

Отже, з урахуванням змін до СК України правовий режим приватизованої земельної ділянки змінювався. Виключно протягом періоду з 08.02.2011 року до 13.06.2012 року приватизована одним із подружжя земельна ділянка вважалася об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Вказані висновки викладені у постановах Верховного Суду від 10.05.2018 року у справі № 158/1016/16-ц (провадження № 61-4238св18), 23.01.2019 року у справі № 352/1974/15-ц (провадження № 61-4313св18).

Відповідно до ч. 1 ст. 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Частиною 1 ст. 70 СК України визначено, що у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, встановивши правовий характер спірних правовідносин, шляхом дослідження всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявних у справі доказів, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з`ясувавши усі обставини по справі, які складають правову підставу позову, суд дійшов висновку про задоволення позову.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір в розмірі 1221,00 грн. слід стягнути з відповідача на користь позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 81, 86, 116, 120, 125 ЗК України, ст.ст. 356, 377 ЦК України, ст.ст. 61, 69, 70 СК України, ст.ст. 10, 12, 13, 15, 77, 81, 82, 89, 141, 211, 259, 263-265 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про поділ земельної ділянки - задовольнити.

Поділити земельну ділянку площею 0,0788 га, кадастровий номер 0510137000:03:012:0158, що знаходиться за адресо: АДРЕСА_2 , призначеної для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , визнавши за кожним із них право власності на 1/2 частину земельної ділянки площею 0,0778 га кадастровий номер 0510137000:03:012:0158, що знаходиться за адресо: АДРЕСА_2 , призначеної для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору в розмірі 1221,00 грн. (одна тисяча двісті двадцять одна гривня 00 коп.).

Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_2 .

Відповідач: ОСОБА_3 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_3 .

Повний текст рішення суду складений 06.11.2020 року.

Суддя: