Рішення

від 27.10.2020 по справі 310/2316/20

БЕРДЯНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 310/2316/20

2/310/1386/20

РІШЕННЯ

Іменем України

27 жовтня 2020 року м.Бердянськ

Бердянський міськрайонний суд Запорізької області у складі:

головуючого - судді Дністрян О.М.,

при секретарі Уставицькій Н.М.,

за участю представників позивача - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , представника відповідача ОСОБА_3 - адвоката Коробко С.Є., представника відповідача ФГ Юрченко - адвоката Мордико Ю.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовною заявою керівника Бердянської місцевої прокуратури Запорізької області в інтересах держави до Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області, ОСОБА_3 , Фермерського господарства Юрченко про визнання недійсним та скасування наказу, договору оренди земельної ділянки та зобов`язання повернути земельну ділянку, -

В с т а н о в и в :

В.о. керівника Бердянської місцевої прокуратури Маленко О. звернувся до суду з позовною заявою до Головного управління Держгеокадастру, ОСОБА_3 , ФГ Юрченко про визнання недійним та скасування наказу, договору оренди земельної ділянки, зобов`язання повернути земельну ділянку. Позов обґрунтований тим, що наказом Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області від 09.12.2016р. № 8-4883/15-16-СГ надано дозвіл ОСОБА_3 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, площею 2,0000 га, для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Андріївської селищної ради Бердянського району Запорізької області (за межами населених пунктів) за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності. В подальшому, розроблений та погоджений у встановленому законодавством порядку проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки став підставою для реєстрації у Державному земельному кадастрі земельної ділянки під кадастровим номером 2320655200:01:001:0104, що підтверджується висновком про розгляд проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки від 10.04.2017р. та п. 1 наказу Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області від 04.09.2017р. №8-3811/15-17-СГ, відповідно до п.2 якого ОСОБА_3 передано у власність земельну ділянку площею 2,0000 га з кадастровим номером 2320655200:01:001:0104 для ведення особистого селянського господарства. На підставі зазначеного наказу, 20.10.2017р. за № 22993021 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі Іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна (надалі - Державний реєстр речових прав) за ОСОБА_3 зареєстровано право власності на вказану земельну ділянку. Разом з тим, встановлено, що згідно із відомостями Державного реєстру речових прав, ОСОБА_3 на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області від 04.09.2017р. №8-3811/15-17-СГ набув у власність земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства площею 2 га з кадастровим номером: 2320655200:01:001:0104 (право власності зареєстровано 20.10.2017р.), попередньо отримавши на підставі розпорядження Бердянської районної державної адміністрації №618-р від 12.11.2009р. у приватну власність земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства площею 1,1 га з кадастровим номером 2320682000:02:007:0088, що розташована на території Долинської сільської ради Бердянського району Запорізької області (державний акт на право власності на земельну ділянку ЯЖ891880, виданий 14.01.2010р., право власності зареєстровано відповідно до Державного реєстру речових прав за № 18390387). Зазначене підтверджує, що ОСОБА_3 , на час отримання спірної земельної ділянки з кадастровим номером: 2320655200:01:001:0104 вже використав своє право на безоплатне отримання у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства в межах норм безоплатної передачі земельних ділянок для даного виду використання (попередньо отримавши у приватну власність земельну ділянку з кадастровим номером: 2320682000:02:007:0088 ) . При цьому, всупереч вимогам ст.ст. 116, 118, 121 Земельного кодексу України, ОСОБА_3 при зверненні до Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області з заявою про відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства на території Андріївської селищної ради Бердянського району Запорізької області не повідомив, що право на безоплатну приватизацію земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства ним вже використано. Таким чином, на думку позивача, наказ Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області від 04.09.2017р. №8-3811/15-17-СГ прийнятий з порушенням норм ст.ст. 116, 118, 121 Земельного кодексу України, а отже є таким, що підлягає визнанню незаконним та скасуванню. Крім цього, 30.07.2018р. між ОСОБА_3 , та Фермерським господарством Юрченко терміном на 7 років укладено договір оренди земельної ділянки площею 2 га з кадастровим номером: 2320655200:01:001:0104, яка розташована на території Андріївської селищної ради Бердянського району Запорізької області, про що у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно вчинено запис від 09.08.2018р. № 27451791. Таким чином, ФГ ЮРЧЕНКО отримало право користування вказаною земельною ділянкою від особи, яка не мала права її отримувати та розпоряджатися нею. Вважає, що земельна ділянка площею 2,0000 га (кадастровий номер 2320655200:01:001:0104), що знаходиться за межами населеного пункту території на території Андріївської селищної ради Бердянського району Запорізької області підлягає поверненню у державну власність. Просили визнати, незаконним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області від 04.09.2017р. №8-3811/15-17-СГ Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність , яким затверджено проект землеустрою та передано у власність Гєнову І. І. земельну ділянку, припинивши право власності ОСОБА_3 , яке зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за № 229993021 від 20.10.2017р.; визнати недійсним договір оренди земельної ділянки, укладений 30.07.2018р. між ОСОБА_3 та ФГ Юрченко , що зареєстрований у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за №27451791 від 09.08.2018р., скасувавши запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за № 27451791 від 09.08.2018р.; зобов`язати ФГ Юрченко повернути на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру в Запорізькій області земельну ділянку та стягнути судові витрати.

Ухвалою судді від 23.04.2020р. відкрито загальне позовне провадження у справі та призначено підготовче засідання.

Ухвалою суду від 02.07.2020р. підготовче провадження у справі закрито, призначено справу до судового розгляду по суті.

Представником відповідача - Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області - подано відзив на позовну заяву, в якому зазначиено, що ОСОБА_3 , звернувшись до Управління з клопотанням про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, був повідомлений про те, що передача земельних ділянок безоплатно у власність провадиться один раз по кожному виду використання, та в свою чергу запевнив, що не приймав участі в безоплатній приватизації земельної ділянки за цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, а також ОСОБА_3 несе персональну відповідальність за достовірність усіх поданих документів та зазначеної інформації. Крім того, зазначив, що у Головного управління відсутній доступ до будь-яких баз даних, за допомогою яких було б можливо здійснити перевірку інформації про наявність у громадян зареєстрованих прав на земельні ділянки за відповідними цільовими призначеннями та використання права на безоплатну приватизацію. Вважає, що у Головного управління були відсутні підстави для відмови у задоволенні клопотання ОСОБА_3 , а отже відсутні підстави для визнання незаконними дій при прийнятті відповідних наказів. Просили відмовити у задоволенні позовних вимог.

Представником відповідача ОСОБА_3 - адвокатом Коробко С.Є. подано відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач не визнав позовні вимоги. Зазначила, що позовна заява містить відомості про те, що в даному конкретному випадку в особі ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області поєднується і розпорядник земельної ділянки, і орган контролю, який одночасно не може виступати і позивачем, і відповідачем. Проте, вказаний факт вказує на те, що з часу отримання права власності ОСОБА_3 на спірну земельну ділянку, ГУ Держгеокадастр у Запорізькій області жодного разу не зверталось ані до відповідача, ані до суду за захистом свого порушеного права. Крім того, матеріали додані до позовної заяви не містять відомостей про звернення ГУ Держгеокадасту у Запорізькій області до позивача за захистом своїх порушених або оспорюваних прав. Крім того, відповідач не погоджується з розрахунком судових витрат, оскільки є учасником бойових дій та звільнений від сплати судового збору на підставі ч.1 ст. 5 Закону України Про судовий збір . Також зазначила, що позивачам до позовної заяви не додано жодних доказів на підтвердження невизнання, порушення або оспорювання права позивача при проведенні ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області процедури передачі у власність ОСОБА_3 спірної земельної ділянки. Просила відмовити в задоволенні позовної заяви.

Крім того, директором ФГ Юрченко ОСОБА_5 подано відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що перед укладенням договору оренди земельної ділянки з ОСОБА_3 , останнім було надано паспорт громадянина України та РНОКПП, витяг з Державного земельного кадастру, витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно, наказ Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність від 04.09.2017р. №8-3811/15-17-СГ. Вважає, що під час укладення договору орендної ділянки від 30.07.2018р. не було порушено жодного закону, що регулює вказані правовідносини та вказаний договір є дійсним. Просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

В судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали з підстав, викладених у позовній заяві, просили позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача ОСОБА_3 - адвокат Коробко С.Є. в судовому засіданні просила в задоволенні позову відмовити з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

Представник відповідача ФГ Юрченко - адвокат Мордико Ю.В. в судовому засіданні зазначив, що під час укладення договору оренди земельної ділянки було надано всі необхідні документи, вони є добросовісними набувачами.

Вислухавши пояснення представників позивача, представників відповідачів, дослідивши матеріали справи та перевіривши їх доказами, суд вважає, що позов підлягає задоволенню за наступних підстав.

Статтею 131-1 Конституції України на прокуратуру покладено функцію представництва інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України Про прокуратуру прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження також у разі відсутності такого органу. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999р. у справі №1-1/99, державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону, гарантування державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності на господарювання, тощо. Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів.

Відповідно до ст. 80 Земельного кодексу України, ст.ст. 2, 170, 326, 374 Цивільного кодексу України право власності на землі державної власності належать державі Україна, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади.

Згідно із вимогами ч. 1 ст. 13 та ч. 1 ст. 14 Конституції України земля, її надра, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування. Земля є основним національним багатством, що знаходиться під особливою охорони держави.

Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 78 Земельного кодексу України право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.

Статею 80 Земельного кодексу України встановлено, що самостійними суб`єктами права власності на землю є, зокрема, держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади, на землі державної власності.

Відповідно до ст. 83-84 Земельного кодексу України в державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності.

Згідно із ч. 1 ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають право власності та право користування земельними ділянками із земель державної та комунальної власності за рішеннями органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Відповідно до ч. 3 ст. 116 Земельного кодексу України безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян проводиться у разі: а)приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Згідно з ч. 4 ст. 116 Земельного кодексу України, передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, проводиться один раз по кожному виду використання.

Відповідно до ч. 1 ст. 121 Земельного кодексу України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства - не більше 2 гектара.

За таких обставин, реалізація повноважень Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області має здійснюватися з дотриманням вимог законодавства, яке забороняє повторне отримання безоплатно у приватну власність земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства (понад норми безоплатної приватизації, встановлені Земельним кодексом У країни).

Судом встановлено, що наказом Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області від 09.12.2016р. № 8-4883/15-16-СГ надано дозвіл ОСОБА_3 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, площею 2,0000 га, для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Андріївської селищної ради Бердянського району Запорізької області (за межами населених пунктів) за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності.

В подальшому, розроблений та погоджений у встановленому законодавством порядку проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки став підставою для реєстрації у Державному земельному кадастрі земельної ділянки під кадастровим номером 2320655200:01:001:0104, що підтверджується висновком про розгляд проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки від 10.04.2017 та п. 1 наказу Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області від 04.09.2017р. № 8-3811/15-17-СГ.

Відповідно до п. 2 наказу Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області від 04.09.2017р. № 8-3811/15-17-СГ ОСОБА_3 передано у власність земельну ділянку площею 2,0000 га з кадастровим номером 2320655200:01:001:0104 для ведення особистого селянського господарства.

На підставі зазначеного наказу, 20.10.2017р. за № 22993021 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Держаному реєстрі Іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна (надалі - Державний реєстр речових прав) за ОСОБА_3 зареєстровано право власності на вказану земельну ділянку.

Також судом встановлено, що згідно з відомостями Державного реєстру речових прав, ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1 , паспорт серії НОМЕР_2 , виданий 23.03.2006р. Бердянським РВ УМВС України в Запорізькій області) на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області від 04.09.2017р. №8-3811/15-17-СГ набув у власність земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства площею 2 га з кадастровим номером: 2320655200:01:001:0104 (право власності зареєстровано 20.10.2017), попередньо отримавши на підставі розпорядження Бердянської районної державної адміністрації №618 від 12.11.2009р. у приватну власність земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства площею 1,1 га з кадастровим номером 2320682000:02:007:0088, що розташована на території Долинської сільської ради Бердянського району Запорізької області (державний акт на право власності на земельну ділянку ЯЖ891880, виданий 14.01.2010р., право власності зареєстровано відповідно до Державного реєстру речових прав за № 18390387).

Таким чином, ОСОБА_3 , на час отримання спірної земельної ділянки з кадастровим номером: 2320655200:01:001:0104 (наказ від 04.09.2017р. №8-3811/15-17-СГ) вже використав своє право на безоплатне отримання у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства в межах норм безоплатної передачі земельних ділянок для даного виду використання, попередньо отримавши у приватну власність земельну ділянку з кадастровим номером: 2320682000:02:007:0088.

При цьому, всупереч вимогам ст.ст. 116, 118, 121 Земельного кодексу України, ОСОБА_3 , при зверненні до Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області із заявою про відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства на території Андріївської селищної ради Бердянського району Запорізької області не повідомив, що право на безоплатну приватизацію земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства ним вже використано.

Таким чином, земельна ділянка площею 2 га з кадастровим номером: 2320655200:01:001:0104, що знаходиться на території Андріївської селищної ради Бердянського району Запорізької області за межами населеного пункту вибула з державної власності внаслідок протиправного використання ОСОБА_3 права на безоплатну приватизацію земельних ділянок одного виду використання понад норму встановлену законом.

ОСОБА_3 , при зверненні до відповідного органу влади не повідомив, що вже раніше скористався своїм правом на безоплатну приватизацію земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства.

Крім того, відповідно до ч. 6 ст. 186-1 ЗК України підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації.

Суд вважає, що при здійсненні функцій із розпорядження землями, зокрема, здійснюючи розгляд заяви ОСОБА_3 про передачу спірної земельної ділянки у власність, посадові особи ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області, перевіривши її та встановивши вже реалізоване право ОСОБА_3 на безоплатну приватизацію земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, відповідно до вимог ч. 6 ст. 186-1 ЗК України, мали не допустити зазначених порушень, відмовити у погодженні та затвердженні відповідного проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, який не відповідає положенням закону, відмовити ОСОБА_3 у передачі спірної земельної ділянки у власність.

Згідно з ч. 1 ст. 155 ЗК України, у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Відповідно до ч. 1 ст. 393 ЦК України, правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.

Таким чином, наказ Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області від 04.09.2017р. №8-3811/15-17-СГ прийнятий з порушенням норм ст.ст. 116, 118, 121 Земельного кодексу України, а отже є таким, що підлягає визнанню незаконним та скасуванню.

Крім цього, встановлено, що 30.07.2018р. між ОСОБА_3 , та фермерським господарством Юрченко терміном на 7 років укладено договір оренди земельної ділянки площею 2 га з кадастровим номером: 2320655200:01:001:0104, яка розташована на території Андріївської селищної ради Бердянського району Запорізької області, про що у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно вчинено запис від 09.08.2018р. № 27451791.

Відповідно до ч.ч.1, 2, 3, 4, 5 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

При цьому правом оспорювати правочин і вимагати проведення реституції ЦК України наділяє не лише сторону (сторони) правочину, але й інших, третіх осіб, що не є сторонами правочину, визначаючи їх статус як заінтересовані особи (статті 215, 216 ЦК України).

За приписами ч.ч. 1, 3 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Визнання угоди недійсною є одним зі способів захисту прав на землю, передбаченим частиною третьою статті 152 ЗК України.

Відповідно до статті 648 ЦК України договір, укладений на підставі правового акта органу державної влади, має відповідати цьому акту.

Частиною третьою статті 228 ЦК України передбачено, що у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Згідно із ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

З обставин справи слідує, що на підставі незаконного наказу Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області за ОСОБА_3 20.10.2017р. зареєстровано право власності на земельну ділянку за № НОМЕР_3 , яку в подальшому останнім передано на підставі договору оренди землі від 30.07.2018р. у користування фермерському господарству Юрченко .

Отже, при укладенні вищезазначеного договору оренди землі не додержано вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, тому, враховуючи положення статті 203, частини третьої статті 215 та статті 228 ЦК України та ст. 116, 121 ЗК України, суд вважає, що наявні правові підстави для визнання оспорюваного договору оренди недійсним, так як він суперечать нормам ЦК України, оскільки ОСОБА_3 не набув права власності на земельну ділянку в порядку, визначеному чинним законодавством, а тому не мав повноважень для укладення договору оренди даної земельної ділянки.

Таким чином, земельна ділянка площею 2,0000 га (кадастровий номер 2320655200:01:001:0104), що знаходиться за межами населеного пункту території на території Андріївської селищної ради Бердянського району Запорізької області підлягає поверненню у державну власність.

З огляду на встановлені у судовому засіданні обставини, суд приходить до висновку про необхідність задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідачів на користь позивача підлягає стягненню сплачена ними при подачі позову сума судового збору (6306,00 грн. - платіжне доручення № 482 від 10 березня 2020 року) пропорційно до задоволених вимог в розмірі по 2102 ,00 грн. з кожного.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 141, 261, 264, 265, 354 ЦПК України, суд -

В и р і ш и в :

Позов задовольнити.

Визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області від 04.09.2017р. № 8-3811/15-17-СГ Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність , яким затверджено проект землеустрою та передано у власність ОСОБА_3 земельну ділянку площею 2,0000 га, кадастровий номер: 2320655200:01:001:0104, для ведення особистого селянського господарства, що розташована на території Андріївської селищної ради Бердянського району Запорізької області (за межами населеного пункту), припинивши право власності ОСОБА_3 , яке зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за №22993021 від 20.10.2017р.

Визнати недійсним договір оренди земельної ділянки, кадастровий номер: 2320655200:01:001:0104, площею 2 га, для ведення особистого селянського господарства, що розташована на території Андріївської селищної ради Бердянського району Запорізької області (за межами населеного пункту), укладений 30 липня 2018 року між ОСОБА_3 та Фермерським господарством Юрченко , що зареєстрований у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за №27451791 від 09.08.2018р., скасувавши запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за № 27451791 від 09.08.2018р.

Зобов`язати Фермерське господарство Юрченко повернути на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області земельну ділянку загальною площею 2,0000 га, кадастровий номер: 2320655200:01:001:0104, що розташована на території Андріївської селищної ради Бердянського району Запорізької області (за межами населеного пункту).

Стягнути з відповідачів - Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області, ОСОБА_3 , Фермерського господарства Юрченко - на користь прокуратури Запорізької області в особі Бердянської місцевої прокуратури (розрахунковий рахунок № 438201720343180001000000271, відкритий в Державній казначейській службі України, м. Київ, МФО 820172, отримувач: прокуратура Запорізької області, ЄДРПОУ 02909973, код класифікації видатків бюджету - 2800) судові витрати на сплату судового збору в розмірі по 2102 (дві тисячі сто дві) грн. з кожного.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду .

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач - Бердянська місцева прокуратура Запорізької області, місцезнаходження: 71100, м. Бердянськ Запорізької обл., пр. Перемоги, 4.

Відповідач 1 - Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області, ЄДРПОУ 39820689, місцезнаходження: 69095, м. Запоріжжя, вул. Українська, 50.

Відповідач 2 - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .

Відповідач 3 - Фермерське господарство Юрченко , ЄДРПОУ 31080767, місцезнаходження: м. Бердянськ Запорізької обл., вул. Пушкіна, буд. 8, кв. 9.

Повний текст рішення складено 06 листопада 2020 року.

Суддя Бердянського міськрайонного суду

Запорізької області О. М. Дністрян