Ухвала

від 05.11.2020 по справі 140/15364/20

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

05 листопада 2020 року ЛуцькСправа № 140/15364/20 Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Смокович В.І., розглянувши у письмовому провадженні заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Гефест про заміну стягувача у виконавчому написі,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Гефест (далі - заявник , ТОВ Гефест ) звернулося до суду із заявою про заміну стягувача AT Райффайзен Банк Аваль на ТОВ Гефест у виконавчому написі №1172, що виданий приватним нотаріусом Семенюк H.М. відносно ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Заява обґрунтована тим, що між AT Райффайзен Банк Аваль та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір від 15 червня 2007 року №014/1135/82/36284, за яким банк зобов`язується надати позичальнику, а позичальник зобов`язується прийняти, належним використовувати і повернути банку кредит (грошові кошти) у сумі 70 000 доларів США.

На забезпечення виконання зобов`язань за вказаним кредитним договором між AT Райффайзен Банк Аваль , ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладений договір іпотеки від 18 червня 2007 року №1, за яким іпотекодавець передає в іпотеку нерухоме майно, а саме: земельні ділянки площею 0,2034 га та площею 0,20 га, що знаходяться в селі Старовойтове Любомльського району Волинської області за кадастровими номерами 0723384900::03:002:0055, 0723384900:03:002:0051.

З метою задоволення грошових вимог AT Райффайзен Банк Аваль приватним нотаріусом Любомльського районного територіального округу Семенюк Н.М. на вищевказаному договорі іпотеки вчинено виконавчий напис від 19 грудня 2008 року згідно якого звернено стягнення на предмет іпотеки.

Між AT Райффайзен Банк Аваль та AT ОКСІ БАНК укладено договір від 31 травня 2019 року про відступлення прав вимоги за договорами іпотеки, відповідно до пункту 1 якого первісний іпотекодержатель - AT Райффайзен Банк Аваль відступає та передає, а новий іпотекодержатель - AT ОКСІ БАНК приймає та набуває всіх прав, належних первісному іпотекодержателю за іпотечними договорами, які забезпечують виконання зобов`язань за Кредитними договорами та перелічені у Додатку №1 цього договору.

Відповідно до Додатку №1 до договору про відступлення прав вимоги за договорами іпотеки від 31 травня 2019 року до AT ОКСІ БАНК перейшло також право вимоги по договору іпотеки від 18 червня 2007 року, укладеному з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 .

В подальшому між AT ОКСІ БАНК та ТОВ ФК Гефест укладено договір 31 травня 2019 року про відступлення прав вимоги за договорами іпотеки, відповідно до пункту 1 якого первісний іпотекодержатель - AT ОКСІ БАНК відступає та передає, а новий іпотекодержатель - ТОВ ФК Гефест приймає та набуває всіх прав, належних первісному іпотекодержателю за іпотечними договорами, які забезпечують виконання зобов`язань за Кредитними договорами та перелічені у Додатку №1 цього договору.

Згідно із додатком №1 до договору про відступлення прав вимоги за договорами іпотеки від 31 травня 2019 року, до AT ОКСІ БАНК перейшло також право вимоги по договору іпотеки від 18 червня 2007 року укладеному з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 .

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2020 року заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Гефест про заміну стягувача призначено до розгляду у судовому засіданні на 05 листопада 2020 року.

У судове засідання заявник, стягувач та боржники не прибули. Про дату, час та місце судового розгляду повідомлені належним чином (арк. спр. 28-30).

Частиною четвертою статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), передбачено, що у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до частини другої статті 379 КАС України, суд розглядає питання про заміну сторони виконавчого провадження в десятиденний строк у судовому засіданні з повідомленням державного виконавця або заінтересованої особи, які звернулися з поданням (заявою), та учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду.

Відтак, заяву розглянуто судом у письмовому провадженні в десятиденний строк з дня її отримання.

Розглянувши заяву про заміну стягувача у виконавчому написі нотаріуса, дослідивши подані заявником докази, суд зазначає наступне.

Заміну сторони виконавчого провадження, а також заміну стягувача та/або боржника у виконавчому провадженні та виконавчому листі врегульовано статтею 379 КАС України.

Згідно з частиною першою статті 379 КАС України, у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження за поданням державного виконавця або за заявою заінтересованої особи суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, замінює сторону виконавчого провадження її правонаступником.

Частиною четвертою статті 379 КАС України передбачено, що положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження.

Відповідно до пункту 19 частини першої статті 34 Закону України Про нотаріат від 02 вересня 1993 року №425-XII (далі Закон №425-XII), вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія.

Нормою статті 87 Закону №425-XII встановлено, для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться в безспірному порядку на підставі виконавчих написів, установлюється Кабінетом Міністрів.

Відповідно до положень статті 88 Закону №425-XII, нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.

Відтак, за результатами аналізу вищенаведених норм можна дійти висновку про те, що учинення нотаріусом виконавчого напису це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права кредитора на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус проводить свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції та не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає та не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна.

Статтею 90 Закону №425-XII визначено, що стягнення за виконавчим написом провадиться в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Стаття 1 Закону України "Про виконавче провадження" від 02 червня 2016 року№1404-VIII констатує, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

У силу вимог пункту 3 частини першої статті 3 Закону №1404-VIII, підлягають примусовому виконанню рішення на підставі, зокрема, таких виконавчих документів як виконавчі написи нотаріуса.

Згідно пункту 1 глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 №296/5, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 за №282/20595 (далі Порядок №296/5), для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів.

Виконавчі написи вчиняються нотаріусами на документах, які встановлюють заборгованість або передбачають повернення майна. Якщо виконавчий напис не вміщується на документі, що встановлює заборгованість, то він має бути продовжений чи викладений повністю на прикріпленому до документа спеціальному бланку нотаріального документа.

Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, установлюється Кабінетом Міністрів України.

Нотаріуси відмовляють у вчиненні виконавчого напису у випадках, коли витребовується майно, звернення стягнення на яке забороняється законодавством України або здійснюється виключно на підставі рішення суду.

Відповідно до пункту 2 глави 16 Порядку №296/5, для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.

Згідно з підпункту 3.1 пункту 3 глави 16 Порядку №296/5, нотаріус вчиняє виконавчі написи: якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем.

Вищезазначеним Порядком в підпункті 7.2 пункту 7 глави 16 визначено, при кожному наступному вчиненні виконавчого напису за одним і тим самим зобов`язанням повторне подання копії документа, що встановлює заборгованість, не вимагається. У цих випадках нотаріус вимагає подання двох примірників витягу з особового рахунку та оригіналу зобов`язання.

Порядком №296/5 передбачено наступне вчинення виконавчого напису нотаріуса за одним і тим самим зобов`язанням, а тому заявник не позбавлений права на заміну стягувача у виконавчому написі нотаріуса шляхом звернення до нотаріуса, який видав виконавчий напис за вказаним зобов`язанням.

Суд зазначає, що виконавчі листи та виконавчі написи нотаріуса є різними видами виконавчих документів.

Нормами КАС України не передбачено повноважень суду здійснювати заміну сторони у виконавчому написі нотаріуса, встановлювати за особою право та статус стягувача на пред`явлення виконавчого напису нотаріуса до примусового виконання. Отже, застосувати аналогію права до інституту заміни сторін у виконавчому написі нотаріуса із заміною сторони у виконавчому листі не можливо, оскільки виконавчий напис не має преюдиційної сили для суду.

Положення КАС України дають суду повноваження, зокрема, щодо розгляду питань про заміну сторони боржника або стягувача виключно у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження. При цьому, КАС України не врегульовано порядок заміни боржника або стягувача у виконавчому написі нотаріуса, а тому суд позбавлений повноважень замінити сторону у зазначеному виконавчому написі.

При цьому, у разі відкриття виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого напису нотаріуса, суд відповідно до положень статті 379 КАС України має повноваження замінити сторону такого виконавчого провадження.

Таким чином, законодавець визначив, що адміністративний суд може замінити сторону виконавчого провадження тільки в межах виконавчого провадження. Вказане положення узгоджується зі статтею 90 Закону №425-XII, де зазначено, що стягнення за виконавчим написом провадиться в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Тобто, виконавчий напис нотаріуса підлягає зверненню до примусового виконання, а кредитор набуває статусу стягувача у виконавчому провадженні лише після відкриття виконавчого провадження.

Аналогічна позиція викладена в постановах Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12 серпня 2020 року по справі №ЗВ/380/22/20, від 27 липня 2020 року по справі №300/1012/20.

Судом установлено, що на підставі виконавчого напису від 19 грудня 2008 року приватним виконавцем Клехо А.Є. 19 вересня 2018 року винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №57253713, однак 03 квітня 2019 року цим же приватним виконавцем прийнято постанову про повернення виконавчого документа стягувачу (арк. спр. 18-19). Доказів про існування виконавчого провадження ТОВ Гефест суду не надано.

Разом з тим, суд зауважує, що в прохальній частині заяви заявник просить замінити стягувача у виконавчому написі №1172 відносно ОСОБА_4 , однак в письмових матеріалах заяви такого виконавчого напису не існує, натомість наявний виконавчий напис від 19 грудня 2008 року ВМА №658674 щодо ОСОБА_2 , а не як зазначено ОСОБА_4 .

Підсумовуючи вищевикладене, оскільки заявником не наведено у заяві та не надано доказів існування відкритого виконавчого провадження на підставі виконавчого напису нотаріуса від 19 грудня 2008 року про стягнення звернення на земельні ділянки, належні ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на підставі договору іпотеки 18 червня 2007 року №1, відтак заява про заміну стягувача у виконавчому написі є безпідставною та необґрунтованою до задоволення не підлягає.

Керуючись статтями 243, 248, 256, 379 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Гефест про заміну стягувача у виконавчому написі нотаріуса від 19 грудня 2008 року відмовити.

Ухвала набирає законної сили негайно після її підписання суддею.

Ухвала може бути оскаржена. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її складання. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд.

Суддя В.І. Смокович

Ухвалу складено 05 листопада 2020 року.