Рішення

від 06.11.2020 по справі 160/10068/20

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 листопада 2020 року Справа № 160/10068/20

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Горбалінського В.В. розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ЦЕНТР-ШИНА ГРУП до Одеської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення,-

ВСТАНОВИВ :

25.08.2020 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю ЦЕНТР-ШИНА ГРУП до Одеської митниці Державної митної служби України, в якій позивач просить визнати протиправними та скасувати:

- рішення про коригування митної вартості товарів № UA500110/2020/000003/2 від 23.06.2020 року, прийняте Одеською митницею Державної митної служби;

- картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500110/2020/00034, прийняту Одеською митницею Державної митної служби.

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що заявлена митна вартість товару підтверджується необхідними супроводжуючими документами, а отже підстав для коригування заявленої митної вартості не вбачається. Позивач зазначає, що оскаржуване рішення Одеської митниці Держмитслужби є протиправними, оскільки, воно прийняте з порушенням зазначеного законом порядку, без дотримання основних принципів митного регулювання: законності та визнання рівності і правомірності інтересів усіх суб`єктів господарювання.

27.08.2020 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

25.09.2020 року Одеська митниця Держмитслужби звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із відзивом на позовну заяву. В обгрунтування відзиву відповідач зазначив, що для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товару позивач не надав повного пакету документів, необхідних для визначення митної вартості за ціною договору, тому був застосований резервний метод визначення митної вартості товару.

01.10.2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю ЦЕНТР-ШИНА ГРУП звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із заявою про заміну первісного відповідача належним відповідачем. В обгрунтування заяви позивач зазначив, що в позовній заяві зазначено неналежного відповідача, а саме - Одеську митницю Державної митної служби України, проте, оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення прийнято Одеською митницею Держмитслужби.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що між PETLAS LASTIK SANAYI VE TICARET AS ( ПЕТЛАС ЛАСТИК САНАИ BE ТИКАРЕТ А.С. ) та Товариством з обмеженою відповідальністю ЦЕНТР- ШИНА ГРУП укладено Договір поставки № D2020/01, відповідно до якого Продавець PETLAS LASTIK SANAYI VE TICARET AS ( ПЕТЛАС ЛАСТИК САНАИ BE ТИКАРЕТ А.С. ) виготовляє та продає, а Покупець ТОВ ЦЕНТР-ШИНА ГРУП купує продукцію: шини торгових марок PETLAS, STARMAXX (далі - Товар), у відповідності до ціни та кількості, зазначених у Інвойсах (п. 1.1 Договору поставки).

У п. 3.1 Договору поставки також вказано, що Товар постачається окремими партіями на умовах поставки FCA Кіршехір Туреччина (відповідно до Інкотермс-2010).

Судом також встановлено, що між позивачем та ТОВ ЮРІЯ-ГРУП було укладено договір про надання послуг митного брокера №07/05/2019 від 07.05.2019 року, відповідно до умов якого документи для митного оформлення до митних органів від імені ТОВ ЦЕНТР-ШИНА ГРУП подавало ТОВ ЮРІЯ-ГРУП .

Так, 20.06.2020 року до Одеської митниці Державної митної служби України Товариством з обмеженою відповідальністю ЮРІЯ-ГРУП , який діяв від імені декларанта Товариства з обмеженою відповідальністю ЦЕНТР-ШИНА ГРУП , було заявлено до митного оформлення Товар, митна вартість якого була визначена за ціною договору щодо товарів, які імпортуються.

До митного оформлення було заявлено Товар: Шини пневматичні гумові нові для легкового автотранспорту та Шини та шинокомплекти пневматичні гумові нові, для автобусів та вантажних автомобілів, з індексом навантаження більш як 121 (Торговельна марка: PETLAS, Виробник: PETLAS LASTEK SAN VE TIC AS, Країна виробництва; Туреччина).

На підтвердження заявлених відомостей позивачем було подано наступні документи: договір про надання митно-брокерських послуг №07/05/2019 від 07.05.2019 року між ТОВ «ЮРІЯ-ГРУП» та ТОВ «ЦЕНТР-ШИНА ГРУП» ; договір поставки № D2020/01 від 03.01.2020 року між PETLAS LASTIK SANAYI VE TICARET AS та ТОВ «ЦЕНТР-ШИНА ГРУП» ; комерційна пропозиція від 16.06.2020 року; Рахунок-фактура №PI 12020000001614 від 17.06.2020 року; Пакувальний лист № 14656REV2 від 17.06.2020 року; Сертифікат про походження товару форми № 0177759 від 18.06.2020 року; Міжнародна товарно-транспортна накладна (CMR) №445331 від 18.06.2020 року; експортна декларація № 20062200ЕХ000518 від 18.06.2020 року; Книжка МДП (TIR carnet) № ХХ.83267178 від 18.06.2020 року; Сертифікат відповідності № UA.PN. 191.0160-20 від 15.05.2020 року; Платіжне доручення в іноземній валюті № (MUR) 47 від 15.06.2020 року (SWIFT); Договір перевезення № 10/06-20 від 10.06.2020 року між ТОВ «СЛАВУТИЧ- ТРАНС» та ТОВ «ЦЕНТР-ШИНА ГРУП» ; Оборотно-сальдова відомість № 632; Договір поставки № 573/15.7 від 14.04.2020 року, укладеного між ТОВ ЦЕНТР- ШИНА ГРУП та AT ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК , з Додатком № 1 від 14.04.2020 року; Висновок експерта від 22.06.2020 року № 20-57/06-2020; Митна декларація № UA500110/2020/006901 від 20.06.2020 року; Рахунок-фактура № СФ-0000411 від 19.06.2020 року (за послуги перевезення); Довідка про транспортні витрати вих. № 155 від 19.06.2020 року; Митна декларація № UA100090/2020/553781 від 29.05.2020 року, оформлена по іншій поставці.

22.06.2020 року від відповідача на адресу позивача надійшло електронне повідомлення, відповідно до змісту якого митний орган просив декларанта надати додаткові документи, а саме виписку із бухгалтерської документації та каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи). Додатково зазначено, що декларант за власним бажанням може подати і інші документи для підтвердження заявленої митної вартості.

23.06.20202 року на означене повідомлення митного органу від 22.06.2020 року, Товариством з обмеженою відповідальністю ЮРІЯ- ГРУП , надало письмові пояснення у формі заяви, в якій зазначено, що декларантом надані всі необхідні документи для підтвердження заявленої митної вартості товарів.

За результатами перевірки митної декларації № UA500110/2020/006901 від 20.06.2020 року, а також інших документів, відповідачем відмовлено у митному оформленні (випуску) товарів, про що було винесено Рішення про коригування митної вартості товарів № UA500110/2020/000003/2 від 23.06.2020 року.

Також Одеською митницею було оформлено Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500110/2020/00034, відповідно до якої у митному оформленні (випуску) Товарів відмовлено з тих причин, що на підставі Рішення про коригування митної вартості № UA500110/2020/000003/2 від 23.06.2020 року скориговано митну вартість товарів, що призвело до необхідності внесення змін до Митної декларації з доплатою митних платежів.

Так, рішення митного органу про коригування митної вартості товарів №UA500110/2020/000003/2 від 23.06.2020 обґрунтовано наступним:

1) відсутні відомості щодо вартості страхування вантажу, так як згідно умов поставки FCA вартість страхування не включено до складових митної вартості як така, що сплачується Покупцем

2) в експортній декларації відправника відсутні посилання на зовнішньоекономічний контракт та інвойс;

3) відсутній переклад копії митної декларації країни відправлення на українську мову;

4) подана декларантом бухгалтерська документація не в повному обсязі містить інформацію для підтвердження митної вартості, заявленої декларантом;

5) банківський платіжний документ не має жодного підпису та відмітки банку;

6) у висновку експерт зазначає, що не проводив експертизи товару та послуга має інформаційний характер.

Таким чином, митний орган дійшов висновку, що подані декларантом документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів.

За результатами контролю співставлення до товарів застосовано другорядний метод визначення митної вартості - резервний метод та винесено відповідне рішення про коригування митної вартості товару.

Коригування митної вартості товару проведено за рішенням про коригування митної вартості із застосуванням резервного методу, з використанням наявної у митного органу інформації, що наявна в ЦБД.

Відтак, правомірність винесеного відповідачем рішень є предметом розгляду даної адміністративної справи.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Згідно ст. 49 Митного кодексу України (далі - МКУ) митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до ч. 1 та п. 1 ч. 2 ст. 52 МКУ заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів.

Згідно з вимогами частин 1 та 5 ст. 53 МКУ у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Відповідно до ч. 2. ст. 53 МКУ документами, які підтверджують митну вартість товарів, є

1)декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2)зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3)рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4)якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару

5)за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, які підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації товару;

6)транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8)якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Цей перелік є виключним і без обґрунтованих підстав митний орган не вправі вимагати інших документів для підтвердження митної вартості товару.

Частиною 3 статті 53 МК України встановлений обов`язок декларанта або уповноваженої ним особи на письмову вимогу митного органу протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари

Відповідно до ч. 1 ст. 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Таким чином, митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але такі повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені виключно розбіжностями в документах що подаються для підтвердження митної вартість товарів, чи наявності в них ознак підробки або якщо вони не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Як встановлювалося судом, рішення про коригування митної вартості товарів № UA500110/2020/000003/2 від 23.06.2020 року, яке прийняте Одеською митницею Держмитслужби обґрунтовано тим, що подані декларантом документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів.

Додатково зазначено, що декларантом виявлені розбіжності спростовані не були та не було надано всіх запитуваних додаткових документів

Відповідно до ч. 2 ст. 57 МКУ основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Разом з тим, згідно ч. 2 ст. 58 МКУ метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов 'язковою при її обчисленні.

Відповідно до ч. 2 ст. 55 МКУ встановлено, що прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:

1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;

2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;

3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом;

4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування;

5) інформацію про:

а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються;

у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом

у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті;

б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Таким чином суд зазначає, що відповідно до пунктів 2, 4 ч. 2 ст. 55 МКУ, прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, зокрема: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Згідно ч. 3 ст. 57 МКУ, кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Втім, як видно зі змісту спірного рішення, митний орган зазначає про неможливість застосування методів визначення митної вартості товарі передбачених п. 2 ч. 1 ст.57 МКУ у зв`язку з відсутністю інформації щодо угод на ідентичні та подібні (аналогічні) товари та даних на підставі яких можливе визначення митної вартості, однак таке формальне обґрунтування із загальними висновками не дає підстав вважати таке рішення обґрунтованим та мотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 частини 2 статті 55 МК України.

Аналогічну правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 06.03.2019 року у справі № 809/278/17, у постанові від 27.07.2018 року у справі № 809/1174/17, у постанові від 21.02.2018 року у справі №820/17417/14.

Як визначено у ч.3 ст.53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи відповідно до переліку, наведеному в даній нормі.

Митні органи мають право витребовувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов`язковою обставиною, з якою закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст.53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації. (Правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 30.06.2015 (справа 21-591а15).

У свою чергу, декларант надав відповідачу всі необхідні документи, які давали можливість останньому встановити дійсну митну вартість товару за ціною угоди.

При цьому суд також звертає увагу на таке.

Як видно з матеріалів справи, електронним повідомленням митного органу витребувано у позивача додаткові документи, а саме: 1) виписку із бухгалтерської документації, 2) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи).

Втім, обґрунтовуючи своє рішення митний орган вказує на інші документи, які не підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, а саме: 1) відсутні відомості щодо вартості страхування вантажу, так як згідно умов поставки FCA вартість страхування не включено до складових митної вартості як така, що сплачується Покупцем; 2) в експортній декларації відправника відсутні посилання на зовнішньоекономічний контракт та інвойс; 3) відсутній переклад копії митної декларації країни відправлення на українську мову; 4) подана декларантом бухгалтерська документація не в повному обсязі містить інформацію для підтвердження митної вартості, заявленої декларантом; 5) банківський платіжний документ не має жодного підпису та відмітки банку; 6) у висновку експерт зазначає, що не проводив експертизи товару та послуга має інформаційний характер.

Отже характер запитуваних у позивача документів та висновків, вказаних у спірному рішення свідчить про безпідставність висновків контролюючого органу.

Щодо зазначення митницею про те, що відсутні відомості щодо вартості страхування вантажу, суд зазначає таке.

Відповідно до пункту 7 частини 10 статті 58 Митного кодексу України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема витрати на страхування цих товарів.

За змістом пункту 8 частини 2 статті 53 Митного кодексу України страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування, є документами, які підтверджують митну вартість, якщо здійснювалося страхування.

Суд вказує, що умови FCA, на яких здійснювалась поставка оцінюваного товару, не мають зобов`язання до договорів страхування, тобто такими умовами поставки не передбачено обов`язку продавця чи покупця застрахувати вантаж.

Відтак, суд вказує, що відсутність відомостей щодо вартості страхування вантажу обумовлено відсутністю обов`язку страхування вантажу, а відповідачем суб`єктом владних повноважень доказів зворотного не надано.

Згідно з пунктом 2 частини шостої статті 54 МК України, на підставі якого відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості товарів, орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду від 23.07.2019 по справі № 1140/3242/18.

Системний аналіз наведених правових норм свідчить, що основним методом визначення митної вартості товарів є перший метод (за ціною договору), але обов`язок доведення митної вартості товару лежить на позивачі. При цьому митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.

Разом з тим, наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Такі сумніви є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

У зв`язку з вказаним саме на митний орган покладається обов`язок зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у достовірності цих відомостей.

Надані позивачем для митного оформлення документи, перелік яких зазначено вище, підтверджують в повній мірі числові значення митної вартості та дозволяють здійснити перевірку розрахунку митної вартості, здійсненого декларантом, не мають розбіжностей, явних ознак підробки та містять всі відомості, що підтверджують відомості щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари.

Зважаючи на викладене, суд визнає необґрунтованими доводи відповідача стосовно неможливості перевірки митної вартості товару за відсутності відомостей про вартість страхування.

Інші підстави, зазначені у спірному рішення про коригування митної вартості суд не бере до уваги, оскільки такі підстави не передбачені частинами 2-4 статті 53 МКУ.

Відтак, суд визнає необґрунтованими доводи відповідача про не підтвердження числового значення митної вартості, визначеної за основним методом визначення митної вартості, що відповідно до приписів Митного кодексу України є підставою для корегування заявленої декларантом митної вартості.

Суд зазначає, що за результатами опрацювання наданих позивачем документів орган доходів і зборів повинен був застосувати метод визначення митної вартості за ціною угоди щодо товарів, які імпортуються, оскільки позивачем при декларуванні митної вартості зазначені усі складові числового значення митної вартості, а відповідачем не доведено, що позивачем неправильно здійснено розрахунок, а також що до декларації внесено недостовірні або неточні відомості, що надані митному органу документи містять не всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості.

Приймаючи до уваги, що відсутність у позивача витребуваних відповідачем додаткових документів ніяким чином не впливає на правильність визначення позивачем (декларантом) митної вартості товарів за основним методом, що підтверджується наданими до митного оформлення документами. А наявність однієї лише вказівки відповідача на перелічені ним розбіжності та недоліки у поданих позивачем документах, без роз`яснення, в чому такі розбіжності полягають, який їхній вплив на митну вартість оцінюваного товару і чому без їх усунення заявлена митна вартість не може бути визнана, не може бути достатньо для висновку про неможливість застосування основного методу визначення митної вартості. У зв`язку з цим неподання позивачем (декларантом) запитуваних (витребуваних) відповідачем додаткових документів з об`єктивних причин, зокрема з причин їх невизначеності та відсутності, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не може бути достатнім для висновку щодо наявності підстав для застосування відповідачем іншого методу визначення митної вартості, а також не може бути підставою для прийняття оскаржуваного рішення та здійснення коригування митної вартості.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ст.90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Згідно з ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про задоволення позовної заяви.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку про стягнення з Одеської митниці Держмитслужби за рахунок її бюджетних асигнувань на користь позивача судовий збір у розмірі 4 204,00 грн., сплачений відповідно до платіжного доручення №3069 від 20.08.2020 року.

Керуючись ст. ст. 77, 78, 139, 205, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю ЦЕНТР-ШИНА ГРУП (49033, м. Дніпро, вул. Краснопільська, 9, код ЄДРПОУ 39104926) до Одеської митниці Держмитслужби (код ЄДРПОУ 43333459, 65078, м. Одеса, вул. Лип Івана та Юрія, 21А) про визнання протиправним та скасування рішення - задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № UA500110/2020/000003/2 від 23.06.2020 року, прийняте Одеською митницею Держмитслужби.

Визнати протиправними та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500110/2020/00034, прийняту Одеською митницею Держмитслужби.

Стягнути з Одеської митниці Держмитслужби (код ЄДРПОУ 43333459, 65078, м. Одеса, вул. Лип Івана та Юрія, 21А) за рахунок її бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ЦЕНТР-ШИНА ГРУП (49033, м. Дніпро, вул. Краснопільська, 9, ЄДРПОУ 39104926) судовий збір у розмірі 4 204,00 грн. (чотири тисячі двісті чотири гривні 00 копійок).

Відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції, проте, відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Суддя В.В. Горбалінський