Рішення

від 06.11.2020 по справі 560/3863/20

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 560/3863/20

РІШЕННЯ

іменем України

06 листопада 2020 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Козачок І.С. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Меджибізької селищної ради про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до Меджибізької селищної ради про визнання протиправним та скасування рішення відповідача від 29.05.2020 року, яке передбачає перенесення розгляду її заяви про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою на іншу чергову сесію селищної ради. Також просить зобов`язати відповідача повторно розглянути її заяву від 03 березня 2020 року та прийняти рішення про надання дозволу або відмову у надані дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки комунальної власності сільськогосподарського призначення з земель запасу для ведення особистого селянського господарства (розташованої за межами с. Требухівці Летичівського району Хмельницької області)

Покликається на те, що 03 березня 2020 року звернулась до відповідача із вказаною заявою на підставі ст.118 ЗК України. 29 травня 2020 року відповідач як колегіальний орган рішення по суті не прийняв, розгляд заяви переніс на чергову сесію (але не раніше здійснення поділу земельних ділянок та реєстрації права власності на земельні ділянки утворені в результаті поділу). Станом на дату звернення до суду відповідачем не був здійснений розгляд заяви позивачки по суті.

Зважаючи на це, позивач вважає, що відповідач не вирішив її заяву, припустився протиправної бездіяльності, оскільки Земельний кодекс України зобов`язує вирішувати такі звернення шляхом прийняття одного з двох можливих рішень: про задоволення або про відмову у задоволенні заяви.

Провадження у справі відкрите за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідач подав відзив та додаткові пояснення, у яких у задоволенні позову просить відмовити.

Покликається на те, що бажана позивачем земельна ділянка із земель комунальної власності сільськогосподарського призначення (кадастровий номер ділянки 6823085800:04:005:0069, площа 9.5225 га) перебуває в процесі поділу, що є обставиною, яка виключає можливість передачі її у власність чи користування особі за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування. Оскільки на час звернення позивача до Меджибізької селищної ради про виділення земельної ділянки технічна документація із землеустрою щодо поділу не була оформлена та затверджена у встановленому законом порядку, просить у задоволенні позову відмовити.

У відповіді на відзив позивач не погоджується з доводами відповідача, звертаючи увагу на невідповідність рішення вимогам закону.

Cуд відмовив у задоволенні клопотання про перехід до розгляду справи в судовому засіданні з викликом сторін.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 03 березня 2020 звернулась до Меджибізької селищної ради з заявою про надання їй дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки прощею 2,0000 га з земель запасу комунальної власності сільськогосподарського призначення (кадастровий номер 6823085800:04:005:0069), розташованої за межами с. Требухівці Летичівського району Хмельницької області, з метою ведення особистого селянського господарства.

Рішенням вісімдесят сьомої сесії VII скликання Меджибізької селищної ради №99-87/2020 від 29 травня 2020 року розгляд цієї заяви був перенесений на чергову сесію (але не раніше здійснення поділу земельних ділянок та реєстрації права власності на земельні ділянки утворені в результаті поділу).

Як встановлено судом, відмова мотивована тим, що відповідно до п. 1.8 рішення 83 сесії VII скликання Меджибізької селищної ради №122-83/2020 від 28 лютого 2020 року Меджибізькій селищній раді було доручено замовити технічну документацію із землеустрою щодо поділу земельної ділянки з кадастровим номером 6823085800:04:005:0069 (9.5225 га) на п`ять менших земельних ділянок. Станом на час розгляду заяви позивачки дане питання не було вирішене, а поділ як такий не завершений.

Вирішуючи спір, суд виходить з такого.

Відповідно до статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться зокрема у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом. Такий порядок визначений статтею 118 Земельного кодексу України.

Відповідний орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки комунальної власності у власність, розглядає клопотання громадян, зацікавлених в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель комунальної власності, у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що місцеві ради в межах своїх повноважень приймають нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймаються на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради (ст.59 Закону №280/97-ВР)

Якщо місцевою радою за результатами розгляду питання на пленарному засіданні сесії не прийняте будь-яке конкретне рішення, це може вказувати на відповідну бездіяльність суб`єкта влади.

Судом встановлено, що відповідачем в порушення вимог ч.7 ст.118 ЗК України у місячний строк з дня отримання заяви позивачки від 03.03.2020 року не було прийняте будь-яке конкретне рішення стосовно заяви ОСОБА_1 (про надання дозволу або відмову у його наданні із посиланням на підставу відмови)

На думку суду, спірне рішення вісімдесят сьомої сесії VII скликання Меджибізької селищної ради №99-87/2020 від 29 травня 2020 року хоч і не свідчить про умисну бездіяльність депутатів міської ради, однак і не є рішенням, яке відповідає вимогам Земельного кодексу України стосовно розгляду цієї категорії заяв громадян.

З іншої сторони, суд звертає увагу на те, що дії ( чи бездіяльність) колегіального органу, які полягають в утриманні від прийняття конкретного рішення, наприклад, шляхом перенесення розгляду заяви на іншу дату або сесію місцевої ради, спричиняє правову невизначеність, оскільки звернення фактично залишається невирішеним через відсутність будь-якого конкретного рішення уповноваженого органу. Зазначене суперечить вимогам Земельного кодексу України.

Отже, відповідач був зобов`язаний прийняти рішення, обираючи лише з двох можливих та передбачених ЗК України варіантів: надання дозволу або мотивована відмова.

Суд не заперечує право колегіального органу приймати рішення в межах наданих йому повноважень, однак робити це він зобов`язаний з урахуванням чітких вимог та обмежень, встановлених законом, якими у цьому випадку є положення ч.7 ст.118 ЗК України. У той же час, дії, вчинені відповідачем, а також рішення таким вимогам не відповідали.

ЗК України не встановлює прямих обмежень права громадян подавати заяви стосовно земельних ділянок, які знаходяться в межах більших, вже сформованих ділянок.

Суд також виходить з того, що вказані обставини не є тотожними визначеним законом підставам для відмови, про які суд вказав вище, тобто вони не призводять до висновку про те, що місце розташування земельної ділянки не відповідає вимогам законів, прийнятим відповідно до них нормативно-правовим актам, генеральним планам населених пунктів та іншій містобудівній документації, схемам землеустрою і техніко-економічним обґрунтуванням використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектам землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Разом з тим, якщо відповідач вважав, що ці обставини все ж таки можуть обумовлювати легітимність обмеження права особи стосовно тієї чи іншої земельної ділянки, про це повинно було бути прямо зазначено у рішенні про відмову.

Відповідно до статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. У адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Оскільки відповідач не довів обґрунтованості прийнятого ним рішення за заявою позивачки від 03 березня 2020 року, а прийняте рішення суперечить вимогам Земельного кодексу України, з метою ефективного захисту права суд вважає необхідним спірне рішення в частині, які стосуються прав позивачки, скасувати, та зобов`язати повторно розглянути заяву ОСОБА_1 , прийнявши рішення у спосіб, передбачений Земельним кодексом України та Законом України "Про місцеве самоврядування".

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з ч.3 ст.132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать зокрема витрати на професійну правничу допомогу. Частиною 2 ст.133 КАС України визначено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.

Відповідно до ч.ч. 5-7 ст. 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

З метою надання позивачці професійної правничої допомоги ОСОБА_1 уклала договір про надання правової допомоги №07-06/20 від 18 червня 2020 року з адвокатом Чухась Дмитром Олександровичем.

Суд вважає, що розмір витрат в сумі 4000 грн., понесених позивачем на професійну правничу допомогу, який підтверджується квитанцією ПуАТ "КБ Акордбанк" №220210052 від 16 липня 2020 року, актом про надання юридичних послуг та виконаних робіт №1 від 15 липня 2020 року, уточненим детальним описом робіт (послуг), де зазначаються обсяг та види наданої правничої допомоги, розрахунком вартості витраченого адвокатом робочого часу, є доведеним, обґрунтованим та співмірним складності справи. Зважаючи на це, витрати на правничу допомогу підлягають стягненню на користь позивача за рахунок асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

адміністративний позов - задоволити.

Визнати протиправним, необґрунтованим та скасувати рішення вісімдесят сьомої сесії VII скликання Меджибізької селищної ради №99-87/2020 від 29 травня 2020 року

в частині перенесення розгляду заяви ОСОБА_1 на чергову сесію місцевої ради (але не раніше здійснення поділу земельних ділянок та реєстрації права власності на земельні ділянки утворені в результаті поділу), відтак невирішення заяви по суті.

Зобов`язати Меджибізьку селищну раду Летичівського району Хмельницької області повторно розглянути та вирішити заяву ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовною площею 2,0 га. для ведення особистого селянського господарства із земель запасу комунальної власності сільськогосподарського призначення, розташованої за межами с. Требухівці Летичівського району Хмельницької області відповідно до порядку, передбаченого вимогами Земельного кодексу України, з урахуванням висновків суду.

Стягнути на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 840 (вісімсот сорок) гривень 80 коп. та 4000 (чотири тисячі) гривень витрат на професійну правову допомогу за рахунок асигнувань Меджибізької селищної ради Летичівського району Хмельницької області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 06 листопада 2020 року

Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 ) Відповідач:Меджибізька селищна рада (вул. Пушкіна, 5,Меджибіж,Летичівський район, Хмельницька область,31530 , код ЄДРПОУ - 04404556)

Головуючий суддя І.С. Козачок