Рішення

від 04.11.2020 по справі 580/2544/20

ЧЕРКАСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 листопада 2020 року справа № 580/2544/20

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Руденко А.В., розглянувши у письмовому провадженні в спрощеному позовному провадженні без виклику учасників справи в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Чигиринської районної державної адміністрації Черкаської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Черкаського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовною заявою до Управління соціального захисту населення Чигиринської районної державної адміністрації Черкаської області, в якій просить:

- визнати протиправною відмову у наданні позивачу статусу особи з інвалідністю внаслідок війни та видачі відповідного посвідчення встановленого зразка;

- зобов`язання відповідача встановити позивачу статус особи з інвалідністю внаслідок війни та видати відповідне посвідчення встановленого зразка.

Обгрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та інвалідом 1 групи. 25.06.2020 позивач звернувся до відповідача із заявою про встановлення йому статусу особи з інвалідністю внаслідок війни з видачею відповідного посвідчення. Відповідач листом №641/01-11 від 06.07.2020 відмовив позивачу у встановленні статусу інваліда війни з тих підстав, що у наданих копіях документів відсутній розпорядчий документ про залучення позивача до складу формувань Цивільної оборони. Позивач вважає вказану відмову протиправною та такою, що порушує його права.

Відповідач проти позову заперечив. 27.07.2020 надав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що підставою для надання учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС статусу особи з інвалідністю внаслідок війни є довідки, що надаються управліннями з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи і підтверджують залучення особи до складу формувань Цивільної оборони під час ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС із зазначенням назви формування, зміну перебування у зоні відчуження та причинний зв`язок інвалідності із захворюванням, пов`язаним із вказаною аварією. Позивач не надав підтверджуючих документів щодо залучення його особисто та підприємства, установи де він працював, та звідки був направлений на ліквідацію наслідків аварії на Чорнобильській АЕС до складу формувань Цивільної оборони. З вказаних підстав просив у задоволенні позову відмовити.

Ухвалою суду від 17.07.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження без виклику учасників справи.

Дослідивши доводи сторін, викладені у заявах по суті, подані письмові докази, суд встановив наступне.

Позивач ОСОБА_1 брав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та є особою, постраждалою внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1, що підтверджується копією посвідчення серії НОМЕР_1 , виданого 13.05.2019.

Згідно довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААА №880325 від 11.04.2018 позивачу з 28.02.2018 встановлено 1 групу інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного з роботами по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

Згідно експертного висновку Центральної міжвідомчої експертної комісії МОЗ та МНС України по встановленню причинного зв`язку хвороб, що привели до інвалідності та смерті, з дією іонізуючого випромінювання та інших шкідливих чинників внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС №52 від 11.01.2018 захворювання позивача пов`язане з виконанням службових обов`язків по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

Наказом Управління внутрішніх справ Черкаського облвиконкому №117 від 21.06.1986 був створений звідний загін протипожежної служби цивільної оборони.

З виписки з наказу Управління внутрішніх справ Черкаського облвиконкому №073 від 16.08.1986 вбачається, що в травні, червні 1986 року працівники Управління внутрішніх справ Черкаського облвиконкому брали участь в роботах по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Відповідно до вказаного наказу виплачено грошове утримання працівникам у кратних розмірах по відповідним зонам небезпеки згідно додатку №1. Згідно додатку №1 до вказаного наказу, який містить список особового складу Управління внутрішніх справ Черкаського облвиконкому, під номером 427 зазначений позивач, який перебував у відрядженні в зоні Чорнобильської АЕС з 06.06.1986 по 25.06.1986.

Згідно довідки Департаменту з питань режиму та службової діяльності Міністерства внутрішніх справ України №734 від 22.10.2019 позивач брав участь у роботах з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС в такі дні на пункти несення ним служби: 06.06.1986-12.06.1986, 14.06.1986, 16.06.1986, 18.06.1986, 20.06.1986, 22.06.1986-25.06.1986 - м. Чорнобиль; 13.06.1986 - м. Прип`ять, пожежна частина; 15.06.1986, 17.06.1986 - с. ОСОБА_2 ; 19.06.1986 - с. Черевач; 21.06.1986 - с. Іллінці.

Згідно листа Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Київській області №66/3/13282 від 22.10.2019 позивач брав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та перебував в м. Чорнобиль, м. Прип`ять, с. Черевач, с. Крива Гора з 06.06.1986 по 25.06.1986.

З довідки Управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області №14/8-В-46 від 20.02.2020 вбачається, що позивач, перебуваючи на вільнонайманій посаді пожежного ППЧ-12 Управління внутрішніх справ Черкаського облвиконкому, в період з 06.06.1986 по 25.06.1986 брав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у складі зведеного закону протипожежної служби цивільної оборони Черкаської області.

25.06.2020 позивач звернувся до відповідача із заявою, в якій просив встановити йому статус особи з інвалідністю внаслідок війни та видати відповідне посвідчення встановленого зразка.

Відповідач листом №641/01-11 від 06.07.2020 відмовив позивачу у встановленні статусу особи з інвалідністю внаслідок війни та видачі відповідного посвідчення встановленого зразка з тих підстав, що позивачу для встановлення такого статусу необхідно надати документи, що підтверджують залучення особи до ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи саме у складі формувань Цивільної оборони.

Вважаючи відмову у встановленні статусу інваліда війни протиправною, позивач звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд виходить з наступного.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Закон України від 22.10.1993 року № 3551-XII Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту визначає правовий статус ветеранів війни, забезпечує створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяє формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них.

Відповідно до частини другої статті 4 Закону № 3551-ХІІ до ветеранів війни належать: учасники бойових дій, інваліди війни, учасники війни.

Так, відповідно до п. 9 ч. 2 ст. 7 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту , до інвалідів війни відносять осіб, залучених до складу формувань Цивільної оборони, які стали інвалідами внаслідок захворювань, пов`язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи.

Отже, умовами для набуття статусу інваліда війни з підстав, встановлених п. 9 ч. 2 ст.7 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту , є: 1) настання інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС; 2) участь особи у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС саме у складі формувань Цивільної оборони.

Пунктом 2 Положення про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків інвалідів війни, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.1994 року № 302, передбачено, що посвідчення є документом, що підтверджує статус осіб, на яких поширюється дія Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту .

Згідно з пунктом 10 Положення про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.1994 року № 302, посвідчення інваліда війни видається на підставі довідки медико-соціальної експертної комісії про групу та причини інвалідності.

Згідно п. 7 Положення, посвідчення інваліда війни видаються пенсіонерам, які отримують пенсії в органах Пенсійного фонду, органами праці та соціального захисту населення, іншим пенсіонерам - органами, в яких вони перебувають на обліку для призначення пенсії або щомісячного довічного грошового утримання.

Отже, право встановлювати статус інваліда війни та видавати посвідчення відноситься до повноважень відповідних органів праці та соціального захисту населення.

Для забезпечення заходів з цивільної оборони, захисту населення і територій від наслідків надзвичайних ситуацій та проведення спеціальних робіт у міністерствах, інших центральних органах виконавчої влади, місцевих державних адміністраціях, на підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форм власності і підпорядкування створюються спеціалізовані служби цивільної оборони: енергетики, захисту сільськогосподарських тварин і рослин, інженерні, комунально-технічні, матеріального забезпечення, медичні, оповіщення і зв`язку, протипожежні, торгівлі і харчування, технічні, транспортного забезпечення та інші. Для проведення евакуаційних заходів в умовах надзвичайних ситуацій на базі місцевих державних адміністрацій створюються евакуаційні комісії.

Положенням про Цивільну оборону СРСР, затвердженим постановою КПРС і Ради Міністрів СРСР від 18.03.1976 № 1111, та Положенням про невоєнізовані формування Цивільної оборони СРСР, затвердженим наказом начальника ІДО СРСР від 06.06.1975 № 90, формування Цивільної оборони, в тому числі і невоєнізовані, створювались для виконання заходів по ліквідації аварій, катастроф, стихійних лих, великих пожеж, та їх наслідків, а також при ліквідації аварій, катастроф, стихійних сил, великих пожеж, та їх наслідків, а також при застосуванні засобів масового ураження (у воєнний час), захисту і організації життєзабезпечення населення. Виконання завдань виробничого характеру на них не покладалось.

Також, крім формувань Цивільної оборони, у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС брали участь інші формування, які створювались в іншому порядку ніж невоєнізовані формування цивільної оборони та направлялись у райони виконання робіт згідно розпорядження керівників відповідних органів, відомств, організацій, установ та підприємств.

Таким чином, формування ЦО, в т.ч. невоєнізовані, створювались саме з метою виконання робіт по ліквідації наслідків аварій, катастроф та стихійних лих. Громадяни, які виконували роботи по ліквідації Чорнобильської катастрофи (аварії на Чорнобильській АЕС та її наслідків) залучались до виконання цих робіт саме у складі формувань Цивільної оборони.

Верховний Суд у постанові від 07.06.2018 (справа № 377/797/17) висловив правову позицію стосовно того, що при вирішенні подібних спорів обставина щодо безпосередньої участі особи у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи саме в складі формувань Цивільної оборони є істотною, позаяк в протилежному випадку статус інваліда війни на підставі п. 9 ч. 2 ст. 7 Закону № 3551-ХІІ поширюватиметься на всіх, хто належить до категорії осіб, які брали безпосередню участь у ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС і її наслідків, і відповідно мають статус ліквідатора наслідків аварії на Чорнобильській АЕС згідно пп. 1 ч. 1 ст. 9 Закону № 796-ХІІ.

Судом встановлено, що позивач в період з 06.06.1986 по 25.06.1986 брав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у складі зведеного закону протипожежної служби цивільної оборони Черкаської області, що підтверджується довідкою Управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області №14/8-В-46 від 20.02.2020 та додатку №1 до наказу Управління внутрішніх справ Черкаського облвиконкому №073 від 16.08.1986.

Враховуючи викладене, позивач має право на встановлення йому статусу інваліда війни та видачі відповідного посвідчення, передбачених пунктом 9 частини 2 статті 7 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту , тому відповідач протиправно відмовив позивачу у наданні статусу інваліда війни.

Згідно з ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Конституційний Суд України в своєму рішенні від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003 зазначив, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом (стаття 8). Право на ефективний засіб захисту закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права (стаття 2) і в Конвенції про захист прав людини та основних свобод (стаття 13).

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України Про судоустрій і статус суддів встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 8 Загальної декларації з прав людини 1948 року, кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй Конституцією або законом.

Відповідно до статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому, під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави.

Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.

В справі East/WestAllianceLimited проти України (№ 19336/04) Суд вказує, що дія статті 13 вимагає надання національного засобу юридичного захисту у спосіб, який забезпечує вирішення по суті поданої за Конвенцією небезпідставної скарги та відповідне відшкодування, хоча договірним державам надається певна свобода дій щодо вибору способу, в який вони виконуватимуть свої конвенційні зобов`язання за цим положенням. Межі обов`язків за статтею 13 різняться залежно від характеру скарги заявника відповідно до Конвенції. Незважаючи на це, засоби юридичного захисту, які вимагаються за статтею 13 Конвенції, повинні бути ефективними як у теорії, так і на практиці (Kudla v. Polandа № 30210/96).

Зважаючи на природу та підстави даного спору та, оскільки спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, суд вважає за необхідне зобов`язати відповідача вчинити дії з приводу встановлення позивачу статусу інваліда війни і видачі посвідчення інваліда війни.

Згідно частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, позовні вимоги є обгрунтованими та підлягають задоволенню.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі Закону України «Про судовий збір» , з відповідача судові витрати, у відповідності до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, не стягуються.

Керуючись ст.ст. 6, 9, 14, 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати протиправною відмову Управління соціального захисту населення Чигиринської районної державної адміністрації Черкаської області у наданні ОСОБА_1 статусу інваліда війни та видачі посвідчення інваліда війни.

Зобов`язати Управління соціального захисту населення Чигиринської районної державної адміністрації Черкаської (вул. Богдана Хмельницького, 24, м. Чигирин, Черкаська область, 20901, код ЄДРПОУ 03195932) вчинити дії по встановленню ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) статусу інваліда війни та видати відповідне посвідчення встановленого зразка.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо її не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційного суду за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня підписання судового рішення.

Головуючий суддя А.В. Руденко