Ухвала

від 06.11.2020 по справі 364/1053/20

ВОЛОДАРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 364/1053/20

Провадження № 2-н/364/36/20

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.11.2020 року, суддя Володарського районного суду Київської області Моргун Г. Л.,

ознайомившись з заявою ОСОБА_1 ( РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 , № тел. НОМЕР_2 )

про видачу судового наказу про стягнення нарахованої, але не виплаченої працівникові суми заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку з

Фермерського господарства Гармонія СМ (код ЄДРПОУ 39842428, адреса: вул. Калініна,20, с. Городище-Пустоварівське, Володарського району, Київської області, -

ВСТАНОВИВ :

До Володарського районного суду Київської області 04.11.2020 року від ОСОБА_1 надійшла заява про видачу судового наказу про стягнення нарахованої, але не виплаченої працівникові суми заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку від Фермерського господарства Гармонія СМ . Заявник просить суд видати судовий наказ про стягнення з Фермерського господарства Гармонія СМ , код ЄДРПОУ 39842428 на його користь нараховану, але не виплачену працівникові суму заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку в розмірі - 26037,40 гривень.

Ознайомившись з заявою та доданими до неї доказами, вважаю, що у видачі судового наказу слід відмовити з наступних підстав.

Таквдповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Відповідно до ч.2 ст. 19 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку: наказного провадження; позовного провадження (загального або спрощеного); окремого провадження. Ч.3 ст. 19 ЦПК України вказує, що наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо.

Згідно із ч. 1 ст. 21 Закону України Про оплату праці працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору. Відповідно до ч. 1 ст. 115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Статтею 160 ЦПК України передбачено, що судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 ЦПК України, зокрема, якщо: заявлено вимогу про стягнення нарахованої, але не виплаченої працівникові суми заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку. При цьому, працівник може звернутися до суду в порядку наказного провадження у тому разі якщо вимога про стягнення нарахованої, але невиплаченої заробітної плати є безспірною (роботодавець не оспорює ні право вимоги працівника, ні суму заборгованості з виплати заробітної плати), що підтверджується належно оформленими письмовими документами.

Із такою заявою, про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги, а також органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Згідно ч. 1 ст. 163 ЦПК України, заява про видачу судового наказу подається до суду у письмовій формі та підписується заявником або його представником.

Відповідно до п.п. 4,5 ч. 2 ст. 163 ЦПК України у заяві повинно бути зазначено: 4) вимоги заявника і обставини, на яких вони ґрунтуються; 5) перелік доказів, якими заявник обґрунтовує обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.

До заяви про видачу судового наказу додаються : документ, що підтверджує сплату судового збору ; документ, що підтверджує повноваження представника, якщо заява підписана представником заявника; копія договору, укладеного в письмовій (в тому числі електронній) формі, за яким пред`явлено вимоги про стягнення грошової заборгованості; інші документи або їх копії, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги ( ст. 163 ЦПК України). Тобто, до заяви має бути додано докази : перебування заявника у трудових відносинах із боржником (наприклад: засвідчені копії наказу про прийняття на роботу, копія трудової книжки, копія трудового договору між роботодавцем і працівником, довідка з місця роботи тощо); підтвердження суми, яка стягується (будь-який належно оформлений документ, що вказує на розмір нарахованої заробітної плати та компенсації за порушення строків її виплати, зокрема, довідка бухгалтерії боржника, розрахунковий лист чи копія платіжної відомості тощо). підписану уповноваженою на це особою.

Всупереч встановлених вимог Закону заявником не надано до заяви належних доказів що вказує на відсутність безспірності вимог.

Згідно ч. 1 ст. 164 ЦПК України, за подання заяви про видачу судового наказу справляється судовий збір у розмірі, встановленому законом. Відповідно до ч. 2 ст. 133 ЦПК України, розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюється законом. Таким спеціальним законом є Закон України Про судовий збір . Отже, за подання до суду заяви про видачу судового наказу фізичною особою сплачується судовий збір за ставкою 0,1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Твердження заявника, що він звільняється від оплати судового збору не узгоджується із вимогами Закону скільки ОСОБА_1 звернувся до суду з вимогою про видачу судового наказу про стягнення нарахованої, але не виплаченої працівникові суми заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку. А відтак враховуючи постанову ВП ВС №910/4518/16 від 30.01.2019 року в якій дійшли висновку, що середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою не є основною чи додатковою заробітною платою, а також не є заохочувальною чи компенсаційною виплатою у розумінні ст. 2 Закону України Про оплату праці , тобто середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні не входить до структури заробітної плати.

Стягнення з роботодавця (власника або уповноваженого ним органу підприємства, установи, організації) середнього заробітку за весь час затримки виплати заробітної плати за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, який нараховується з урахуванням загальної суми заробітної плати і спрямований на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом строк усіх виплат, на отримання яких працівники мають право відповідно до чинного законодавства та державних гарантій.

Отже, на вимоги про стягнення середнього заробітку за весь час затримки до дня фактичного розрахунку при звільненні розповсюджується 3?місячний строк звернення до суду, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично з ним розрахувався (постанова ВС від 24.04.2019 р. у справі №607/14495/16?ц).

Окрім того, звертаючись до суду з вимогами про стягнення середньої заробітної плати за час затримки розрахунку, необхідно врахувавши позиції ВС стосовно сплати судового збору, які викладені у постанові від 04.04.2018 р. у справі №428/8353/17 та у постанові від 30.05.2018 р. у справі №307/3251/16, що звільняються від сплати судового збору, особи , які звертаються до суду лише у двох категоріях (про стягнення заробітної плати та про поновлення на роботі).

Таким чином, вимога про стягнення середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати не є тотожною до вимоги про стягнення заробітної плати, тому не може бути віднесена до категорії пільгових вимог, за подачу яких п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України Про судовий збір .

У зв`язку з наведеним, враховуючи, що заявником не сплачено судовий збір за вимогу щодо видачі судового наказу про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку, вважаю, що дана заява подана з порушенням вимог статті 163 цього Кодексу, а саме заявник не навів доказів того, що він має право на таке звернення, не додано будь-яких доказів, які б підтверджували несплату заявникові коштів, які стягнуті на підставі зазначених вище судових рішень на користь заявника, у тому числі нарахованої, але невиплаченої заробітної плати. Зокрема, відсутні відомості, які б дали можливість встановити невиконання судових рішень в добровільному порядку або неефективність їх примусового виконання, а тому суд приходить до висновку про відмову у видачі судового наказу.

Відповідно до ч. 1 ст. 166 ЦПК України, відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 8, 9 частини першої статті 165 цього Кодексу, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому цим розділом, після усунення її недоліків.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 160-161, 163, 165, 166, 167, 260, 352-355 ЦПК України, суддя , -

УХВАЛИВ :

У видачі судового наказу за заявою ОСОБА_1 про стягнення нарахованої, але не виплаченої працівникові суми заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку з Фермерського господарства Гармонія СМ - відмовити .

Роз`яснити , що відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених в пунктах 1, 2, 8, 9 частини 1 статті 165 цього Кодексу, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому цим розділом, після усунення її недоліків. Згідно ст.161 ЦПК України, особа має право звернутись до суду з вимогами, визначеними у частині першій цієї статті в наказному або в спрощеному позовному провадженні на свій вибір.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Київського апеляційного суду через Володарський районний суд протягом п`ятнадцяти днів з моменту її підписання або безпосередньо до апеляційної інстанції.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя Г. Л. Моргун