Постанова

від 06.11.2020 по справі 440/2748/20

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 листопада 2020 р. Справа № 440/2748/20 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Бегунца А.О.,

Суддів: Мельнікової Л.В. , Рєзнікової С.С. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 11.08.2020 року, головуючий суддя І інстанції: О.О. Кукоба, вул. Пушкарівська, 9/26, м. Полтава, 36039, повний текст складено 11.08.20 року по справі № 440/2748/20

за позовом Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів

до Приватного підприємства "Віп-Комфорт"

про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені,

ВСТАНОВИВ:

Позивач Полтавське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Приватного підприємства "Віп-Комфорт", в якому просив суд:

- стягнути адміністративно-господарські санкції у розмірі 30055,56 грн. та пеню у розмірі 396,88 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на невиконання відповідачем у 2019 році вимог статей 18-20 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" щодо працевлаштування осіб з інвалідністю.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 11.08.2020 у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з вказаним рішенням, позивачем подано апеляційнну скаргу, в якій, вказуючи на порушення норм матеріального права та невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, просить рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 25.06.2020 скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що обов`язок по працевлаштуванню покладається законодавцем виключно на роботодавців, відповідач не може бути звільнений від відповідальності за невиконання норм Закону.

Відповідно до відзиву на апеляційну скаргу відповідач зазначає, що ПП "Віп-Комфорт" вжило всіх необхідних заходів для працевлаштування осіб з інвалідністю, а саме створив робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, надавав державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, відтак застосування до нього адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць є необґрунтованим.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено наявними в матеріалах справи доказами, що ПП "Віп-Комфорт" у визначеному законом порядку зареєстровано як юридичну особу, код ЄДРПОУ 33457957.

13.02.2020 відповідачем подано до ПОВ ФСЗІ звіт за формою №10-ПІ про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2019 рік, вх.№2009. За змістом вказаного звіту середньооблікова кількість штатних працівників роботодавця у 2019 році становила 9 осіб, фонд оплати праці штатних працівників - 541,0 тис. грн; кількість осіб з інвалідністю - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" - одна особа, середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлено інвалідність, за 2019 рік - нуль осіб.

Посилаючись на те, що відповідачем у 2019 році не виконаний норматив працевлаштування осіб з інвалідністю, позивач, виходячи з приписів статті 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", стверджував про наявність у відповідача обов`язку зі сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 30055,56 грн. та пені за несвоєчасну сплату адміністративно-господарських санкцій у розмірі 396,88 грн. за одне незайняте особою з інвалідністю робоче місце.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з їх необґрунтованості.

Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Спірні відносини урегульовані Законом України від 21.03.1991 №875-XII "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" (надалі - Закон №875-XII).

Згідно з частиною першою статті 17 Закону №875-XII (у редакції, чинній на момент виникнення та реалізації спірних відносин) з метою реалізації творчих і виробничих здібностей осіб з інвалідністю та з урахуванням індивідуальних програм реабілітації їм забезпечується право працювати на підприємствах, в установах, організаціях, а також займатися підприємницькою та іншою трудовою діяльністю, яка не заборонена законом.

Відповідно до частини першої статті 18 Закону №875-XII, забезпечення прав осіб з інвалідністю на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Разом з цим, як визначено частиною третьою вказаної статті, підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Крім того, відповідно до частини першої статті 19 Закону №875-XII для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Згідно з пунктом 4 частини третьої статті 50 Закону України від 5.07.2012 №5067-VI "Про зайнятість населення" (надалі - Закон №5067-VI) роботодавці зобов`язані: своєчасно та в повному обсязі у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики, подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про: попит на робочу силу (вакансії).

На виконання пункту 4 частини третьої статті 50 Закону №5067 наказом Міністерства соціальної політики України від 31.05.2013 №316 (у редакції наказу Міністерства соціальної політики України від 5.12.2016 №1476), що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 17.06.2013 за №988/23520, затверджено форму звітності №3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)".

Пунктом 5 розділу І Порядку подання форми звітності №3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" визначено, що форма N 3-ПН подається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше ніж через три робочі дні з дати відкриття вакансії. Датою відкриття вакансії є наступний день після створення робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником.

Виходячи з наведених вище приписів Закону №875-XII, відповідач у 2019 році зобов`язаний створити на підприємстві одне робоче місце для працевлаштування особи з інвалідністю, працевлаштувати таку особу або повідомити державну службу зайнятості про наявність вакантних місць для їх працевлаштування, а також, відзвітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю на підприємстві.

Матеріалами справи встановлено, що наказом ПП "Віп-Комфорт" від 23.04.2018 №21 прийнято ОСОБА_1 на посаду головного інженера з 24.04.2018.

Відповідно до довідки серії МСЕ №0313647 встановлено, що ОСОБА_1 з 16.09.1999 безстроково встановлено третю групу інвалідності.

Наказом ПП "Віп-Комфорт" від 15.01.2019 №1-к ОСОБА_1 звільнено з посади головного інженера за згодою сторін згідно п. 1 ст. 36 КЗпП України з 15.01.2019.

18.01.2019 відповідачем подано до Полтавської міськрайонної філії Полтавського обласного центру зайнятості Звітність "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" (Форма №3-ПН), у якому повідомлено про наявність вакантного місця за посадою головного інженера для працевлаштування особи з інвалідністю.

Факт подання ПП "Віп-Комфорт" звіту за формою №3-ПН підтверджено листом Полтавської міськрайонної філії Полтавського обласного центру зайнятості від 11.06.2020 №16/46/1699-20, до якого даного копію названого звіту.

Отже, відповідачем виконано вимоги Закону №875-XII в частині виділення одного робочого місця для працевлаштування особи з інвалідністю та у визначений Порядком строк повідомлено державну службу зайнятості про наявність вакансії для працевлаштування такої особи.

Колегія суддів зазначає, що визначений у Законі №875-XII обов`язок підприємства щодо створення робочих місць для осіб з інвалідністю не супроводжується його обов`язком підбирати і працевлаштовувати таких осіб на створені робочі місця. Такий обов`язок покладається на органи працевлаштування, що перелічені у частині першій статті 18 Закону №875-XII.

Підприємство не несе відповідальності за невиконання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю, якщо воно розробило необхідні заходи по створенню для них робочих місць, зокрема, створило робочі місця для таких осіб та своєчасно, достовірно, у повному обсязі проінформувало відповідні установи, але фактично не працевлаштувало особу з інвалідністю з причин незалежних від нього: відсутність таких осіб, відмова особи з інвалідністю від працевлаштування на підприємстві, бездіяльність державних установ, які повинні сприяти працевлаштуванню осіб з інвалідністю.

Аналогічний висновок щодо правозастосування у спірних відносинах наведений у постанові Верховного Суду від 24.06.2020 у справі №440/2008/19, що враховується судом з огляду на приписи частини п`ятої статті 242 КАС України.

Колегія суддів зазначає, що матеріали справи не містять доказів надання необґрунтованих відмов зі сторони відповідача у працевлаштуванні осіб з інвалідністю протягом 2019 року, позивачем відповідні обставини не встановлені.

Натомість, з огляду на відсутність направлень державною службою зайнятості осіб з інвалідністю для працевлаштування у ПП "Віп-Комфорт", підприємством самостійно здійснено пошук та працевлаштовано таких осіб.

Так, відповідно до наказу від 24.06.2019 №21-к про прийняття на роботу, з 25.06.2019 ОСОБА_2 прийнято на посаду прибиральника службових приміщень.

Відповідно до довідки до акта огляду МСЕК серії АВ №0024148 підтверджено, що ОСОБА_2 з 01.02.2019 до 01.03.2021 установлена друга група інвалідності.

Наказом від 30.08.2019 №22-к звільнено ОСОБА_2 з 30.08.2019 з посади прибиральника службових приміщень за власним бажанням.

Водночас, наказом ПП "Віп-Комфорт" від 6.11.2019 №24-к прийнято на роботу з 07.11.2019 ОСОБА_3 на посаду прибиральника службових приміщень.

При цьому, відповідно довідки до акта огляду МСЕК серії АВ №0075786 підтверджено, що ОСОБА_3 з 01.10.2019 до 01.11.2021 установлена друга група інвалідності.

Факт працевлаштування вищезазначених осіб з інвалідністю підтверджений залученими до матеріалів справи копіями наказів про прийняття на роботу та звільнення, копіями повідомлень про прийняття працівників на роботу та їх звільнення, а також Звітів про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, надбавки, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування та не спростований позивачем.

Окрім того, цей факт відображений відповідачем у Звіті за формою №10-ПІ про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2019 рік шляхом заповнення головним бухгалтером ПП "Віп-Комфорт" зворотного боку цього звіту.

Оцінюючи повідомлені відповідачем обставини та надані на їх підтвердження докази за правилами статті 90 КАС України, колегія суддів зазначає, що вакансія головного інженера у ПП "Віп-Комфорт" вивільнилась 16.01.2019, а про наявність цієї вакансії та можливість працевлаштування за нею особи з інвалідністю відповідач повідомив державну службу зайнятості шляхом подання Звіту за формою №3-ПН 18.01.2019.

Таким чином, відповідачем виконані вимоги закону в частині повідомлення державної служби зайнятості про наявність вакансії для працевлаштування особи з інвалідністю.

При цьому, Порядком подання форми звітності №3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" передбачено, що форма №3-ПН подається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше ніж через три робочі дні з дати відкриття вакансії. Датою відкриття вакансії є наступний день після створення робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником.

Вимог щодо повторного подання звіту за формою №3-ПН з інформацією про наявність тієї самої вакансії Порядком не передбачено.

А тому, обов`язок відповідача щодо повідомлення у 2019 році державної служби зайнятості про наявність вакансії для працевлаштування особи з інвалідністю вважається виконаним шляхом подання 18.01.2019 вищезазначеного звіту до Полтавської міськрайонної філії Полтавського обласного центру зайнятості.

Докази направлення центром зайнятості безробітних з інвалідністю з метою працевлаштування у ПП "Віп-Комфорт" на вакантну посаду головного інженера у матеріалах справи відсутні, лист Полтавської міськрайонної філії Полтавського обласного центру зайнятості від 11.06.2020 №16/46/1699-20 таких відомостей не містить, а позивачем наведені обставини не встановлювались.

До того ж, відповідачем впродовж 2019 року прийнято на роботу двох осіб з інвалідністю за посадою прибиральника службових приміщень. Зокрема, ОСОБА_2 працювала у ПП "Віп-Комфорт" з 25.06.2019 по 30.08.2019, а ОСОБА_3 - з 07.11.2019 по 31.12.2019.

Колегія суддів зазначає, що принципом юридичної відповідальності є вина в порушенні законодавчо встановленого імперативного правила поведінки. За приписами частини другої статті 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Оскільки ПП "Віп-Комфорт" виконані вимоги Закону №875-XII щодо прийняття заходів для працевлаштування осіб з інвалідністю, доказів того, що відповідач не створив робочі місця для осіб з інвалідністю, відмовляв таким особам у прийнятті на роботу, несвоєчасно надавав державній службі зайнятості інформацію щодо наявності вакансій, необхідну для організації працевлаштування осіб даної категорії, або несвоєчасно звітував Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України позивачем не надано, відтак у діях відповідача відсутній склад правопорушення і на нього не може бути покладена відповідальність за недотримання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2019 році.

Зазначений висновок узгоджується з правовими позиціями Верховного Суду, викладеними у постановах від 14.02.2018 у справі №820/2124/16, від 28.02.2018 у справі №807/612/16, від 26.06.2018 у справі №806/1368/17, від 19.12.2018 у справі №812/1140/18, від 23.07.2019 у справі №820/2204/16, від 31.07.2019 у справі №812/1164/18, від 24.06.2020 у справі №440/2008/19.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Отже, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції в повному обсязі досліджено положення нормативних актів, що регулюють спірні правовідносини та дійшов вірного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Згідно із ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процессуального права.

Таким чином, колегія суддів, переглянувши рішення суду першої інстанції, дійшла висновку, що при прийнятті рішення, суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального права.

Керуючись ст. ст. 311, 315, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів - залишити без задоволення.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 11.08.2020 по справі № 440/2748/20 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя (підпис)А.О. Бегунц Судді (підпис) (підпис) Л.В. Мельнікова С.С. Рєзнікова