Постанова

від 05.11.2020 по справі 420/2565/20

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 листопада 2020 р.м.ОдесаСправа № 420/2565/20 Головуючий в 1 інстанції: Юхтенко Л.Р.

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Димерлія О.О.

суддів: Танасогло Т.М. , Єщенка О.В.

за участю секретаря - Пономарьової Н.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 22 червня 2020 року по справі № 420/2565/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОШЛЯХБУД" до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

У березні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю "АГРОШЛЯХБУД" звернулось до Одеського окружного адміністративного суду із позовною заявою, у якій просило суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області №0008260512 від 20.03.2020 року.

В обґрунтування позовних вимог ТОВ "АГРОШЛЯХБУД" посилалось на те, що висновки акта перевірки, на підставі якого прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, не ґрунтуються на результатах перевірки контрагента або інших документах та є виключно припущеннями, у підґрунтя яких покладено вибіркове обрання службовими особами контролюючого органу певних обставин із ігноруванням інших обставин та фактів, підтверджених документально, а тому, на думку позивача, зазначені висновки податкового органу є необґрунтованими та упередженими. Також, позивачем зазначалось, що в акті перевірки викладено недостовірну інформацію про відсутність документів у позивача, які фактично були досліджені під час проведення перевірки та саме на підставі недостовірної інформації відповідачем упереджено зроблено висновок про наявність порушень податкового законодавства з боку позивача.

Відповідач - Головне управління ДПС в Одеській області з позовними вимогами ТОВ "АГРОШЛЯХБУД" не погоджувалось з підстав викладених у письмовому відзиві на позовну заяву зазначаючи, що в ході дослідження проведених ТОВ Агрошляхбуд господарських операцій в періоді з 01.06.2019 року по 31.07.2019 року підприємство не могло фактично здійснювати господарські операції з урахуванням часу, оперативності проведення операцій, місцезнаходження майна, віддаленості контрагентів один від одного, що свідчить про формальність первинної документації, складеної на їх підставі та їх відображення в регістрах бухгалтерського обліку і фінансової звітності.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 22.06.2020р. по справі №420/2565/20 позовні вимоги ТОВ "АГРОШЛЯХБУД" задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області №0008260512 від 20.03.2020 року.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що позивачем до матеріалів справи надано сукупність первинних та інших документів, які в умовах звичайної ділової практики супроводжують та підтверджують фактичне вчинення платником податків господарських операцій, зокрема: договір, видаткові накладні, платіжні доручення, ТТН, рахунки-фактури, акти приймання-передачі продукції, паспорт якості, які у сукупності не дають підстав для сумніву щодо реальності здійснення підприємством господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) чи їх невідповідності з господарською діяльністю позивача, та не свідчать про відсутність у позивача підстав для формування задекларованих позивачем податкових вигод у вказаному періоді.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції Головним управлінням ДПС в Одеській області подано апеляційну скаргу у якій зазначено, що судом першої інстанції не в повному обсязі з`ясовано фактичні обставини справи, у зв`язку з чим порушено норми матеріального та процесуального права, а тому відповідач просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування апеляційної скарги ГУ ДПС в Одеській області не зазначає, у чому саме полягає неправильність чи неповнота дослідження доказів і встановлення обставин у справі та (або) застосування норм права, а зміст апеляційної скарги повністю дублює зміст відзиву на позовну заяву (а.с.100-103, а.с.154-159).

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, у системному зв`язку з положеннями чинного законодавства, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга відповідача задоволенню не підлягає, з урахуванням наступного.

Зокрема, колегію суддів установлено, що у період з 20.02.2020р. по 26.02.2020р. на підставі направлень, виданих ГУ ДПС в Одеській області , з урахуванням приписів п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.п.78.1.4 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України, фахівцями контролюючого органу проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ Агрошляхбуд з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість із контрагентом-постачальником ТОВ Інда Стрі за період з 01.06.2019 року по 31.07.2019 року.

За наслідками вищеозначеної перевірки Головним управлінням ДПС в Одеській області складено Акт Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ Агрошляхбуд з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість із контрагентом-постачальником ТОВ Інда Стрі за період з 01.06.2019 року по 31.07.2019 року №000044/15-32-12/05407344 від 04 березня 2020 року, у висновках якого наголошено на заниженні ТОВ Агрошляхбуд податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету, внаслідок чого порушено вимоги п.44.1 ст.44, п.п.198.1, 198.3 ст.198, п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України, розділу 5 Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого Наказом Мінфіну України від 28.01.2016р. №21.

На підставі вищевказаного акта перевірки №000044/15-32-12/05407344 від 04 березня 2020 року Головним управлінням ДПС в Одеській області винесено спірне податкове повідомлення-рішення від 20.03.2020р. №0008260512.

Колегією суддів з`ясовано, що встановленню наведених в акті перевірки №000044/15-32-12/05407344 від 04 березня 2020 року порушень ТОВ АГРОШЛЯХБУД вимог податкового законодавства фахівці податкового органу дійшли за наслідками дослідження фінансово-господарських правовідносин між ТОВ Агрошляхбуд та ТОВ Інда Стрі за період з 01.06.2019 року по 31.07.2019 року.

Так, як установлено колегією суддів, видами економічної діяльності ТОВ Агрошляхбуд є: 41.20 Будівництво житлових і нежитлових будівель (основний); 23.61 Виготовлення виробів із бетону для будівництва; 23.63 Виробництво бетонних розчинів, готових для використання; 42.91 Будівництво водних споруд; 42.99 Будівництво інших споруд, н. в. і. у.; 43.11 Знесення; 43.12 Підготовчі роботи на будівельному майданчику; 43.13 Розвідувальне буріння; 43.21 Електромонтажні роботи; 43.22 Монтаж водопровідних мереж, систем опалення та кондиціонування; 43.29 Інші будівельно-монтажні роботи; 43.31 Штукатурні роботи; 43.32 Установлення столярних виробів; 43.33 Покриття підлоги й облицювання стін; 43.34 Малярні роботи та скління; 43.39 Інші роботи із завершення будівництва; 43.91 Покрівельні роботи; 43.99 Інші спеціалізовані будівельні роботи, н. в. і. у.; 46.73 Оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням; 74.90 Інша професійна, наукова та технічна діяльність, н. в. і. у.; 42.11 Будівництво доріг і автострад; 42.21 Будівництво трубопроводів.

Як зазначено в акті перевірки №000044/15-32-12/05407344 від 04 березня 2020 року на рахунку 104 машини та обладнання значиться: асфальтобетонний завод ДС 117-2К, бетонний завод СБ-1145-12, машина для ямочного ремонту.

З матеріалів справи убачається, що 03 червня 2019 року між ТОВ Агрошляхбуд (Покупець) та ТОВ Інда Стрі (Продавець) укладено договір купівлі-продажу №17, відповідно до п.1.1 якого предметом договору є купівля-продаж бітуму БНД 60/90, БНД 70/90, БНД 90/130, мазуту, пічного палива, всіх видів емульсій, мастил за відсутності іншої домовленості.

Згідно із п.п.2.1-2.3 Договору купівлі-продажу №17 від 03.06.2019р. сторони домовились, що поставка продукції буде здійснюватись узгодженими партіями автомобільним або залізничним транспортом згідно з усною або письмовою заявкою покупця і може відрізнятись в залежності від вантажопідйомності перевезеного транспорту.

Під партією продукції розуміється кількість продукції, що відвантажується в одну адресу, одному вантажоодержувачу в кількості та за цінами, зазначеними в одній з рахунком-фактурою.

При поставці товару автомобільним транспортом Продавця, Продавець на прохання Покупця за свій рахунок укладає договори з перевізником надання транспортних послуг, витрати на транспортування та інші витрати, пов`язані з доставкою продукції включає в вартість продукції, зазначеної в рахунку-фактурі.

Розділом 3 Договору купівлі-продажу від 03.06.2019р. №17 передбачено умови здачі та прийому продукції, відповідно до якого продукція вважається зданою Продавцем та прийнятою покупцем за якістю згідно сертифікату /паспорта якості заводу - виготовлювача, за кількістю - згідно кількості, зазначеній в товаросупровідних документах.

Згідно із ст.11 Цивільного Кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Відповідно до ст.202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 203 Цивільного Кодексу України установлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст.638 Цивільного кодексу України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Згідно зі ст.181 Господарського кодексу України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Відповідно до ст.204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Юридичним фактом, який породжує право платника на податкову вигоду, є реальність господарської операції. За відсутності факту придбання товарів (робіт, послуг) відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту. Підтвердженням реального здійснення господарської операції є первинні документи, які свідчать про фактичне надання послуг, здійснення поставки товарів (надання послуг, виконання робіт), та їх отримання іншою стороною, а також документи, котрі підтверджують використання вказаних товарів у власній господарській діяльності.

Зокрема, як встановлено судом, та вбачається з наявних у справі документів, а саме: податкових накладних, товарно-транспортних накладних на відпуск нафтопродуктів (нафти),рахунків-фактури, платіжних доручень, оборотно-сальдових відомостей, видаткових накладних, актів приймання-передачі продукції (товарів) за кількістю та якістю, останні складено з дотриманням законодавчо передбачених вимог, містять опис господарських операцій, усі необхідні реквізити, підписані уповноваженими особами, підписи засвідчені печатками відповідних підприємств, тобто повністю відповідають вимогам п.п.201.1, 201.7 ст.201 Податкового кодексу України, та відповідно підтверджують фактичне виконання фінансово-господарських операцій, а відтак у розумінні ст.1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , є первинними документами, що відповідно спростовує висновок відповідача стосовно відсутності реального, та фактичного постачання товару (надання послуг, виконання робіт).

Також, судом з`ясовано, що відповідні суми ПДВ за складеними контрагентом позивача, та наданими позивачем до перевірки податковими накладними, були включені ТОВ АГРОШЛЯХБУД до складу податкового кредиту за відповідний період.

Відповідно до п.п.14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010року №2755-VІ податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України установлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Так, у даному випадку датою виникнення у позивача права на віднесення відповідних сум ПДВ до складу податкового кредиту, є, зокрема, дата отримання позивачем виписаних контрагентом позивача податкових накладних.

Відповідно до п.198.6. ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, із системного аналізу вищенаведених законодавчих приписів убачається, що право на віднесення сум ПДВ, сплачених при придбанні товару (робіт, послуг), до податкового кредиту у суб`єкта господарювання виникає у разі дотримання ним наступних умов: 1) фактичності придбання такого товару (робіт, послуг), тобто, реальності відповідної господарської операції; 2) наявності податкових накладних, складених особою, зареєстрованою платником податку, чи митних декларацій на підтвердження придбання такого товару (робіт, послуг) та сплати відповідної суми ПДВ; 3) подальшого використання придбаного товару (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства.

При цьому, судом з`ясовано, що включена позивачем до складу податкового кредиту оскаржувана сума податку на додану вартість повністю підтверджена, серед іншого, податковими накладними, складеними контрагентом позивача, з дотриманням вимог пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, відповідно до якого платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов`язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; є) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Будь-яких доказів на підтвердження того, що контрагент позивача, на момент видачі ТОВ Агрошляхбуд податкових накладних, не був зареєстрований у законодавчо визначеному порядку платником податку на додану вартість, та не сплачував у встановленому законом порядку відповідні суми податку до бюджету, податковим органом суду не надано.

Водночас, суд вважає за доцільне зауважити, що доводи податкового органу щодо отримання платником необґрунтованої податкової вигоди, мають ґрунтуватись на сукупності доказів, які б безумовно, та беззаперечно підтверджували існування обставин, котрі виключають право платника на віднесення відповідних сум ПДВ до складу податкового кредиту.

Між тим, як з`ясовано судом, відповідачем Головним управлінням ДПС в Одеській області, в межах розгляду даної адміністративної справи, належними та допустимими доказами існування таких обставин, не доведено, як власне не доведено і здійснення ТОВ Агрошляхбуд , та його контрагентом узгоджених дій, спрямованих на створення штучних умов для отримання незаконної податкової вигоди.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначено Законом України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , відповідно до статті 1 якого первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Аналіз вказаної норми дає підстави вважати, що первинний документ містить дві обов`язкові ознаки, а саме: він має містити відомості про господарську операцію, та підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.

Згідно зі статтею 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" установлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Такі первинні документи повинні мати обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції: посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Системний аналіз наведених законодавчих норм дає змогу дійти висновку, що обов`язковою умовою підтвердження реальності здійснення господарських операцій є фактична наявність у платника податків первинних документів, фізичних, технічних та технологічних можливостей для здійснення відповідних операцій, а також зв`язку між фактом придбання товару (робіт/послуги), та подальшою господарською діяльністю.

Тобто, для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Зокрема, як з`ясовано колегією суддів, та зазначено вище, господарські операції Товариства позивача з ТОВ ІНДА СТРІ підтверджуються наданими до суду, та наявними у матеріалах справи податковими накладними, товарно-транспортними накладними на відпуск нафтопродуктів (нафти), рахунками-фактури, платіжними дорученнями, оборотно-сальдовими відомостями, видатковими накладними, актами приймання-передачі продукції (товарів) за кількістю та якістю, які складено з дотриманням законодавчих вимог, та відповідають визначенню первинні документи , наведеному у Законі України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

Відповідно до вимог ч.2 ст.74 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Отже, на підставі наданих позивачем, та досліджених судом первинних документів (складених при здійсненні фінансово-господарських операцій з контрагентом), судом апеляційної інстанції установлено, що вищеокреслені фінансово-господарські операції мали реальний характер, були опосередковані дійсним рухом активів, адже судом з`ясовано зміст кожної операції, та її підтвердження необхідними документами первинного бухгалтерського, та податкового обліку.

При цьому, в обґрунтування прийняття спірного податкового повідомлення-рішення відповідачем не наведено, та до матеріалів справи не додано заслуговуючих на увагу суду доказів, які б безумовно свідчили про фіктивність укладеного між ТОВ Агрошляхбуд та ТОВ ІНДА СТРІ договору купівлі-продажу від 03.06.2019р. №17.

Презумпція добросовісності платника податків означає, що подані платником контролюючому органу документи податкової звітності є дійсними, повно та об`єктивно відтворюють господарські операції, що є об`єктом оподаткування та/або фінансові показники яких впливають на податковий обов`язок платника податків, якщо інше не буде доведено контролюючим органом. У площині процесуального регулювання презумпції добросовісності платника податків відповідає обов`язок доведення контролюючим органом правомірності прийнятого рішення в судовому процесі, порушеному за позовом платника податків про скасування рішення як неправомірного. У разі надання контролюючим органом доказів, які спростовують дійсність чи повноту даних поданої платником податків податкової звітності, платник податків повинен довести наявність законних підстав, для врахування задекларованих в податковому обліку даних при визначенні суми його податкового обов`язку.

Зокрема, як з`ясовано судом, та убачається з наявних у матеріалах справи документів, в межах розгляду даної справи, позивачем повністю доведено дотримання ним законодавчо передбачених умов щодо документального підтвердження віднесених до податкового кредиту сум, а також надано усі первинні документи, складені в межах відповідних фінансово-господарських операцій, за участю його контрагента, котрі повністю підтверджують реальне здійснення правочину, та досягнення ТОВ Агрошляхбуд законної мети його здійснення - придбання на підставі цивільно-правової угоди товару - для здійснення господарської статутної діяльності, направленої на отримання прибутку.

Отже, з урахуванням наведеного, колегія суддів погоджується з висновком окружного адміністративного суду щодо безпідставності, та необґрунтованості окреслених податковим органом у акті №000044/15-32-12/05407344 від 04 березня 2020 року, висновків.

При цьому, судом апеляційної інстанції відхиляються посилання ГУ ДПС в Одеській області на наявну в базах даних інформацію, з урахуванням дослідження якої контролюючим органом установлено: відсутність залучення ТОВ ІНДА СТРІ працівників за цивільно-правовими договорами; відсутність доходів, виплачених за ознакою доходу із кодом 157 Дохід виплачений само зайнятій особі ; неможливість підтвердження отримання товарно-транспортних послуг та відповідно транспортування товару від місця навантаження до місця розвантаження, оскільки посилання на наявність в базах даних податкового органу інформації, не може слугувати достатньою підставою для безумовного висновку щодо недійсності фінансово-господарських правовідносин між ТОВ АГРОШЛЯХБУД та його контрагентом ТОВ "ІНДА СТРІ".

Крім того, порушення певним постачальником товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за можливу неправомірну діяльність його контрагента.

При цьому, судом апеляційної інстанції не встановлено, та суб`єктом владних повноважень, на виконання вимог ч.2 ст.77 КАС України, не доведено наявності фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо можливої неправомірної поведінки контрагента та злагодженість дій між суб`єктами господарювання з метою отримання неправомірної вигоди.

Також, норми податкового законодавства не визначають певний обсяг матеріальних та/чи трудових ресурсів у платника податків при здійсненні господарської діяльності як критерій правового статусу платника податків щодо отримання податкової преференції у формі податкового кредиту чи наміру платника податків отримати певний результат від здійснення господарської операції (підприємницької діяльності).

Саме собою невиконання контрагентами своїх податкових обов`язків не можуть бути безумовним свідченням відсутності ділової мети та/або обізнаність платника податків із протиправним характером діяльності його контрагентів та відповідно недостовірності задекларованих даних податкового обліку платника податків.

Не є ґрунтовними, на думку колегії суддів, в контексті спірних правовідносин також доводи скаржника відносно того, що надані ТОВ АГРОШЛЯХБУД товарно-транспортні накладні оформлено не належним чином, оскільки за умовами договору купівлі-продажу від 03.06.2019р. №17 поставка товару здійснювалась автомобільним транспортом Продавця - ТОВ ІНДА СТРІ . За таких обставин, посилання контролюючого органу на дефектність в оформленні товарно-транспортних накладних не може впливати на оцінку правовідносин між Товариством позивача та його контрагентом, свідчити про нереальність господарських операцій між ними, оскільки згідно із умовами дослідженого правочину позивач не був учасником транспортного процесу.

До того ж, товарно-транспортна накладна призначена для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення автомобільним транспортом, тобто є доказом, який підтверджує факт надання/отримання транспортних послуг, а не реальність господарської операції в цілому.

Відповідно до п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують докази, досліджені та перевірені в суді першої інстанції та не впливають на висновки суду, викладені в оскаржуваному рішенні.

За таких обставин, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, і доводи відповідача, викладені у скарзі, не свідчать про порушення судом норм матеріального чи процесуального права, які могли б призвести до неправильного вирішення справи.

Отже, при ухваленні оскаржуваного рішення судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому відсутні підстави для його скасування.

З підстав визначених статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 308, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 22 червня 2020 року по справі № 420/2565/20 - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її підписання суддями та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня отримання сторонами копії судового рішення.

Повний текст судового рішення виготовлено та підписано суддями 06 листопада 2020 року.

Головуючий суддя Димерлій О.О. Судді Танасогло Т.М. Єщенко О.В.