Постанова

від 06.11.2020 по справі 420/2047/20

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 листопада 2020 р.м.ОдесаСправа № 420/2047/20 Головуючий в 1 інстанції: Потоцька Н.В.

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді доповідача - Димерлія О.О.

суддів - Єщенка О.В., Танасогло Т.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Старостинської сільської ради Роздільнянського району Одеської області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 12 травня 2020 року по справі № 420/2047/20 за позовом ОСОБА_1 до Старостинської сільської ради Роздільнянського району Одеської області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивачка) звернулася до суду з позовом, в якому просила:

- визнати протиправною відмову Старостинської сільської ради Роздільнянського району Одеської області, згідно пункту 3 рішення № 736 від 13.12.2019 року, у наданні ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства на території села Надія Старостинської сільської ради Роздільнянського району Одеської області;

- зобов`язати Старостинську сільську раду Роздільнянського району Одеської області надати ОСОБА_1 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства на території села Надія Старостинської сільської ради Роздільнянського району Одеської області згідно заяви від 04.11.2019 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відмова у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства є протиправною, оскільки винесена з підстав, що не передбачені Земельним кодексом України.

За наслідками розгляду зазначеної справи Одеським окружним адміністративним судом 12 травня 2020 року прийнято рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.

Визнано протиправною відмову Старостинської сільської ради Роздільнянського району Одеської області, згідно пункту 3 рішення № 736 від 13.12.2019 року, у наданні ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства на території села Надія Старостинської сільської ради Роздільнянського району Одеської області.

Зобов`язано Старостинську сільську раду Роздільнянського району Одеської області надати ОСОБА_1 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства на території села Надія Старостинської сільської ради Роздільнянського району Одеської області згідно заяви від 04.11.2019 року.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, не повне з`ясування обставин справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

В апеляційній скарзі вказує, що суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивачки, за захистом яких остання звернулася до суду у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта. Зазначає про відсутність позовної вимоги про скасування рішення про відмову позивачці у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою.

Рішення адміністративного суду, яким відповідача зобов`язано надати позивачці дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 2 га для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення комунальної власності є втручання судом в дискреційні повноваження Старостинської сільської ради Роздільнянського району Одеської області.

В зв`язку з відсутністю клопотань від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю, апеляційний суд відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України розглядає справу в порядку письмового провадження.

Суд апеляційної інстанції заслухав суддю-доповідача, розглянув та обговорив доводи апеляційної скарги, перевірив матеріали справи та вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що 04 листопада 2019 року ОСОБА_1 звернулась до відповідача із заявою, в якій просила надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства на території села Надія Старостинської сільської ради Роздільнянського району Одеської області.

До заяви позивачкою додано копії паспорту та графічні матеріали.

Рішенням № 736 від 13.12.2019 року Старостинська сільська рада Роздільнянського району Одеської області відмовила позивачці у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства у зв`язку з тим, що не отримано необхідної кількості голосів депутатів сільської ради на підтримку під час голосування.

Не погоджуючись з вказаним рішенням відповідача ОСОБА_1 звернулася з даним позовом до суду.

Вирішуючи справу по суті та задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості та доведеності вимог, з неправомірності дій відповідача.

Відповідно до ч.1-3 ст.123 Земельного Кодексу України, надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.

Згідно п. б ч. 1 ст. 121 Земельного кодексу України, громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.

За ч. 1 ст. 122 Земельного кодексу України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами врегульовано ст. 118 Земельного кодексу України.

Згідно з ч. 6,7 ст. 118 Земельного Кодексу України передбачено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Аналіз цієї норми дає підстави для висновку, що Земельним кодексом України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

При цьому, чинним законодавством не передбачено право суб`єкта владних повноважень відступати від положень статті 118 ЗК України.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 25 лютого 2019 року у справі № 347/964/17 та від 22 квітня 2019 року у справі № 263/16221/17.

З огляду на вищенаведене, колегія суддів вважає, що відповідач, відмовляючи позивачці у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою, діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені ЗК України, Законом України Про землеустрій , без дотримання вимог ч. 2 ст. 2 КАС України, а тому суд першої інстанції правильно дійшов до висновку, що вказана відмова є протиправною.

Приписами частини 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Фактично суд зв`язаний предметом і розміром заявлених особою вимог, проте може вийти за межі вимог адміністративного позову у випадках, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Вихід за межі позовних вимог можливий у випадку помилкового обрання особою неналежного способу захисту порушеного права, у цьому випадку можливо на підставі частини другої статті 9 КАС України, вийти за межі позовних вимог та застосувати той спосіб захисту порушеного права позивача, який відповідає фактичним обставинам справи і відновлює порушене право особи. Фактично, необхідною передумовою застосування частини другої статті 9 КАС України є саме порушення прав позивача та необхідність захисту порушеного права шляхом його відновлення.

Отже, адміністративний суд не обмежений у виборі способів відновлення права особи, порушеного суб`єктами владних повноважень, а вправі обрати найбільш ефективний спосіб відновлення порушеного права, який відповідає характеру такого порушення.

Таким чином, враховуючи те, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом та сприяти реальному відновленню порушеного права, беручи до уваги приписи ч. 2 ст. 9 КАС України, а також фактично встановивши невідповідність викладених в оскаржуваному рішенні підстав для відмови у наданні позивачці дозволу на розроблення проекту землеустрою вимогам чинного законодавства, судова колегія вважає, що рішення відповідача № 736 від 13.12.2019 року в частині відмови ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою є протиправним та підлягає скасуванню.

З приводу правомірності задоволення судом першої інстанції позовної вимоги про зобов`язання відповідача надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою та доводів апеляційної скарги про втручання судом в дискреційні повноваження відповідача, апеляційний суд зазначає наступне.

Згідно приписів частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з Рекомендацією № R (80) 2 Комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень від 11 березня 1980 року, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Отже, дискреційним повноваженням є повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийняті рішення, тобто, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) обрати один з кількох варіантів рішення.

Суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного судочинства завжди є контроль легальності.

Зокрема, повноваження суду при вирішенні справи визначені статтею 245 КАС України. Відповідно до пункту частини 2 цієї норми, у разі задоволення позову, суд може прийняти рішення визнати бездіяльність суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії. При цьому, у випадку, коли закон встановлює повноваження суб`єкта публічної влади в імперативній формі, тобто його діяльність чітко визначена законом, то суд зобов`язує відповідача прийняти конкретне рішення чи вчинити певну дію. У випадку, коли ж суб`єкт наділений дискреційними повноваженнями, то суд може лише вказати на виявлені порушення, допущені при прийнятті оскаржуваного рішення (дій), та зазначити норму закону, яку відповідач повинен застосувати при вчиненні дії (прийнятті рішення), з урахуванням встановлених судом обставин.

Втручання суду в повноваження суб`єкта публічної влади можливе лише тоді, якщо судом буде встановлено, що в адміністративній процедурі фізична (юридична) особа виконала всі приписи законодавства, а суб`єкт владних повноважень у відповідь необґрунтовано й незаконно не вчинив належну дію чи не ухвалив необхідне рішення.

Тобто, колегія суддів з урахуванням викладених судом застережень не погоджується, що вищевказана вимога може бути задоволена у спосіб, обраний позивачем, а саме про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою.

Водночас, суд апеляційної інстанції визнає за необхідне зобов`язати відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 04.11.2019 року про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства.

З огляду на викладене, оскаржуване відповідачем рішення суду першої інстанції не можна вважати таким, що прийнято відповідно до вимог ч. 2 ст. 2 КАС України, а тому колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для його скасування.

Згідно ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції та прийняття з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Згідно з частиною 3 статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Як убачається з матеріалів справи, позивачем сплачено судовий збір: за подання адміністративного позову в розмірі 840 грн.(а.с.5)

З урахуванням часткового задоволення позовних вимог, колегія суддів встановила наявність підстав для повернення позивачу документально підтверджених судових витрат в розмірі 420 грн. за подання позовної заяви за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 9, 245, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Старостинської сільської ради Роздільнянського району Одеської області - задовольнити частково.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 12 травня 2020 року по справі № 420/2047/20 за позовом ОСОБА_1 до Старостинської сільської ради Роздільнянського району Одеської області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії - скасувати та прийняти нове судове рішення.

Адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Старостинської сільської ради Роздільнянського району Одеської області № 736 від 13.12.2019 року Про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства у власність , в частині відмови в наданні такого дозволу ОСОБА_1 .

Зобов`язати Старостинську сільську раду Роздільнянського району Одеської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 04.11.2019 року Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 2,0 га для ведення особистого селянського на території села Надія Старостинської сільської ради Роздільнянського району Одеської області , з урахуванням висновків суду, викладених у даній постанові.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Старостинської сільської ради Роздільнянського району Одеської області (67420, Одеська область, Роздільнянський район, с. Старостине, вул. Центральна, 2, код ЄДРПОУ 043380442) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , номер коду облікової картки платника НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 420,00 грн. (чотириста двадцять гривень 00 копійок).

Постанова суду набирає законної сили з дати її підписання суддями та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня отримання сторонами копії судового рішення.

Головуючий суддя Димерлій О.О. Судді Танасогло Т.М. Єщенко О.В.