Постанова

від 06.11.2020 по справі 620/3475/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 620/3475/19 Головуючий у І інстанції - Житняк Л.О.

Суддя-доповідач - Мельничук В.П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 листопада 2020 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого-судді: Мельничука В.П.,

суддів: Лічевецького І.О., Оксененка О.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Чернігівській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 27 січня 2020 року у справі за позовом Приватного підприємства "Тепло-Монтаж" до Головного управління ДПС у Чернігівській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії та визнання протиправною і скасування податкової вимоги,

В С Т А Н О В И Л А :

Приватне підприємство "Тепло-Монтаж" звернулося до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Чернігівській області, в якому просило:

- визнати протиправними дії Головного управління ДПС у Чернігівській області щодо нарахування в інтегрованій картці Позивача пені по податку на прибуток в розмірі 91 739,46 грн. та пені по податку на додану вартість у розмірі 113 875,66 грн.;

- зобов`язати Головного управління ДПС у Чернігівській області відкоригувати дані інтегрованої картки Позивача шляхом виключення пені по податку на прибуток та пені по податку на додану вартість нараховану на суму зменшення грошових зобов`язань;

- визнати протиправною та скасувати податкову вимогу Головного управління ДПС у Чернігівській області від 15.11.2019 № 55-10 про сплату податкового боргу пені в сумі 204 770,25 грн. (згідно заяви про збільшення позовних вимог).

В обґрунтування позовних вимог Позивачем зазначено, що оцінка правомірності поведінки платників податків здійснюється на підставі норм податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, що діяло на момент вчинення відповідних дій. Водночас заходи відповідальності, які підлягають застосуванню за вчинені платниками податків порушення, повинні визначатися згідно з нормативно-правовими актами, чинними на час виникнення відповідних правовідносин, тобто на час застосування відповідальності. Донарахування суми пені здійснено на підставі пп. 129.1.2 п. 129.1. ст. 129 Податкового кодексу України в редакції, чинній до 01.01.2017, який передбачав, що пеня нараховується у день настання строку погашення податкового зобов`язання, нарахованого контролюючим органом або платником податків у разі виявлення його заниження на суму такого заниження та за весь період заниження (в тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження).

Однак, ст. 129 Податкового кодексу України в редакції, чинній з 01.01.2017, не встановлено нарахування пені у разі виявлення контролюючим органом заниження податкових зобов`язань на суму такого заниження та за весь період заниження, а отже не міг бути застосований податковим органом для розрахунку пені.

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 27 січня 2020 року адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправними дії Головного управління ДПС у Чернігівській області щодо нарахування пені у розмірі 204 770,25 грн..

Визнано протиправною та скасовано податкову вимогу Головного управління ДПС у Чернігівській області від 15.11.2019 № 55-10.

Не погоджуючись з постановленим рішенням, Головне управління ДПС у Чернігівській області подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити.

В апеляційній скарзі Головне управління ДПС у Чернігівській області посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті.

Апеляційна скарга мотивована тим, що нарахування пені за правилами ст. 129 Податкового кодексу України здійснюється не з моменту узгодження податкового зобов`язання або винесення податкової вимоги, а саме з дня настання граничного строку погашення податкового зобов`язання, нарахованого контролюючим органом або платником податків у разі виявлення його заниження на суму такого заниження та за весь період заниження (в тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження).

Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції залишити без змін з посиланням на те, що оскаржуване судове рішення відповідає нормам чинного законодавства.

Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, згідно з п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, яким передбачено, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Зазначене узгоджується з позицією, викладеною в п. 13.1 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України Про судове рішення в адміністративній справі від 20.05.2013 № 7, відповідно до якого у разі часткового оскарження судового рішення суд апеляційної інстанції в описовій частині свого рішення повинен зазначити, в якій частині рішення суду першої інстанції не оскаржується, і при цьому не має права робити правові висновки щодо неоскарженої частини судового рішення.

Отже, оскільки Відповідач у своїй апеляційній скарзі оскаржує судове рішення в частині задоволення позовних вимог, то колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що саме в цій частині перевіряється законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що Головним управлінням Міндоходів у Чернігівській області проведена документальна позапланова виїзна перевірка ПП "ТЕПЛО-МОНТАЖ з питань визначення повноти нарахування та сплати податків по взаємовідносинам із ТОВ "ТБК "Фаворі-Строй" (код ЄДРПОУ 38251558) у період з 01.01.2013 по 01.03.2014 За результатами перевірки складено акт від 22.05.2014 у № 3 /22/36655008.

На підставі висновків Акту перевірки, Відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 06.06.2014 № 0001692200 (форма Р) з податку на додану вартість на суму 370379 грн., в т.ч. основного платежу - 246930 грн., штрафні санкції - 123467 грн. та від 06.06.2014 № 0001702200 (форма Р) з податку на прибуток на суму 313353 грн., в т.ч. основного платежу - 208902 грн., штрафні санкції - 104451 грн..

Не погоджуючись з вказаними податковими повідомленнями-рішення Позивач оскаржив їх в судовому порядку.

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 29 липня 2019 позов задоволено повністю, податкові повідомлення-рішення скасовані. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 жовтня 2019 у справі №825/2042/14 рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 29 липня 2019 скасовано та прийнято нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову платнику відмовлено.

При цьому, грошові зобов`язання за податковим повідомленням-рішенням від 06.06.2014 № 0001692200 на суму 370 379 грн. (основний платіж 246930 грн., штрафні санкції - 123 467 грн.) сплачено у повному обсязі 08.11.2019 платіжним дорученням від 08.11.2019 № 8740, а грошові зобов`язання за податковим повідомленням-рішенням від 06.06.2014 № 0001702200 на суму 313353 грн. (основний платіж 208902 грн., штрафні санкції - 104451 грн.) сплачено у повному обсязі 08.11.2019 платіжним дорученням від 08.11.2019 № 8739.

Відповідачем відповідно до п. 7 Порядку ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів від 07.04.2016 № 422 та відповідно до статті 129 Податкового кодексу України у день настання строку погашення податкового зобов`язання, нарахованого контролюючим органом (07.11.2019) та за весь період заниження з урахуванням судового оскарження засобами інформаційних систем ДПС ІТС "Податковий блок" нараховано пеню на грошові зобов`язання:

- пеня на суму 113 875,66 грн. з податку на додану вартість нарахована 07.11.2019 на грошове зобов`язання 370 379,00 грн. та за весь період заниження з 30.08.2013 по 25.10.2019;

- пеня на суму 91 739,46 грн. з податку на прибуток нарахована 07.11.2019 на грошове зобов`язання 208902 грн. та за весь період заниження (з 11.03.2014 по 25.10.2019).

На підставі вказаних вище нарахувань, Відповідачем винесено податкову вимогу від 13.11.2019 форми "Ю" №55-10, яка є предметом даного спору.

Не погоджуючись із вищевказаним рішенням, Позивач звернувся з даним позовом до адміністративного суду.

Задовольняючи адміністративний позов в частині суд першої інстанції виходив з того, що ст. 129 Податкового кодексу України в редакції, чинній з 01.01.2017, не встановлено нарахування пені у разі виявлення контролюючим органом заниження податкових зобов`язань на суму такого заниження та за весь період заниження, у зв`язку з чим пп. 129.1.2 п. 129.1 ст. 129 Податкового кодексу України (в редакції до 01.01.2017) не міг бути застосований податковим органом для розрахунку пені, оскільки встановлює момент з якого може бути нарахована пеня на податкове зобов`язання, визначене контролюючим органом у випадках, не пов`язаних з проведенням податкових перевірок.

А отже, дії Відповідача не відповідають вимогам податкового законодавства та свідчать про протиправність його дій щодо нарахування пені та прийняття податкової вимоги від 13.11.2019 форми "Ю" № 55-10.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий борг - це сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

В силу підпункту 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Згідно підпункту 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк);

Підпунктом 14.1.162 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України закріплено поняття пені як суми коштів у вигляді відсотків, нарахованих на суми грошових зобов`язань, не сплачених у встановлені законодавством строки.

В контексті викладеного, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, який вказав, що податкове зобов`язання визначається у разі відсутності порушення норм податкового законодавства платником податків в податковій декларації або контролюючим органом у податковому повідомленні-рішенні. Разом з тим, грошове ж зобов`язання може включати в себе штрафні санкції та визначається у разі порушення норм податкового законодавства самостійно платником податків в порядку, передбаченому ст. 50 Податкового кодексу України, або контролюючим органом в податковому повідомленні-рішенні.

Згідно з п. 31.1 ст. 31 Податкового кодексу України строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов`язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно.

Момент виникнення податкового обов`язку платника податків, у тому числі податкового агента, визначається календарною датою.

За змістом п. 37.2 ст. 37 Податкового кодексу України податковий обов`язок виникає у платника податку з моменту настання обставин, з якими цей Кодекс та закони з питань митної справи пов`язує сплату ним податку.

При цьому, відповідно до п. 57.2 ст. 57 Податкового кодексу України, у разі коли відповідно до цього Кодексу або інших законів України контролюючий орган самостійно визначає податкове зобов`язання платника податків з причин, не пов`язаних з порушенням податкового законодавства, та надсилає (вручає) податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум платнику податку, такий платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму податкового зобов`язання у строки, визначені в цьому Кодексі та в ст.297 Митного кодексу України, а якщо такі строки не визначено, - протягом 30 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення про таке нарахування.

В той же час згідно з п. 57.3 ст. 57 Податкового кодексу України, у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у пп.пп. 54.3.1 - 54.3.6 п. 54.3 ст. 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов`язання платник податків зобов`язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Тобто, по завершенню вказаного 10-денного строку, з моменту узгодження грошового зобов`язання, контролюючий орган зобов`язаний розпочати заходи, спрямовані на забезпечення сплати платником податків цього зобов`язання, зокрема сформувати податкову вимогу.

В свою чергу, на підставі п. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов`язань, суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

З урахуванням вказаної різниці між грошовим та податковим зобов`язанням, у тому числі, у встановлених ст. 57 Податкового кодексу України, строках їх сплати, момент початку нарахування пені для таких зобов`язань визначається по-різному.

Підстави та порядок надіслання (вручення) контролюючими органами податкових вимог платникам податків врегульовано ст. 59 Податкового кодексу України.

Так, відповідно до п. 59.1 ст. 59 Податкового кодексу України, у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Податкова вимога може надсилатися (вручатися) контролюючим органом за місцем обліку платника податків, в якому обліковується податковий борг платника податків.

Податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов`язання (п.59.3 ст.59 Податкового кодексу України)

У вищенаведеному пункті Податкового кодексу України зазначено, що податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення грошового зобов`язання та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов`язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.

Крім того, розділом ІІ Порядку направлення контролюючими органами податкових вимог платникам податків, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 30.06.2017 № 610, визначено, що податкова вимога платнику податків, у якого виник податковий борг, формується контролюючим органом, на який згідно з Кодексом покладається виконання такої функції. Податкова вимога формується у разі, якщо платник податків не сплатив у встановлені Кодексом строки суму узгодженого грошового зобов`язання; непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному Кодексом.

Виходячи з аналізу вищенаведених норм, підставою для формування та направлення контролюючим органом податкової вимоги платнику податків є встановлення відповідної обставини, зокрема, платником податків не сплачено узгодженої суми грошового зобов`язання, визначеної в податковому повідомленні-рішенні, у встановлені законом строки, при цьому, не оскаржуючи таке в судовому (адміністративному) порядку.

В той же час, судом першої інстанції вірно встановлено, що Позивачем було в повному обсязі сплачено суму коштів, визначену в податкових повідомленнях-рішеннях 08.11.2019, та за наслідками погашення Позивачем податкового зобов`язання Відповідачем відображено в інтегрованій картці Позивача пеню у розмірі 204 770,25 грн.

За приписами п. 111.2 ст. 111 Податкового кодексу України фінансова відповідальність за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства встановлюється та застосовується згідно з цим Кодексом та іншими законами. Фінансова відповідальність застосовується у вигляді штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені.

Згідно пп. 14.1.162 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України пеня - сума коштів у вигляді відсотків, нарахована на суми грошових зобов`язань у встановлених цим Кодексом випадках та не сплачена у встановлені законодавством строки.

Нарахування пені розпочинається при нарахуванні суми грошового зобов`язання, визначеного контролюючим органом за результатами податкової перевірки, - починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати платником податків податкового зобов`язання, визначеного цим Кодексом (у тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження) (пп.129.1.1 п.129.1 ст.129 Податкового кодексу України).

Відповідно до пп. 129.1.2 п. 129.1 ст. 129 Податкового кодексу України нарахування пені розпочинається при нарахуванні суми податкового зобов`язання, визначеного контролюючим органом у випадках, не пов`язаних з проведенням податкових перевірок, - починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов`язання (в тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження).

Згідно пп. 129.3.1 п. 129.3 ст. 129 Податкового кодексу України нарахування пені закінчується у день зарахування коштів на відповідний рахунок органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів та/або в інших випадках погашення податкового боргу та/або грошових зобов`язань.

Виходячи з системного аналізу наведених норм, Податковим кодексом України прямо передбачено, що при нарахуванні суми грошового зобов`язання, визначеного контролюючим органом за результатами податкової перевірки, пеня нараховується починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати платником податків податкового зобов`язання, та закінчується у день зарахування коштів на відповідний рахунок органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, та/або в інших випадках погашення податкового боргу та/або грошових зобов`язань.

За приписами п. 129.4 ст. 129 Податкового кодексу України на суми грошового зобов`язання, визначеного пп. 129.1.1 та пп. 29.1.2 п. 129.1 цієї статті (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені), та в інших випадках визначення пені відповідно до вимог цього Кодексу, коли її розмір не встановлений нараховується пеня за кожний календарний день прострочення сплати грошового зобов`язання, включаючи день погашення, з розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на кожний такий день.

В даному ж випадку, донарахування пені здійснено на підставі п.п. 129.1.2 п. 129.1. ст.129 Податкового кодексу України (в редакції, чинній до 01.01.2017), який передбачав, що пеня нараховується у день настання строку погашення податкового зобов`язання, нарахованого контролюючим органом або платником податків у разі виявлення його заниження на суму такого заниження та за весь період заниження (в тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження).

Колегія суддів при розгляді апеляційної скарги вказує, що суд першої інстанції обґрунтовано вказав, що ст. 129 Податкового кодексу України (в редакції, чинній з 01.01.2017) не встановлено нарахування пені у разі виявлення контролюючим органом заниження податкових зобов`язань на суму такого заниження та за весь період заниження, у зв`язку з чим пп. 129.1.2 п. 129.1 ст. 129 Податкового кодексу України (в редакції до 01.01.2017) не міг бути застосований податковим органом для розрахунку пені, оскільки встановлює момент з якого може бути нарахована пеня на податкове зобов`язання, визначене контролюючим органом у випадках, не пов`язаних з проведенням податкових перевірок.

А отже, дії Відповідача не відповідають вимогам податкового законодавства та свідчать про протиправність його дій щодо нарахування пені, і відповідно протиправності оскаржуваної податкової вимоги від 13.11.2019 форми "Ю" №55-10.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом в постановах від 19 червня 2018 року у справі № 820/3878/17, від 12 лютого 2019 року у справі № 820/6468/17, від 19 лютого 2019 року в справі № 825/999/17.

Колегія суддів при розгляді апеляційної скарги вказує на імперативні приписи ч. 5 ст. 242 КАС України, якими передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів зазначає, що доводи апеляційної скарги не спростовують правомірності висновків суду першої інстанції.

Положеннями ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Розглянувши доводи Головного управління ДПС у Чернігівській області, викладені в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування не вбачається, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Чернігівській області залишити без задоволення, а рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 27 січня 2020 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не підлягає касаційному оскарженню, відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий-суддя: В.П. Мельничук

Судді: І.О. Лічевецький

О.М. Оксененко