Рішення

від 06.11.2020 по справі 910/7174/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

06.11.2020Справа № 910/7174/20

Господарський суд міста Києва у складі судді Турчина С.О. за участю секретаря судового засідання Шкорупеєва А.Д., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "САДВАРІ"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "БКС УКРАЇНА"

про стягнення 39213,19 грн

представники сторін:

від позивача: не з`явився

від відповідача: не з`явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "САДВАРІ" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "БКС УКРАЇНА" про стягнення 39213,19 грн заборгованості.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором про надання транспортних послуг при перевезені вантажу в міжнародному автомобільному сполученні №0325 від 01.11.2018.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.06.2020 дану позовну заяву залишено без руху.

30.06.2020 через відділ діловодства суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 07.07.2020 прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі №910/7174/20, розгляд справи постановив здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання).

Згідно з частиною 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України за клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Розглянувши матеріали справи, керуючись приписами ч.5 ст.252 Господарського процесуального кодексу України, з метою повного та всебічного встановлення обставин даної справи, суд прийшов до висновку про необхідність призначення справи №910/7174/20 до розгляду у судовому засіданні з повідомленням сторін.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 08.09.2020 призначив судове засідання у справі №910/7174/20 на 01.10.2020.

22.09.2020 через канцелярію суду від позивача надійшли письмові пояснення на виконання вимог ухвали суду від 08.09.2020.

Представники сторін у судове засідання 01.10.2020 не з`явилися.

Протокольною ухвалою від 01.10.2020 суд відклав розгляд справи на 03.11.2020.

19.10.2020 через канцелярію суду від позивача надійшла заява про розгляд справи без участі представника позивача.

У судове засідання 03.11.2020 представник позивача не з`явився, однак позивачем подано до суду заяву про розгляд справи без участі його представника.

Представник відповідача у судове засідання 03.11.2020 не з`явився. Письмового відзиву на позов відповідач не подав. Про розгляд справи відповідач повідомлений ухвалами суду від 07.07.2020, від 08.09.2020, від 01.10.2020.

Згідно із ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

У відповідності до ч.7 ст.120 Господарського процесуального кодексу України, у разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Ухвала суду від 07.07.2020 про відкриття провадження у справі направлена на адресу відповідача місцезнаходження відповідача: 04060, м. Київ, вулиця Ольжича, будинок 29, офіс 201, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на час подання позову та відкриття провадження у справі.

Згідно із відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 23.07.2020 змінено адресу місцезнаходження відповідача на: 02099, місто Київ, вулиця Бориспільська, будинок 9.

Ухвали суду від 08.09.2020 та від 01.10.2020 направлені на адресу відповідача станом на час подання позову та відкриття провадження у справі, а також на змінену адресу місцезнаходження відповідача.

Згідно із інформацією розміщеної на офіційному сайті ПАТ "Укрпошта" щодо відстеження поштового відправлення №0105475039293 з направлення відповідачу ухвали суду від 08.09.2020 за адресою: 02099, місто Київ, вулиця Бориспільська, будинок 9, вказана ухвала суду повернута на адресу суду поштовим відділенням зв`язку.

Відповідно до інформації розміщеної на офіційному сайті ПАТ "Укрпошта" щодо відстеження поштового відправлення №0105476161246 з направлення відповідачу ухвали суду від 01.10.2020 за адресою: 02099, місто Київ, вулиця Бориспільська, будинок 9, ухвала від 01.10.2020 відповідачу не вручена.

Отже, судом вжито всіх необхідних заходів для повідомлення відповідача про розгляд справи.

При цьому, оскільки відповідачем отримано ухвалу суду про відкриття провадження у справі, відповідач був обізнаний про розгляд даної справи.

Частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

У даному контексті також слід враховувати правову позицію Європейського суду з прав людини у справі "Пономарьов проти України" (заява № 3236/03, Страсбург, 03.04.2008), згідно з якою сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

За приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Аналогічні положення містяться у ч.9 ст.165 Господарського процесуального кодексу України.

Також згідно із ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

З огляду на вказані приписи Господарського процесуального кодексу України, оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, суд приходить до висновку, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами у відповідності до приписів ч.9 ст.165 та ч.2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ч.3 ст.222 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку із неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення (ч.4 ст.240 ГПК України).

Частиною п`ятою статті 240 Господарського процесуального кодексу України визначено, що датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Розглянувши надані документи та матеріали, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

01.11.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "БКС УКРАЇНА" (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "САДВАРІ" (виконавець) укладений договір №0325 про надання транспортних послуг при перевезені вантажу в міжнародному автомобільному сполученні (надалі - договір), предметом якого є порядок відносин, що виникають між замовником та виконавцем при плануванні, здійсненні оплати транспортних послуг при перевезенні вантажів у міжнародному автомобільному сполученні, сприянні в CMR страхуванні перевізника.

Відповідно до п.2.3. договору, на кожне окреме завантаження оформляється транспортне замовлення, яке містить опис умов і особливості конкретного перевезення та є невід`ємною частиною цього договору.

За змістом п.2.4. договору, підтвердженням факту надання послуги є оригінал товарно-транспортної накладної встановленого зразка (CMR) з відміткою вантажовідправника, перевізника (експедитора), вантажоодержувача та митних органів.

Згідно із п.3.1., 3.2. договору, замовник інформує виконавця про строки і об`єми перевезень, кількість та тип рухомого складу. Інформація передається електронною поштою у вигляді транспортного замовлення. Виконавець передає замовнику по електронній пошті письмове підтвердження прийняття замовлення до виконання.

У пункті 5.2. договору сторони погодили, що підставою для оплати замовником є оригінал рахунку, акта виконаних робіт та CMR. Вказані документи мають бути представлені не пізніше 14 днів після виконання вантажоперевезення.

Відповідно до п.5.3. договору, замовник зобов`язаний провести оплату не пізніше 30 календарних днів з моменту отримання оригіналів документів за перевезення вказаних в п.5.2 договору.

Договір набирає чинності з дати його укладення і діє до 31.12.2018. якщо жодна із сторін за 30 днів до закінчення строку не повідомить другу сторону у письмовій формі про свій намір розірвати договір, його строк автоматично продовжується на кожний наступний календарний рік.

Позивач зазначає, що на виконання умов договору №0325 про надання транспортних послуг при перевезені вантажу в міжнародному автомобільному сполученні від 01.11.2018 та транспортного замовлення №200213-07-ATUA від 13.02.2020 позивачем надано відповідачу послугу із перевезення вантажу за маршрутом перевезення 3435 Австрія (Zwentendorf) - Україна на загальну суму 39213,19 грн.

На підтвердження факту надання послуг позивач надав копії CMR (міжнародної товаротранспортної накладної), рахунку на оплату №131 від 24.02.2020 на суму 37988,42 грн, рахунку на оплату №132 від 24.02.2020 на суму 1224,77 грн, товарно-транспортної накладної №1791 від 24.02.2020.

На підтвердження направлення на адресу відповідача оригіналів документів позивачем додано до матеріалів позовної заяви копію експрес-накладної №59000491011409 та відомості з сайту Нова пошта щодо відстеження відправлення №59000491011409.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно із п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 статті 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно до ст. 1 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність", транспортно-експедиторська діяльність - це підприємницька діяльність із надання транспортно-експедиторських послуг з організації та забезпечення перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів. Транспортно-експедиторська послуга - це робота, що безпосередньо пов`язана з організацією та забезпеченням перевезень експортного, імпортного, транзитного або іншого вантажу за договором транспортного експедирування.

При цьому суд зазначає, що транспортне експедирування як вид господарської діяльності не може розглядатися окремо від перевезення, це комплекс заходів, які супроводжують процес перевезення вантажів на всіх його стадіях (сортування вантажів під час їх прийняття до перевезення, перевалка вантажів у процесі їх перевезення, облік надходження вантажів під час видачі вантажу тощо), і саме це дає підстави розглядати її допоміжним щодо перевезення видом діяльності. Тому кожна послуга, що надається експедитором клієнту, по суті є транспортною послугою.

Відносини учасників транспортно-експедиторської діяльності встановлюються на основі договорів. Учасники цієї діяльності, в силу приписів ст.627 Цивільного кодексу України, вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов`язань, інших умов взаємовідносин, що не суперечать чинному законодавству.

За приписами статті 929 Цивільного кодексу України, за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу.

Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов`язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов`язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов`язання, пов`язані з перевезенням.

Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо).

Відповідно до ст.909 Цивільного кодексу України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

На виконання умов п.2.3. договору між сторонами підписано транспортне замовлення №200213-07-ATUA від 13.02.2020 на надання відповідачу послуг із перевезення вантажу за маршрутом перевезення 3435 Австрія (Zwentendorf) - Україна; дата завантаження: 18-19.02.2020; вартість: 1480 євро по курсу НБУ на дату завантаження.

Судом встановлено, що згідно із наданої у матеріали справи CMR (міжнародної товаротранспортної накладної) та товарно-транспортної накладної №1791 від 24.02.2020 позивачем надані відповідачу послуги з перевезення вантажу за маршрутом перевезення 3435 Австрія (Zwentendorf) - Україна.

Вантаж розмитнений та доставлений до кінцевого отримувача, що підтверджується відміткою про отримання в 24 графі CMR та ТТН №1791 від 24.02.2020.

Згідно із рахунками на оплату №131 від 24.02.2020 на суму 37988,42 грн та №132 від 24.02.2020 на суму 1224,77 грн загальна вартість наданих послуг становить 39213,19 грн.

Разом з тим судом враховано, що відповідно до умов транспортного замовлення №200213-07-ATUA від 13.02.2020 позивач надає послуги з перевезення вантажу за маршрутом: Zwentendorf, Австрія - Красилівка - Мелюшки, Україна. Згідно із ТТН №1791 від 24.02.2020 позивач надав послуги з перевезення вантажу за маршрутом: рахунків на оплату Zwentendorf, Австрія - Красилівка - Мелюшки, Україна.

За поясненнями позивача, під час надання послуг з перевезення відповідачем було змінено адресу розвантаження вантажу, у зв`язку із відсутністю місць на складах для розвантаження. Вантаж відправлений ТОВ "УКР Лоджистік" з адресу: Київська обл., Броварський район, с. Красилівка, вул. Механізаторів, 11 та відправлений на розвантаження за адресою 38806, Полтавська обл., с. Таверівка з подальшою переадресацією до кінцевого місця розвантаження за адресою: Полтавська обл., Полтавський район, с. Кашубівка.

Відповідачем наведених обставин у встановленому процесуальним законом порядку не спростовано.

За приписами ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом п.5.3. договору сторони погодили, що відповідач здійснює оплату не пізніше 30 календарних днів з моменту отримання оригіналів документів за перевезення вказаних в п.5.2 договору.

У пункті 5.2. договору сторони погодили, що підставою для оплати відповідачем є оригінал рахунку, акта виконаних робіт та CMR.

На підтвердження направлення на адресу відповідача оригіналів документів позивачем додано до матеріалів позовної заяви копію експрес-накладної №59000491011409 та відомості з сайту Нова пошта щодо відстеження відправлення №59000491011409 (дата отримання 06.03.2020).

За поясненнями позивача акти виконаних робіт відповідач позивачу не повернув.

За змістом ч.1 ст.14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу не інакше як, зокрема, на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За змістом статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами як письмові, речові та електронні докази.

У відповідності до ч.3 ст.13, ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (п. 63 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Руїс-Матеос проти Іспанії" від 23 червня 1993).

Захищене статтею 6 Європейської конвенції з прав людини право на справедливий судовий розгляд також передбачає право на змагальність провадження. Кожна сторона провадження має бути поінформована про подання та аргументи іншої сторони та має отримувати нагоду коментувати чи спростовувати їх.

Дія принципу змагальності ґрунтується на переконанні: протилежність інтересів сторін найкраще забезпечить повноту матеріалів справи через активне виконання сторонами процесу тільки їм притаманних функцій. Принцип змагальності припускає поєднання активності сторін у забезпеченні виконання ними своїх процесуальних обов`язків із забезпеченням судом умов для здійснення наданих їм прав.

До того ж, суд зазначає, що однією з засад здійснення господарського судочинства у відповідності до ст.2 Господарського процесуального кодексу України є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Принцип рівності сторін у процесі - у розумінні "справедливого балансу" між сторонами - вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.33 Рішення віл 27.10.1993 Європейського суду з прав людини у справі "Домбо Бегеер Б.В. проти Нідерландів").

У п.26 рішення від 15.05.2008р. Європейського суду з прав людини у справі "Надточій проти України" суд нагадує, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище у порівнянні з опонентом.

Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Дотримуючись принципу змагальності учасників судового процесу, позивачем надано до матеріалів позовної заяви копії CMR (міжнародної товаротранспортної накладної), товарно-транспортної накладної №1791 від 24.02.2020, рахунків на оплату №131 від 24.02.2020 на суму 37988,42 грн та №132 від 24.02.2020 на суму 1224,77 грн, а також копію експрес-накладної №59000491011409 та відомості з сайту Нова пошта щодо відстеження відправлення №59000491011409.

Оцінюючи всі представлені до матеріалів справи докази у сукупності, виходячи з наведеного вище, суд дійшов висновку, що позивачем належними та достатніми доказами підтверджено надання відповідачу на виконання умов договору №0325 від 01.11.2018 та транспортного замовлення №200213-07-ATUA від 13.02.2020 послуг із перевезення вантажу за маршрутом перевезення 3435 Австрія (Zwentendorf) - Україна на загальну суму 39213,19 грн.

Доказів на спростування обставин, викладених у позові та відсутності заборгованості у розмірі 39213,19 грн відповідачем суду не надано.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно із ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічна правова норма передбачена частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України.

Судом встановлено, що факт наявності заборгованості у розмірі 39213,19 грн за надані позивачем послуги належним чином доведений, розмір вказаної заборгованості відповідає фактичним обставинам справи.

Згідно з ч.1 ст.598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Оскільки невиконане зобов`язання у розмірі 39213,19 грн підтверджується матеріалами справи, строк виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань з оплати наданих позивачем послуг настав, доказів оплати заборгованості відповідачем не надано, суд задовольняє позовні вимоги про стягнення заборгованості 39213,19 грн.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на вище наведене, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "САДВАРІ".

Судові витрати за розгляд справи відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 240, 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "БКС УКРАЇНА" (02099, місто Київ, вулиця Бориспільська, будинок 9, ідентифікаційний код 38746400) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "САДВАРІ" (89600, Закарпатська область, м.Мукачево, ВУЛИЦЯ Пряшівська, будинок 9-г, ідентифікаційний код 39125972) заборгованість у сумі 39213,19 грн та витрати зі сплати судового збору у сумі 2102,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано: 06.11.2020.

Суддя С.О. Турчин