Постанова

від 03.11.2020 по справі 653/1760/16

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

03 листопада 2020 року

м. Київ

справа № 653/1760/16

провадження № 61-1736св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротенка Є. В. (судді-доповідача), Бурлакова С. Ю., Зайцева А. Ю.,

учасники справи:

позивач (відповідач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1 ,

відповідачі (позивачі за зустрічним позовом): ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 , яка подана представником - адвокатом Устюжиною Тетяною Юріївною, на рішення Генічеського районного суду Херсонської області від 16 липня 2019 року у складі судді Крапівіна О. П., постанову Херсонського апеляційного суду від 11 грудня 2019 року у складі колегії суддів: Бездрабко В. О., Вейтас І. В., Приходько Л. А.,

ВСТАНОВИВ:

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ .

Частиною другою розділу II Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

За таких обставин розгляд касаційної скарги ОСОБА_3 , яка подана представником - адвокатом Устюжиною Т. Ю., на рішення Генічеського районного суду Херсонської області від 16 липня 2019 року, постанову Херсонського апеляційного суду від 11 грудня 2019 року здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2016 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про поділ земельної ділянки.

Позовна заява мотивована тим, що сторони по справі є співвласниками (по 1/3 частині кожний) земельної ділянки загальною площею 0,2684 га, розташованої на АДРЕСА_1 , з якої 0,2500 га - ділянка для будівництва і облаштування житлового будинку та 0,0184 га - ділянка для ведення особистого підсобного господарства.

Оскільки між сторонами існує спір про користування земельною ділянкою, ОСОБА_1 звернулась з цим позовом до суду.

На підставі викладеного, уточнивши позовні вимоги, ОСОБА_1 просилавиділити належну їй на праві власності частину ділянки, згідно з 2-м варіантом висновку судово-технічної експертизи № 17-479/480 від 28 грудня 2018 року.

У липні 2016 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звернулись до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_1 про поділ земельної ділянки.

Зустрічна позовна заява мотивована тим, що у добровільному порядку сторони не можуть дійти згоди щодо визначення порядку користування земельною ділянкою.

Враховуючи зазначене, просили виділити кожному із них в натурі земельні ділянки відповідно до 1-го варіанту висновку судово-технічної експертизи № 17-479/480 від 28 грудня 2018 року.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Генічеського районного суду Херсонської області від 16 липня 2019 року первісні та зустрічні позовні вимоги задоволено частково.

Розділено в натурі земельну ділянку, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 6522186500:02:001:0081, між співвласниками ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_2 у відповідності до варіанту № 3 висновку судово-технічної експертизи № 17-479/480 від 28 грудня 2018 року.

ОСОБА_1 виділено у власність в натурі земельну ділянку загальною площею 812 кв. м - для будівництва та обслуговування житлового будинку та земельну ділянку загальною площею 61,33 кв. м - для ведення особистого підсобного господарства (на план-схемі висновку експерта жовтим кольором).

ОСОБА_3 виділено у власність в натурі земельну ділянку загальною площею 858 кв. м - для будівництва та обслуговування житлового будинку та земельну ділянку загальною площею 61,33 кв. м - для ведення особистого підсобного господарства (на план-схемі висновку експерта зеленим кольором).

ОСОБА_2 виділено у власність в натурі земельну ділянку загальною площею 830 кв. м - для будівництва та обслуговування житлового будинку та земельну ділянку загальною площею 61,33 кв. м - для ведення особистого підсобного господарства (на план схемі висновку експерта рожевим кольором).

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано доцільністю проведення поділу спірної земельної ділянки між усіма співвласниками згідно з варіантом № 3 висновку судово-технічної експертизи №17-479/480 від 28 грудня 2018 року, який, на думку суду, поділяє ділянку в натурі між співвласниками в найбільш рівних долях та забезпечує доступ кожної зі сторін до земельної ділянки для ведення особистого підсобного господарства та облаштування окремого виходу на вулицю.

Не погодившись з таким рішенням місцевого суду, ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_2 подали апеляційні скарги.

Постановою Херсонського апеляційного суду від 11 грудня 2019 року рішення місцевого суду скасовано та прийнято у справі нову постанову.

Проведено між ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 поділ земельної ділянки загальною площею 0,2684 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , яка складається із земельної ділянки площею 0,2500 га з цільовим призначенням - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, кадастровий номер 6522186500:02:001:0081, та земельної ділянки площею 0,0184 га з цільовим призначенням - для ведення особистого підсобного господарства, кадастровий номер 6522186500:02:001:0080.

Виділено ОСОБА_1 у власність земельну ділянку площею 882 кв. м із земель з цільовим призначенням - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, кадастровий номер 6522186500:02:001:0081.

Припинено право власності ОСОБА_1 на 1/3 частину земельної ділянки з цільовим призначенням - для ведення особистого підсобного господарства, кадастровий номер 6522186500:02:001:0080, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 .

Виділено ОСОБА_3 у власність земельну ділянку площею 837 кв. м із земель з цільовим призначенням - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, кадастровий номер 6522186500:02:001:0081 та земельну ділянку площею 61,33 кв. м (1/3 частину) із земель з цільовим призначенням - для ведення особистого підсобного господарства, кадастровий номер 6522186500:02:001:0080.

Виділено ОСОБА_2 у власність земельну ділянку площею 696 кв. м із землі з цільовим призначенням - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, кадастровий номер 6522186500:02:001:0081 та земельну ділянку площею 122,66 кв. м (2/3 частини) із земель з цільовим призначенням - для ведення особистого підсобного господарства, кадастровий номер 6522186500:02:001:0080.

Земельну ділянку площею 85 кв. м із цільовим призначенням - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, кадастровий номер 6522186500:02:001:0081, залишено у загальній власності ОСОБА_3 та ОСОБА_2 .

Зобов`язано ОСОБА_1 знести частину житлового будинку літ. А , зобов`язано ОСОБА_3 та ОСОБА_2 знести частини господарської будівлі літ. С та навісу літ. І згідно з варіантом № 2 висновку судової будівельно-технічної експертизи № 17-479/480 від 28 грудня 2018 року.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що між сторонами склався порядок користування земельної ділянкою, який найбільш відповідає варіанту № 2 експертного висновку № 17-479/480 від 28 грудня 2018 року. Тому варіант № 2 є найбільш доцільним для проведення поділу спірної земельної ділянки між сторонами.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У січні 2020 року ОСОБА_3 в особі представника - адвоката Устюжиної Т. Ю. подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить постанову апеляційного суду та рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити зустрічний позов.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій ухвалили рішення необґрунтовано з порушенням норм матеріального та процесуального права, неповно та неправильно встановили обставини, які мають значення для справи, а висновки судів не відповідають фактичним обставинам справи.

Доводи інших учасників справи

У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_1 просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову апеляційного суду - без змін.

У відповіді на відзив ОСОБА_3 в особі представника ОСОБА_4 , зазначає про обґрунтованість вимог касаційної скарги.

Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направили.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Статтею 388 ЦПК України (тут і далі в редакції, що діяла на час подання касаційної скарги, що розглядається) передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду від 11 лютого 2020 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою в указаній справі та витребувано матеріали цивільної справи.

26 лютого 2020 року вказана справа передана на розгляд до Верховного Суду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що відповідно до Державного акту ІV-ХС № 031245 на право приватної власності на землю від 30 серпня 2002 року земельна ділянка по АДРЕСА_1 загальною площею 0,2684 га згідно з рішенням Щасливської сільської ради народних депутатів № 258 від 20 березня 2003 року була надана у приватну власність ОСОБА_5 .

Земельна ділянка складається з двох земельних ділянок: земельної ділянки площею 0,25 га з цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, та земельної ділянки площею 0,0184 га з цільовим призначенням - для ведення особистого підсобного господарства.

Згідно з свідоцтвами про право на спадщину за законом від 04 червня 2013 року та 30 травня 2013 року ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_2 належить по 1/3 частки земельної ділянки площею 0,2500 га з цільовим призначенням - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, кадастровий номер 6522186500:02:001:0081, та по 1/3 частки земельної ділянки площею 0,0184 га з цільовим призначенням - для ведення особистого підсобного господарства, кадастровий номер 6522186500:02:001:0080, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

На спірній земельній ділянці сторонами у справі збудовано три житлових будинки, допоміжні будівлі та споруди.

Ухвалою Генічеського районного суду Херсонської області від 07 серпня 2015 року, яка набрала законної сили, визнано мирову угоду в цивільній справі № 653/201/15-ц, згідно з якою сторони дійшли згоди щодо користування земельними ділянками загальною площею 0,2684 га, які розташовані біля будинків, де вони проживають, за адресою: АДРЕСА_1 :

ОСОБА_1 - біля будинку, позначеного на схемі під літерою А ;

ОСОБА_3 - біля будинку, позначеного на схемі під літерою В ;

ОСОБА_2 - біля будинку, позначеного на схемі під літерою Б .

Сторони домовилися, що ОСОБА_1 не перешкоджає проходу на територію земельної ділянки, де розташований будинок А іншим співвласникам земельної ділянки ОСОБА_3 та ОСОБА_2 ; ОСОБА_3 не перешкоджає проходу на територію земельної ділянки, де розташований будинок В іншим співвласникам земельної ділянки ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ; ОСОБА_2 не перешкоджає проходу на територію земельної ділянки, де розташований будинок Б іншим співвласникам земельної ділянки ОСОБА_3 та ОСОБА_1 .

Ухвала суду не містить інформації щодо площі та конфігурації земельних ділянок, які надані у користування сторонам біля житлових будинків А , Б та В .

Позиція Верховного Суду

Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне.

Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вимогами частин першої та другої статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частини другої статті 2 ЦПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Згідно з частиною першою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Зазначеним вимогам закону оскаржувана постанова апеляційного суду відповідає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Частиною першою статті 356 Цивільного кодексу (далі - ЦК України) передбачено, що власність двох чи більше осіб з визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Відповідно до статей 319, 358 ЦК України кожен власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою.

Стаття 88 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) визначає, що володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою, що перебуває у спільній частковій власності, здійснюються за згодою всіх співвласників згідно з договором, а у разі недосягнення згоди - у судовому порядку. Договір про спільну часткову власність на земельну ділянку укладається в письмовій формі і посвідчується нотаріально.

Право користування земельною ділянкою визначається відповідно до часток кожного з власників нерухомого майна, яке знаходиться на цій земельній ділянці, якщо інше не було встановлено домовленістю між ними. Однак у будь якому випадку наявне в однієї особи право не може порушувати права іншої особи (частина п`ята статті 319 ЦК України).

При вирішенні спору, визначаючи варіанти користування земельною ділянкою, суд повинен виходити з розміру часток кожного зі співвласників на нерухоме майно, та наявності порядку користування земельною ділянкою, погодженого власниками або визначеного на підставі відповідного договору, оформленого у встановленому законом порядку.

Якщо суд установить, що співвласники визначили порядок користування й розпорядження земельною ділянкою, для зміни якого підстав немає, він ухвалює рішення про встановлення саме такого порядку. Якщо ж погодженого або встановленого порядку користування земельною ділянкою немає, то суд установлює порядок користування земельною ділянкою з дотриманням часток кожного співвласника у нерухомому майні та забезпеченням вільного користування кожним зі співвласників належним йому майном.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 15 травня 2017 року у справі № 6-841цс16 і від 01 листопада 2017 року у справі № 6-2454цс16.

Сторони у справі заявили вимоги про виділ їм в натурі часток у праві власності на земельні ділянки, фактично пред`явивши вимогу про поділ землі між співвласниками.

Згідно з частинами першою, другою статті 367 ЦК України майно, що є у спільній частковій власності, може бути поділене в натурі між співвласниками за домовленістю між ними. У разі поділу спільного майна між співвласниками право спільної часткової власності на нього припиняється.

Співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності (частина перша статті 364 ЦК України).

Судом установлено, що у справі проведено судову будівельно-технічну експертизу, за результатами якої складено висновок експерта від 28 грудня 2018 року № 17489/480.

Верховний Суд звертає увагу, що при встановленні порядку користування земельною ділянкою необхідно виходити із того, що наявне в однієї особи право не може порушувати права іншої особи, тобто такий порядок повинен максимально забезпечити усім співвласникам безперешкодний доступ і вільне користування належними їм будівлями і спорудами, тому суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що у цій справі, з урахуванням ухвали Генічеського районного суду Херсонської області від 07 серпня 2015 року про визнання мирової угоди в цивільній справі № 653/201/15-ц, між сторонами склався порядок користування земельної ділянкою, який найбільш відповідає варіанту № 2 експертного висновку.

Судом враховано, що за вказаним варіантом висновку експерта сторони користуються земельними ділянками, що відповідають їхнім часткам у праві власності у домоволодінні, права співвласників домоволодіння щодо користування нерухомим майном не порушуються. При цьому, суд зазначив про необхідність облаштування проїзду на ділянки, які використовуються ОСОБА_3 та ОСОБА_2 та є нагальною потребою з огляду на дотримання протипожежних та санітарних норм, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, ці ділянки проїздами не облаштовані.

З урахуванням вказаного, суд апеляційної інстанції, виконуючи завдання цивільного судочинства, повно встановивши обставини справи та надавши належну оцінку доказам, поданим сторонами, ухвалив законне і обґрунтоване судове рішення про проведення між сторонами поділу спірної земельної ділянки, який найбільше відповідає інтересам сторін.

Доводи касаційної скарги про необхідність облаштування проїзду з іншими характеристиками були предметом дослідження апеляційним судом і додаткового правового аналізу не потребують та своїй суті зводиться до переоцінки доказів, що згідно з положеннями статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку не допускається.

Інші доводи касаційної скарги не впливають на правильність судового рішення, не дають підстав для висновку, що оскаржене судове рішення апеляційного суду постановлено без додержання норм матеріального і процесуального права та зводяться до переоцінки доказів у справі, що, відповідно до положень статті 400 ЦПК України, знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Верховний Суд встановив, що оскаржена постанова апеляційного суду ухвалена з додержанням норм матеріального права та процесуального права, а доводи касаційної скарги її висновків не спростовують, на законність вказаного судового рішення не впливають.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів залишає касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції - без змін, оскільки підстави для її скасування відсутні.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту в пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки у задоволенні касаційної скарги відмовлено, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

За змістом частини третьої статті 436 ЦПК України суд касаційної інстанції у постанові за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).

Враховуючи те, що касаційна скарга ОСОБА_3 , яка подана представником- адвокатом Устюжиною Т. Ю., підлягає залишенню без задоволення, відповідно до положень частини третьої статті 436 ЦПК України Верховних Суд поновлює виконання постанови Херсонського апеляційного суду від 11 грудня 2019 року.

Керуючись статтями 400, 401, 416, 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_3 , яка подана представником - адвокатом Устюжиною Тетяною Юріївною, залишити без задоволення.

Постанову Херсонського апеляційного суду від 11 грудня 2019 року залишити без змін.

Поновити виконання постанови Херсонського апеляційного суду від 11 грудня 2019 року.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Є. В. Коротенко

С. Ю. Бурлаков

А. Ю. Зайцев