Рішення

від 05.11.2020 по справі 624/926/19

КЕГИЧІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Кегичівський районний суд Харківської області

Справа № 624/926/19

№ провадження 2/624/40/20

РІШЕННЯ

іменем України

смт. Кегичівка 05 листопада 2020 року

Кегичівський районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді - Куст Н.М.,

за участю секретаря судового засідання Проскурні Л.М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу №624/926/19,

ім`я (найменування) сторін:

позивач: ОСОБА_1 ,

представник позивача: ОСОБА_2 ,

відповідач: приватно-орендне сільськогосподарське підприємство Мажарка ,

представник відповідача: ОСОБА_3 ,

суть вимог: про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки та скасування його державної реєстрації,

ВСТАНОВИВ:

Виклад позиції позивача.

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до ПОСП Мажарка про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним та скасування його державної реєстрації.

В обґрунтування позову та у додаткових пояснення представник позивача та позивач зазначили, що у власності останньої знаходиться земельна ділянка, кадастровий номер 6323182500:02:000:0017, загальною площею 3,1242 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, відповідно до Державного акт на право приватної власності на земельну ділянку серії ІV-ХР №022912 та знаходиться на території Мажарської сільської ради Кегичівського району Харківської області.

24 квітня 2007 року між сторонами по справі було укладено договір оренди земельної ділянки, строком на 10 років.

Позивачем було направлено лист відповідачеві про припинення договору оренди земельної ділянки, небажання продовжувати його.

Проте позивачеві стало відомо, згідно з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, про реєстрацію договору оренди, укладеного 10 липня 2014 року між ОСОБА_1 та ПОСП Мажарка . Так державним реєстратором реєстраційної служби Кегичівського районного управління юстиції у Харківській області, зареєстровано право оренди, згідно договору оренди землі б/н від 10 липня 2014 року, строк дії оренди 10 років.

Проте позивач вказує, що одночасно не можуть діяти два договори оренди на одну земельну ділянку, договір оренди, що укладений у 2007 році на момент реєстрації іншого договору у 2014 році не закінчився та те, що даний договір не підписувала, отже відповідачем порушене право позивача, як власника земельної ділянки, таким чином він має бути визнаний недійсним.

Позиція відповідача.

Відповідач проти позовних вимог заперечує у повному обсязі, крім того представник надав заяву про застосування строків позовної давності. Також зазначає, що ним надано оригінал договору до суду, інший наданий позивачеві та те, що на момент укладення договору оренди відповідачем не вівся облік видачі оригіналів договорів орендодавцем.

Заяви, клопотання, процесуальні дії у справі.

Ухвалою суду від 09 грудня 2019 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання на 15 січня 2020 року.

Ухвалою суду від 24 січня 2020 року призначено почеркознавчу експертизу, у зв`язку з чим провадження зупинено.

Ухвалою судді від 03 березня 2020 року провадження в справі поновлено, у зв`язку з клопотанням експерта про надання додаткових матеріалів, судове засідання призначено на 06 квітня 2020 року.

Ухвалою суду від 18 травня 2020 року витребувано докази та зупинено провадження у справі.

Ухвалою суду від 20 травня 2020 року виправлено описку в ухвалі суду від 18 травня 2020 року.

Ухвалою суду від 01 червня 2020 року поновлено провадження у справі за клопотання представника позивача ОСОБА_2 , судове засідання призначено на 15 червня 2020 року.

Ухвалою суду від 15 червня 2020 року провадження у справі зупинено на час проведення експертизи.

Ухвалою суду від 24 липня 2020 року провадження у справі поновлено, у зв`язку із надходженням висновку експерта, судове засідання призначено на 17 серпня 2020 року.

Сторони у судове засідання не з`явились, натомість надали заяви про: представник позивача позов підтримує, представник відповідача його не визнає, обоє просять розглянути справу без їх участі.

Відповідно до ч.3 ст.211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Фіксація судового розгляду справи технічними засобами не проводилась, згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Фактичні обставини, встановлені судом, норми права, які застосовував суд, мотиви суду.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 на підставі Державного акту на право власності на земельну діяльну серії ІV-ХР №022912 належить земельна ділянка загальною площею 3,12 га, призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Мажарської сільської ради Кегичівського району Харківської області, з кадастровим номером 6323182500:09:002:0017 (а.с.8, із зворотною сторінкою).

Відповідно до довідки ГУ Держгеокадастру у Харківській області від 21 серпня 2019 року №29-20-14-6640/0/19-19 кадастровий номер земельної ділянки змінено, відповідно до Атласу індексних карт Кегичівського району Харківської області (а.с.9).

24 квітня 2007 року між сторонами по справі укладено договір оренди вказаної земельної ділянки, строком на 10 років, державна реєстрація відбулась 26 червня 2009 року (а.с.13-14, із зворотними сторінками).

Згідно з Витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку 18 липня 2014 року відбулася реєстрація права оренди вказаної земельної ділянки, строком на 10 років на підставі договору оренди земельної ділянки б/н від 10 липня 2014 року, між орендарем ПОСП Мажарка та ОСОБА_1 (а.с.10-12, із зворотними сторінками).

Відповідно до висновку експертизи від 30 червня 2020 року №11986 підпис від імені ОСОБА_1 в договорі оренди землі № від 10 липня 2014 року, який укладений між ОСОБА_1 та ПОСП Мажарка строком на 10 років на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 3,1241 га, кадастровий номер 6323182500:02:000:0017, що належить ОСОБА_1 згідно державного акту на землю від 05 червня 2002 року серії ІV-ХР №022912, за яким орендна плата вноситься в грошовій формі, розташований в графі Орендодавець , в рядку П.І.Б ОСОБА_1 , - виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою. (а.с.103-111, із зворотними сторінками та додатками).

Згідно з ч.1, п.п.1,4 ч.2 ст.11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини; інші юридичні факти.

Відповідно до ч.ч.1,4 ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до законодавчого визначення правочином є перш за все вольова дія суб`єктів цивільного права, що характеризує внутрішнє суб`єктивне бажання особи досягти певних цивільно-правових результатів - набути, змінити або припинити цивільні права та обов`язки. Здійснення правочину законодавством може пов`язуватися з проведенням певних підготовчих дій учасниками правочину (виготовленням документації, оцінкою майна, інвентаризацією), однак сутністю правочину є його спрямованість, наявність вольової дії, що полягає в згоді сторін взяти на себе певні обов`язки (на відміну, наприклад, від юридичних вчинків, правові наслідки яких наступають у силу закону незалежно від волі його суб`єктів). У двосторонньому правочині волевиявлення повинно бути взаємним, двостороннім і спрямованим на досягнення певної мети; породжуючи правовий наслідок, правочин - це завжди дії незалежних та рівноправних суб`єктів цивільного права.

Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі (ч.3 ст.203 ЦК України).

Порушення вимог законодавства щодо волевиявлення учасника правочину є підставою для визнання його недійсним у силу припису частини першої статті 215 ЦК України, а також із застосуванням спеціальних правил про правочини, вчинені з дефектом волевиявлення - під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості, тяжкої обставини.

Як у частині першій статті 215 ЦК України, так і в статтях 229-233 ЦК України, йдеться про недійсність вчинених правочинів, тобто у випадках, коли існує зовнішній прояв волевиявлення учасника правочину, вчинений ним у належній формі (зокрема, шляхом вчинення підпису на паперовому носії), що, однак, не відповідає фактичній внутрішній волі цього учасника правочину.

У тому ж випадку, коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою не набуті, а правовідносини за ним - не виникли.

Відповідно до ч.1 ст.205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з абз.1 ч.1, абз.1 ч.2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Отже, підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.

З огляду на положення ч.1 ст.627 ЦК України , ст.6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (ч.1 ст.638 ЦК України).

Згідно з ч.1 ст.14, ст.18 Закону України Про оренду землі (у редакції, чинній на момент укладення спірного договору) договір оренди землі укладається в письмовій формі.

Договір оренди набирає чинності після його державної реєстрації.

Відповідно до ч.1 ст.15 Закону України Про оренду землі істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об`єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об`єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону (частина друга цієї ж статті).

У разі ж якщо сторони такої згоди не досягли, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини.

Правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не може бути визнаний недійсним. Наслідки недійсності правочину також не застосовуються до правочину, який не вчинено.

З огляду на положення ст.ст.15,16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ч.2 ст.16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов`язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 16 червня 2020 року в справі №145/2047/16-ц звернула увагу на те, що такий спосіб захисту, як визнання правочину неукладеним, не є способом захисту прав та інтересів, установленим законом.

Разом з цим суд може застосувати не встановлений законом спосіб захисту лише за наявності двох умов одночасно: по-перше, якщо дійде висновку, що жодний установлений законом спосіб захисту не є ефективним саме у спірних правовідносинах, а по-друге, якщо дійде висновку, що задоволення викладеної в позові вимоги позивача призведе до ефективного захисту його прав чи інтересів.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала про те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року в справі №338/180/17, від 11 вересня 2018 року в справі №905/1926/16, від 30 січня 2019 року в справі №569/17272/15-ц.

У справі, що розглядається, позивачка звернулася з вимогою про визнання недійсним договору оренди, посилаюсь на те, що цей договір не підписувала, його умови не погоджувала.

Відповідно до ст.204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Зазначена норма кореспондує частинам другій, третій статті 215 ЦК України, висвітлює різницю між нікчемним і оспорюваним правочином і не застосовується до правочинів, які не відбулися, бо є невчиненими.

Разом з тим Велика Палата Верховного Суду в постанові від 16 червня 2020 року в справі №145/2047/16-ц констатувала, що у випадку оспорювання самого факту укладення правочину, такий факт може бути спростований не шляхом подання окремого позову про недійсність правочину, а під час вирішення спору про захист права, яке позивач вважає порушеним шляхом викладення відповідного висновку про неукладеність спірних договорів у мотивувальній частині судового рішення. У цьому випадку ефективним способом захисту права, яке позивач як власник земельних ділянок, вважає порушеним, є усунення перешкод у користуванні належним йому майно, зокрема шляхом заявлення вимоги про повернення такої ділянки. Більше того, негаторний позов можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідних земельних ділянок (постанови Великої Палати Верховного Суду від 28 листопада 2018 року в справі №504/2864/13-ц (пункт 71), від 4 липня 2018 року в справі №653/1096/16-ц (пункт 96), від 12 червня 2019 року в справі №487/10128/14-ц (пункт 81), від 11 вересня 2019 року в справі №487/10132/14-ц (пункт 97)).

Суд звертає увагу на те, що відповідно до оспорюваного договору, а саме абз.2 п.45 зазначено, що цей договір укладено у чотирьох примірниках, що мають однакову юридичну силу, один знаходиться у ОСОБА_1 , другий у ПОСП Мажарка , третій у органі, який провів його державну реєстрацію. Проте експертиза була проведена лише, щодо одного договору, що наданий ПОСП Мажарка . Також екземпляр договору був наданий реєстраційною службою, проте ніяких клопотань від сторони позивача, щодо проведення судово-почеркознавчої експертизи, щодо іншого примірника чи інше не надійшло та його копія договору до суду не надана.

Стороною позивача не спростовані доводи, про те, що в нього відсутній примірник оспорюваного договору.

Суд звертає увагу на те, що надані до суду два договори оренди земельної ділянки від відповідача та реєстраційної служби, різняться за змістом.

Судово-почеркознавча експертиза проведена лише, щодо примірника договору, який надав відповідач.

У зв`язку з цим суд позбавлений можливості, у повній мірі з`ясувати усі обставини справи, а саме те, що всі примірники договору оренди позивачем підписані не були, оскільки ті два, що надані суду різняться за змістом, третього взагалі не надано.

Вимог до державного реєстратора, щодо проведення державної реєстрації договору у не встановленому законом порядку чи інше не заявлено.

Щодо доводів позовної заяви про порушення прав позивача, щодо подвійної реєстрації договору, то вони не знайшли свого підтвердження, оскільки жодним чином не порушені з боку відповідача, оскільки договірні правовідносини існують між двох сторін і погоджуються ними.

На спростування чи підтвердження інших фактів учасниками судового розгляду іншого не зазначено та доказів не наданою.

Відповідачем заявлено клопотання про застосування строку позовної давності.

Згідно ч.1 ст.256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно ч.4 ст.267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Разом з тим, за змістом ч.1 ст.261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, суд повинен з`ясувати, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі, коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості.

У зв`язку з необґрунтованістю позовних вимог ОСОБА_1 суд відмовляє в задоволенні позову з цих підстав, без посилання на строки звернення до суду.

Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

З огляду на викладене, у задоволенні позовних вимог необхідно відмовити, оскільки позивачем обрано неефективний спосіб захисту.

Відповідно до ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову, то підстав для розподілу судових витрат суд не вбачає.

Відповідно до ст. 259 ЦПК України суди ухвалюють рішення іменем України негайно після закінчення судового розгляду. Рішення суду приймаються, складаються і підписуються в нарадчій кімнаті складом суду, який розглянув справу.

Як встановлено ст.129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до приватно-орендного сільськогосподарського підприємства Мажарка про визнання договору оренди земельної ділянки від 10 липня 2014 року, що укладений між ОСОБА_1 та приватно-орендним сільськогосподарським підприємством Мажарка , строком на 10 років, на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 3,12 га, кадастровий номер 6323182500:02:000:0017, що належить ОСОБА_1 , згідно Державного акту на землю від 05 червня 2002 року, серія ІV-ХР №022912 - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається Харківському апеляційному суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення відповідно до п.п.15.5 п.15 Перехідних положень ЦПК України через Кегичівський районний суд Харківської області.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.

Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

Повне найменування (ім`я) сторін:

позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , народилася с. Козиряни Кельменицького району Черновицької області, паспорт серії НОМЕР_1 , ІПН НОМЕР_2 , зареєстрована та проживає: 64040, Харківська область, Кегичівський район, с. Мажарка.

представник позивача: ОСОБА_2 , місцезнаходження: АДРЕСА_1 .

відповідач: приватно-орендне сільськогосподарське підприємство "Мажарка", місце знаходження: 64040, Харківська область, Кегичівський район, с. Мажарка (код 31929749).

представник відповідача: Данько Микола Олександрович: місцезнаходження: 64003, Харківська область, Кегичівський район, смт. Кегичівка, вул. Миру, 21.

Суддя Н.М. Куст