печерський районний суд міста києва
Справа № 757/36799/20-к
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 вересня 2020 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , за участі адвоката ОСОБА_3 , керівника товариства ОСОБА_4 , прокурора ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві клопотання адвоката ОСОБА_6 в інтересах ТОВ «Д ЕНД Д ПРОМПОСТАЧ» про скасування арешту майна у кримінальному провадженні № 12020000000000311 від 24.03.2020 року,-
В С Т А Н О В И В :
До провадження слідчого судді Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 надійшло клопотання адвоката ОСОБА_6 в інтересах ТОВ «Д ЕНД Д ПРОМПОСТАЧ» про скасування арешту майна у кримінальному провадженні № 12020000000000311 від 24.03.2020 року.
Просить скасувати арешт майна, накладений ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 21.07.2020 року, справа № 757/30417/20-к, в частині накладення арешту на кошти ТОВ «Д ЕНД Д ПРОМПОСТАЧ» (код ЄДРПОУ 42105411), які знаходяться на розрахункових рахунках відкритих в АТ «КІБ» (код ЄДРПОУ 21580639, МФО 251005) - № НОМЕР_1 та в Філії «Розрахунковий центр АТ КБ «Приватбанк» (код ЄДРПОУ 14360570, МФО 320649) № НОМЕР_2 .
Клопотання мотивоване тим, що арешт майна товариства (грошових коштів на банківських рахунках) є необґрунтованим, безпідставним, таким що має ознаки незаконного втручання в господарську діяльність товариства з боку правоохоронних органів, а отже підлягає скасуванню.
Представник власника майна ТОВ «Д ЕНД Д ПРОМПОСТАЧ» адвокат ОСОБА_6 у судовому засіданні клопотання підтримав, зазначив, що накладений арешт є необґрунтованим, оскільки жодних доказів фіктивності ТОВ «Д ЕНД Д ПРОМПОСТАЧ» стороною обвинувачення не надано, товариство є суб`єктом господарювання реального сектору економіки.
Керівник ТОВ «Д ЕНД Д ПРОМПОСТАЧ» ОСОБА_4 клопотання підтримав та просив задовольнити.
Прокурор ОСОБА_5 проти задоволення клопотання заперечував, зазначив, що вказані грошові кошти визнані речовими доказами та є предметом кримінального провадження.
Слідчий суддя, заслухавши пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали клопотання, приходить до наступних висновків.
Згідно з ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 174 КПК України арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Слідчим суддею встановлено, Oфicом Генерального прокурора здійснює процесуальне керівництво у кримінальному провадженні № 12020000000000311 від 24.03.2020 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 358, ч. 3 ст. 209, ч. 3 ст. 28 ч. 3 ст. 212, ч. 3ст. 368 КК України.
У рамках вказаного кримінального провадження, ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 21.07.2020 року, справа №757/30417/20-к, накладено арешт на грошові кошти, у тому числі, ТОВ «Д ЕНД Д ПРОМПОСТАЧ» (код ЄДРПОУ 42105411), які знаходяться на розрахункових рахунках відкритих в АТ «КІБ» (код ЄДРПОУ 21580639, МФО 251005) - № НОМЕР_1 та в Філії «Розрахунковий центр АТ КБ «Приватбанк» (код ЄДРПОУ 14360570, МФО 320649) № НОМЕР_2 .
Накладаючи арешт на майно, слідчий суддя виходить з того, що є достатні підстави вважати, що майно, на яке просить накласти арешт прокурор, відповідає критеріям визначеним ст. 98 КПК України, а тому є підстави для накладення арешту на майно з метою збереження речових доказів.
Як визначено ч. 1ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав і основоположних свобод, який ратифікований Верховною Радою України 17 липня 1997 року, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Європейський суд з прав людини через призму своїх рішень неодноразово акцентував увагу на тому, що володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі "Іатрідіс проти Греції" [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі "Антріш проти Франції", від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та "Кушоглу проти Болгарії", заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції", пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства", n. 50, Series A N 98).
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадженні слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимогКПК Українита судовою процедурою, гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб; умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Відповідно до п. 7 ч. 2ст. 131 Кримінального процесуального кодексу Україниодним із заходів забезпечення кримінального провадження є арешт майна.
Слідчий суддя дослідивши матеріали, вважає, що доводи клопотання про скасування арешту є необґрунтованими, оскільки на час винесення ухвали про накладення арешту на майно, існували підстави для такого арешту, крім того слідчим суддею не встановлено, що в подальшому застосуванні арешту відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано. Матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна, а слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності та допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення злочину, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї або іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.
Таким чином, слідчий суддя вважає накладений арешт на майно є обґрунтованим, з урахуванням наслідків від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження для інших осіб та забезпечивши розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, у зв`язку з чим клопотання про скасування арешту не підлягає задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст. 170-174, 309, 395 КПК України, слідчий суддя, -
У Х В А Л И В :
В задоволенні клопотання адвоката ОСОБА_6 в інтересах ТОВ «ДЕНД Д ПРОМПОСТАЧ» про скасування арешту майна у кримінальному провадженні № 12020000000000311 від 24.03.2020 року, накладеного ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 21.07.2020 року, справа № 757/30417/20 - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1
Суд | Печерський районний суд міста Києва |
Дата ухвалення рішення | 24.09.2020 |
Оприлюднено | 13.02.2023 |
Номер документу | 92695912 |
Судочинство | Кримінальне |
Категорія | Провадження за поданням правоохоронних органів, за клопотанням слідчого, прокурора та інших осіб про скасування арешту майна |
Кримінальне
Печерський районний суд міста Києва
Матійчук Г. О.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні