Постанова

від 02.11.2020 по справі 288/1729/18

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УКРАЇНА

Житомирський апеляційний суд

Справа №288/1729/18 Головуючий у 1-й інст. Рудник М. І.

Категорія 39 Доповідач Коломієць О. С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 листопада 2020 року Житомирський апеляційний суд у складі:

головуючого судді: Коломієць О.С.

суддів: Шевчук А.М., Талько О.Б.

з участю секретаря

судового засідання: Хоменка Я.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі цивільну справу №288/1729/18 за позовом Кредитної спілки Супер Кредит до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Фермерського господарства Агротрансшлях про стягнення заборгованості за кредитним договором та зустрічним позовом ОСОБА_1 до Кредитної спілки СуперКредит , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Фермерське господарство Агротрансшлях про захист порушеного права споживача фінансових послуг та визнання положень кредитного договору недійсними

за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Попільнянського районного суду Житомирської області від 20 липня 2020 року , яке ухвалене суддею Рудник М.І. в смт Попільня

встановив:

У грудні 2018 року Кредитна спілка СуперКредит звернулась до суду з даним позовом, на обґрунтування якого зазначила, що 12 липня 2013 року між Кредитною спілкою та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № СК-25/0045/13/43/20, відповідно до якого позивач зобов`язувався надати відповідачу кредит в розмірі 120000,00 грн. на умовах строковості, зворотності, платності та забезпечувальності.

Також, 12 липня 2013 року між КС СуперКредит , ОСОБА_1 та Поручителями - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , фермерським господарством Агротрансшлях було укладено Договори поруки № СК-25/0045/13/43/20 за умовами яких, поручителі зобов`язалися солідарно з ОСОБА_1 відповідати перед КС СуперКредит за виконання зобов`язань за Кредитним договором.

17 липня 2013 року, 19 липня 2013 року, 29 червня 2015 року та 30 грудня 2015 року між КС СуперКредит та ОСОБА_1 були укладені Додаткові договори № 1,2,3 до Кредитного договору, за умовами яких погоджено надання ОСОБА_1 траншів в розмірі 110000,00 грн, 10000,00 грн, 16151,52 грн, 31861,61 грн., за наслідками видачі яких, сума неповернутого кредиту від суми виданого кредиту на дату укладення останнього Додаткового договору № 3, з урахуванням вже виконаних зобов`язань ОСОБА_1 , склала - 116113,45 гривень. Водночас було погоджено новий графік платежів по кредиту та процентам, з врахуванням раніше сплачених платежів. При цьому, Кредитна спілка виконала умови Додаткових договорів № 1,2,3 щодо надання вказаних коштів, а ОСОБА_1 отримав зазначені суми коштів.

У зв`язку з неналежним виконанням ОСОБА_1 своїх договірних зобов`язань, Кредитна спілка просила стягнути з відповідачів в солідарному порядку заборгованість за кредитним договором в сумі 164624,47 грн. та понесені судові витрати.

18 лютого 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з зустрічною позовною заявою про захист порушеного права споживача фінансових послуг та визнання положень кредитного договору недійсними.

При цьому зазначає, що п.3.4. Договору встановлено, що КС СуперКредит має право стягувати з Позичальника пеню за кожен день прострочення в розмірі 1 % від простроченої заборгованості по сплаті кредиту, що складає за кожен день прострочення сплати тіла кредиту - 365 % на рік.

Вказаний порядок обрахування неустойки, закріплений у п.3.4. Договору, передбачає можливість нарахування непропорційно великої суми компенсації у порівнянні з розміром основного боргу, а тому в силу частини п`ятої статті 18 Закону України Про захист прав споживачів , є підстави для визнання вказаного пункту Договору недійсним.

Крім того, п.3.7 Договору передбачає, що у випадку, якщо Позичальник не повернув кредит в строк, визначений п.5.1. Договору, то з наступного дня після закінчення строку дії Договору, відсотки по кредиту продовжують нараховуватися за тією ж ставкою, що вказана в п.3.2. Договору - шістдесят процентів річних, даний розмір є значним, враховуючи також строк дії Договору, як наслідок, Кредитна спілка СуперКредит звернулась з позовом до ОСОБА_1 про стягнення зокрема процентів, вже після закінчення строку дії Договору.

Зазначене положення Договору вважає також несправедливим в зв`язку з його невідповідністю нормам ЦК України, наслідком чого є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків Позивача за зустрічним позовом, йому на шкоду, як споживачу, оскільки положення про щомісячну виплату процентів до дня позики може бути застосовано лише у межах погодженого сторонами строку кредитування, таким чином положення п.3.7 Договору, повинні бути визнані недійсними.

Також, несправедливою умовою Договору є п.3.6., яким визначено, що прострочення сплати кредиту не зупиняє нарахування процентів.

Так, відповідно до п.3.9 Договору, детальний розпис вартості кредиту відображається в додатковому Договорі до кредитного договору кредитної лінії, який укладається при видачі чергового траншу по кредиту.

Згідно п.3.3 Договору, графік платежів наведено в останньому із укладених сторонами Додатковому договорі, що є невід`ємною частиною даного Договору. У разі отримання кредиту траншами, Сторони вносять зміни до Графіку платежів шляхом підписання додаткового Договору.

За спірним Договором було укладено чотири додаткові договори від 17 липня 2014 року, 19 липня 2013 року, 29 червня 2015 року та 30 грудня 2015 року. Разом з тим, на час укладення кожного додаткового договору в нього була відсутня заборгованість зі сплати процентів, які він в кожному разі сплатив більше, ніж було погоджено на час укладення додаткового договору. Причиною цього стало застосування Кредитодавцем п.3.6 Договору.

Так, після укладення останнього додаткового договору, сума кредиту склала 116113,45 грн, ОСОБА_1 необхідно було сплатити 91987,61 грн процентів, а всього - 208101,08 грн, що сторонами було погоджено.

З часу укладення ОСОБА_1 останнього додаткового договору, ним було сплачено всього за даним Договором 151736,02 грн, з яких він сплатив 8403,20 грн тіла кредиту, а 143332,82 грн процентів, хоча сторони погодили на час укладення останнього додаткового договору вартість кредиту - процентів 91987,61 грн. Причиною цього стало застосування п.3.3 Договору, а загалом в зв`язку з цим, за весь час дії Договору, він переплатив погоджену сторонами сплату процентів на 62174,87 грн, які могли бути зараховані в рахунок погашення тіла кредиту.

За вказаних умов п.3.6 Договору також є несправедливим, так як всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача, і з вказаних підстав повинен бути визнаний недійсним.

На підставі вищевикладеного, просить визнати порушеними його права як споживача фінансових послуг та визнати недійсними пункт 3.4, пункт 3.6, пункт 3.7 кредитного договору № СК-25/0045/13/43/20 від 12 липня 2013 року, укладений між кредитною спілкою СуперКредит та ОСОБА_1 .

Рішенням Попільнянського районного суду Житомирської області від 20 липня 2020 року первісний позов Кредитної спілки СуперКредит задоволено. Стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , фермерського господарства Агротрансшлях на користь Кредитної спілки СуперКредит заборгованість за кредитним договором № СК-25/0045/13/43/20 від 12 липня 2013 року в розмірі 164624,47 грн.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 про захист порушеного права споживача фінансових послуг та визнання положень кредитного договору недійсними - відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням відповідачем ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове - про задоволення зустрічних позовних вимог та часткове задоволення первісного позову на суму 52271,04 грн. Доводи апеляційної скарги аналогічні доводам позовної заяви, при цьому зазначає, що рішення суду першої інстанції ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зокрема вказує на те, що судом безпідставно не взято до уваги ті обставини, що пункти 3.4, 3.6, 3.7Кредитного договору є несправедливими, суперечать принципу добросовісності, що є наслідком істотного дисбалансу договірних прав і обовязків направлених на погіршення становища споживача, а тому в силу положень ст.11, 18 Закону України Про захист прав споживачів повинні бути визнані недійсними.

У поданому відзиві на апеляційну скаргу представник позивача просив апеляційну скаргу позивача відхилити, рішення суду першої інстанції залишити без змін. При цьому зазначає, що рішення суду є законним та обґрунтованим, оскільки суд першої інстанції під час розгляду справи вірно встановив обставини справи, правильно застосував матеріальний закон, дотримався процедури розгляду справи та вирішив спір у відповідності з нормами чинного законодавства.

В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_1 доводи апеляційної скарги підтримав, просив її задовольнити.

Представник позивача та інші відповідачі в судове засідання не з`явилися, хоча про дату час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином. Від представника позивача до суду надійшло клопотання про розгляд справи за його відсутності.

З урахуванням положень ч. 2 ст. 372 ЦПК України, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності осіб, які не з`явилися в судове засідання.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах статті 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення виходячи з наступного.

Ухвалюючи рішення про задоволення первісного позову КС СуперКредит , суд першої інстанції виходив із того, що у зв`язку із неналежним невиконанням ОСОБА_1 умов кредитного договору, утворилася заборгованість, яка підлягає стягненню з позичальника та поручителів у солідарному порядку. Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову, суд виходив з того, що позивач не довів під час розгляду справи, що кредитний договір є несправедливим та Кредитна спілка при його укладенні навмисно ввела позивача в оману щодо порядку нарахування пені та процентів, чим порушила вимоги ст. ст. 11, 18 Закону України Про захист прав споживачів , у зв`язку з чим відсутні підстави, передбачені ст.ст. 203, 215 ЦПК щодо визнання недійсними пунктів кредитного договору.

Проте повністю з такими висновками суду погодитися неможливо виходячи з наступного.

Судом під час розгляду справи встановлено, що 12.07.2013 між Кредитною спілкою СуперКредит та членом кредитної спілки ОСОБА_1 було укладено кредитний договір, відповідно до п.1.1 якого, Кредитна спілка зобов`язалася надати позичальнику фінансовий кредит в сумі 120000,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності та забезпеченості у відповідності до умов цього Договору (а.с.6).

17 липня 2013 року між Кредитною Спілкою СуперКредит та ОСОБА_1 було укладено Додатковий договір № 1 до Кредитного договору, за умовами якого Кредитодавець надав Позичальнику наступний транш у розмірі 110000,00 грн, строк дії договору - до 25 липня 2018 року, за наслідками видачі якого сума неповернутого кредиту на дату укладення Додаткового договору № 1 склала 110000,00 грн. Також зазначено, що сторонами погоджено графік платежів по кредиту та відсотках, з врахуванням раніше сплачених платежів, сукупна вартість кредиту складає 154,83 % (а.с.8).

19 липня 2013 року між Кредитною Спілкою СуперКредит та ОСОБА_1 укладено Додатковий договір № 2 до Кредитного договору, за умовами якого Кредитодавець надав Позичальнику транш по кредиту у розмірі 10000,00 грн. При цьому сума залишку виданого кредиту на момент підписання даного договору складає 120000,00 гривень, строк дії договору - до 25 липня 2018 року, також сторонами погоджено новий графік платежів по кредиту та відсотках, з врахуванням раніше сплачених платежів, сукупна вартість кредиту складає 154,8% (а.с.10).

29 червня 2015 року між Кредитною Спілкою СуперКредит та ОСОБА_1 укладено Додатковий договір № 2 до Кредитного договору № СК-25/0045/13/43/20 від 12 липня 2013 року, за умовами якого Кредитодавець надав Позичальнику транш по кредиту у розмірі 16151,52 грн, сторони погодили, що сума залишку виданого кредиту на момент підписання даного договору складає 90151,52 гривень, строк дії договору - до 12 липня 2018 року. Сторонами прийнято новий графік платежів по кредиту та відсотках, з врахуванням раніше сплачених платежів, сукупна вартість кредиту складає 94,45 % (а.с.11).

30 грудня 2015 року між Кредитодавцем - Кредитною Спілкою СуперКредит та Позичальником - ОСОБА_1 укладено Додатковий договір № 3 до Договору кредитної лінії № СК-25/0045/13/43/20 від 12 липня 2013 року, за умовами якого Кредитодавець надав Позичальнику транш по кредиту СК-25/0045/13/43/20 від 12 липня 2013 року у розмірі 31861,61 гривень, сума залишку виданого кредиту на момент підписання даного договору складає 116113,45 гривень, строк дії договору - до 12 липня 2018 року. Сторонами погоджено новий графік платежів по кредиту та відсотках, з врахуванням раніше сплачених платежів, сукупна вартість кредиту складає 79,22 % або 91987,61 грн. та цей Додатковий договір є невід`ємною частиною Кредитного договору кредитної лінії № СК-25/0045/13/43/20 від 12 липня 2013 року (а.с.12).

Кредитна спілка СуперКредит виконала умови Додаткових угод та надала ОСОБА_5 вищевказані транші, а останній їх отримав, що підтверджується виставковими касовими ордерами.

Так, відповідно до ч. 1 ст.509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор (ч.1 ст. 510 ЦК України).

Відповідно до ч.1ст. 1054 ЦК України , за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Як визначено ст.526 ЦК України , зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України ).

Відповідно до п.3.2 Кредитного договору нарахування процентів здійснюється за фактичну кількість днів користування кредитом з розрахунку 60% річних, а також зазначено, що проценти за користування кредитом нараховуються з наступного дня після надання кредиту Позичальнику до дня повного погашення заборгованості за кредитом ( зарахування на рахунок Кредитодавця або внесення в касу Кредитодавця готівкою) включно.

Відповідно до п.п.9, п.2.4 Кредитного договору ОСОБА_1 зобов`язувався проводити сплату нарахованих процентів і погашення частини кредиту вчасно кожного місяця, а також сумами не меншими, ніж вказані в графіку платежів Додаткових договорів.

Відповідно до п.3.8 Кредитного договору між сторонами погоджено наступну послідовність погашення заборгованості за кредитним договором: в першу чергу сплачується нарахована пеня, потім - нараховані відсотки, а залишок платежу зараховується на зменшення суми кредиту.

З урахуванням вищевказаного порядку погашення заборгованості, позивачем був наданий розрахунок заборгованості по Кредитному договору станом на 27.11.2018 року, в якому містяться проплати відповідача, з якого слідує, що загальний розмір заборгованості складає 164 624,47 грн, з яких 107 710,25 грн. -заборгованість за тілом кредиту; 53 767,92 грн. - сума заборгованості по сплаті процентів за період з 29.09.2017 по 27.11.2018; 3 146,30 грн. - сума несплаченої пені за період з 01.02.2018 по 04.02.2018.

Відповідно до п.3.6 Кредитного договору, прострочення сплати кредиту не зупиняє нарахування процентів.

Згідно із п.3.7 Кредитного договору, у випадку якщо відповідач не повернув кредит в строки, зазначені п.5.1 Кредитного договору, то з наступного дня після закінчення строку дії Договору проценти по кредиту продовжують нараховуватись за тією ж ставкою, що зазначена п.3.2 Кредитного договору.

Оскільки ОСОБА_1 порушив умови пп. 9, 2.4 Договору, несвоєчасно повертав кредит та не сплачував відсотки в строки визначені в графіку платежів Додаткових договорів, то позивачем правомірно відповідно до п.2.3 Договору на несплачену суму кредиту нараховувалися проценти за користування кредитом в розмірі 60%. Вищенаведене спростовує доводи апелянта про наявність у нього переплати по процентам за Кредитним договором на суму 55 493,21 грн.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК України).

Пунктом 3.4 Кредитного договору передбачено, що у разі прострочення термінів платежів, зазначених в п.3 останнього укладеного сторонами Додаткового договору, позивач має право стягувати з відповідача пеню за кожен день прострочення в розмірі 1% від простроченої заборгованості по сплаті кредиту.

Зазначені умови договору стали результатом домовленості сторін, які є вільними у визначенні своїх зобов`язань за договором та будь-яких інших умов своїх взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Отже нарахування відсотків після закінчення строку дії за ставкою, що зазначена п.3.2 Кредитного договору та штрафних санкцій (пені) відбулось відповідно до умов кредитного договору.

Крім того, сторонами КС СуперКредит та ОСОБА_1 не оформлялися додаткові договори щодо зміни п. 3.4, 3.6, 3.7 Кредитного договору, які стосуються нарахування процентів та пені, умови їх сплати, що спростовує доводи апелента про неправильне обрахуванням позивачем суми заборгованості та неправомірність нарахування кредитодавцем відсотків після закінчення строку дії договору.

Вирішуючи спір у справі, суд першої інстанції, врахувавши вищевказані вимоги закону та встановивши, що ОСОБА_1 належним чином зобов`язань, передбачених кредитним договором, не виконував, дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для задоволення вимог Кредитної спілки про стягнення з боржника заборгованості за кредитним договором.

Разом з тим колегія суддів не може погодитись з висновком суду першої інстанції щодо наявності підстав для стягнення заборгованості з поручителів виходячи з наступного.

Пунктом 4.1 Кредитного договору передбачено, що для забезпечення виконання зобов`язань Позичальника перед Кредитодавцем за цим Договором Сторони укладають договір поруки № СК-25/0045/13/43/20 від 12 липня 2013 року та договір застави.

12 липня 2013 року між Кредитною спілкою СуперКредит та Поручителями - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , фермерським господарством Агротрансшлях , з кожним окремо, укладено Договори поруки № СК-25/0045/13/43/20 (а.с.13, 14, зворот).

В п.1.1, 1.2 Договорів поруки визначено, що Поручитель зобов`язується солідарно з Позичальником відповідати перед Кредитодавцем за виконання зобов`язань по Кредитному договору № СК-25/0045/13/43/20 від 12 липня 2013 року та додатками до нього, укладених між Кредитодавцем і Позичальником. Поручителю добре відомі та зрозумілі всі умови Кредитного договору.

Поручитель відповідає перед Кредитодавцем в тому ж обсязі, що і Позичальник за повернення кредиту, сплату відсотків, можливих штрафних санкцій та відшкодування збитків. (п.2.1 Договорів поруки).

Пунктами 3.1, 3.2 Договорів поруки встановлено, що Договір набуває чинності з моменту його підписання всіма сторонами. Строк дії цього Договору відповідає терміну дії Кредитного договору кредитної лінії, але в будь - якому випадку цей договір діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за ним.

За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником (частина перша статті 553 ЦК України).

У разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя (частина перша статті 544 ЦК України). Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (частина друга статті 554 ЦК України).

Отже, порука є спеціальним додатковим заходом майнового характеру, спрямованим на забезпечення виконання основного зобов`язання. Підставою поруки є договір, що встановлює зобов`язальні правовідносини між особою, яка забезпечує виконання зобов`язання боржника, та кредитором боржника.

Обсяг відповідальності поручителя визначається як умовами договору поруки, так і умовами основного договору, яким визначено обсяг зобов`язань боржника, забезпечення виконання яких здійснює поручитель (частини перша, друга статті 553 ЦК України).

За змістом статті 559 ЦК України зміна обсягу зобов`язань боржника може бути підставою для припинення поруки. Зокрема, частиною першою цієї статті (у редакції, чинній на момент укладання договорів поруки) було передбачено, що порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов`язання, а також у разі зміни зобов`язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

За загальним правилом, установленим частиною першою статті 651 ЦК України, зміна умов договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Разом з тим за змістом частини третьої статті 651 ЦК України договором або законом може бути передбачено також право сторони договору відмовитися від договору в повному обсязі або частково, тобто розірвати або змінити договір на власний розсуд на підставі одностороннього правочину.

Особливістю одностороннього правочину є те, що такий правочин як юридичний факт здійснюється за волевиявленням однієї особи, однак може спричиняти відповідні правові наслідки (породжувати обов`язки) для інших осіб, коли це випливає зі спеціальних положень законодавства.

Так, за правилами, передбаченими абзацом 3 частини третьої статті 202 ЦК України, односторонній правочин може створювати обов`язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами.

Настання правових наслідків, зумовлених вчиненням особою одностороннього правочину, для інших осіб пов`язане з дотриманням вимог щодо вчинення його у відповідній формі, обумовленій законом, та його реалізацією шляхом доведення цього правочину до відома зацікавлених осіб.

Приписи частини першої статті 559 ЦК України передбачають спеціальне регулювання порядку зміни забезпеченого порукою зобов`язання, а відтак і договору, яким визначено обсяг зобов`язань боржника, з урахуванням волевиявлення та повідомлення, крім сторін цього договору, також поручителя і встановлюють правові наслідки неодержання згоди поручителя.

Умови договорів поруки про те, що поручителі при укладанні цього договору дають свою згоду на збільшення основного зобов`язання, тобто зобов`язуються також відповідати і за виконання зобов`язань по додатковим угодам, не виключають застосування правил, передбачених абзацом 3 частини третьої статті 202 ЦК України, та, відповідно, від необхідності узгодження певних вчинених в односторонньому порядку змін до основного зобов`язання із поручителями у належній формі.

За змістом частини першої статті 654 ЦК України зміна договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі № 910/13109/18.

Пунктом п. 1.1 Договорів поруки визначено, що Поручитель зобов`язується солідарно з Позичальником відповідати перед Кредитодавцем за виконання зобов`язань по Кредитному договору № СК-25/0045/13/43/20 від 12 липня 2013 року та додатками до нього, укладених між Кредитодавцем і Позичальником.

Разом з тим, під час розгляду справи було встановлено, що ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , фермерське господарство Агротрансшлях як поручителі письмової згоди на збільшення кредитного ліміту ОСОБА_1 з 120000 грн до 288012,61 грн, зміну графіку погашення по кредитному договору, а відповідно на збільшення обсягу своєї відповідальності, не надавали і про такі зміни повідомлені не були.

Таким чином, враховуючи, що кредитний ліміт за кредитними зобов`язаннями боржника було збільшено без погодження з поручителями, також було змінено графік погашення платежів по договору, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для солідарного стягнення з боржника та поручителів спірних сум, оскільки порука за кредитним договором №СК-25/0045/13/43/20 від 12.07.2013 є припиненою в силу положень частини першої статті 599 ЦК України (у відповідній редакції).

У зв`язку чим, рішення суду першої інстанції в частині стягнення з поручителів на користь Кредитної спілки СуперКредит заборгованості за кредитним договором в сумі 164624,47 грн. підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового судового рішення про відмову у задоволені цих вимог з вищевказаних підстав.

Крім того, колегія суддів вважає, що рішення суду в частині відмови у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 про захист порушеного права споживача фінансових послуг та визнання положень кредитного договору недійсними підлягає зміні в частині мотивів виходячи з наступного.

Під час розгляду справи було встановлено, що Кредитний договір № СК-25/0045/13/43/20 від 12.07.2013 було укладено між Кредитною спілкою СуперКредит та ОСОБА_6 , який є головою фермерського господарства Агротрансшлях , з метою отримання фінансового кредиту в розмірі 120000 грн для ведення селянських (фермерських) господарств (п.1.1 Договору).

У преамбулі Закону України Про захист прав споживачів (у редакції, чинній на час укладення кредитного договору) зазначено, що він регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.

Відповідно до пунктів 22, 23 частини першої статті 1 Закону України Про захист прав споживачів споживачем є фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника. А споживчий кредит - це кошти, що надаються кредитодавцем (банком або іншою фінансовою установою) споживачеві на придбання продукції.

Аналіз положень зазначених правових норм дає підстави для висновку про те, що споживчий кредит (кредит) - грошові кошти, що надаються споживачу, тобто фізичній особі, на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою діяльністю.

З огляду на викладене, кредит, який був наданий ОСОБА_1 , не є споживчим, оскільки сторонами у договорі є юридична особа та фізична особа, яка є головою фермерського господарства, а грошові кошти отриманні саме для ведення селянських (фермерських) господарств.

Посилання у апеляційній скарзі на те, що умови Кредитного договору є несправедливими відповідно до статей 11,18 Закону України Про захист прав споживачів також не заслуговують на увагу, оскільки застосування цих норми можливе лише тоді, коли між сторонами було укладено договір споживчого кредитування.

Тому відсутні передбачені статтями 203, 215 ЦК України правові підстави для визнання недійсними оспорюваних ОСОБА_1 п. 3.4, 3.6, 3.7 Кредитного договору у зв`язку з невідповідністю їх змісту положенням Закону України Про захист прав споживачів .

Разом з тим, суд першої інстанції на вказані обставини уваги не звернув, не врахував, що у даному випадку кредитування відбулося не для задоволення споживчих потреб позичальника, а тому помилково застосував до встановлених правовідносин приписи, які регулюють відносини споживчого кредитування, зокрема ст.11, 18 Закону України Про захист прав споживачів . У зв`язку з чим, рішення суду у цій частині підлягає зміні.

З урахуванням п.13 ст.141 ЦПК України суд апеляційної інстанції також скасовує рішення в частині розподілу судових витрат.

Керуючись ст.367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Попільнянського районного суду Житомирської області від 20 липня 2020 року в частині задоволення первісного позову Кредитної спілки СуперКредит до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Фермерського господарства Агротрансшлях про стягнення заборгованості за кредитним договором, розподілу судових витрат скасувати та ухвалити у даній частині нове судове рішення.

Позовні вимоги Кредитної спілки СуперКредит до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Фермерського господарства Агротрансшлях про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , жителя АДРЕСА_1 ) на користь Кредитної спілки СуперКредит (код ЄДРПОУ 37917325, МФО 380805, IBAN НОМЕР_2 , адреса: 02140, місто Київ, проспект Петра Григоренка, 39-Б, офіс 123) заборгованість за кредитним договором № СК-25/0045/13/43/20 від 12 липня 2013 року в розмірі 164624,47 грн та судовий збір в розмірі 2467,87 грн.

У задоволенні решти вимог Кредитної спілки СуперКредит відмовити.

Рішення Попільнянського районного суду Житомирської області від 20 липня 2020 рокув частині відмови у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до Кредитної спілки СуперКредит про захист порушеного права споживача фінансових послуг та визнання положень кредитного договору недійсними змінити, виклавши мотивувальну частину рішення в редакції цієї постанови.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 06 жовтня 2020 року.

Головуючий Судді