Постанова
від 26.10.2020 по справі 462/4281/17
ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 462/4281/17 Головуючий у 1 інстанції: Румілова Н.М.

Провадження № 22-ц/811/1001/19 Доповідач в 2 інстанції: Шеремета Н.О.

Категорія:8

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 жовтня 2020 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого: Шеремети Н.О.

суддів: Крайник Н.П., Цяцяка Р.П.

секретаря: Сеньків Х.І.

з участю: ОСОБА_1 , її представника ОСОБА_2 ,

ОСОБА_3 , її представника ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Залізничного районного суду м. Львова від 30 січня 2019 року ,-

ВСТАНОВИВ:

у вересні 2017 року ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 звернулись в суд з позовом до ОСОБА_8 , ОСОБА_1 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 . Та з врахуванням уточнених позовних вимог просили здійснити реальний розподіл будинку та споруд за адресою: АДРЕСА_1 відповідно до запропонованого варіанту та здійснити поділ земельної ділянки відповідно до висновку експертного дослідження.

В обґрунтування позовних вимог посилаються на те, що вони та відповідачі є співвласниками земельної ділянки, площею 0.0674 га, цільове призначення для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка належить їм на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 10.12.2013 року. Крім того вони та відповідачі є співвласниками житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 . Будинок між ними фактично розділений, вони мають окремі входи-виходи, окремі заїзди на земельну ділянку. За їх спільною згодою було розроблено землевпорядною організацію схему розподілу земельної ділянки, однак відповідачі з власної ініціативи встановили огорожу частково під їхньою частиною будинку, біля стіни будинку наскладали дрова, через що у них сиріє будинок та утворюється грибок всередині будинку. На їх прохання забрати дрова та поставити огорожу згідно схеми розподілу відповідачі відповідають категоричною відмовою, тому вони змушені звертатися до суду з позовом для захисту свого порушеного права.

Оскаржуваним рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 30 січня 2019 року позовні вимоги ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 - задоволено.

Виділено ОСОБА_9 , ОСОБА_10 (квартира АДРЕСА_2 в натурі: 1 коридор 5.4 кв.м., 2- кухня 18.4 кв.м.; 3- коридор 8,7 кв.м., 4 - житлова 17.2 кв.м.; 5 коридор 1.5 кв.м.; 6 ванна 2.9 кв.м., 7 коридор 3.4 кв.м.; 8 вбиральня 1.0 кв.м.; 9 житлова 13.0 кв.м.; 1 0- комора 3.5 кв.м., загальною площею квартири 75 кв.м. на земельній ділянці гараж - Г 25.8 кв.м.

Виділено ОСОБА_8 , ОСОБА_1 , ОСОБА_11 (квартира АДРЕСА_3 в натурі: На першому поверсі:1- коридор 7.7кв.м.; На другому поверсі 2- коридор 6.0 кв.м.; 3- санвузол 4.0 кв. м.; 4 - коридор 14.5 кв.м.; 5 - житлова 20.5 кв.м.; 6 - житлова 10.2 кв.м.; 7 - житлова 13.1кв.м.; 8 - кухня 10.7 кв.м.; 9- комора 5.0кв.м.Загальна площа квартири 91,7кв.м. на земельній ділянці сарай-Б 20,0 кв.м.

Виділено ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 (квартира АДРЕСА_4 в натурі: На першому поверсі:1-коридор 4.3 кв.м., 2-санвузол 6.2 кв.м., 3-кухня-їдальня 31.8 кв.м.,4-житлова 11, 4 кв.м., 5-житлова 11.2 кв.м., 6-ванна 6.0 кв.м.,7-житлова 13.0 кв.м.Всього 83,9 кв.м.На другому поверсі:8-коридор 4.2 кв.м.,9-санвузол 6.3 кв.м.,10-житлова 17.3 кв.м.,11-кухня- їдальня,26,5 кв.м. 12-житлова 20.8 кв.м., 13-коридор 9.5 кв.м. Всього 84,6кв.м. Загальна площа квартири 168,5 кв. м.На земельній ділянці гараж - Д,27,0 кв. м. літня кухня -Е 60,8 кв. м.,підвал 34.8кв.м.

Виділено ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 в рахунок поділу земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1 , по периметру в метрах (по ходу годинникової стрілки): від АДРЕСА_5 ; по огорожі; по ж/будинку (межі); по огорожі; по господарській будівлі; по контору 4,15;11,14; 19,17; 0,22; 10,05 - площею 360,90м2.

Виділено ОСОБА_8 , ОСОБА_1 , ОСОБА_11 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 в рахунок поділу земельної ділянки за адресою АДРЕСА_6 ; по контору 25,87; 12,18; по господарській будівлі; по огорожі; по ж/будинку (межі); по огорожі - площею 313,10м2.

Стягнуто з відповідачів ОСОБА_8 , ОСОБА_1 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 на користь позивачів ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 судовий збір у розмірі 1280 грн. та оплату за проведення експертного дослідження у розмірі 6000грн.

Рішення суду оскаржила ОСОБА_1 , вважає рішення суду незаконним та необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права, без з`ясування обставин, що мають значення для правильного вирішення справи. Зазначає, що визначальним для виділу частки або поділу будинку в натурі, який перебуває у спільній частковій власності, є не порядок користування будинком, а розмір часток співвласників та технічна можливість виділу частки або поділу будинку відповідно до часток співвласників, однак суд першої інстанції вказаних норм матеріального права не дотримався, поділивши будинковолодіння не на дев`ять частин (відповідно до кількості співвласників), а на три частини, фактично перетворивши спільну часткову власність на спільну сумісну. Факт спільного проживання та користування позивачами, як співвласниками, їхніми частками не дає підстав для висновку щодо належності їм майна на праві спільної сумісної власності. Крім того, задовольняючи позовні вимоги та здійснюючи поділ земельної ділянки на дві частини, суд першої інстанції керувався нормами ст. ст. 364, 367 ЦК України, якими передбачено поділ (виділ) майна, що є у спільній частковій власності, а також ч.1 ст. 88 ЗК України, якою передбачено володіння, користування, розпорядження земельною ділянкою, що перебуває у спільній частковій власності, в той час коли земельна ділянка по АДРЕСА_1 перебуває у спільній сумісній власності дев`яти осіб (позивачів та відповідачів), що підтверджується інформаційною довідкою №128092186. Також апелянт вказує, що Верховним Судом у постанові №713/2132/17 від 13.02.2019 року висловлено позицію, відповідно до якої без реального поділу будинку в натурі відсутня можливість для поділу земельної ділянки, призначеної для обслуговування такого будинку. Крім того зазначає, що розгляд справи по суті розпочато 16.01.2018 року, проте 22.02.2018 року позивачами подано уточнену позовну заяву з висновком експерта №01/18 від 15.02.2018 року, який в подальшому був покладений в основу оскаржуваного рішення, що суперечить вимогам ст.ст. 49, 83 ЦПК України. Просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення ОСОБА_1 , її представника ОСОБА_2 на підтримання доводів апеляційної скарги, заперечення ОСОБА_3 , її представника ОСОБА_4 щодо задоволення апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на таке.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частина 3 ст. 3 ЦПК України передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. (ч.1 ст. 13 ЦПК України).

Частина 3 ст. 12 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно ч.1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з положеннями ч. ч. 1-4 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Частина 1 ст. 81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, а відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.(ч.1 ст. 89 ЦПК України).

Відповідно до ст. 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен зі співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності . У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

Відповідно до ч.1 ст.364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки з майна, що є у спільній часткові власності.

Якщо виділ у натурі частки зі спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга), співвласник, який бажає виділу має право на одержання від інших співвласників грошової компенсації або іншої матеріальної компенсації вартості його частки.

Довідками з місця проживання про склад сім`ї і прописки, виданими ЛКП Сяйво підтверджується, що ОСОБА_9 , ОСОБА_10 проживають і зареєстровані в квартирі АДРЕСА_2 ; ОСОБА_8 , ОСОБА_11 , ОСОБА_1 проживають і зареєстровані в квартирі АДРЕСА_3 ; ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 проживають і зареєстровані в квартирі АДРЕСА_4 .

Заявами на ім`я директора Обласного комунального підприємства Львівської обласної ради БТІ та ЕО , поданими ОСОБА_9 , ОСОБА_10 15.03.2011 року, ОСОБА_8 , ОСОБА_1 , ОСОБА_12 22.01.2011 року, ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_7 , ОСОБА_6 22.01.2010 року, які посвідчені нотаріально, підтверджується, що такі подавалися мешканцями квартир, відповідно, квартир АДРЕСА_7 , АДРЕСА_8 і №3 житлового будинку АДРЕСА_1 , у заяві заявники зазначили конкретно квартиру, у якій зареєстровані та проживають, і в заяві на зазначали про те, що заява подається співвласником конкретної частки у житлового будинку АДРЕСА_1 .

Крім цього, у заявах, які підписані ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_8 , ОСОБА_1 , ОСОБА_12 , ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_7 , ОСОБА_6 , підписи яких посвідчені нотаріально, самі ж заявники підтвердили перелік приміщень, які займають співвласники квартир АДРЕСА_9 , АДРЕСА_8 , АДРЕСА_7 , вказавши які конкретно приміщення вони займають, і які конкретно приміщення належать до квартир АДРЕСА_9 , АДРЕСА_8 , АДРЕСА_7 .

З висновку про визначення реальних часток в будинку між співвласниками, виданого ОКП ЛОР БТІ та ЕО 04.07.2011 року вбачається, що між співвласниками житлового будинку АДРЕСА_1 ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_8 , ОСОБА_1 , ОСОБА_12 , ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_7 , ОСОБА_6 визначено конкретні приміщення, які займають кожен зі співвласників відповідно до належної йому частки у житловому будинку.

Крім цього, в суді апеляційної інстанції ОСОБА_1 , ОСОБА_3 ствердили про те, що зазначені квартири передані у власність в порядку безоплатної приватизації державного житлового фонду, і кожна з квартир передавалася, як окреме нерухоме майно, житловий будинок в цілому в порядку безоплатної приватизації державного житлового фонду їм не передавався.

Свідоцтвом про право власності на житло, виданим 08.021994 року на підставі розпорядження керівника органу приватизації від 26.01.1994 року №987, підтверджується, що квартира АДРЕСА_4 належить на праві приватної власності ОСОБА_5 та членам його сім`ї.

Посилання на Свідоцтва про належність квартир у житловому будинку АДРЕСА_1 на праві власності міститься у висновку про визначення реальних часток в будинку між співвласниками, виданого ОКП ЛОР БТІ та ЕО 04.07.2011 року.

Встановивши вищезазначені обставини, колегія суддів приходить до висновку, що житловий будинок АДРЕСА_1 фактично складався і складається даний час з трьох квартир: квартира АДРЕСА_9 , у якій проживають та зареєстровані ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , до якої належать приміщення - 1 коридор 5.4 кв.м., 2- кухня 18.4 кв.м.; 3- коридор 8,7 кв.м., 4 - житлова 17.2 кв.м.; 5 коридор 1.5 кв.м.; 6 ванна 2.9 кв.м., 7 коридор 3.4 кв.м.; 8 вбиральня 1.0 кв.м.; 9 житлова 13.0 кв.м.; 10- комора 3.5 кв.м., загальна площа квартири 75 кв.м; квартира АДРЕСА_8 , у якій проживають та зареєстровані ОСОБА_8 , ОСОБА_1 , ОСОБА_11 , до якої належать наступні приміщення - на першому поверсі 1- коридор 7.7кв.м.; на другому поверсі 2- коридор 6.0 кв.м.; 3- санвузол 4.0 кв. м.; 4 - коридор 14.5 кв.м.; 5 - житлова 20.5 кв.м.; 6 - житлова 10.2 кв.м.; 7 - житлова 13.1кв.м.; 8 - кухня 10.7 кв.м.; 9- комора 5.0кв.м, загальна площа квартири 91,7кв.м; квартира АДРЕСА_7 , у якій проживають та зареєстровані ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , до якої належать приміщення - на першому поверсі:1-коридор 4.3 кв.м., 2-санвузол 6.2 кв.м., 3-кухня-їдальня 31.8 кв.м.,4-житлова 11, 4 кв.м., 5-житлова 11.2 кв.м., 6-ванна 6.0 кв.м.,7-житлова 13.0 кв.м, всього 83,9 кв.м; на другому поверсі:8-коридор 4.2 кв.м.,9-санвузол 6.3 кв.м.,10-житлова 17.3 кв.м.,11-кухня- їдальня,26,5 кв.м. 12-житлова 20.8 кв.м., 13-коридор 9.5 кв.м, загальна площа квартири 168,5 кв. м.

Відповідачі, всупереч вимогам ст. 81 ЦПК України не надали суду належних та допустимих доказів на підтвердження відхилення від належних сторонам часток у житловому будинку АДРЕСА_1 .

В суді апеляційної інстанції відповідач ОСОБА_1 не заперечувала, що сторонам фактично на праві власності належать конкретні квартири АДРЕСА_9 , АДРЕСА_8 та АДРЕСА_4 , конкретні приміщення, а не ідеальні частки у ньому, ствердила, що виділені судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні приміщення, що належать до квартир АДРЕСА_9 , АДРЕСА_8 та АДРЕСА_7 , відповідають тим самим приміщенням, що раніше належали до цих квартир, були приватизовані їх мешканцями, і якими вони фактично користувалися раніше і користуються в даний час, що спростовує доводи апелянта про те, що здійснення поділу житлового будинку АДРЕСА_1 з урахуванням їх часток є неможливим., а також спростовують твердження апелянта про незаконність оскаржуваного рішення суду в цій частині позовних вимог.

Посилаючись на відсутність згоди відповідачів щодо добровільного поділу прибудинкової земельної ділянки та використання позивачами усіх можливих заходів врегулювання даного спору, позивачі просили здійснити поділ земельної ділянки відповідно до висновку експертного дослідження з врахуванням належних їм часток у житловому будинку АДРЕСА_1 .

Відповідно до ч.4 ст. 120 ЗК України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду кількома особами право на земельну ділянку визначається пропорційно до часток осіб у праві власності жилого будинку, будівлі або споруди.

А відтак право користування земельною ділянкою визначається відповідно до часток кожного з власників нерухомого майна, яке знаходиться на цій земельній ділянці, якщо інше не було встановлено домовленістю між ними.

Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 19.02.2018 року підтверджується, що земельна ділянка кадастровий номер 4610136300:06:015:0076 площею 0.0674 га по АДРЕСА_1 належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_8 , ОСОБА_1 , ОСОБА_12 , ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_7 , ОСОБА_6 , розмір частки 1/1.

Матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_7 , ОСОБА_6 , як співвласникам квартири АДРЕСА_4 належить по 30/200 часток кожному, належні їм частки вони об`єднали, що не заборонено чинним законодавством, і така становить 120/200 часток житлового будинку; ОСОБА_8 - 11/150, ОСОБА_1 - 11/150, ОСОБА_9 , - 9/100, ОСОБА_10 - 9/100, ОСОБА_11 - 11/150 часток, а всього, 80/200 часток.

А відтак, з врахуванням положень ст. 120 ЗК України, враховуючи те, що право на земельну ділянку визначається пропорційно до часток осіб у праві власності житлового будинку, частка ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_7 , ОСОБА_6 в прибудинковій земельній ділянці становить 120/200.

З оскаржуваного рішення суду вбачається, що суд першої інстанції, вирішуючи питання поділу прибудинкової земельної ділянки по АДРЕСА_1 , взяв до уваги висновок експерта №01/18с від 15.02.2018 року, з якого вбачається, що земельна ділянка, якою користуються співвласники 120/200 часток становить 354.33 кв.м, а якою користуються співвласники 80/200 становить 319.67 кв.м

З висновків експерта також вбачається, що співвласникам 120/200 часток має належати земельна ділянка площею 404.4 кв.м, а співвласникам 80/200 має належати земельна ділянка площею 296.6 кв.м.

Задовольняючи позовні вимоги позивачів, суд першої інстанції врахував запропонований експертом другий варіант, відповідно до якого співвласникам 120/200 ідеальної частки виділяється земельна ділянка площею 360.9 кв.м, а співвласникам 80/200 ідеальної частки виділяється земельна ділянка площею 313.10 кв. м.

Тобто, реально частки співвласників 120/200 ідеальної частки в земельній ділянці становитиме 107/200, а співвласників 80/200 становитиме 93/20, а відтак, площа земельної ділянки, виділена відповідачам, є більшою, ніж площа, що їм належить з врахуванням належної їм частки у житловому будинку АДРЕСА_1 , на що позивачі погодилися.

А відтак, з урахуванням розміру часток кожного зі співвласників, зазначеним поділом земельної ділянки права відповідачів не порушуються.

Апелянт, стверджуючи про неможливість поділу прибудинкової земельної ділянки, всупереч вимогам ст. 81 ЦПК України, не надала суду належних та допустимих доказів на підтвердження доводів апеляційної скарги, що спірна земельна ділянка є неподільною, і що її не можна поділити без втрати цільового призначення, а також неможливості поділу прибудинкової земельної ділянки по АДРЕСА_1 з інших підстав.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду першої інстанції.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Стаття 375 ЦПК України передбачає, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи те, що оскаржуване рішення ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, таке є законним та обгрунтованим, а тому колегія суддів не вбачає підстав для його скасування.

Керуючись ст.ст. 367, 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 375, 381-384 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Залізничного районного суду м. Львова від 30 січня 2019 року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повний текст постанови складено 05.11.2020 року.

Головуючий: Шеремета Н. О.

Судді: Крайник Н. П.

Цяцяк Р. П.

СудЛьвівський апеляційний суд
Дата ухвалення рішення26.10.2020
Оприлюднено09.11.2020
Номер документу92701089
СудочинствоЦивільне

Судовий реєстр по справі —462/4281/17

Рішення від 20.10.2021

Цивільне

Залізничний районний суд м.Львова

Румілова Н. М.

Постанова від 08.09.2021

Цивільне

Касаційний цивільний суд Верховного Суду

Воробйова Ірина Анатоліївна

Ухвала від 30.08.2021

Цивільне

Касаційний цивільний суд Верховного Суду

Воробйова Ірина Анатоліївна

Ухвала від 05.02.2021

Цивільне

Касаційний цивільний суд Верховного Суду

Воробйова Ірина Анатоліївна

Ухвала від 22.12.2020

Цивільне

Касаційний цивільний суд Верховного Суду

Воробйова Ірина Анатоліївна

Постанова від 26.10.2020

Цивільне

Львівський апеляційний суд

Шеремета Н. О.

Постанова від 26.10.2020

Цивільне

Львівський апеляційний суд

Шеремета Н. О.

Ухвала від 22.04.2019

Цивільне

Львівський апеляційний суд

Шеремета Н. О.

Ухвала від 01.04.2019

Цивільне

Львівський апеляційний суд

Шеремета Н. О.

Рішення від 30.01.2019

Цивільне

Залізничний районний суд м.Львова

Румілова Н. М.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні