Рішення

від 06.08.2007 по справі 35/270-07 (н.р. 11/519-05)

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

35/270-07 (н.р. 11/519-05)

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,  

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" серпня 2007 р.                                                            Справа № 35/270-07 (н.р. 11/519-05)

вх. №

Колегія суддів господарського суду в складі:

Головуючий суддя    

суддя                         

суддя                          

при секретарі судового засідання

за участю представників сторін:

прокурора - не з"явився; позивача - Мозгова О.С., дов. № 159 від 31.07.2007 р.;  відповідача - Кадацький С.Р., дов. б/н від 01.12.2005 р.; Ткаченко О.В., дов. б/н від 12.07.2007 р.;

розглянувши справу за позовом ВАТ "Харківська книжкова фабрика ім. Фрунзе", м. Харків   3-я особа - ДАК "Українське видавничо-поліграфічне об"єднання", м. Київ;

до  1-го відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Харківський шиферний завод", м. Харків

      2-го відповідача - Приватного підприємства "Асседо", м.Харків  

про визнання договору недійсним

ВСТАНОВИЛА:

Відкрите Акціонерне товариство „Харківська книжкова фабрика імені М.В.Фрунзе" (позивач) звернулось до господарського суду Харківської області з позовом, в якому просить суд визнати недійсними договір купівлі-продажу від 22.11.2004 року нежитлових приміщень по вул. Донець-Захаржевського, 6/8 в м. Харкові, що укладений між ВАТ „Харківська книжкова фабрика імені М.В.Фрунзе" та ТОВ „ТБ „Харківський шиферний завод", договір купівлі-продажу від 26.11.2004 року тих же приміщень, укладений між ТОВ „ТБ „Харківський шиферний завод" та приватним підприємством „Асседо", та визнати за ним право власності на нежитлові приміщення по вул. Донець-Захаржевського, 6/8 в м. Харкові.

07 вересня 2006 року Господарським судом Харківської області прийняте рішення по зазначеній господарській справі № 11/519-05 (вх. № 13433/4-11), яким в задоволенні позову ВАТ «Харківська книжкова фабрика імені М.В.Фрунзе» повністю відмовлено.

30 листопада 2006 року Харківським апеляційним господарським судом прийнята постанова по цій господарській справі № 11/519-05, якою залишені без задоволення апеляційні скарги позивача та третьої особи і апеляційне подання прокурора, а вище вказане рішення Господарського суду Харківської області від 07.09.2006 року по справі залишено без змін.

27 березня 2007 року Вищим господарським судом України по зазначеній справі № 11/519-05 прийнята постанова, якою частково задоволені касаційні скарги ВАТ «Харківська книжкова фабрика імені М.В.Фрунзе», ДАК «Українське видавничо-поліграфічне об*днання» та касаційне подання заступника прокурора Харківської області, а справа направлена на новий розгляд до Господарського суду Харківської області.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 18 квітня 2007 року справа призначена до розгляду на 21 травня 2007 року та залучено в якості третьої особи по справі, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ДАК «Українське видавничо-поліграфічне об*єднання».

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 08 травня 2007 року провадження по справі зупинено до вирішення по суті касаційної скарги Верховним Судом України.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 03 липня 2007 року провадження по цій справі поновлено та справа призначена до розгляду на 06 серпня 2007 року.

Ухвалою заступника голови господарського суду Харківської області від 06.08.2007 р., в зв"язку із щорічною відпусткою судді Лаврова Л.С. та судді Шарко Л.В. було змінено склад колегії суддів по справі № 35/270-07 та призначено її розгляд у складі колегії суддів: головуючого судді Швед Е.Ю., судді Тихий П.В. та судді Гребенюк Н.В.

В якості обґрунтування позову позивач посилається на те, що 9 березня 2005 року рішенням Господарського суду Харківської області по справі № 35/89-05 за позовом ДАК „Укрвидавполіграфія" до ВАТ „Харківська книжкова фабрика ім. М.В.Фрунзе" визнано недійсним рішення загальних зборів акціонерів ВАТ „Харківська книжкова фабрика ім. М.В.Фрунзе" від 20.10.2004 року та 29.10.2004 року (протокол № 1 від 20.10.2004р. та 29.10.2004р.), відповідно до яких було обрано головою правління   Іванченка   І.С.   який   підписував   договір   купівлі-продажу    нежитлових будівель по вул. Донець-Захаржевського, 6/8 в м. Харкові від імені ВАТ;  було надано виконавчому органу ВАТ дозвіл на розпорядження майном (п. 8 протоколу № 1 від 29.10.2004р.); було затверджено нову редакцію Статуту ВАТ.

Відповідачі, Товариство з обмеженою відповідальністю „Торговий Будинок „Харківський шиферний завод" (25.10.2005 року перейменовано на ТОВ „СТЕДІ ПЛЮС") та Приватне підприємство „Асседо" проти позову заперечують.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримує та просить суд задовольнити їх в повному обсязі.

Відповідач ТОВ «Стеді Плюс» (ТОВ «Торговий Будинок «Харківський шиферний завод») у відзиві на позовну заяву позовні вимоги позивача вважає необгрунтованими, безпідставними та бездоказовими, з урахуванням чого просить суд в задоволенні позову відмовити.  

Відповідач ПП «Асседо» 02 серпня 2007 року надав через канцелярію Господарського суду Харківської області заяву про виконання ухвали Господарського суду Харківської області від 18 квітня 2007 року та витребувані судом документи, а також відзив на позов та його документальне і нормативне обґрунтування. Крім того, відповідач ПП «Асседо» 02 серпня 2007 року надав через канцелярію господарського суду Харківської області клопотання про залучення до матеріалів справи копій рішення господарського суду Харківської області від 05 грудня 2005 року по справі № 44/319-05, постанови Харківського апеляційного господарського суду від 15 березня 2007 року по справі № 44/319-05, рішення господарського суду Харківської області від 15 листопада 2005 року по справі № 44/304-05 та постанови Харківського апеляційного господарського суду від 05 березня 2007 року по справі № 44/304-05. Зазначене клопотання було прийняте та задоволене судом.

Третя особа (ДАК "Українське видавничо-поліграфічне об"єднання") у призначене судове засідання не з"явилася, однак через канцелярію господарського суду надав надав лист, в якому позовні вимоги позивача підтримує та просить суд задовольнити їх в повному обсязі.

Прокурор у призначене судове засідання не з"явився, про причину неявки суд не повідомив.

До початку судового засідання сторони звернулися до суду з заявою про розгляд справи без застосування технічних засобів фіксування судового процесу. Ця заява розглянута судом та задоволена як така, що не суперечить чинному законодавству.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши представників сторін та оцінивши зібрані по справі докази, судом було встановлено, що 22.11.2004року між відкритим акціонерним товариством „Харківська книжкова фабрика імені М.В.Фрунзе" та товариством з обмеженою відповідальністю „Торговий Будинок „Харківський шиферний завод" був укладений договір купівлі-продажу нежитлових приміщень по вул. Донець-Захаржевського, 6/8 у м. Харкові, а 26.11.2004 року на підставі договору купівлі-продажу вказані приміщення стали належати ПП „Асседо".

Рішенням Господарського суду Харківської області по справі № 35/89-05 за позовом ДАК „Укрвидавполіграфія" до ВАТ „Харківська книжкова фабрика ім. М.В.Фрунзе" визнано недійсним рішення загальних зборів акціонерів ВАТ „Харківська книжкова фабрика ім. М.В.Фрунзе" від 20.10.2004 року та 29.10.2004 року (протокол № 1 від 20.10.2004р. та 29.10.2004р.), відповідно до яких було обрано головою правління Іванченка І.С, який підписував договір купівлі-продажу нежитлових будівель по вул. Донець-Захаржевського, 6/8 в м. Харкові від імені ВАТ; було надано виконавчому органу ВАТ дозвіл на розпорядження майном (п. 8 протоколу № 1 від 29.10.2004р.); було затверджено нову редакцію Статуту ВАТ.

Ухвалою судової колегії судової палати з цивільних справ апеляційного суду Харківської області від 26.07.2006 року по справі № 22-а-4001/2006 встановлено, що в період з 29.10.2004 року по 20.09.2005 року, укладання господарських договорів від імені ВАТ відносилось до компетенції Голови правління ВАТ «ХКФ» Іванченка І.С.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 05.12.2005 року по справі № 44/319-05 за позовом ПП «Асседо» до ВАТ «Харківська книжкова фабрика імені М.В.Фрунзе» про звільнення орендованих приміщень, які після набуття на них права власності ПП «Асседо» були передані в оренду ВАТ «Харківська книжкова фабрика імені М.В.Фрунзе» згідно договору оренди від 27.11.2004 року, який уклав від імені ВАТ «ХКФ» Голова правління Іванченко І.С. в повному обсязі задоволені позовні вимоги  ПП «Асседо».

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 15.03.2005 року рішення господарського суду Харківської області від 05.12.2005 року по справі № 44/319-05 залишене без змін, а апеляційна скарга ВАТ «Харківська книжкова фабрика імені М.В.Фрунзе» та апеляційне подання прокурора –  без задоволення.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 15.11.2005 року по справі № 44/304-05 за позовом ПП «Асседо» до ВАТ «Харківська книжкова фабрика імені М.В.Фрунзе» про стягнення заборгованості з орендної плати за договором оренди нежитлових приміщень спірної будівлі від 27.11.2004 року, який укладений від імені ВАТ «Харківська книжкова фабрика імені М.В.Фрунзе» Головою правління ВАТ Іванченком І.С. з ПП «Асседо», як власником спірних нежитлових приміщень будівлі, після набуття на них права власності ПП «Асседо», а також за зустрічним позовом ВАТ «Харківська книжкова фабрика імені М.В.Фрунзе» про визнання вказаного договору оренди недійсним, задоволений позов ПП «Асседо» про стягнення 194943,11 гривень та частково задоволений зустрічний позов ВАТ «Харківська книжкова фабрика імені М.В.Фрунзе» і договір оренди від 27.11.2004 року визнаний недійсним на майбутнє.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 05.03.2007 року по справі № 44/304-05 відмовлено в задоволенні апеляційної скарги ВАТ «Харківська книжкова фабрика імені М.В.Фрунзе» та апеляційного подання прокурора, а апеляційна скарга ПП «Асседо» задоволена. Рішення господарського суду Харківської області від 15.11.2005 року по справі № 44/304-05 скасоване в частині визнання недійсним договору оренди на майбутнє та в задоволенні зустрічного позову ВАТ «Харківська книжкова фабрика імені М.В.Фрунзе» відмовлено. Крім того, зазначеною постановою Харківського апеляційного господарського суду встановлено, що на дату підписання спірного договору оренди від 27.11.2004 року Головою правління ВАТ «Харківська книжкова фабрика імені М.В.Фрунзе» був Іванченко І.С., призначений на посаду відповідно до рішення загальних зборів акціонерів від 20 та 29 жовтня 2004 року та Контракту № 14/2004 від 21.10.2004 року на строк до 21.10.2006 року.

ВАТ „Харківська книжкова фабрика імені М.В.Фрунзе", як сторона договору купівлі-продажу здійснило дії, що свідчили про схвалення вчиненої угоди, а саме: ВАТ фактично передало будівлю за актом прийому-передачі від 22.11.2004 року, отримало та у подальшому використало у своїй господарській діяльності кошти, отримані по договору в якості оплати за відчужене майно, уклало з ПП „Асседо" договір оренди цієї будівлі.

Стаття 215 ЦК України встановлює, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ст.203 ЦК України, а саме особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про необґрунтованість посилання Позивача та 3-ї особи на Рішення Господарського суду Харківської області від 9 березня 2005 року по справі № 35/89-05, яке позбавило Іванченка І.С. його повноважень, оскільки воно набуло чинності 20.09.2005р., тобто через 10 місяців після укладення спірного договору купівлі-продажу.

Як встановлено в процесі розгляду справи, Іванченко І.С, призначений на посаду відповідно до рішення загальних зборів акціонерів та Контракту № 14/2004 від 21.10.2004 р., укладеного з ним на строк до 21.10.2006р., на дату підписання договору був Головою правління ВАТ.

Іванченко І.С. був фактично допущений до виконання своїх трудових обов'язків, здійснював певні дії від імені Товариства, вирішував всі питання господарської діяльності фабрики. На час розгляду справи даний Контракт не розірваний та не визнаний недійсним, а відповідно-чинний.

Судова колегія вважає необґрунтованими твердження позивача щодо недійсності Контракту № 14/2004 від 21.10.2004р., укладеного між Іванченком І.С та вищим органом товариства (Держава в особі ДАК „Укрвидавполіграфія") в особі Парфененка Д.М. у зв'язку з обмеженням повноважень останнього.

Позивач не надав суду доказів того, що Парфененко Д.М., як представник, був позбавлений своїх повноважень на представництво ДАК „Укрвидавпроліграфія" у відносинах з ВАТ „Харківська книжкова фабрика ім. М.В.Фрунзе".

Підтвердженням факту того, що ДАК „Укрвидавпроліграфія" свого часу був укладений контракт з Іванченком І.С на виконання обов'язків голови правління ВАТ, є Протокол № 5 засідання правління ДАК „Укрвидавполіграфія" від 24.01.2005р. Згідно даного Протоколу, правління ДАК „Укрвидавполіграфія" вирішило усунути, починаючи з 25.01.2005р., Іванченка І.С від виконання обов'язків голови правління ВАТ „Харківська книжкова фабрика ім. М.В.Фрунзе" на період з'ясування всіх обставин та причин, що призвели до конфлікту між трудовим колективом та правлінням ВАТ „Харківська книжкова фабрика ім. М.В.Фрунзе", на час усунення від виконання   обов'язків   голови   правління   ВАТ   „Харківська   книжкова   фабрика   ім. М.В.Фрунзе"   Іванченка  І.С.,   призначити  тимчасово  виконуючим  обов'язки, голови правління ВАТ „Харківська книжкова фабрика ім. М.В.Фрунзе" Кулинича Б.М.

Сам факт усунення Іванченка І.С. від виконання обов'язків голови правління ВАТ „Харківська книжкова фабрика ім. М.В.Фрунзе" правлінням ДАК „Укрвидавполіграфія" є доказом того, що Іванченко І.С. цілком законно займав цю посаду.

Згідно ч. 4 статті 24 Кодексу Законів про працю України, трудовий договір вважається укладеним і тоді, коли наказ або розпорядження не були видані, але працівник фактично був допущений до роботи.

Викладена правова позиція співпадає з думкою Верховного Суду України, а саме Постановою Пленуму Верховного суду України від 06.11.1992 року № 9 „Про практику розгляду судами трудових спорів".

Згідно з п. 9.3 Роз'яснення Вищого Арбітражного суду України від 12.03.1999 року № 02-5/111 „Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними" (із змінами та доповненнями), за загальним правилом передбачені установчими документами обмеження повноважень особи щодо укладення угод у порівнянні з визначеними у довіреності, законі не повинні впливати на відносини підприємства, установи, організації, від імені якої укладено угоду, з іншими особами.

Крім того сторони договору від 22.11.2004 є не представники сторін, які підписували спірну угоду між ВАТ та Відповідачем-1, а юридичні особи - ВАТ „Харківська книжкова фабрика ім. М.В.Фрунзе" та ТОВ „ТБ „Харківський шиферний завод".

Жодна з цих сторін на момент підписання договору не була позбавлена а ні дієздатності, а ні правоздатності. У відповідності до п. 3.7 Статуту від 26.03.93р. , п. 3.8. Статуту від 28.10.04р. ВАТ має право у встановленому чинним законодавством України порядку продавати, відчужувати іншим способом юридичним та фізичним особам засоби виробництва та інші матеріальні цінності, укладати правочини (угоди, договори, контракти), у тому числі договори купівлі-продажу.

Згідно статті 241 ЦК України, наступне схвалення юридичною особою угоди, укладеної від її імені представником, який не мав належних повноважень, робить її дійсною з моменту укладення. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання; наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення такого правочину.

Доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення до другої сторони угоди чи до її представника або вчинення дій, які свідчать про схвалення угоди. У такому випадку вимога про визнання угоди недійсною з мотивів відсутності належних повноважень представника на укладення угоди задоволенню не підлягає.

Як свідчать матеріали справи, одним з доказів схвалення договору від 22.11.2004 є договір оренди нежитлових будівель, укладений 27.11.2004р. між Відповідачем-2 (орендодавець) та Позивачем (орендар). Предметом даного договору є нежитлові будівлі літ. „А-6" загальною площею 14622,3 м. кв. та літ. „Б-3" загальною площею 1468,7 м. кв., що знаходяться за адресою: м. Харків, вул. Донець-Захаржевського, 6/8.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Законодавством визначене певне коло обставин, які не потребують доказування в суді.

Преюдиціальні факти - факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Відповідно до вимог ч.2 ст.35 ГПК України, факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Відповідно до вимог до ч. 4 ст. 35 ГПК України, рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, є обов'язковим для господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору.

Таким чином, рішення Господарського суду Харківської області від 9 березня 2005р. по справі № 35/89-05 повинно оцінюватись судом на загальних підставах, оскільки у даному провадженні йде спір про інший предмет та між іншими сторонами, а Ухвала Судової колегії судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області від 26.07.2006р. по справі № 22-а4001/2006 є обов'язковою для господарського суду щодо встановлених судом фактів.

Рішення господарського суду Харківської області від 05.12.2005 року по справі № 44/319-05 за позовом ПП «Асседо» до ВАТ «Харківська книжкова фабрика імені М.В.Фрунзе» про звільнення орендованих приміщень, рішення Господарського суду Харківської області від 15.11.2005 року по справі № 44/304-05 за позовом ПП «Асседо» до ВАТ «Харківська книжкова фабрика імені М.В.Фрунзе» про стягнення заборгованості з орендної плати за договором оренди нежитлових приміщень спірної будівлі від 27.11.2004 року, постанова Харківського апеляційного господарського суду від 15.03.2005 року по справі № 44/319-05 і постанова Харківського апеляційного господарського суду від 05.03.2007 року по справі № 44/304-05 мають преюдиціальне значення для вирішення цієї справи, а тому факти, встановлені зазначеними рішеннями та постановами Господарського суду Харківської області та Харківського апеляційного господарського суду оцінюються колегією суддів у відповідності з вимогами ч.2 ст.35 ГПК України.

Ухвала судової колегії судової палати з цивільних справ апеляційного суду Харківської області від 26.07.2006 року по справі № 22-а-4001/2006 щодо встановлених нею фактів оцінюється колегією суддів з урахуванням вимог ч.4 ст.35 ГПК України.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що згідно п. 2 ч. З ст. 92 ЦК України, у відносинах з третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

Відповідно до ч. З ст. 92 ЦК України, якщо посадова особа визнається відповідно до установчих документів органом юридичної особи, обмеження її повноважень на представництво не має правової сили. Таким чином, якщо від імені юридичної особи діяла посадова особа - орган юридичної особи, діє презумпція наявності повноважень у посадової особи представляти юридичну особу.

У разі наявності обмеження повноважень органу юридичної особи на здійснення представництва від її імені, в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців робиться про це відповідний запис.

Передбачена ст. 20 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" можливість отримання відомостей із Єдиного державного реєстру є підставою для твердження про те, що будь-який контрагент юридичної особи знав про обмеження повноважень органу юридичної особи на представництво, або за всіма обставинами не міг не знати про такі обмеження, якщо такі обмеження зареєстровані.

Позивач не надав суду доказів того, що в Держреєстрі були зареєстровані обмеження повноважень Іванченка І.С. щодо представництва ВАТ „Харківська книжкова фабрика ім. М.В.Фрунзе", а відповідно і доказів того, що ТОВ „Торговий будинок Харківський шиферний завод" знало чи за всіма обставинами не могло не знати про „обмеження прав Іванченка І.С. щодо підписання спірних договорів. Відповідно, посилання на обмеження повноважень щодо представництва Іванченком І.С. ВАТ „Харківська книжкова фабрика імені М.В.Фрунзе" не має юридичної сили.

Також, судова колегія вважає необгрунтованим посилання позивача на те, що 12 липня 2005р. було скасовано державну реєстрацію нової редакції Статуту ВАТ, що була затверджена загальними зборами акціонерів ВАТ „Харківська книжкова фабрика імені М.В.Фрунзе" 20.10.2004р., як на підставу того, що до відносин по укладенню договору купівлі-продажу від 22.11.2004р. повинен застосовуватись Статут ВАТ від 26.03.1993р.

Згідно п. 5 статті 89 Цивільного кодексу України, зміни до уставних документів юридичної особи набирають чинності для третіх осіб з дня їх реєстрації.

Реєстрація нової редакції Статуту ВАТ відбулась 28.10.2004, номер запису 14801050001002746. Тобто, повноваження представника ВАТ „Харківська книжкова фабрика ім. М.В.Фрунзе" при укладенні договору купівлі-продажу від 22.11.2004р. визначались саме Статутом ВАТ від 20.10.2004р.

Судова колегія відхиляє посилання позивача на Закон України „Про перелік об'єктів права власності, що не підлягають приватизації" від 07.07.1999 р. № 847, яким до об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації включені ДАК „Українське видавничо-поліграфічне об'єднання" та Державне підприємство „Харківська книжкова фабрика  ім.  Фрунзе".   ВАТ - це  господарське товариство,   яке  не  є державним підприємством та/або об'єктом права державної власності. Відповідно, Закон № 847 та встановлені ним обмеження не поширює свою дію на ВАТ.

Окрім того, судова колегія вважає недоведеним посилання позивача на те, що продажем нежитлових приміщень по вул. Донець-Захаржевського, 6/8 в м. Харкові та наступним виселенням з даного приміщення порушується Конституційне право працівників позивача на працю, бо іншого приміщення для господарської діяльності ВАТ „Харківська книжкова фабрика ім. М.В.Фрунзе" не має.

По-перше, у матеріалах справи відсутні докази порушення права працівників на працю. Як встановлено Ухвалою судової колегії судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області від 26.07.2006р. по справі 22-а4001/2006, жоден з працівників ВАТ „Харківська книжкова фабрика ім. М.В.Фрунзе" не надав суду доказів свого звільнення з роботи саме у зв'язку з продажем вищезазначеної будівлі.

По-друге, як вбачається з матеріалів справи, виселення зі спірної будівлі відбувається виключно з вини Позивача, який протягом дії Договору оренди даного приміщення жодного разу не сплатило орендної плати власнику будівлі - ПП „Асседо".

Позивач не надав суду жодного доказу в підтвердження того, що продажем нежитлової будівлі по вул. Донець-Захаржевського, 6/8 в м. Харкові порушується цілісний майновий комплекс ВАТ „Харківська книжкова фабрика ім. М.В.Фрунзе", що може паралізувати всю діяльність підприємства та привести до банкрутства і, як наслідок, приведе до втрати роботи 400 працівників.

Навпаки, Ухвалою судової колегії судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області від 26.07.2006р. по справі 22-а4001/2006 встановлено факт стабільної роботи підприємства на протязі більш ніж півтора роки після продажу будівлі.

Оскільки судом захищаються тільки порушені права, а не наміри про порушення прав та здогадки про можливість їх порушення, то вимоги позивачів є безпідставними.

Судова колегія вважає необгрунтованим твердження позивача про те, що договір купівлі-продажу від 22.11.2004р. згідно з вимогами ч.1 ст.215, ч.2 ст.228 ЦК України є нікчемним, тобто недійсним і не може породжувати наслідків щодо передачі майна від одного власника іншому, тому ТОВ Торговий будинок „Харківський шиферний завод" взагалі не набуло статусу власника щодо спірного нерухомого майна, що в свою чергу є підставою для визнання недійсною і угоди від 26.11.2004р., укладеної між ТОВ „Торговий будинок „Харківський шиферний завод" та ПП „Асседо".

Оскільки спірний договір купівлі-продажу створив наслідки щодо передачі майна від ВАТ „Харківська книжкова фабрика імені М.В.Фрунзе" до ТОВ „Торговий будинок „Харківський шиферний завод", а згодом до ПП „Асседо", твердження позивача щодо нікчемності спірного договору купівлі-продажу суперечить обставинам справи.

Окрім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ч. 2 ст.215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Законодавством України встановлений вичерпний перелік нікчемних правочинів. Якщо ж недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Тобто, сам факт подання даного позову спростовує твердження щодо нікчемності оспорюваного правочину.

Колегія суддів також відхиляє твердження позивача про те, що в розумінні п. 6 Постанови Верховного Суду України № 3 від 28.04.1978 р. „Про судову практику в правах про визнання угод недійними" спірні угоди спрямовані на шкоду правам, свободам і гідності громадян, інтересам суспільства.

Згідно вимог Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Позивачем не було надано жодного доказу того, що спірні договори будь-яким чином завдали шкоди його правам, свободам і гідності, чи інтересам суспільства.

При таких обставинах, в задоволенні позовних вимог треба відмовити. Витрати по оплаті держмита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають віднесенню на позивача.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 33-35, 43, 82-85 Господарського процесуального Кодексу України, ст.ст.89, 92, 215, 241 Цивільного кодексу України, колегія суддів -

ВИРІШИЛА:

В задоволенні позову до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Харківський шиферний завод" (місто Харків, вул. Біологічна,10, код ЄДРПОУ 32337959, МФО 351641, р/р 26000413120000 в ХФ АКІБ "Укрсіббанк" ХРУ) та Приватного підприємства "Асcедо", (місто Харків, вул. Біологічна,10, код ЄДРПОУ 32673573, МФО 351641, р/р 26004416930000 в ХФ АКІБ "Укрсіббанк" ХРУ) - відмовити повністю.

Рішення підписано 13.08.2007 р.

Головуючий суддя                                                                      

суддя                                                                                            

суддя