Постанова

від 06.11.2020 по справі 906/1115/19

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 листопада 2020 року Справа № 906/1115/19

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Філіпова Т.Л., суддя Бучинська Г.Б. , суддя Василишин А.Р.

секретар судового засідання Гладка Л.А.

за участю представників сторін:

позивача: Бондар І.М.

відповідача: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД "Ирбис" про розподіл витрат на професійну правничу допомогу у справі №906/1115/19

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомир-Агробудіндустрія" (м.Житомир)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД "Ирбис" ( м.Харків)

про розірвання договору та стягнення 189 941, 95 грн.

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Північно-західного апеляційного господарського суду перебувала апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомир-Агробудіндустрія" на рішення господарського суду Житомирської області від 22.04.2020 р. у справі №906/1115/19.

Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 15.10.2020 р. апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомир-Агробудіндустрія" на рішення господарського суду Житомирської області від 22.04.2020 року у справі №906/1115/19 - залишено без задоволення, рішення господарського суду Житомирської області - залишено без змін.

Під час винесення постанови апеляційним судом не було розглянуто заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД "Ирбис" про розподіл витрат на професійну правничу допомогу у справі №906/1115/19, яка надійшла до суду 17.08.2020 р.. В заяві представник просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомир-Агробудіндустрія" витрати на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції у розмірі 14000 грн., з посиланням на положення статей 126, 129 ГПК України.

Оскільки, апеляційним судом не було вирішено питання розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу під час ухвалення постанови, суд апеляційної інстанції ухвалою від 27.10.2020 р. призначив судове засідання для розгляду даного питання та запропонував Товариству з обмеженою відповідальністю "Житомир-Агробудіндустрія" у строк до 06.11.2020 р. надіслати до Північно-західного апеляційного господарського суду відзив на заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД "Ирбис" про розподіл витрат на професійну правничу допомогу.

03.11.2020 р. на електронну адресу апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД "Ирбис" надійшло клопотання про розгляд справи без участі відповідача.

04.11.2020 р. на електронну адресу апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомир-Агробудіндустрія" надійшов відзив на заяву про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, в якому позивач акцентує увагу на тому, що фіксований розмір визначається за окремо надану юридичну послугу (наприклад, підготовка позову, скарги) або за участь у розгляді справи у суді певної інстанції (першої, апеляційної, касаційної) незалежно від кількості судових засідань. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 .Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява №19336/04, п.269).

При вирішенні питання про розмір витрат на професійну правничу допомогу, котрі підлягають до стягнення, представник позивача просив взяти до уваги, що: явка представників в судові засідання Північно-західного апеляційного господарського суду не визнавалася обов`язковою; розгляд справи в Північно-західному апеляційному господарському суді здійснювався на підставі поданих відповідачем документів разом з відзивом на апеляційні скарги, нових доказів на підтвердження своєї позиції не надавалося; матеріали господарської справи №906/1115/19 не містять великого обсягу документів на підтвердження правової позиції відповідача; справа №906/1115/19 за складом сторін, змістом позовних вимог, предметом доказування не є складною; надання правничої допомоги адвокатом Чуфаровим В.М. не підтверджується у тому обсязі, що визначено актом № 3 від 11.08.2020р., а саме в акті зазначено, що адвокат Чуфаров В.М. підготував (склав) апеляційні скарги на рішення та додаткове рішення господарського суду Житомирської області. Однак, представник відповідача не готував апеляційну скарги.

04.11.2020 р. на адресу Північно-західного апеляційного господарського суду від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомир-Агробудіндустрія" надійшло клопотання про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів. Разом з тим, представник повідомив, що зареєстрований з використанням електронного цифрового підпису та просить суд використати систему відеоконференцзв`язку "EasyCon".

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 05.11.2020 клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомир-Агробудіндустрія" (в особі представника Бондаря І.М.) про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду у справі №906/1115/19 - задоволено.

У судове засідання апеляційної інстанції 06.11.2020 р. в режимі відеоконференції прибув представник позивача, який просив відмовити в задоволенні клопотання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу.

Розглянувши заявлене клопотання про розподіл судових витрат, колегія суддів дійшла висновку про його часткове задоволення з огляду на наступне.

Відповідно до ст.59 Конституції України, що кожен має право на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч.1, 2 ст.16 ГПК України, учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Статтею 123 ГПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Пунктом 1 ч.1 ст.26 Закону "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (далі - Закон) встановлено, що адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

У відповідності до ст.30 Закону, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами (ч.1, 2 ст. 126 ГПК України).

За приписами п.2 ч.4 ст.129 ГПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч.3 ст.126 ГПК України).

Частиною 8 статті 129 ГПК України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Отже, необхідною умовою для вирішення питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу є наявність доказів, які підтверджують фактичне здійснення таких витрат учасником справи.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що 01.11.2019 р. між відповідачем Товариством з обмеженою відповідальністю "ТД "Ирбис" (клієнтом) та адвокатом Чуфаровим Володимиром Миколайовичем (адвокатом) укладено договір про надання правової допомоги з підготовки та ведення справи у господарському суді №03г19, згідно з п.1.1. якого адвокат зобов`язується надати клієнтові правову допомогу (послуги) в господарській справі за позовом ТОВ "Житомир-Агробудіндустрія" до ТОВ "ТД "Ирбис" про розірвання договору, стягнення коштів в господарському суді Житомирської області (справа №906/1115/19).

Додатковою угодою №1 до договору №03г19 про надання правової допомоги з підготовки та ведення справи у господарському суді від 01.11.2019 р. доповнено перше речення пункту 1.1. Договору наступною фразою: в Північно-західному апеляційному господарському суді .

Пунктом 3 Додаткової угоди №1 передбачено, що вартість гонорару за представництво в суді апеляційної інстанції складає 5 000 грн.

Судом також встановлено, що адвокатом Чуфаровим В.М. на підтвердження своїх повноважень, крім договору про надання правової допомоги №03г19 від 26.06.2020 р., було також надано копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №1151 від 19.01.2004 р. та ордер серії ХВ №367-8.

Згідно акта приймання-передачі наданих послуг від 11.08.2020 р. сторони підтвердили, що адвокат у період з 26.06.2020 р. по 11.08.2020 р. надав клієнту правову допомогу (правничі послуги) відповідно до Договору №03г19 про надання правової допомоги з підготовки та ведення справи у господарському суді від 01.11.2019 р., а саме:

а) підготував (склав) апеляційну скаргу на рішення господарського суду Житомирської області від 22.04.2020 р. у справі №906/1115/19, вартість послуги становить 4500 грн.

b) підготував (склав) апеляційну скаргу на додаткове рішення господарського суду Житомирської області від 25.05.2020 р. у справі №906/1115/19, вартість послуги становить 4500 грн..

Всього сума за цим актом склала - 9000 грн. Претензій до якості, повноти, строків та обсягу наданих послуг Клієнт до адвоката немає.

Відповідно до рахунку-фактури від 11.08.2020 р. оплата адвокатського гонорару за договором №03г19 від 01.11.2019 р. складає 14 000 грн., та включає гонорар за представництво в суді апеляційної інстанції 5 000 грн.; складання відзиву на апеляційну скаргу позивача на рішення 4500грн.; складання відзиву на апеляційну скаргу позивача на додаткове рішення 4500грн.

На підтвердження понесення витрат на правову допомогу заявником надано копію платіжного доручення №10716 від 12.08.2020 р. про сплату 14000,00 грн. за надані послуги.

За вимогами ч. 4 ст.126 ГПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч.4).

З огляду на вказане, для включення всієї суми гонорару та фактичних витрат у відшкодування за рахунок позивача має бути встановлено, що такі витрати відповідача були необхідними, а розмір є розумний, виправданий, що передбачено ст.126 ГПК України та ст.30 Закону. Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Згідно зі ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини, зокрема, вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України, заява № 19336/04, п. 269).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

За приписами статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З акта приймання-передачі наданих послуг від 11.08.2020 р. вбачається, що заявлена відповідачем до стягнення з позивача сума 9000,00 грн. складається з:

а) підготував (склав) апеляційну скаргу на рішення господарського суду Житомирської області від 22.04.2020 р. у справі №906/1115/19, вартість послуги становить 4500 грн.

b) підготував (склав) апеляційну скаргу на додаткове рішення господарського суду Житомирської області від 25.05.2020 р. у справі №906/1115/19, вартість послуги становить 4500 грн..

Проаналізувавши вказаний акт, колегія суддів акцентує увагу на тому, що в акті вказано, що адвокат Чуфаров В.М. підготував (склав) апеляційні скарги на рішення та додаткове рішення господарського суду Житомирської області, що не відповідає дійсності, оскільки в даному випадку апеляційні скарги складені позивачем Товариством з обмеженою відповідальністю "Житомир-Агробудіндустрія", відповідачем же надано відзиви на ці скарги. Відтак, суд не вбачає необхідності в окремій оплаті вказаних послуг.

На підставі аналізу обсягу наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, виходячи з вимог розумності та справедливості, врахувавши обставини справи, тривалість розгляду справи, мотиви прийняття даного судового рішення, суд апеляційної інстанції дійшов висновку щодо доцільності відшкодування позивачем на користь відповідача витрат на надання правової допомоги в апеляційному суді в розмірі 5000,00 грн., що становить вартість послуг з представництва адвокатом відповідача в суді апеляційної інстанції, та є достатньою компенсацією витрат робочого часу, необхідних для участі у засіданнях суду та для підготовки до судового процесу, яка включає надання заперечень (відзивів) на апеляційну скаргу. Апеляційний господарський суд також приймає до уваги, що в цьому судовому процесі стороні вже присуджено компенсацію витрат на професійну правничу допомогу в заявленому раніше розмірі, на стадії розгляду справи в суді першої інстанції.

Пунктом 3 частини 1 статті 244 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд, який ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Враховуючи викладене, а також те, що в постанові Північно-західного апеляційного господарського суду від 15.10.2020 р. у справі №906/1115/19 не було вирішено питання щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу, суд вважає за необхідне прийняти додаткову постанову на підставі ст.244 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 123, 126, 129, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД "Ирбис" про розподіл витрат на професійну правничу допомогу у справі №906/1115/19 - задоволити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомир-Агробудіндустрія" (Україна, 10025, Житомирська обл., місто Житомир, вулиця Промислова, будинок 10, код ЄДРПОУ 03379632) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД "Ирбис" (61001, Харківська обл., місто Харків, провулок Микитинський, будинок 24, код ЄДРПОУ 31559190) 5 000 грн. витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції.

В іншій частині заяви про відшкодування витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в сумі 9000 грн. відмовити.

Доручити господарському суду Житомирської області видати наказ.

Постанова суду апеляційної інстанції в порядку ст.284 Господарського процесуального кодексу України набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у строк та в порядку встановленому статтями 287-289 ГПК України.

Справу №906/1115/19 повернути господарському суду Житомирської області.

Повний текст постанови складений "09" листопада 2020 р.

Головуючий суддя Філіпова Т.Л.

Суддя Бучинська Г.Б.

Суддя Василишин А.Р.