Рішення

від 29.10.2020 по справі 902/378/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"29" жовтня 2020 р. Cправа № 902/378/20

Суддя Господарського суду Вінницької області Колбасов Ф.Ф., при секретарі судового засідання Вознюк К.В., розглянувши за відсутності представників сторін в судовому засіданні, матеріали по справі № 902/378/20

за позовом Компанії "LV Caspian Limited" (9019409)

до Приватного підприємства "Логістік Транс №1"

про стягнення 14379,65 доларів США збитків, -

В С Т А Н О В И В:

21.04.2020 до Господарського суду Вінницької області надійшла позовна заява Компанії "LV Caspian Limited" (9019409) про стягнення з Приватного підприємства "Логістік Транс №1" 14379,65 доларів США збитків, завданих частковою втратою вантажу.

Ухвалою від 08.05.2020 суд відкрив провадження у справі № 902/378/20 та ухвалив розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на 04.06.2020.

В зв`язку з неявкою відповідача в судові засідання, розгляд справи неодноразово відкладався. Так, за результатами проведеного 04.06.2020 слухання справи, суд ухвалив відкласти підготовче засідання на 23.07.2020, яке також було відкладено до 17.09.2020.

17.09.2020 судом постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи для судового розгляду по суті на 13.10.2020.

Ухвалою від 13.10.2020 відкладено розгляд справи по суті до 29.10.2020.

Позивач свого представника в судове засідання 29.10.2020 не направив, хоча останнього 13.10.2020 було повідомлено про те, що наступне судове засідання відбудеться 29.10.2020. Вказане підтверджується протоколом судового засідання від 13.10.2020, в якому була присутня представник позивача.

Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Логістік Транс № 1" повноважного представника в судове засідання також не направило, відзиву на позов не надало.

Будь-яких заяв, клопотань чи письмових пояснень від відповідача не надходило. Копії ухвал суду по справі, які надіслані відповідачу за адресою, вказаною у позовній заяві: вул. Свердлова, буд. 183/5, м. Вінниця, 21036 - повернуті до суду органом поштового зв`язку з відміткою про причину повернення: "адресат вибув".

Відповідно до п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Порядок вручення рекомендованих поштових відправлень, в т.ч. рекомендованих листів з позначкою "Судова повістка" врегульовано Правилами надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270 (далі Правила).

Із вказаних Правил надання послуг поштового зв`язку слідує, що невручення рекомендованого поштового відправлення під час доставки є підтвердженням відсутності особи - адресата за адресою, а отже, день проставлення такої відмітки в поштовому повідомленні слід вважати днем вручення судового рішення в порядку, п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України.

Крім того, суд зазначає, що всі ухвали суду у справі №902/378/20 офіційно оприлюднено у Єдиному державному реєстрі судових рішень - www.reyestr.court.gov.ua та вказані ухвали знаходиться у вільному доступі.

За вказаних обставин у суду є достатні підстави вважати, що ним вжито належних заходів до повідомлення відповідача про дату, час та місце судового слухання, але останній не скористався правом на участь у судовому засіданні.

Згідно ч.1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України якою передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

При цьому, суд, з урахуванням ч. 2 ст. 11 ГПК України та ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", приймає до уваги припис ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою закріплено право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.

За частиною 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України та з огляду на ненадання Товариством з обмеженою відповідальністю "Логістік Транс № 1" відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Аналогічна норма міститься у частині 9 статті 165 ГПК України.

Оскільки Товариство з обмеженою відповідальністю "Логістік Транс № 1" не скористалося своїм правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів частини 9 статті 165 та частини 2 статті 178 ГПК України.

Враховуючи наведені вище обставини та положення закону, суд дійшов висновку, що відсутність представників сторін в судовому засіданні 29.10.2020 не перешкоджає розгляду справи по суті та її вирішенню судом.

Відповідно до ст. 219 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 29.10.2020 судом долучено вступну та резолютивну частину рішення до матеріалів справи без її проголошення, в зв`язку із неявкою представників сторін.

Розглянувши надані документи і матеріали, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

18.11.2018 між Приватною компанією з обмеженою відповідальністю "Trafigura PTE Ltd" (Замовник) та позивачем - Компанією вантажних перевезень - Компанія LV Caspian Limited (9019409) (Постачальник) було укладено Контракт № LVC-GBR-S-1810 на надання послуг з поставки, відповідно до умов п.3.2. якого, Постачальник зобов`язався надавати послуги Замовнику відповідно до Підтвердження. Жодне замовлення не вважаться схваленим Постачальником до тих пір, поки він не підтвердить своє схвалення Замовлення в письмовій формі шляхом видачі Підтвердження (п. 3.3. Контракту) (а.с. 27, т. 2).

Як слідує з пояснень представника позивача, наданих в попередніх судових засіданнях, письмових пояснень та доказів, які знаходяться в матеріалах справи, 20.12.2018 між АТ "Алмаликський ГМК і Компанією "Trafigura PTE Ltd" було укладено Контракт № 07-5102.

Згідно вищевказаного контракту Компанія "Trafigura PTE Ltd" зобов`язалась поставити цинк металевий, вагою нетто 21000 кг до ПрАТ "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча".

Виконанням контракту в частині доставки вантажу з АТ "Алмаликський ГМК" до ПрАТ "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" займався позивач - Компанія LV Caspian Limited (9019409),

Позивач зазначив, що на підставі досягнутої домовленості між ним та відповідачем, для перевезення 21 тонни цинку металевого з АТ "Алмаликський ГМК" до ПрАТ "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча", позивачем - Компанією LV Caspian Limited (9019409) було зафрахтовано автомобіль марки "DAF", державний номер НОМЕР_1 , номер причепа НОМЕР_2 , що належить Приватному підприємству "Логістік Транс № 1". Керування автомобілем здійснював водій Ю. Понік.

25.07.2019 на цинковому заводі AT "Алмаликський ГМК", що знаходиться за адресою: Республіка Узбекистан, Ташкентська область, м. Алмалик, вул. Аміра Темура, 53, було здійснено завантаження на автомобіль Приватного підприємства "Логістік Транс №1" марки DAF XF 95.380, номер НОМЕР_1 , номер причепа НОМЕР_3 цинку металевого, вагою 21 т.

Відвантаження цинку проводилось на виконання Контракту між АТ "Алмаликський ГМК і Компанією "Trafigura PTE Ltd" № 07-5102 від 20.12.2018 у напрямку до ПрАТ "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча".

Вказане також підтверджується листом АТ "Алмаликський ГМК" № КМ 09246 від 19.12.2019 та листом Компанії "Trafigura PTE Ltd" від 25.12.2019 (а.с. 27, 29, т.1).

Зазначене перевезення було оформлено CMR, видано сертифікат про походження товару форми СТ-1, виписано рахунок-фактуру №4060 від 25.07.2019 на суму 51592,80 доларів США.

Для перевезення вантажу через кордон в опломбованих митницею контейнерах за спрощених митних процедур ПП "Логістік Транс №1" оформлено книжку МДП (Carnet TIR) серії RX83229755.

Після завантаження 21 тонни цинку автомобіль Приватного підприємства "Логістік Транс №1" марки DAF XF 95.380, номер НОМЕР_1 , номер причепа НОМЕР_3 , перетнув кордон Республіки Узбекистан, про що свідчать відмітки в CMR №0898337 та книжці МДП (Carnet TIR) серії RX83229755.

Як вбачається з листа за вих. № 1/11-4/5365 від 24.12.2019 Асоціації міжнародних автомобільних перевізників України (а.с. 28, т.1), надісланого у відповідь на адвокатський запит представника позивача від 23.12.2019 № 2019/12/23 про надання інформації щодо книжки МДП RX 83229755 , Асоціація повідомила, що зазначена книжка МДП була видана представнику учасника Асоціації Приватному підприємству "Логістік Транс №1" Грубі Олександру Вікторовичу. Після використання книжка була повернута в Асоціацію міжнародних автомобільних перевізників України, з додатком CMR №0898337. Книжка МДП оформлена для перевезення вантажу "20 BUNDLES ZINC INGOTS MARKA ZOA KOD 7901121000" вагою брутто 21046 кг з Узбекистану до України транспортними засобами з реєстраційними номерами НОМЕР_1 / НОМЕР_2 .

Перевезення вантажу оформлено наступними документами: сертифікатом про походження товару № UZUA92801042, де зазначено товар - цинк металевий та цого вагу 21000 кг; CMR 0898337, де зазначено товар - цинк металевий та його вагу 21000 кг; вантажною митною декларацією.

Автомобіль з даним вантажем перетнув кордон Республіки Узбекистан, що підтверджується вантажною митною декларацією СМR №0898337 та відмітками в книжці МДП RX 83229755. Митниця Узбекистану прийняла книжку до оформлення, однак перевезення МДП було завершено в Казахстані.

Так, під час перевезення у серпні 2019 року, автомобіль Приватного підприємства "Логістік Транс №1" марки DAF XF 95.380, номер НОМЕР_1 , номер причепа НОМЕР_3 , потрапив в Казахстані в дорожню транспортну пригоду, в результаті чого отримав механічні пошкодження вантажу, який розсипався і був частково розграбований невідомими особами.

Факт втрати частини вантажу підтверджується довідкою Міністерства внутрішніх справ Республіки Казахстан Департаменту поліції Кизилординської області від 14.08.2019 та пояснювальною запискою директора Приватного підприємства "Логістик Транс № 1", що була адресована заступнику керівника Департаменту державних доходів по Кизилординській області. В пояснювальній записці директор Приватного підприємства "Логістик Транс № 1" також просив про сприяння в перевантаженні вантажу на автомобіль марки VOLVO номер: НОМЕР_5 , причіп: НОМЕР_6 , водій ОСОБА_2 (а.с. 20, т.1).

В матеріалах справи знаходиться оглянутий судом за клопотанням позивача USB-флеш-носій із відеозаписом (а.с. 90, т.1). На даному відеозаписі зафіксована розмова уповноваженої особи Компанії "LV Caspian Limited" ОСОБА_4 з водієм автомобіля марки DAF XF 95.380, номер НОМЕР_1 , номер причепа НОМЕР_3 ОСОБА_3 , який перевозив вищевказаний вантаж, щодо обставин перевезення цинку металевого, а також факту втрати частини вантажу.

Перевезення частини вантажу, що залишився, оформлено CMR № 879189 від 22.08.2019, та було здійснено транспортним засобом Товариства з обмеженою відповідальністю "БАР АВТО". Так, у серпні 2019 року фізична особа - підприємець ОСОБА_5 звернувся в якості експедитора до ТОВ "БАР АВТО" для здійснення перевезення вантажу. 22.08.2019 між ними було підписано заявку на транспорт № V-22/08/2019, відповідно до умов якої оформлено вантажне перевезення автомобілем Тент-мега 100м.куб./22TH/TIR, номер автомобіля НОМЕР_5 / НОМЕР_6 цинку в приблизній кількості 17 тон за маршрутом Казахстан - Україна.

Завантаження даного вантажу відбулось 22.08.2019 в м. Кизилорда, Республіка Казахстан, про що складено міжнародну товарно-транспортну накладну №879189. 23.08.2019 даний вантаж перетнув кордон Республіки Казахстан та попрямував до місця призначення, а 22.08.2019 цинк вагою приблизно 17 тон було доставлено в Україну одержувачу - ПрАТ "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча".

Документами, що підтверджують кількість, вагу та вартість товару, фактично доставленої замовнику після часткової втрати вантажу та його перевантаження є: CMR 879189, де зазначено найменування вантажу - цинк металевий та вага - 15794 кг; акт про проведення аналізу № 3 від 30.08.2019; пакувальний лист від 30.08.2019; комерційний рахунок-фактура № 119962 від 04.09.2019, де зазначено вартість залишку товару 45109,25 дол. США. Вказані документи були надані на адвокатський запит представника позивача, надісланий на адресу Приватного акціонерного товариства. "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" за № 2020/06/09-2 та долучені до матеріалів справи.

У відповідь на запит надіслано лист за №101/1495 від 16.06.2020, з якого слідує, що між Компанією "Metinvest International SA" та ПрАТ "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" укладено Контракт №300 від 11.02.2019 на поставку цинку металевого на умовах: DAP, Маріуполь, Україна. Також повідомлено, що вантаж перетнув кордон України через Харківську митницю по CMR № 879189 від 22.08.2019 автомобілем НОМЕР_7 / НОМЕР_6 в кількості 15,79428 т.

05.09.2019 Товариством з обмеженою відповідальністю "БАР АВТО" було виставлено фізичній особі - підприємцю Горзову Івану Івановичу рахунок на оплату №340 від 05.09.2019 року на суму 45000,00 гри за здійснене перевезення. В той же день між сторонами було підписано акт № 340 від 05.09.2019 здачі-прийняття робіт (надання послуг).

Обґрунтовуючи суму заявлених до стягнення збитків, позивач виходить з того, що в зв`язку із зміною ринкової ціни на метал, Компанією "Trafigura PTE Ltd" було виставлено позивачу до оплати рахунок на суму на суму 14379,65 доларів США за частково втрачений при перевезенні цинк, виходячи із вартості цинку в розмірі 2762,13 доларів США за 1 тонну.

Таким чином, на перевезення було завантажено було 21000 кг цинку, а отримано Приватним акціонерним товариством "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" 15794 кг, тобто 5206 кг цинку було втрачено.

Відповідач не відшкодував позивачеві завдану матеріальну шкоду.

Наведені обставини стали причиною звернення позивачем з позовом та є предметом спору у даній справі. Відшкодувавши Компанії "Trafigura PTE Ltd" кошти в сумі 14379,65 доларів США за недопоставлений цинк, позивач звернувся до Приватного підприємства "Логістік Транс №1" з позовною вимогою про стягнення 14379,65 доларів США збитків, які складають суму здійсненого позивачем відшкодування замовнику вартості втрачених 5206 кг цинку.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд дійшов до висновку про наявність підстав до задоволення позову, виходячи з нижченаведеного.

Відповідно до п. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених господарським кодексом України.

З положень ст. 509 ЦК України, ст. 173 ГК України вбачається, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Статтею 11 ЦК України та ст. 174 ГК України визначено, що господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

З аналізу спірних правовідносин сторін, за відсутності між сторонами письмової угоди про інше, суд приходить до фактично між позивачем та відповідачем склались правовідносини, що містять в собі елементи угод про фрахтування, транспортного експедирування та перевезення. Позивач, передавши вантаж відповідачу, а останній прийнявши його для перевезення, своїми діями схвалили правочин.

Відповідно до ст. 912 ЦК України, за договором чартеру (фрахтування) одна сторона (фрахтівник) зобов`язується надати другій стороні (фрахтувальникові) за плату всю або частину місткості в одному чи кількох транспортних засобах на один або кілька рейсів для перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти або з іншою метою, якщо це не суперечить закону та іншим нормативно-правовим актам. Порядок укладення договору чартеру (фрахтування), а також форма цього договору встановлюються транспортними кодексами (статутами).

Також відповідно до частин 1, 3 статті 929 Цивільного кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов`язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов`язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов`язання, пов`язані з перевезенням. Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо). Умови договору транспортного експедирування визначаються за домовленістю сторін, якщо інше на встановлено законом, іншими нормативно-правовими актами.

Аналогічні положення містяться в статті 316 Господарського кодексу України.

Відносини, що виникли між сторонами у справі на підставі Договору, є господарськими зобов`язаннями, тому, згідно зі ст. 4, 173-175 і ч. 1 ст. 193 ГК України, до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 ст. 307 ГК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити ввіреній їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Аналогічні положення містить ст. 909 ЦК України.

Статтею 193 ГК України визначено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону та інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ч. 1 ст. 932 ЦК України експедитор має право залучити до виконання своїх обов`язків інших осіб.

Статтею 924 ЦК України визначено, що перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Згідно зі ст. 17 "Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів" від 19.05.1956 (далі Конвенція) Перевізник несе відповідальність за повну чи часткову втрату вантажу або за його ушкодження, що сталися з моменту прийняття вантажу для перевезення і до його доставки, а також за будь-яку затримку доставки. Однак, перевізник звільняється від відповідальності, якщо втрата вантажу, його ушкодження чи затримка його доставки стались внаслідок дій або недогляду позивача, внаслідок інструкцій позивача, не викликаних діями або недоглядом з боку перевізника, внаслідок дефекту вантажу чи внаслідок обставин, уникнути яких перевізник не міг і наслідки яких він не міг відвернути. Перевізник не звільняється від відповідальності з причини несправності транспортного засобу, яким він користувався для виконання перевезення, або з причини дій або недогляду особи, у якої був найнятий транспортний засіб, або агентів і службовців останньої.

Відповідно до ч.1 ст. 23 Конвенції якщо, відповідно до положень цієї Конвенції, перевізник зобов`язаний компенсувати повну або часткову втрату вантажу, така компенсація розраховується на підставі вартості вантажу в місці і під час прийняття його для перевезення.

Крім того, підлягають відшкодуванню перевізником: плата за перевезення, мито, а також інші платежі, пов`язані з перевезенням вантажу, цілком у випадку втрати всього вантажу й у пропорції, що відповідає розміру збитку, при частковій втраті; інший збиток відшкодуванню не підлягає (ч.4 ст. 23 Конвенції).

Статтею 25 Конвенції передбачено, що у випадку пошкодження вантажу перевізник сплачує суму, що відповідає знеціненню вантажу, яке обчислюється з вартості вантажу, яка встановлена відповідно до пунктів 1, 2 і 4 статті 23. Розмір компенсації не може, однак, перевищувати:

a) у випадку пошкодження всієї відправки, суми компенсації, яка підлягала б сплаті при втраті всього вантажу;

b) у випадку пошкодження лише частини відправки, суми, яка підлягала б сплаті при втраті тієї частини вантажу, яка виявилася пошкодженою.

Згідно з п. 2.3. Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний:

а) перед виїздом перевірити і забезпечити технічно справний стан і комплектність транспортного засобу, правильність розміщення та кріплення вантажу;

б) бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі.

З аналізу положень чинного законодавства вбачається, що саме саме Перевізник несе відповідальність за збереження вантажу з моменту завантаження до моменту його видачі Вантажоодержувачеві.

Приписами статті 623 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Відповідно до статті 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Частиною 1 статті 225 Господарського кодексу України передбачено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства.

За загальним принципом цивільного права особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування (частина перша статті 22, стаття 611, частина перша статті 623 Цивільного кодексу України). Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як-то: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв`язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.

Згідно зі ст. 924 Цивільного кодексу України перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Відповідно до ч. 2 ст. 308 Господарського кодексу України відповідальність перевізника за збереження вантажу виникає з моменту прийняття вантажу до перевезення.

У ч.ч. 1-3 ст. 314 Господарського кодексу України зазначено, що перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини. У транспортних кодексах чи статутах можуть бути передбачені випадки, коли доведення вини перевізника у втраті, нестачі або пошкодженні вантажу покладається на одержувача або відправника. За шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, перевізник відповідає: у разі втрати або нестачі вантажу - в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає; у разі пошкодження вантажу - в розмірі суми, на яку зменшилася його вартість; у разі втрати вантажу, зданого до перевезення з оголошенням його цінності, - у розмірі оголошеної цінності, якщо не буде доведено, що вона є нижчою від дійсної вартості вантажу.

Перевізник звільняється від відповідальності за незбереження вантажу у випадках, коли причиною його незбереження була непереборна сила. Втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу внаслідок випадку, що не підпадає під визначення непереборної сили, відповідно до частини першої статті 924 Цивільного кодексу України не звільняють перевізника від відповідальності за незбереження вантажу. Тобто, законодавець покладає на перевізника обов`язок доводити наявність обставин, що звільняють його від відповідальності за незбереження вантажу.

Вказана правова позиція взаємоузгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 08.04.2019 у справі № 905/96/17.

Таким чином, законодавець покладає на перевізника обов`язок доводити наявність обставин, що звільняють його від відповідальності за незбереження вантажу. Однак, відповідач доказів на спростування обставин доведених позивачем до суду не надав та не довів, що пошкодження вантажу сталося не з його вини.

Господарський суд дослідивши наявні в матеріалах докази не встановив наявність обставин, які б довели, що нестача вантажу сталася внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало.

Також відповідачем, всупереч вищевказаним положенням Закону та статті 74 Господарського процесуального кодексу України, не спростовано відсутність своєї вини у незабезпеченні схоронності переданого йому вантажу.

За таких обставин суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення 14379,65 доларів США збитків, завданих частковою втратою вантажу, є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі, оскільки відповідачем всупереч ст.ст. 74, 76, 77 ГПК України, не доведено суду, що нестача вантажу виникла з незалежних від перевізника причин.

Вирішуючи питання про судові витрати у справі, суд виходить з того, що, згідно ст. 129 ГПК України, враховуючи задоволення позову, судові витрати по сплаті судового збору в сумі 5267,27 грн, підлягають покладенню на відповідача.

Щодо відшкодування позивачу витрат на професійну правову допомогу в сумі 10600,00 грн, суд відзначає наступне.

10.01.2019 Компанією "LV Caspian Limited" видано довіреність на ім`я ОСОБА_4, в якій зокрема передбачено право укладення договорів з адвокатом для представництва та захисту інтересів Компанії "LV Caspian Limited".

30.10.2019 між Компанією "LV Caspian Limited" від імені якої діяв ОСОБА_4 (Клієнт) та Адвокатським бюро "Кривошей і партнери" укладено договір про надання правової допомоги.

Відповідно до п. 1.1 Договору Клієнт доручає, а Адвокатське бюро бере на себе зобов`язання надавати Клієнту правову допомогу з питання захисту інтересів Клієнта в порядку та на умовах, визначених цим Договором. Також, сторонами підписано Протокол погодження договірної ціни від 30.10.2019, яким сторони погодили вартість послуг.

18.02.2020 між сторонами також було підписано Акт приймання-передачі наданих послуг, відповідно до якого послуги були надані в повному обсязі та сторони претензій одна до одної не мають.

Також сторони погодили Звіт про виконану роботу від 18.02.2020.

На виконання умов вищенаведеного договору, позивачем були оплачені грошові кошти на користь Адвокатського бюро "Кривошей і партнери" у розмірі 10600,00 грн, що підтверджується копію прибуткового касового ордеру від 16.04.2020.

В зв`язку з цим позивач просив суд стягнути з відповідача витрати на правничу допомогу у розмірі 10600,00 грн.

Вирішуючи питання щодо відшкодування понесених позивачем витрат на правову допомогу, суд враховує наступне.

Відповідно до ч.1 ст.221 Господарського процесуального кодексу України якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Частиною 1 статті 123 Господарського процесуального кодексу визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до п.1 ч.3 ст.123 ГПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 126 Господарського процесуального кодексу України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами . Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною 3 статті 4 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" №5076-VI від 05.07.2012 (далі - Закон №5076) встановлено, що адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об`єднання (організаційні форми адвокатської діяльності).

Згідно ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

На підставі ст.86 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи вищевикладене, а також те, що заявлена позивачем до відшкодування сума понесених витрат на правову допомогу є обґрунтованою та пропорційною до предмета спору, суд вважає за можливе задовольнити вимогу позивача та відшкодувати за рахунок відповідача його витрати, пов`язані з правничою допомогою, виходячи з перерахованої позивачем Адвокатському бюро суми (10600 грн).

Керуючись ст.ст. 73, 74, 76-79, 91, 123, 129, 130, 231, 233, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Логістік Транс №1" (код ЄДРПОУ 35054809, адреса: 21036, Вінницька область, місто Вінниця, вул. Свердлова, будинок 183, квартира 5) на користь Компанії LV Caspian Limited (9019409) Lv Shipping Ltd Teespport Commerce Park Dockside Road Middlesbrough, Клівленд, Великобританія TS6 6UZ, RegNo.: GB 198 2196 64 (9019409), ідентифікаційний код юридичної особи згідно з законодавством Великобританії (9019409) 14379,65 доларів США збитків, завданих частковою втратою вантажу, 5267,27 грн на відшкодування витрат, пов`язаних із сплатою судового збору та 10600,00 грн відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Згідно з приписами ч.1 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

5. Відповідно до положень ч.1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

6. Копію рішення направити сторонам згідно переліку рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Повне рішення складено 09 листопада 2020 р.

Суддя Колбасов Ф.Ф.

віддрук. 3 прим.:

1 - до справи

2 - позивачу (адреса для листування: 03170, м. Київ, вул. Мельниченка, 13);

3 - відповідачу (21036, м. Вінниця, вул. Свердлова, 183, кв. 5).