Рішення

від 09.11.2020 по справі 910/8121/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

09.11.2020Справа № 910/8121/20

Суддя Господарського суду міста Києва Нечай О.В., розглянувши без виклику сторін (без проведення судового засідання) у спрощеному позовному провадженні матеріали справи

за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група" (Україна, 03038, м. Київ, вул. Федорова Івана, буд. 32 літ. А; ідентифікаційний код: 30859524)

до Приватного акціонерного товариства "Трансфорвардінг Лімітед АГ" (Україна, 03035, м. Київ, вул. Стадіонна, буд. 5; ідентифікаційний код: 30405199)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Приватне підприємство "ПВКФ "Євротранс-Н" (Україна, 73003, Херсонська обл., м. Херсон, вул. Привокзальна, буд. 1; ідентифікаційний код: 38823118)

про стягнення 22 870,82 грн

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група" (далі - позивач) до Приватного акціонерного товариства "Трансфорвардінг лімітед АГ" (далі - відповідач) про стягнення 22 870,82 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що, на підставі Генерального договору добровільного страхування вантажів № 40-2201-00009 від 31.05.2018, внаслідок настання страхової події - пошкодження вантажу позивачем було виплачено Приватному підприємству "ПВКФ "Євротранс-Н" (страхувальник) страхове відшкодування в розмірі 22 870,82 грн, у зв`язку з чим позивач, відповідно до положень ст. 27 Закону України "Про страхування" та ст. 993 Цивільного кодексу України, отримав право вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. За твердженням позивача, пошкодження застрахованого вантажу сталося внаслідок затікання води в бічний люк залізничного вагону № 29397296, орендованого страхувальником у відповідача для перевезення вантажу, через наявність прихованих дефектів, про які орендаря не було повідомлено, а тому з посиланням на положення ч. 2 ст. 780 Цивільного кодексу України позивач вказує, що обов`язок з відшкодування заподіяної шкоди має бути покладено на відповідача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.06.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання), залучено Приватне підприємство "ПВКФ "Євротранс-Н" до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача та серед іншого встановлено учасникам справи строки для подання ними відповідних заяв по суті справи.

30.06.2020 (у встановлений судом строк) до відділу діловодства Господарського суду міста Києва надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач проти позову заперечує, вказує, що ним було передано третій особі залізничний вагон № 29397296 у технічно справному стані, настання страхового випадку сталось після проведення деповського ремонту вказаного вагона, відповідач, передаючи вагон в оренду, не знав та не міг знати про приховані недоліки залізничного вагону № 29397296, оскільки вказаний вагон знаходився на гарантії ремонтного депо АТ "Укрзалізниця", при цьому орендар (третя особа) не повідомляв орендодавця (відповідача) про недоліки вказаного вагону.

Позивач та третя особа своїм правом на подання відповіді на відзив та пояснення щодо позову не скористались.

Відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Частиною 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті

ВСТАНОВИВ:

31.05.2018 між Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Українська страхова група" (далі - страховик, позивач) та Приватним підприємством "ПВКФ "Євротранс-Н" (далі - страхувальник, третя особа) було укладено Генеральний договір добровільного страхування вантажів № 40-2201-00009 (далі - Договір страхування), предметом якого є майнові інтереси страхувальника, пов`язані із володінням, користуванням і розпорядженням застрахованим вантажем, зазначеним в п. 1.1 відповідного Додатку до цього Договору, який є невід`ємною частиною (далі - Страховий сертифікат) незалежно від способу та умов його перевезення.

За змістом Страхового сертифіката № 14 до Договору страхування застрахованим вантажем є PAPIR NHM 4805 2400 картон облицювальний, тест-ланер (регенерований картон для плоских шарів гофрованого картону); товаросупроводжувальні документи Invoice HU113499 від 21.06.2018; вага брутто 50323 кг; вантажовідправник - Hamburger Hungaria KFT; вантажоодержувач - ТОВ "Дупанак Таврія".

Як зазначає позивач, 23.06.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Дупанак Таврія" та Hamburger Containerboard GmbH було укладено Контракт № 2306/2015, відповідно до умов якого ТОВ "Дупанак Таврія" отримує від постачальника на умовах FCA товар - папір.

З метою доставки товару за Контрактом № 2306/2015, Товариство з обмеженою відповідальністю "Дупанак Таврія" (замовник) та Приватне підприємство "ПВКФ "Євротранс-Н" (експедитор) уклали Договір № 1802-16 про транспортно-експедиційне обслуговування вантажів від 18.02.2016, за умовами якого третя особа зобов`язалась організувати перевезення вантажу, що належить ТОВ "Дупанак Таврія".

В свою чергу, 01.01.2017 між Приватним акціонерним товариством "Трансфорвардінг Лімітед АГ" (далі - орендодавець, відповідач) та Приватним підприємством "ПВКФ "Євротранс-Н" (далі - орендар, третя особа) було укладено Договір оренди вагонів №01/02-2017 (далі - Договір оренди), за умовами якого відповідачем було передано в користування третій особі, зокрема, залізничний критий вагон № 29397296.

Згідно з міжнародною залізничною накладною (відправлення № 09726-1), в пункті навантаження у вагон № 29397296 було завантажено вантаж, а саме: картон облицювальний, тест-ланер (регенерований картон для плоских шарів гофрованого картону) з масою 1 м2 150 г чи менше.

Як зазначає позивач, 07.08.2018 в місці розвантаження вагону № 29397296 (Україна, Херсонська область, м. Олешки, вул. Гвардійська 103, ТОВ "Дунапак Таврія") вантажоодержувачем було виявлено пошкодження частини вантажу, а саме:

- Накладна № HU 113499, тип паперу Austrowelle Light 80 g/m2, номер рулона 8402457, ширина 2345 мм, маса 2848 кг, пошкодження - тип 1 (пошкодження торцу рулона), слоїв 75, см. 1.0, кг 72;

- Накладна № HU 113499, тип паперу Austrowelle Light 80 g/m2, номер рулона 8402627, ширина 2345 мм, маса 2890 кг, пошкодження - тип 1 (пошкодження торцу рулона), слоїв 45, см. 0.6, кг 44;

- Накладна № HU 113499, тип паперу Austrowelle Light 80 g/m2, номер рулона 8402447, ширина 2495 мм, маса 3000 кг, пошкодження - тип 3 (замокання рулону), слоїв 225, см. 3.0, кг 227;

- Накладна № HU 113499, тип паперу Austrowelle 135 g/m2, номер рулона 3469957, ширина 2145 мм, маса 2623 кг, пошкодження - тип 3 (промоклий рулон), слоїв 1900, см. 3.9, кг 1811;

- Накладна № HU 113499, тип паперу Austrowelle 120 g/m2, номер рулона 3468858, ширина 2145 мм, маса 2734 кг, пошкодження - тип 3 (промоклий рулон), слоїв 870, см. 16.0, кг 932;

- Накладна № HU 113499, тип паперу Austrowelle 120 g/m2, номер рулона 3468857, ширина 2145 мм, маса 2730 кг, пошкодження - тип 2 (потертість зовнішніх шарів), слоїв 7, см. 0.1, кг 9;

- Накладна № HU 113499, тип паперу Austrowelle 120 g/m2, номер рулона 3468854, ширина 2145 мм, маса 2708 кг, пошкодження - тип 2 (потертість зовнішніх шарів), слоїв 7, см. 0.1, кг 9.

За твердженнями позивача, вартість пошкодженого вантажу становить 27 870,82 грн, про що було складено Акт-рекламацію № 127 від 07.08.2018.

08.08.2018, за результатами огляду вантажу, на замовлення позивача було складено Звіт про пошкодження вантажу при транспортуванні.

08.08.2018 страхувальник (третя особа) звернувся до позивача із заявою про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування (попередня сума збитку 27 870,82 грн).

Відповідно до Страхового акту № ДКЦВ-16143 від 10.10.2018 та розрахунку остаточної суми страхового відшкодування розмір страхового відшкодування, який підлягає виплаті страхувальнику, становить 22 870,82 грн (за виключенням передбаченої Договором страхування франшизи в сумі 5 000,00 грн).

З матеріалів справи вбачається, що позивачем було здійснено виплату своєму страхувальнику страхового відшкодування в розмірі 22 870,82 грн, що підтверджується належним чином засвідченою копією платіжного доручення № 21430 від 10.10.2018.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач зазначає, що пошкодження застрахованого вантажу сталося внаслідок затікання води в бічний люк залізничного вагону № 29397296, орендованого страхувальником у відповідача для перевезення вантажу, через наявність прихованих дефектів, про які орендаря не було повідомлено, а тому з посиланням на положення ч. 2 ст. 780 Цивільного кодексу України позивач вказує, що обов`язок з відшкодування заподіяної шкоди має бути покладено на відповідача.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наступне.

Згідно з частиною 1 статті 16 Закону України "Про страхування" договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов`язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Дана норма кореспондується із статтею 979 Цивільного кодексу України, якою визначено, що за договором страхування страховик зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Відповідно до статті 980 Цивільного кодексу України предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов`язані з: 1) життям, здоров`ям, працездатністю та пенсійним забезпеченням (особисте страхування); 2) володінням, користуванням і розпоряджанням майном (майнове страхування); 3) відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності).

Статтею 990 Цивільного кодексу України передбачено, що страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката). Страховий акт (аварійний сертифікат) складається страховиком або уповноваженою ним особою у формі, що встановлюється страховиком.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 20 Закону України "Про страхування" страховик зобов`язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.

Статтею 9 Закону України "Про страхування" визначено, що страховою виплатою є грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. При цьому, розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством. Вказаною статтею також визначено, що страхове відшкодування - це страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.

Суд встановив факт виконання позивачем умов Договору страхування та виплати, на підставі заяви страхувальника, Страхового акту № ДКЦВ-16143 від 10.10.2018, своєму страхувальнику (третій особі) страхового відшкодування в розмірі 22 870,82 грн, що підтверджується наявним у матеріалах справи платіжним дорученням № 21430 від 10.10.2018.

Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

З огляду на вищенаведене, до позивача перейшло право вимоги в межах суми 22 870,82 грн до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Згідно з ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до п. 1.1 Договору оренди орендодавець (відповідач) передає, а орендар (третя особа) приймає в тимчасове платне користування (оренду) залізничні криті вагони (надалі - вагони), які є власністю орендодавця, для перевезень вантажів відповідно до Інструкції по експлуатації заводу-виготовлювача вагонів.

Згідно з наявним у матеріалах справи Актом № 1 прийому-передачі до Договору оренди вагонів № 01/02-2017 від 01.01.2017 орендодавець передав, а орендар прийняв в оренду в технічно і комерційно справному стані порожні залізничні криті вагони, зокрема, вагон № 29397296, модель вагону 11-7038.

Відповідно до статті 767 Цивільного кодексу України наймодавець зобов`язаний передати наймачеві річ у комплекті і у стані, що відповідають умовам договору найму та її призначенню. Наймодавець зобов`язаний попередити наймача про особливі властивості та недоліки речі, які йому відомі і які можуть бути небезпечними для життя, здоров`я, майна наймача або інших осіб або призвести до пошкодження самої речі під час користування нею. Наймач зобов`язаний у присутності наймодавця перевірити справність речі. Якщо наймач у момент передання речі в його володіння не переконається у її справності, річ вважається такою, що передана йому в належному стані.

Частиною 2 статті 780 Цивільного кодексу України передбачено, що шкода, завдана у зв`язку з користуванням річчю, відшкодовується наймодавцем, якщо буде встановлено, що це сталося внаслідок особливих властивостей або недоліків речі, про наявність яких наймач не був попереджений наймодавцем і про які він не знав і не міг знати.

З огляду на вищевказані положення законодавства наймодавець відповідає за шкоду, завдану у зв`язку з користуванням річчю, переданою у найм, за наявності таких умов:

- завдання шкоди відбулося внаслідок особливих властивостей або недоліків речі (спеціальні правила експлуатації, особливості техніки безпеки, недоліки речі тощо);

- про такі особливості та недоліки речі знав наймодавець, але він не попередив про це наймача;

- про такі особливості та недоліки речі наймач не знав та не міг знати (тобто ці особливості та недоліки не є явними, тобто такими, які наймач може виявити самостійно).

Згідно зі статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

З матеріалів справи вбачається, що залізничний критий вагон моделі 11-7038, зав. №29397296, відповідно до технічного паспорту вагона було збудовано 29.05.2015, завод-виробник: ПАТ "Крюківський вагонобудівний завод". На вказаний вагон заводом-виробником було видано Сертифікат якості № 9 від 02.02.2016, в якому визначено, що критий вагон випробуваний та відповідає всім вимогам НТД, креслення 7038.00.000.

Відповідно до п. 3.4 Правил експлуатації власних вантажних вагонів, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 29.01.2015 № 17 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 14.02.2015 за № 168/26613 (далі - Правила експлуатації), власні вантажні вагони, що виходять на колії загального користування, за конструкцією, строком служби, періодом проведення планових видів ремонту і технічним станом повинні відповідати всім вимогам, які встановлюються до вагонів інвентарного парку залізниць, включаючи спеціалізований рухомий склад, та мати відомості про комплектацію вагона.

Згідно з п. 4.3 Правил експлуатації планові види ремонту (деповський та капітальний, у тому числі з продовженням строку служби) власних вантажних вагонів проводяться на вагоноремонтних підприємствах, атестованих на здійснення зазначеної діяльності. На проведення планових ремонтів власники (орендарі, оператори) вагонів укладають з вагоноремонтним підприємством договір.

З матеріалів справи вбачається, що з метою проведення планового деповського ремонту між відповідачем (замовник) та АТ "Укрзалізниця" (підрядник) було укладено Договір на ремонт вантажних вагонів № Л/В-18143п/НЮ від 20.04.2018 (далі - Договір на ремонт), відповідно до якого АТ "Укрзалізниця" зобов`язалось за дорученням відповідача здійснювати згідно з діючою нормативно-технічною документацією деповський ремонт вантажних вагонів (власних або орендованих в іншого власника, або які знаходяться в управлінні замовника).

Згідно з наявним у матеріалах справи Актом № 188 наданих послуг по Договору на ремонт від 30.05.2018 Виробничий підрозділ "Ремонтне вагонне депо Здолбунів" Регіональної філії "Львівська залізниця" АТ "Українська залізниця" виконало деповський ремонт вагону № 29397296.

З огляду на вищевикладене, судом встановлено, що відповідач передав третій особі залізничний вагон № 29397296 у технічно і комерційно справному стані, сертифікований та в період знаходження в орендному користуванні відремонтований вагоноремонтним депо, а страхий випадок за Договором страхування настав після проведення деповського ремонту вказаного вагона.

В свою чергу, позивачем належними та допустимим доказами, в розумінні статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, не доведено факту передачі відповідачем у користування третій особі залізничного вагону № 29397296 із недоліками, а також того факту, що пошкодження вантажу мало місце саме у зв`язку із недоліками вказаного залізничного вагону.

Позивачем не надано доказів на підтвердження того, що страхувальник (третя особа) як орендар за Договором оренди повідомляв орендодавця (відповідача) про виявлені недоліки або приховані дефекти переданого в оренду залізничного вагону № 29397296.

У матеріалах справи також відсутні будь-які докази на підтвердження того, що пошкодження вантажу сталося в результаті затікання води через бічний люк залізничного вагону № 29397296.

Суд не приймає як належний та допустимий доказ, в розумінні статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, наданий позивачем Звіт про результати огляду майна від 08.08.2018, відповідно до якого вантаж було пошкоджено при транспортуванні у вагоні № 29397296, оскільки вказаний звіт підтверджує лише результати огляду пошкодженого вантажу та не містить інформації щодо виявлення недоліків або несправностей (пошкодження) вагону.

Згідно з частинами 1, 2 статті 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Підпунктами 2.2.8, 2.2.9 пункту 2.2 Договору оренди передбачено, що орендодавець не відповідає за зобов`язаннями орендаря, а також не несе відповідальності перед третіми особами, у зв`язку з претензіями та/або позовами, пред`явленими у зв`язку з використанням орендарем орендованих вагонів; орендодавець не несе жодної відповідальності за втрату або пошкодження вантажу (або будь-якої його частини), що перевозиться або зберігається у вагоні, що орендований орендарем.

З огляду на вищевикладене, оскільки позивачем не доведено факту передачі відповідачем (як орендодавцем за Договором оренди) залізничного вагону № 29397296 із недоліками або особливостями, про наявність яких наймач (який одночасно є страхувальником за Договором страхування) не був попереджений наймодавцем і про які він не знав і не міг знати, правові підстави для стягнення з відповідача шкоди, завданої у зв`язку з пошкодженням вантажу, що сталося 07.08.2018, у суду відсутні.

Переконливість кожного доказу доводиться у змагальній процедурі безпосередньо перед тим складом суду, який дає цьому доказу юридично значущу оцінку.

Подані позивачем докази на підтримання власної позиції є неповними та непереконливими, а суд за приписами чинного процесуального закону, не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.

Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Приписами статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Частинами 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Підсумовуючи вищенаведене, виходячи із заявлених позивачем вимог та наявних у справі доказів, суд дійшов висновку про необхідність відмови в позові.

Витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 102,00 грн, відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача, оскільки позов не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 129, 233, 237, 238, 240, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. В позові відмовити.

2. Витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 102,00 грн покласти на позивача.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду в разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи подається у порядку та строк, визначені статтями 254, 256 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 09.11.2020

Суддя О.В. Нечай