Рішення

від 09.11.2020 по справі 910/7826/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

09.11.2020Справа № 910/7826/20

Суддя Господарського суду міста Києва Нечай О.В., розглянувши без виклику сторін (без проведення судового засідання) у спрощеному позовному провадженні матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ароматика"

(Україна, 04071, м. Київ, вул. Нижній Вал, буд. 7-9; ідентифікаційний код: 25399227)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вежа Фарм "Нова Аптека"

(Україна, 01021, м. Київ, вул. Кловський Узвіз, буд. 6, офіс 7; ідентифікаційний код: 35370779)

про стягнення 25 310,66 грн

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Ароматика" (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вежа Фарм "Нова Аптека" (далі - відповідач) про стягнення 25 310,66 грн, з яких 20 156,24 грн основного боргу, 4 024,99 грн пені, 496,08 грн інфляційних втрат та 633,35 грн 3 % річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за Договором поставки № 01/07-ВФ від 01.07.2018.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.06.2020 вказану позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення її недоліків - протягом 10 днів з дня вручення даної ухвали, але не менше, ніж строк карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).

22.06.2020 (надіслана засобами поштового зв`язку у встановлений судом строк) до Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви з додатками.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.06.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання) та серед іншого встановлено сторонам строки для подання ними відповідних заяв по суті справи.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, місцезнаходженням відповідача є: Україна, 01021, м. Київ, вул. Кловський Узвіз, буд. 6, офіс 7.

На вказану адресу судом, відповідно до вищевказаних вимог процесуального закону, було направлено копію ухвали про відкриття провадження у справі від 30.06.2020 з метою повідомлення відповідача про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання) та про його право подати, зокрема, відзив на позовну заяву.

Згідно з відомостями з офіційного сайту АТ "Укрпошта" поштове відправлення №0105474343363, адресоване відповідачу разом з копією ухвали суду про відкриття провадження у справі від 30.06.2020, не вручене під час доставки відповідачу 06.07.2020 та 03.08.2020 повернуто за зворотною адресою.

Відповідно до частин третьої та сьомої статті 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Пунктом 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Отже, у разі якщо судове рішення про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернено поштою у зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21.03.2019 у справі № 916/2349/17.

За приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.

Ухвала Господарського суду міста Києва про відкриття провадження від 30.06.2020 була оприлюднена на офіційному сайті Єдиного державного реєстру судових рішень.

З урахуванням викладеного, за висновком суду, відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з процесуальними документами у цій справі в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Європейський суд з прав людини у рішенні від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України" зазначив, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Суд вважає, що відповідач був належним чином повідомлений про розгляд цієї справи та останньому були створені достатні умови для реалізації ним своїх процесуальних прав.

Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

З огляду на неподання відповідачем відзиву на позовну заяву, справа підлягає розгляду за наявними у ній матеріалами.

Відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Частиною 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті

ВСТАНОВИВ:

01.07.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ароматика" (далі - позивач, постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Вежа Фарм "Нова Аптека" (далі - відповідач, покупець) було укладено Договір поставки № 01/07-ВФ (далі - Договір у редакції Протоколу узгодження розбіжностей), відповідно до пункту 1.1 якого в порядку та на умовах, визначених цим Договором, постачальник зобов`язується поставити та передати у власність покупця косметичні товари, товари народного споживання (далі - товар), згідно з письмовими заявками покупця в асортименті та по цінам відповідно до Специфікації (Додаток № 1 до Договору) та видаткових накладних, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити товар відповідної якості згідно з узгодженими умовами Договору.

За умовами п. 1.2 Договору конкретний перелік, асортимент товару, що підлягає поставці за цим Договором, його найменування, кількість, ціна за одиницю, зазначений у письмових заявках покупця, направляються постачальнику за допомогою факсу, електронної пошти, кур`єром або іншим погодженим сторонами способом.

Згідно з пунктами 2.1, 2.4 Договору у ціну товару включається вартість тари, упаковки та доставки до дверей аптечного закладу. Загальна ціна Договору складається з сум, зазначених у видаткових накладних на кожну партію товару.

У пункті 3.2 Договору сторони домовились, що постачальник при поставці товару за цим Договором зобов`язаний надати відповідні супроводжувальні документи, видаткові накладні в 3 (трьох) оригінальних примірниках, а також товарно-транспортні накладні, один з примірників зазначених документів повертається постачальнику, а інші залишаються у особи, що відповідальна за приймання товару від імені покупця. Датою поставки товару вважається дата, вказана у видатковій або товарно-транспортній накладній.

Пунктом 3.5 Договору передбачено, що покупець повинен забезпечити приймання товару протягом 3 (трьох) робочих годин з моменту його доставки в аптечний заклад покупця. Приймання товару здійснюється згідно з видатковими накладними.

Відповідно до п. 3.7 Договору ризики випадкового знищення, та/або пошкодження товару, а також право власності на товар переходять від постачальника до покупця з моменту підписання уповноваженим представником покупця видаткової накладної, що засвідчує момент передачі товару покупцю. На кожну партію товару постачальником видається окрема видаткова накладна, яка є невід`ємною частиною Договору.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем, на виконання умов Договору, було поставлено відповідачу товар на загальну суму 27 739,80 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи належним чином засвідченими копіями видаткових накладних, а саме:

- № 5312 від 09.04.2019 на суму 2 379,84 грн;

- № 5314 від 09.04.2019 на суму 3 926,16 грн;

- № 5313 від 12.04.2019 на суму 1 185,06 грн;

- № 7451 від 07.06.2019 на суму 1 538,76 грн;

- № 7452 від 07.06.2019 на суму 1 326,72 грн;

- № 7453 від 07.06.2019 на суму 2 290,50 грн;

- № 7720 від 11.06.2019 на суму 1 698,96 грн;

- № 8070 від 21.06.2019 на суму 372,12 грн;

- № 8390 від 25.06.2019 на суму 2 992,44 грн;

- № 8755 від 02.07.2019 на суму 582,54 грн;

- № 8759 від 05.07.2019 на суму 2 177,82 грн;

- № 9102 від 09.07.2019 на суму 1 006,08 грн;

- № 9468 від 16.07.2019 на суму 544,26 грн;

- № 9469 від 19.07.2019 на суму 1 009,14 грн;

- № 9850 від 23.07.2019 на суму 1 013,58 грн;

- № 9849 від 26.07.2019 на суму 513,84 грн;

- № 10144 від 30.07.2019 на суму 631,26 грн;

- № 10145 від 02.08.2019 на суму 566,58 грн;

- № 10483 від 06.08.2019 на суму 778,68 грн;

- № 11925 від 06.09.2019 на суму 1 205,46 грн.

Товар було прийнято уповноваженими представниками відповідача, що підтверджується їх підписами та відтисками штампу відповідача у зазначених вище видаткових накладних (копії генеральних доручень на приймання товару та підписання видаткових та/або товарно-транспортних накладних при прийманні товару містяться у матеріалах справи).

Крім того, на підтвердження поставки товару відповідачу позивачем надано товарно-транспортні накладні, в яких містяться відмітки вантажоодержувача (відповідача) про отримання товару.

На підставі видаткових накладних (повернення) №6А-Нв-0002473 від 10.10.2019 та №6А-Нв-0000035 від 04.02.2020 відповідачем було повернуто позивачу товар на загальну суму 227,94 грн.

Згідно з п. 4.2 Договору покупець зобов`язується своєчасно оплачувати постачальнику за товар за кожні 14 (чотирнадцять) календарних днів реалізації товару третім особам шляхом перерахування вартості реалізованого за вказаний період товару протягом 3-х банківських днів після вказаного періоду на поточний рахунок постачальника. При цьому, покупець зобов`язаний до 10 (десятого) числа кожного місяця, наступного за звітним, надати постачальнику Звіт про реалізований товар. У разі ненадання у визначений вище строк належно оформленого Звіту про реалізований товар, фактично поставлений товар вважається повністю реалізованим покупцем та останній повинен негайно здійснити повний розрахунок за цей товар.

Договір набуває чинності з моменту підписання його повноважними представниками сторін та скріплення печатками і діє до 31.12.2018. Якщо жодна із сторін письмово не заявить іншій стороні про припинення дії Договору не менш ніж за один місяць до його закінчення, Договір вважається пролонгованим на тих же умовах на кожний наступний календарний рік (пункти 11.1, 11.2 Договору).

З матеріалів справи вбачається, що сторонами було також погоджено Специфікацію до Договору від 15.08.2019.

За твердженнями позивача, відповідач взяті на себе зобов`язання за Договором не виконав, Звіти про реалізований товар позивачу не надав, повну вартість поставленого позивачем товару не оплатив, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем у розмірі 20 156,24 грн.

Як зазначає позивач, ним було направлено відповідачу вимогу вих. № 29 від 20.03.2020 щодо сплати заборгованості за поставлений товар у розмірі 20 156,24 грн (докази направлення вказаної вимоги відповідачу містяться у матеріалах справи), яка була залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

З огляду на те, що відповідач повністю не розрахувався з позивачем за поставлений товар, позивач звернувся до суду з цим позовом та просить стягнути з відповідача на свою користь 20 156,24 грн основного боргу, 4 024,99 грн пені, 496,08 грн інфляційних втрат та 633,35 грн 3 % річних.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наступне.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У відповідності до положень статей 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з частиною першою статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Укладений між сторонами Договір, з огляду на встановлений статтею 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, є належною підставою, у розумінні норм статті 11 Цивільного кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків, та за своєю правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частин 1, 2 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі статтею 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Суд встановив факт поставки позивачем товару за Договором на загальну суму 27 739,80 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними, про які було зазначено вище, а також товарно-транспортними накладними, та факт прийняття товару відповідачем, про що свідчать підписи уповноважених представників відповідача та відтиски штампу відповідача у видаткових накладних, а також у товарно-транспортних накладних.

Відповідно до ч. 1 ст. 691 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

За приписами частин 1, 2 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З огляду на положення п. 4.2 Договору, зобов`язання відповідача щодо оплати вартості поставленого позивачем товару мало бути виконане за кожні 14 (чотирнадцять) календарних днів реалізації товару шляхом перерахування вартості реалізованого за вказаний період товару протягом 3-х банківських днів після вказаного періоду на поточний рахунок позивача.

Крім того, згідно з п. 4.2 Договору відповідач був зобов`язаний до 10 (десятого) числа кожного місяця, наступного за звітним, надавати позивачу Звіт про реалізований товар.

Як зазначає позивач, відповідачем Звіти про реалізований товар, який було поставлено позивачем за період з 09.04.2019 по 06.09.2019, позивачу не надавались. Доказів протилежного матеріали справи не містять.

Таким чином, в силу положень п. 4.2 Договору, фактично поставлений позивачем товар за вказаними вище видатковими накладними вважається повністю реалізованим відповідачем та останній повинен негайно здійснити повний розрахунок за цей товар.

Відтак, суд приходить до висновку, що строк виконання відповідачем своїх грошових зобов`язань за Договором є таким, що настав.

Відповідно до частин 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується з нормами статей 525, 526 Цивільного кодексу України.

Статтею 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Суд встановив факт часткового повернення відповідачем товару на загальну суму 227,94 грн, що підтверджується наявними у матеріалах справи належним чином засвідченими копіями видаткових накладних (повернення) №6А-Нв-0002473 від 10.10.2019 та №6А-Нв-0000035 від 04.02.2020, а також часткової оплати відповідачем вартості поставленого товару на суму 7 355,62 грн (з урахуванням наявності у відповідача заборгованості за попередні поставки товару за Договором), що підтверджується наявними у матеріалах справи виписками банку по рахунку позивача.

Наявність заборгованості у відповідача за Договором в розмірі 20 156,24 грн також підтверджується наявним у матеріалах справи підписаним обома сторонами та скріпленим їхніми печатками Актом звірки взаєморозрахунків за 1 квартал 2020 року.

Відповідно до вимог чинного законодавства України акт звірки розрахунків у сфері бухгалтерського обліку та фінансової звітності не є зведеним обліковим документом, а є лише технічним (фіксуючим) документом, за яким бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій. Акт відображає стан заборгованості та в окремих випадках - рух коштів у бухгалтерському обліку підприємств та має інформаційний характер, тобто має статус документа, який підтверджує тотожність ведення бухгалтерського обліку господарських операцій обома сторонами спірних правовідносин. Сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій, оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом.

Разом з цим, акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема в підтвердження наявності заборгованості суб`єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо за умови, що інформація, відображена в акті, підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 05.03.2019 у справі № 910/1389/18.

Таким чином, оскільки інформація, відображена в Акті звірки взаєморозрахунків, підтверджена первинними документами і вказаний Акт містить підписи уповноважених осіб, а також відтиски печаток сторін, суд приймає вказаний Акт звірки взаєморозрахунків як належний доказ на підтвердження визнання відповідачем заборгованості за Договором в розмірі 20 156,24 грн.

З огляду на викладене, оскільки невиконання зобов`язання відповідачем за Договором підтверджується матеріалами справи, доказів оплати заборгованості відповідач не надав, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 20 156,24 грн основного боргу визнаються судом обґрунтованими.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 4 024,99 грн пені, 496,08 грн інфляційних втрат та 633,35 грн 3 % річних.

У разі порушення зобов`язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

За змістом частин 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

За приписами частин 1, 2 статті 551 Цивільного кодексу України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно зі статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 7.3 Договору у випадку прострочення розрахунків за товар, покупець зобов`язаний сплатити на користь постачальника пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Судом перевірено розрахунок пені за заявлений позивачем період та встановлено, що нарахований позивачем розмір пені не перевищує розміру пені, розрахованого судом, відтак, виходячи із заявлених позовних вимог, до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає пеня у розмірі 4 024,99 грн.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Судом також перевірено розрахунок інфляційних втрат та 3 % річних за заявлений позивачем період та встановлено, що розраховані позивачем розміри інфляційних втрат та 3% річних не перевищують сум, розрахованих судом, відтак, виходячи із заявлених позовних вимог, до стягнення з відповідача на користь позивача підлягають 496,08 грн інфляційних втрат та 633,35 грн 3 % річних.

Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приписами статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Частинами 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на вищевикладене, дослідивши всі обставини справи, перевіривши їх наявними доказами, судом встановлено обґрунтованість заявленого позову, відтак до стягнення з відповідача на користь позивача підлягають 20 156,24 грн основного боргу, 4 024,99 грн пені, 496,08 грн інфляційних втрат та 633,35 грн 3 % річних.

Витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 102,00 грн, відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача, оскільки позов підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 129, 236, 237, 238, 240, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Вежа Фарм "Нова Аптека" (Україна, 01021, м. Київ, вул. Кловський Узвіз, буд. 6, офіс 7; ідентифікаційний код: 35370779) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ароматика" (Україна, 04071, м. Київ, вул. Нижній Вал, буд. 7-9; ідентифікаційний код: 25399227) 20 156 (двадцять тисяч сто п`ятдесят шість) грн 24 коп. основного боргу, 4 024 (чотири тисячі двадцять чотири) грн 99 коп. пені, 496 (чотириста дев`яносто шість) грн 08 коп. інфляційних втрат, 633 (шістсот тридцять три) грн 35 коп. 3 % річних та 2 102 (дві тисячі сто дві) грн 00 коп. судового збору.

3. Після набрання рішенням суду законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду в разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи подається у порядку та строк, визначені статтями 254, 256 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням пункту 4 розділу Х "Прикінцеві положення" та підпункту 17.5 пункту 17 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 09.11.2020

Суддя О.В. Нечай