Рішення

від 09.11.2020 по справі 910/9378/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

09.11.2020Справа № 910/9378/20 Суддя Господарського суду міста Києва Підченко Ю.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом до проКомунального підприємства "Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Печерського району" Товариства з обмеженою відповідальністю "ГЕОС-УКБ" стягнення 26 493, 67 грн Суддя Підченко Ю.О. Без повідомлення (виклику) учасників справи ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Комунальне підприємство "Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Печерського району" м. Києва (надалі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовними вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "ГЕОС-УКБ" (надалі - відповідач) про стягнення заборгованості за фактично отримані послуги, наданих позивачем та отриманих відповідачем згідно договору № 01-21/6П від 12.02.2019 в сумі 18 232, 00 грн (основного боргу), а також штрафних санкцій в загальному розмірі 8 261, 67 грн, що включає в себе 6 759,83 грн пені, 795,84 грн інфляційних втрат та 706,00 грн 3 % річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.07.2020 відкрито провадження у справі №910/9378/20. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, у зв`язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу - для подання відповіді на відзив.

Поряд із тим, розглядаючи дану справу судом враховано, що згідно постанови Кабінету Міністрів України "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID - 19" від 11.03.2020 за №211 з 12.03.2020 до 03.04.2020 на усій території України установлено карантин.

В подальшому, Кабінетом Міністрів України було винесено ряд постанов, а саме - постанови № 239 від 25.03.2020, № 392 від 20.05.2020, № 641 від 22.07.2020, № 760 від 26.08.2020 та № 956 від 13.10.2020, відповідно до яких термін карантину неодноразово подовжувався та станом на момент розгляду даної справи термін карантину продовжено до 31.12.2020.

Між тим, 02.04.2020 набули чинності зміни до Господарсько-процесуального кодексу України (надалі - ГПК України), внесені Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19) ". Згідно вказаного Закону пункт 4 Прикінцевих положень ГПК України викладений в наступній редакції: "Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 46, 157, 195, 229, 256, 260, 288, 295, 306, 321, 341, 346, 349, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, апеляційного оскарження, залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги, подання заяви про скасування судового наказу, розгляду справи по суті, строки, на які зупиняється провадження, подання заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами, звернення зі скаргою, оскарження рішення третейського суду, судового розгляду справи, касаційного оскарження, подання відзиву продовжуються на строк дії такого карантину. Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)".

Згодом, Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 18.06.2020, було внесено зміни до пункт 4 розділу X "Прикінцеві положення Господарського процесуального кодексу України, та викладено його у наступній редакції: Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення. Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином".

Прикінцевими положеннями Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" передбачено, що процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 4 розділу X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом. Вказаний Закон набув чинності 17.07.2020.

Поряд із тим, суд враховує положення статті 64 Конституції України якою передбачено, що права і свободи людини та громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. У Конституції наголошується, що право на справедливий суд не може бути обмежене в умовах воєнного та надзвичайного стану. Відтак право на справедливий суд не може бути обмежене, проте при встановленні справедливого балансу між правом особи на безпечне для життя і здоров`я довкілля та правом на справедливий суд переважає природне право осіб на життя та безпечне довкілля, обов`язок щодо забезпечення якого покладено на державу Україна.

Водночас, з урахуванням ч. 2 ст. 11 ГПК України та ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суд також враховує припис ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою закріплене право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.

З урахуванням вищевикладеного та приймаючи до уваги те, що з моменту відкриття провадження у справі сплив достатній строк (з урахуванням введених обмежень, пов`язаних із запровадженням в Україні карантину), для подання всіма учасниками справи своїх доводів, заперечень, відзивів, доказів тощо, з урахуванням наявного у сторін права на продовження відповідних процесуальних строків у зв`язку із запровадженням карантину, суд вважає за можливе здійснити розгляд даної справи по суті заявлених вимог.

При цьому суд приймає до уваги, що відповідно до ч. 2 ст.178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Так, ухвала суду була надіслана за адресою відповідача, яка містяться у позовній заяві та у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Окрім того, суд зауважує, що ухвала суду про відкриття провадження у даній справі була офіційно оприлюднена у Єдиному державному реєстрі судових рішень - на сайті за посиланням https://reyestr.court.gov.ua, а також знаходяться у вільному доступі в мережі Інтернет на інших відповідних веб-сайтах.

За таких обставин, приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений ч.1 ст.251 ГПК України та ухвалою суду про відкриття провадження у даній справі не подав до суду відзиву на позов, відповідних клопотань про продовження процесуальних строків у зв`язку із запровадженням карантину не подавав, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, справа може бути розглянута за наявними у ній документами з урахуванням згаданого вище припису ч.2 ст.178 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,

ВСТАНОВИВ:

12.02.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ГЕОС-УКБ" (надалі за договором - Замовник) та Комунальним підприємством "Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Печерського району" м. Києва (надалі за договором - Виконавець) було укладено договір № 01-21/6П (надалі - Договір), за умовами якого (п. 1.1. Договору), Виконавець зобов`язується надати у 2019 році, а Замовник зобов`язаний прийняти та оплатити послуги Виконавця по прибиранню території Замовника (прибирання території в осіннє-літній та зимовий період), далі - Послуги (код ДК 81 29.1 "Послуги щодо очищування інші")

Пунктом 1.2. Договору закріплено, що послуги вважаються наданими з моменту підписання акту прийому - передачі наданих Послуг.

При цьому відповідно до п. 4.4 Договору, розрахунки проводяться за фактично отримані послуги щомісячно, шляхом оплати Замовником вартості послуг протягом п`яти банківських днів після дати підписання сторонами акту приймання-передачі наданих послуг.

Так, за своєю правовою природою між позивачем та відповідачем укладено договір про надання послуг, при цьому сторони досягли всіх суттєвих умов відносно вказаного виду договору, а тому відповідно до вимог ст. ст. 638, 901, 903 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та ст. ст. 179, 180 Господарського кодексу України (далі - ГК України), він вважається укладеним та є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань згідно зі ст. ст. 173, 174, 175 ГК України (ст. ст. 11, 202, 509 ЦК України).

Як вбачається з акту надання послуг № 61 від 28.02.2019, копія якого міститься в матеріалах справи, позивач надав відповідачеві, а останній прийняв послуги відповідно до умов Договору на загальну суму 38 232,00 грн. Доказів на спростування факту належного прийняття послуг згідно вказаного акту надання послуг відповідачем суду не надано.

Натомість, як вбачається із платіжних доручень № 9454 від 12.07.2019 на суму 10 000, 00 грн, № 15198 від 06.11.2019 на суму 5 000, 00 грн та № 11051 від 14.08.2019 на суму 5 000, 00 грн, копії яких також містяться в матеріалах справи, взяті на себе зобов`язання з оплати отриманих відповідно до умов Договору послуг, відповідач виконав частково - на суму 20 000, 00 грн.

Доказів сплати решти заборгованості за в сумі 18 232, 00 грн у строки відповідно до умов Договору, відповідачем суду не надано, чим порушено права позивача, за захистом яких він звернувся до суду з даним позовом.

Статтями 525 та 526 ЦК України, що кореспондуються за змістом з положеннями статті 193 ГК України, передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 18 232, 00 грн основного боргу є обґрунтованими та позов у зазначеній частині вимог підлягає задоволенню.

Згідно ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Так, у зв`язку із неналежним виконанням відповідачем зобов`язання зі сплати послуг за Договором, позивач просить стягнути з відповідача інфляційні втрати в сумі 795, 84 грн інфляційних втрат та 706,00 грн 3 % річних за загальний період з 06.03.2019 по 19.06.2020, в обрахунку від суми боргу в розмірі 18 232, 00 грн.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат в розмірі та 3% річних, суд приходить до висновку, що він є обґрунтованим, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача 795, 84 грн інфляційних втрат та 706,00 грн 3 % річних є обґрунтованими та позов у даній частині вимог підлягає задоволенню, в межах розміру заявлених позивачем вимог.

Відповідно до положень ст. 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

При цьому за приписами ч. ч. 1, 4 ст. 231 ГК України, законом щодо окремих видів зобов`язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається. У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Тобто, якщо сторони у відповідному договорі не встановили конкретного розміру відповідальності, пеня стягненню не підлягає, за винятком випадків, коли розмір пені встановлений чинними актами законодавства.

Також судом також досліджено положення договору № 01-21/6П від 12.02.2019 та встановлено, що відповідно до п. 5.2. Договору, сторони несуть відповідальність за невиконання або неналежне виконання зобов`язань по даному договору у відповідності з діючим законодавством.

При цьому судом прийнято до уваги приписи ч. 2 ст. 231 ГК України, якими передбачено, що у разі якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов`язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Водночас суд приймає до уваги, що відповідно до ч. ч. 2 - 10 ст. 22 ГК України, що суб`єктами господарювання державного сектора економіки є суб`єкти, що діють на основі лише державної власності, а також суб`єкти, державна частка у статутному фонді яких перевищує п`ятдесят відсотків чи становить величину, яка забезпечує державі право вирішального впливу на господарську діяльність цих суб`єктів; повноваження суб`єктів управління у державному секторі економіки - Кабінету Міністрів України, міністерств, інших органів влади та організацій щодо суб`єктів господарювання визначаються законом; законом можуть бути визначені види господарської діяльності, яку дозволяється здійснювати виключно державним підприємствам, установам і організаціям; держава реалізує право державної власності у державному секторі економіки через систему організаційно-господарських повноважень відповідних органів управління щодо суб`єктів господарювання, що належать до цього сектора і здійснюють свою діяльність на основі права господарського відання або права оперативного управління; правовий статус окремого суб`єкта господарювання у державному секторі економіки визначається уповноваженими органами управління відповідно до вимог цього Кодексу та інших законів. Відносини органів управління з названими суб`єктами господарювання у випадках, передбачених законом, можуть здійснюватися на договірних засадах; держава застосовує до суб`єктів господарювання у державному секторі економіки усі засоби державного регулювання господарської діяльності, передбачені цим Кодексом, враховуючи особливості правового статусу даних суб`єктів; законом встановлюються особливості здійснення антимонопольно-конкурентної політики та розвитку змагальності у державному секторі економіки, які повинні враховуватися при формуванні відповідних державних програм; процедура визнання банкрутом застосовується щодо державних підприємств з урахуванням вимог, зазначених у главі 23 цього Кодексу; органам управління, які здійснюють організаційно-господарські повноваження стосовно суб`єктів господарювання державного сектора економіки, забороняється делегувати іншим суб`єктам повноваження щодо розпорядження державною власністю і повноваження щодо управління діяльністю суб`єктів господарювання, за винятком делегування названих повноважень відповідно до закону органам місцевого самоврядування та інших випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами.

З аналізу вищезазначених положень, а також із витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та статуту позивача, що затверджений рішенням Київської міської державної адміністрації від 19.12.2001 за № 2738, копії яких містяться в матеріалах справи, вбачається, що позивач за своєю організаційно-правовою формою є комунальним підприємством та до майна і коштів підприємства не належать кошти або майно державного бюджету, а відтак, слід дійти висновку, що позивач не відноситься до держаного сектору економіки, так як не має всіх необхідних ознак.

Поряд із тим, позивачем не наведено посилань на припис чинного законодавства, на підставі якого ним нараховано до стягнення з відповідача заявлену ним пеню в сумі 6 759, 83 грн, нараховану в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України.

Положення Договору також не містять пункту, що передбачає можливість нарахування Виконавцем Замовникові пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, у зв`язку із порушенням зобов`язань з оплати вартості наданих послуг.

За таких обставин, враховуючи той факт, що сторони у Договорі не передбачили розмір пені, яку відповідач, як споживач послуг за Договором, має сплатити на користь позивача у разі прострочення виконання зобов`язання з оплати наданих послуг, позовні вимоги в частині стягнення пені у розмірі 6 759, 83 грн. задоволенню не підлягають.

Відповідно до положень статті 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на сторони, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 73, 74, 76, 77, 86, 126, 129, 165, 178, 202, 232, 233, 237, п. 2. ч. 5. ст. 238, 240, 241, 247, ч. 1. ст. 256, ст. 288 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Комунального підприємства "Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Печерського району" задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ГЕОС-УКБ" (03035, м. Київ, вул. Петрозаводська, буд. 2, літера А; ідентифікаційний код ЄДРПОУ: 38825398) на користь Комунального підприємства "Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Печерського району" (01010, м. Київ, вул. Андрія Іванова, 19; ідентифікаційний код ЄДРПОУ: 03359115) 18 232, 00 грн основного боргу, 795, 84 грн інфляційних втрат, 706, 00 грн 3 % річних та 1 565, 68 грн судового збору. Видати наказ.

3. В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Дата складання та підписання повного тексту рішення: 09.11.2020 року.

Суддя Ю.О. Підченко