Рішення

від 09.11.2020 по справі 911/2128/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" листопада 2020 р. м. Київ Справа № 911/2128/20

Господарський суд Київської області у складі судді Колесника Р.М. , розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) сторін, матеріали справи за позовом

фізичної-особи підприємця Запорожець Олександра Євгеновича ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 )

до

Відділу освіти Згурівської районної державної адміністрації (07600, Київська обл., Згурівський район, смт Згурівка, вул. Українська, буд. 51, код 20624518 )

про стягнення 77887,05 гривень

24.07.2020 до Господарського суду Київської області надійшла позовна заява фізичної-особи підприємця Запорожець Олександра Євгеновича (далі по тексту - ФОП Запорожець О.Є./позивач) про стягнення з Відділу освіти Згурівської районної державної адміністрації (далі по тексту - Відділ освіти/відповідач) заборгованості за договором купівлі-продажу від 13.03.2020 № 33 в розмірі 77887,05 гривень, з яких: 72275,25 гривень основний борг, 3925,77 гривень пеня, 746,45 гривень 3% річних, 939,58 гривень інфляційні втрати.

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що в порушення умов договору купівлі-продажу від 13.03.2020 № 33 відповідач за поставлений товар не розрахувався, внаслідок чого утворилася стягувана сума заборгованості у розмірі 72275,25 гривень, що стало підставою для додаткового нарахування та вимог про стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 24.07.2020 позовну заяву ФОП Запорожець О.Є. прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 911/2128/20. Ухвалено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та без проведення судового засідання. Цією ж ухвалою: встановлено відповідачу строк для подання клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням учасників справи та відзиву на позовну заяву із додержанням вимог ст. 165 Господарського процесуального кодексу України - п`ятнадцять днів з дня вручення ухвали.

Відповідач, який належним чином повідомлений про розгляд справи, що підтверджується залученим до матеріалів справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення з відміткою про отримання 28.07.2020 відповідачем ухвали про відкриття провадження від 24.07.2020 у справі № 911/2128/20, відзив на позов не подав, клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін не заявив.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Суд вважає, що у відповідності до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, справа може бути розглянута по суті за наявними в ній матеріалами, яких достатньо для прийняття рішення.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

13.03.2020 ФОП Запорожець О.Є. (постачальник) та Відділом освіти (замовник) укладено договір купівлі-продажу № 33 (далі - договір), відповідно до умов якого:

- постачальник поставляє будівельні матеріали, господарчі товари. Замовник зобов`язується своєчасно сплатити вартість будівельних матеріалів, господарчих товарів, згідно накладної (пункти 1.1.,1.2.);

- оплата проводиться в триденний термін з моменту отримання будівельних матеріалів, господарчих товарів (пункт 2.2.);

- при несвоєчасній оплаті, згідно п. 2.2. договору, замовник сплачує пеню у розмірі 3% від вартості наданих матеріалів за кожний день прострочення (пункт 2.4.).

Так, на виконання умов договору позивач поставив, а відповідач прийняв без заперечень та зауважень обумовлений договором товар на загальну суму 72275,25 гривень, що підтверджується долученими до матеріалів справи видатковими накладними, а саме: від 16.03.2020 № 37 на суму 27911,00 гривень; від 16.03.2020 № 38 на суму 10450,00 гривень; від 16.03.2020 № 39 на суму 20475,05 гривень; від 16.03.2020 № 40 на суму 13439,20 гривень.

Позивач стверджує, що відповідач всупереч умовам договору взяте на себе зобов`язання по оплаті поставленого позивачем та прийнятого відповідачем товару не виконав, що стало підставою для звернення позивача до суду із розглядуваним позовом про стягнення з відповідача боргу в розмірі 72275,25 гривень.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд дійшов наступних висновків.

За змістом ст.ст. 11, 509, 627 Цивільного Кодексу України та ст. 179 Господарського кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, зокрема, з правочинів. Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Майново-господарські зобов`язання між суб`єктами господарювання виникають на підставі договорів. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Укладений договір за своїм змістом є договором поставки та є належною правовою підставою для виникнення у сторін взаємних прав та обов`язків, обумовлених цим договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно положень ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки.

Згідно зі ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 ст. 692 цього ж кодексу передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України закріплено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як встановлено судом пунктом 2.2. договору визначено, що оплата проводиться в триденний термін з моменту отримання будівельних матеріалів, господарчих товарів.

Отже, строк оплати товару, за видатковими накладними від 16.03.2020 є таким, що настав.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідач правом на подання відзиву на позов не скористався, доводи позивача про наявність у відповідача заборгованості не спростував, доказів належного виконання своїх зобов`язань за договором та сплати коштів за отриманий товар не надав.

Крім того, в матеріалах справи міститься підписаний обома сторонами акт звірки розрахунків, згідно якого відповідач підтвердив, що станом на 07.07.2020 заборгованість перед ФОП Запорожець О.Є. становить 72275,25 гривень.

Враховуючи викладене вище, суд вважає доведеним факт існування простроченої заборгованості відповідача перед позивачем у сумі 72275,25 гривень, а вимога позивача про стягнення з відповідача існуючої заборгованості є обґрунтованою, матеріалами справи підтверджена та належить до задоволення.

Щодо вимог про стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат.

Позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 3925,77 гривень пені розрахованої за загальний період з 20.03.2020 по 23.07.2020.

Пунктом 2.4. сторони погодили, що при несвоєчасній оплаті, згідно п. 2.2. договору, замовник сплачує пеню у розмірі 3% від вартості наданих матеріалів за кожний день прострочення.

Вказаний пункт договору узгоджується з положеннями ст. 1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань , за змістом якого платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Водночас, статтею 3 названого Закону встановлено, що розмір пені, передбачений ст. 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до вимог ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з приписами ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Частиною 1 ст. 230 Господарського кодексу України визначено, що штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобов`язання.

Відповідно до ст. 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Тому період обчислення пені починається з наступного дня після дати, в якій зобов`язання з оплати мало бути виконано. Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано, якщо інше не встановлено законом або договором.

Здійснивши перевірку розрахунку пені судом встановлено, що розрахунок пені здійснено арифметично вірно, та у відповідності до вимог закону, відтак вказана вимога підлягає задоволенню повністю в заявленому розмірі 3925,77 гривень.

Позивачем також заявлено вимоги про стягнення з відповідача 746,45 гривень 3% річних, розрахованих за період з 20.03.2020 по 23.07.2020 та 939,58 гривень інфляційних втрат розрахованих за період з квітня 2020 року по червень 2020 року.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Перевіривши розрахунок позивача 3% річних та інфляційних втрат на предмет правильності та обґрунтованості, судом встановлено, що вірно розрахований розмір 3% річних становить 746,45 гривень, а вірно розрахований розмір інфляційних втрат становить 942,91 гривень.

Суд, ухвалюючи рішення, не вправі виходити за межі заявлених позовних вимог (ч. 2 ст. 237 Господарського процесуального кодексу України), відтак вимоги про стягнення з відповідача 3% річних в сумі 746,45 гривень та інфляційних втрат в сумі 939,58 гривень підлягають задоволенню повністю у заявленій позивачем сумі.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню.

А саме суд приймає рішення про стягнення з Відділу освіти Згурівської районної державної адміністрації на користь фізичної-особи підприємця Запорожець Олександра Євгеновича 72275,25 гривень основного боргу, 3925,77 гривень пені, 746,45 гривень 3% річних та 939,58 гривень інфляційних втрат.

Витрати позивача по сплаті судового збору в розмірі 2102,00 гривень, суд у відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України відносить на відповідача.

Щодо заявлених позивачем до стягнення з відповідача понесених витрат на правову допомогу в розмірі 4500 гривень.

Позивач у позовній заяві виклав вимогу про стягнення з відповідача витрат понесених у зв`язку із розглядом справи, які складаються з витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 4500,00 гривень.

Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи (ч. 1 ст. 124 Господарського процесуального кодексу України).

За змістом ч.ч. 1-4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Судом встановлено, що 09.07.2020 ФОП Запорожець О.Є. (клієнт) та Адвокатським бюро Войніканіс-Мирського (бюро) укладено договір № 83 про надання правової допомоги, за умовами якого:

- договір регулює правовідносини сторін, які виникають у зв`язку із наданням бюро правової допомоги клієнту (пункт 1.1.);

- надання бюро правової допомоги в межах договору може здійснюватись на підставі: додаткових угод, що укладаються сторонами в межах цього договору; за письмовим запитом клієнта; за письмовим завданням (дорученням) Клієнта (пункт 4.1.);

- після отримання клієнтом результатів надання правової допомоги сторони складають двосторонній акт прийому-передачі в двох екземплярах, по одному для кожної сторони. При цьому сторони погодили, що акт прийому-передачі підписується бюро і направляється клієнту одночасно із рахунком за надані послуги. Для цілей цього договору сторони погодились, що моментом оплати рахунку за надані послуги вважається момент надходження грошових коштів на банківський рахунок бюро, вказаний в договорі (пункт 4.6.);

- вартість надання правової допомоги бюро за цим договором визначається на основі фактично витраченого часу бюро на надання правової допомоги клієнту, виходячи із погодинної тарифної ставки гонорару бюро, наведеної в цьому договорі, якщо інше не буде прямо узгоджено сторонами. Сторони встановлюють тарифну ставку гонорару за кожну годину витрачену бюро на надання послуг клієнту, у розмірі 3000 (три тисячі гривень 00 копійок) (пункти 5.1., 5.2.).

У відповідності до наявного у матеріалах справи доручення ФОП Запорожця О.Є. від 17.07.2020, останній звернувся до Адвокатського бюро із дорученням щодо оформлення позовної заяви про стягнення з Відділу освіти Згурівської районної державної адміністрації заборгованості з оплати поставленого товару за договором від 13.03.2020 № 33, пені, 3% річних та інфляційних втрат.

З матеріалів справи вбачається, що представництво ФОП Запорожець О.Є. здійснювалось адвокатом Адвокатського бюро Войніканіс-Мирського Войніканіс-Мирським Яном Сергійовичем, повноваження якого підтверджуються ордером від 16.07.2020 серії КС № 546911, та який відповідно до свідоцтва від 24.11.2011 серія № 4675/10 має право на заняття адвокатською діяльністю.

Адвокатським бюро в особі Керуючого Войніканіс-Мирського Яна Сергійовича та клієнтом 22.07.2020 підписано акт прийому-передачі наданих послуг № 2 до договору про надання правової допомоги від 09.07.2020 № 83, в якому зазначено:

- бюро надало правову допомогу відповідно до договору від 09.07.2020 № 83 та завдання клієнта від 17.07.2020, а саме: ознайомлення з договором купівлі-продажу та первинними документами, підготовка правової позиції з приводу можливості стягнення заборгованості, пені, інфляційних втрат і 3-х відсотків річних - витрачено часу 00 год. 20 хв., вартість правової допомоги згідно п. 5.2. договору - 1000 грн; здійснення обґрунтованого розрахунку штрафних санкцій, що підлягають стягненню з відповідача, витрачено часу 00 год. 20 хв., вартість правової допомоги згідно п. 5.2. договору - 1000 грн; написання позовної заяви про стягнення з Відділу освіти Згурівської РДА на користь фізичної особи-підприємця Запорожця О.Є. заборгованості з оплати поставленого товару за договором № 33 від 13.03.2020, пені, інфляції та 3-х відсотків річних, витрачено 00 год. 30 хв., вартість правової допомоги згідно п. 5.2. договору - 1500 грн; роздрукування та виготовлення копії матеріалів, направлення документів відповідачу, часу 00 год. 20 хв., вартість правової допомоги згідно п. 5.2. договору - 1000 грн (пункт 1);

- бюро витратило на правову допомогу, що визначена у п. 1 даного акту, 1 годину 30 хвилин фактичного часу (пункт 2).

Адвокатським бюро було виставлено ФОП Запорожець О.Є. рахунок на оплату від 22.07.2020 № 101 на суму 4500,00 гривень.

Згідно долученого до матеріалів справи платіжного доручення від 22.07.2020 № 298 ФОП Запорожець Олександр Євгенович перерахувало на користь Адвокатського бюро 4500,00 гривень із призначенням платежу - за правову допомогу відповідно до договору № 83 від 09.07.2020 та Акту № 2 від 22.07.2020, згідно рахунку на оплату від 22.07.2020 № 101.

Дослідивши подані позивачем докази, суд дійшов, що наявними у матеріалах справи доказами у сукупності підтверджено, що загальний розмір витрат позивача на професійну правову допомогу пов`язаних із розглядом цієї справи, які понесені позивачем становить 4500,00 гривень.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 126 Кодексу).

Відповідачем в перебігу розгляду справи клопотання про зменшення судових витрат позивача на оплату правничої допомоги у зв`язку із розглядом цієї справи заявлено не було.

Відтак, враховуючи обсяг наданої адвокатом позивачу правничої допомоги, а також задоволення позовних вимог у повному обсязі, суд дійшов висновку про те, що витрати позивача на професійну правничу допомогу у розмірі 4500,00 гривень є співмірними заявленим позовним вимогам, а тому суд вбачає підставним необхідність покладення на відповідача понесених позивачем витрат на правову допомогу.

Керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 73-80, 86, 126, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов фізичної-особи підприємця Запорожець Олександра Євгеновича задовольнити повністю.

Стягнути з Відділу освіти Згурівської районної державної адміністрації (07600, Київська обл., Згурівський район, смт Згурівка, вул. Українська, буд. 51, код 20624518 ) на користь фізичної-особи підприємця Запорожець Олександра Євгеновича ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) 72275,25 гривень основного боргу, 3925,77 гривень пені, 746,45 гривень 3% річних, 939,58 гривень інфляційних втрат, 2102,00 гривень судового збору та 4500,00 гривень витрат на правову допомогу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення у відповідності до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 частини 1 Розділу XI Перехідні положення цього Кодексу.

Повний текст рішення складено та підписано 09.11.2020.

Суддя Р.М. Колесник