Рішення

від 04.11.2020 по справі 916/2612/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"04" листопада 2020 р.м. Одеса Справа № 916/2612/20

Господарський суд Одеської області у складі:

судді С.В. Літвінова

при секретарі Т.О. Липі

розглянувши справу за позовом Фізичної особи-підприємця Прилепи Віталія Петровича ( АДРЕСА_1 ) до відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю "АРКА УКРАЇНА" (вул. Балтська дорога, буд. 15, Одеса, 65042) про стягнення 52100грн.

за участю представників:

від позивача: Юдов В.О. - адвокат

від відповідача: не з`явився;

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець Прилепа Віталій Петрович звернулась до господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "АРКА УКРАЇНА" про стягнення 52100грн..

Обгрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на неналежне виконання відповідача умов договору №В1040116 від 04.01.2016р.

07.09.2020р. до господарського суду Одеської області надійшла заява Фізичної особи-підприємця Прилепи Віталія Петровича про забезпечення позову за вх.№2-3718/20 від 27.01.2020 року по справі №916/2612/20 шляхом накладання арешту на грошові кошти які знаходяться на розрахунковому рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю "АРКА УКРАЇНА" у межах розміру позовних вимог та з врахуванням можливих судових витрат (ціна позову - 52100грн., судовий збір - 2102грн., орієнтована сума витрат на парвову допомогу, витрати пов`язані із забезпеченням позову - 1051грн.).

Ухвалою суду від 11.09.2020р. відмовлено у задоволенні заяви Фізичній особі-підприємцю Прилепі Віталію Петровичу про забезпечення позову за вх.№2-3718/20 від 27.01.2020 року по справі №916/2612/20.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 14.09.2020 року було відкрито позовне провадження у справі № 916/2612/20 за правилами спрощеного позовного провадження та призначено розгляд справи по суті призначено на "12" жовтня 2020 р..

12.10.2020року у судовому засіданні було проголошено протокольну ухвалу про перерву та повідомлено відповідача ухвалою від 13.10.2020р., що наступне судове засідання по справі відбудеться 04.11.2020року.

Представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача в судові засідання не з`являвся, про місце, дату та час судових засідань повідомлявся судом за юридичною адресою відповідно але, судова кореспонденція повернута поштою на адресу суду із позначкою „адресат відсутній". Відзив на позовну заяву від відповідача до суду не надходив.

Відповідно до ч.7 ст.120 ГПК України у разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за можливості сповістити їх з допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Відповідно до ч.9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

За таких обставин, суд вирішує справу за наявними в ній матеріалами відповідно до ч.9 ст.165 ГПК України.

У судовому засіданні 04.11.2020р. було проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Між ТОВ Арка Україна (за текстом договору - Експедитор- 1) та Ф0П Прилепа В.П. (за текстом договору - Експедитор-2) 04 січня 2016 року укладено договір доручення №В 1040116 (далі - Договір), відповідно до умов якого Експедитор-2 являючись довіреною особою Експедитора-1 та діючи за його дорученням за даним договором здійснює пошук та підбір транспорту з метою забезпечення вантажовласників (вантажовідправників/вантажоодержувачів або їх довірених осіб) наданих Експедитором-1, експортно-імпортними вантажами для їх перевозки у міжнародному сполученні.

На виконання замовлення б/н на надання транспортних послуг від 13.12.2018 року до договору №В 1040116 від 04 січня 2016 року на перевезення вантажу (проволока, металокорд, (европал.) брутто до 20 тон) за маршрутом м. Жлобин (Білорусь) - м. Біла Церква (Україна), ФОП Прилепа В.П. вжив всіх необхідних заходів щодо організації перевезення вантажу, який було доставлено в Україну по CMR №220575 від 13.12.2018 року в пункт призначення згідно штампа TOB Преміорі 15.12.2018 р. чим виконало умови вищезазначеного Договору. '

Відповідно до умов вищезазначеного Договору та порядком розрахунків обумовлених замовленням б/н на надання транспортних послуг від 13.12.2018 року Експедитор-2 в повному обсязі виконав взяті на себе зобов`язання та надав Експедитору-1 всі необхідні документи з цього приводу 24.12.2018 року, а саме оригінал CMR №220575 від 13.12.2018 року, рахунок №2-134 від 17.12.2018 року на оплату, акт прийняття-здачі виконаних робіт №2-134 від 17.12.2018 року.

Поряд з цим на виконання замовлення б/н на надання транспортних послуг від 14.12.2018року до договору №В1040116 від 04 січня 2016 року на перевезення вантажу (ткань кордная, брутто до 20.5 тон) за маршрутом м. Гродно (Білорусь) - м. Біла Церква (Україна), ФОП Прилепа В.П. вжив всіх необхідних заходів щодо організації перевезення вантажу, який було доставлено в Україну по CMR №б/н від 20.12.2018 року в пункт призначення згідно штампа ТОВ Преміорі 21.12.2018 р. чим виконало умови вищезазначеного Договору.

При цьому відповідно до умов вищезазначеного Договору та порядком розрахунків обумовлених замовленням б/н на надання транспортних послуг від 14.12.2018 року Експедитор-2 в повному обсязі виконав взяті на себе зобов`язання та надав Експедитору-1 всі необхідні документи з цього приводу 24.12.2018 року, а саме оригінал CMR №б/н від року, рахунок №2-132 від 21.12.2018 року на оплату, акт прийняття-здачі виконаних робіт №2-132 від 21.12.2018 року.

Відповідно до п.5.4 та усної домовленості Експедитор-1 зобов`язаний оплатити Експедитору-2 вартість транспортних послуг після надання Експедитором-2 оригіналів CMR з відміткою вантажоодержувача про одержання вантажу, рахунку, акта виконаних робіт, що й належним чином та в повному обсязі було виконано Експедитором-2 надавши відповідні документи Експедитору-1 24.12.2018 року (тобто строк оплати настав 24.12.2018 року).

Поряд з тим у відповідності до листа за вих.№45 від 18.02.2019 року ТОВ Арка Україна був відтермінований строк оплати за надані ФОП Прилепа В.П. послуги згідно вищезазначених актів проте станом на сьогоднішній день ТОВ Арка Україна (Експедитором-1) не виконано взяті на себе зобов`язання щодо сплати наявної заборгованість на суму 52 100 (п`ятдесят дві тисячі сто) грн., а претензію ФОП Прилепа В.П. від 20.07.2020 року за вих.№ЗА/12.16/07.2020 залишено без задоволення.

Як зазначає позивач, будь-яких претензій зі сторони відповідача з приводу належного чи належного виконання обов`язків Експедитором (ФОП Прилепа В.П.) та отримання документів на оплату, до позивача не надходило. Тобто заборгованість ТОВ АРКА УКРАЇНА перед ФОП Прилепа В.П. за надані послуги згідно з актом прийняття-здачі виконаних робіт №2-134 від 17.12.2018 року складає 22 300 грн. та згідно з актом прийняття-здачі виконаних робіт №2-132 від 21.12.2018 року складає 29 800 грн., що разом становить 52 100 грн.

Враховуючи неналежне виконанням відповідачем своїх зобов`язань позивач звернувся до суду з позовною заявою, згідно якої просить суд стягнути з відповідача суму боргу в розмір 52100грн. та судові витрати.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представника позивача, суд дійшов наступних висновків.

У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій - це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. При цьому, ст.12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Згідно зі ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч. 1 ст.173 Господарського кодексу України (надалі - ГК України ) господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Частиною 1 ст.174 ГК України встановлено, що господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно з ч.7 ст.179 ГК України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, Іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

З ч. 1 ст.208 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України ) вбачається, що правочини між юридичними особами належить вчиняти у письмовій формі. При цьому, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони (ч. ст.207 ЦК України).

Аналогічна норма встановлена ч. 1 ст.181 ГК України, згідно якої господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідно до ч. 1 ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору (ч.2 ст.628 ЦК України)

За приписами ч. 1 ст.638 ЦК договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з ч.2 ст.180 ГК України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

За приписами ст. 1000 Цивільного кодексу України за договором доручення одна сторона - повірений зобов`язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони - довірителя певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки довірителя.

Згідно з ч. 1 ст. 1004 ЦК України повірений зобов`язаний вчиняти дії відповідно до змісту даного йому доручення. Повірений може відступити від змісту доручення, якщо цього вимагають інтереси довірителя і повірений не міг попередньо запитати довірителя або не одержав у розумний строк відповіді на свій запит. У цьому разі повірений повинен повідомити довірителя про допущені відступи від змісту доручення як тільки це стане можливим.

Відповідно до п.п. 2, 3 ч. 1 ст. 1006 ЦК України повірений зобов`язаний після виконання доручення надати довірителеві звіт про виконання доручення та виправдні документи, якщо це вимагається за умовами договору та характером доручення, а також негайно передати довірителеві все одержане у зв`язку з виконанням доручення.

Згідно з ч. 1 ст. 202 ГК України господарське зобов`язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Правові та організаційні засади транспортно-експедиторської діяльності в Україні визначаються спеціальним Законом України від 1 липня 2004 року № 1955-1V "Про транспортно-експедиторську діяльність" (далі - ЗУ "Про транспортно-експедиторську діяльність").

Ст. 9 ЗУ "Про транспортно-експедиторську діяльність" визначено, що за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу.

Відповідно до ст. 12 ЗУ "Про транспортно-експедиторську діяльність" клієнт зобов`язаний у порядку, передбаченому договором транспортного експедирування, сплатити належну плату експедитору, а також відшкодувати документально підтверджені витрати, понесені експедитором в інтересах клієнта в цілях виконання договору транспортного експедирування.

Відповідно до ст. 14 ЗУ "Про транспортно-експедиторську діяльність" за невиконання або неналежне виконання обов`язків, які передбачені договором транспортного експедирування і цим Законом, експедитор і клієнт несуть відповідальність згідно з Цивільним кодексом України, іншими законами та договором транспортного експедирування.

Відповідно до ч. 1 ст.901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник : зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

З ч. 1 ст. 903 ЦК України вбачається, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що _ встановлені договором.

Відповідно до ч. 1 ст.193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (далі за текстом - ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або Інших вимог, що звичайно ставляться. Частиною 1 ст.530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язані встановлений строк (термін) його виконання, то воно відлягає виконанню у цей строк.

За умовами ч.7 ст. 193 ГК України, ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами

Відповідно до положень ст.610 ЦК порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст.612 ЦК).

Виходячи з наявних матеріалів справи господарським судом встановлено, що відповідач не виконав належним чином свої зобов`язання в частині повної та своєчасної оплати наданих послуг, внаслідок чого у нього виник борг перед позивачем у розмірі 52100 грн.

Станом на день розгляду справи, відповідач борг не сплатив, документів спростовуючих позовні вимоги не надав.

У відповідності до частини першої статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно вимог ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Згідно зі ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно зі ст.78 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до ст.79 ГПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

При цьому, суд звертає увагу сторін на те, що згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (ЄСПЧ), яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів… мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. І хоча п.1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суду обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Саме такі висновки викладені у рішенні ЕСПЧ від 10.02.2010р.у справі "Серявін та інші проти України".

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Враховуючи вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, підтверджені належними доказами, наявними в матеріалах справи та підлягають задоволенню повністю.

Судові витрати по сплаті судового збору покласти на відповідача згідно ст.129 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 79, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України , -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариство з обмеженою відповідальністю "АРКА УКРАЇНА" (вул. Балтська дорога, буд. 15, Одеса, 65042, код 36114994) на користь Фізичної особи-підприємця Прилепи Віталія Петровича ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) грошові кошти у розмірі 52 000грн. та судовий збір за подачу позову у розмірі 2102грн..

Повний текст складено 09 листопада 2020 р.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.В. Літвінов