Рішення

від 28.10.2020 по справі 916/1732/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"28" жовтня 2020 р.м. Одеса Справа № 916/1732/20

Господарський суд Одеської області у складі:

судді С.В. Літвінова

при секретарі Т.О. Липі

розглянувши справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" (пров. Шевченка, 12, Київ, 01001) до відповідача: Приватне підприємство "СМАЙЛ СЕРВІС" (вул. Будівельників, буд.7, Южне, Одеська область, 65481) про стягнення 227 332,92 грн.;

за участю представників:

від позивача: не з`явився

від відповідача: не з`явився

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до Приватного підприємства "СМАЙЛ СЕРВІС", в якому просить господарський суд: про стягнення 227332,92 грн..

Обгрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на порушення відповідачем п. 6.1 Договору оренди № 09-1437/7 від 01.12.2017р.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 06.07.2020 року було відкрито провадження у справі № 916/1732/20 за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 30.07.2020р. продовжено строк підготовчого провадження та відкладено підготовче засідання.

Ухвалою суду від 14.09.2020р. закрито підготовче провадження у справі № 916/1732/20 та призначено справу до судового розгляду по суті в засіданні суду.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, про дату, місце та час був повідомлений належним чином .

Крім того, позивач звернувся до суду із заявою про розгляд справи без участі позивача

Представник відповідача в судові засідання не з`являвся, про місце, дату та час судових засідань повідомлявся судом за юридичною адресою відповідно але, судова кореспонденція повернута поштою на адресу суду із позначкою „адресат відсутній". Відзив на позовну заяву від відповідача до суду не надходив.

Відповідно до ч.7 ст.120 ГПК України у разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за можливості сповістити їх з допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Відповідно до ч.9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

За таких обставин, суд вирішує справу за наявними в ній матеріалами відповідно до ч.9 ст.165 ГПК України.

У судовому засіданні 26.10.2020р. було проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

01.12.2017р. між ПАТ Промінвестбанк (далі Орендодавець, позивач) та ПП Смайл Сервіс (далі Одендар, відповідач) укладено договір оренди №09-1437/7 (далі договір), умовами якого, позивач передає, а відповідач приймає у строкове платне користування нерухоме майно, за адресою: Одеська область, м. Южне, вул. Т.Шевченка (вул. Леніна), 7/7, загальною площею 495,8 кв.м.

Відповідно до п. 2.1. договору, передача приміщення здійснюється за актом приймання-передачі, який підписується уповноваженими представниками сторін і є не від`ємною частиною договору, за формою відповідно до додатку 1 цього договору.

01.12.2017р. підписаний акт приймання-передачі нежитлового приміщення за адресою: Одеська область, м. Южне, вул. Т.Шевченка (вул. Леніна), 7/7, загальною площею 495,8 кв.м.

Відповідно п. 3. 1. Договору, строк оренди складає 12 місяців з моменту прийняття приміщення Орендарем за актом приймання-передачі приміщення. У випадку продовження орендарем користування приміщенням після закінчення строку оренди за договором, та, за відсутності заперечень орендодавця протягом 1 місяця з дня закінчення строку оренди, направлених у порядку, встановленому п. 10.7 цього договору, договір вважається поновленим на строк 12 місяців, при цьому загальний строк оренди не може перевищувати 35 місяців.

Строк оренди згідно з цим договором може бути змінений сторонами шляхом укладання договору про внесення змін до цього договору (п.3.2. договору).

01.12.2018 Сторони підписали договір про внесення змін № 09/14- 1545/7/21 до договору оренди нежитлового приміщення від 01.12.2017 № 45.

Позивач зазначає, що згідно умов цього договору: строк дії оренди складає 24 місяці з моменту прийняття Приміщення Орендарем за Актом приймання-передачі Приміщення . Оскільки акт приймання-передачі Приміщення підписаний 01.12.2017, а тому строк дії договору закінчується 30.11.2019, саме по цю дату Банк нараховував орендну плату.

Відповідно до п. 6.1. договору, в останній день строку оренди орендар зобов`язаний звільнити приміщення та передати орендодавцю приміщення за актом приймання-передачі, який підписується уповноваженими представниками сторін.

31.01.2020р. між сторонами підписаний Акт приймання - передачі (повернення з оренди) нежитлового приміщення.

Як вказує позивач, ПАТ Промінвестбанк звертався з листом-вимогою, де

вказував на порушення Орендарем умов пункту 6.1 Договору і тому відповідно до ч. ст. 785 Цивільного кодексу України Орендодавець має право нараховувати неустойка у розмірі подвійної орендної плати за користуванням Приміщенням за період з 01.12.2019 по 31.01.2020 включно.

У зв`язку з неналежним виконанням Відповідачем істотних умов вищезазначеного договору, а саме з неповерненням Відповідачем орендованого приміщення позивач звернувся до Господарського суду Одеської області з позовною заявою в рамках провадження у даній справі.

Згідно із приписами ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За правилами ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст.530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Аналогічні положення містяться в ч.ч.1,7 ст.193 ГК України, в яких визначено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом; не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Частиною 1 ст.283 ГК України передбачено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно із приписами ч.1 ст.759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Господарський суд, проаналізувавши наведені вище норми матеріального права в аспекті спірних правовідносин, зазначає, що 01.12.2017р. між ПАТ Промінвестбанк та ПП Смайл Сервіс укладено договір оренди №09-1437/7 (далі договір), умовами якого, позивач передає, а відповідач приймає у строкове платне користування нерухоме майно, за адресою: Одеська область, м. Южне, вул. Т.Шевченка (вул. Леніна), 7/7, загальною площею 495,8 кв.м.

01.12.2017р. підписаний акт приймання-передачі нежитлового приміщення за адресою: Одеська область, м. Южне, вул. Т.Шевченка (вул. Леніна), 7/7, загальною площею 495,8 кв.м.

01.12.2018 Сторони підписали договір про внесення змін № 09/14- 1545/7/21 до договору оренди нежитлового приміщення від 01.12.2017 № 45 відповідно якого строк дії оренди складає 24 місяці з моменту прийняття Приміщення Орендарем за Актом приймання-передачі Приміщення .

Оскільки акт приймання-передачі Приміщення підписаний 01.12.2017, а тому строк дії договору закінчується 30.11.2019

Згідно зі ст. 785 ЦК України, у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Відповідно до приписів ст. 795 ЦК України повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору.

31.01.2020р. між сторонами підписаний Акт приймання - передачі (повернення з оренди) нежитлового приміщення.

Враховуючи, що Договір припинив свою дію 30.11.2019р., а нежитлове приміщення було передано 31.01.2020р. позивач правомірно нарахував подвійну орендну плату за користування об`єктом оренди за період 01.12.2019 по 31.01.2020 включно у розмірі 227332,92грн.

Суд, перевіривши розрахунок подвійно нарахованої орендної плати за користування об`єктом оренди у розмірі 227332,92 грн., вважає його вірним та обґрунтованим.

Станом на день розгляду справи, відповідач борг не сплатив, документів спростовуючих позовні вимоги не надав.

У відповідності до частини першої статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно вимог ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Згідно зі ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно зі ст.78 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до ст.79 ГПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

При цьому, суд звертає увагу сторін на те, що згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (ЄСПЧ), яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів… мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. І хоча п.1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суду обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Саме такі висновки викладені у рішенні ЕСПЧ від 10.02.2010р.у справі "Серявін та інші проти України".

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Враховуючи вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, підтверджені належними доказами, наявними в матеріалах справи та підлягають задоволенню повністю.

Судові витрати по сплаті судового збору покласти на відповідача згідно ст.129 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 79, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України , -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного підприємства "СМАЙЛ СЕРВІС" (вул. Будівельників, буд.7,Южне,Одеса, місто, Одеська область,65481, код 41770763) на користь Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" (пров.Шевченка,12,Київ ,01001, код 00039002) подвійну орендну плату за користування обєктом оренди за прострочення у розмірі 227332,92грн. та судовий збір за подачу позову у розмірі 3410грн..

Повний текст складено 09 листопада 2020 р.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.В. Літвінов