Рішення

від 09.11.2020 по справі 922/2850/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" листопада 2020 р.м. ХарківСправа № 922/2850/20

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Рильової В.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Рентал-Центр", місто Харків до Товариства з обмеженою відповідальністю "Новобаварський бетон", місто Харків про стягнення 12 863,20 грн. без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Рентал-Центр" (позивач) звернулося до Господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Новобаварський бетон" (ТОВ "НБ"; відповідача) заборгованості за Актами надання послуг № 12 від 05 червня 2019 року та № 13 від 12 червня 2019 року в розмірі 9 530,00 грн., трьох процентів річних в розмірі 351,52 грн., інфляційних втрат в розмірі 121,98 грн. та штрафних санкцій в розмірі 2 859,52 грн. Також позивач просить суд покласти на ТОВ "НБ" судові витрати у справі, які складаються із судового збору в розмірі 2 102,00 грн. та витрат на професійну правову допомогу у розмірі 4 500,00 грн.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 10 вересня 2020 року позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Рентал-Центр" прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі № 922/2850/20. Розгляд справи призначено без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, в порядку частини п`ятої статті 252 Господарського процесуального кодексу України. Відповідачу, згідно з частиною першою статті 251 Господарського процесуального кодексу України, встановлено п`ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання до суду відзиву на позовну заяву.

З матеріалів справи вбачається, що поштові відправлення з ухвалою господарського суду про відкриття провадження у справі № 922/2850/20 вручено Товариству з обмеженою відповідальністю "Рентал-Центр", а також Товариству з обмеженою відповідальністю "Новобаварський бетон" ще 14 вересня 2020 року що підтверджується рекомендованими повідомленнями Укрпошти, які повернулися на адресу суду та долучені до матеріалів справи. Отже, сторони визнаються такими, що були належним чином повідомлені про розгляд даної справи.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Новобаварський бетон", разом з тим, наданими відповідачу процесуальними правами не скористалося; у встановлений статтею 251 ГПК України строк відзив на позовну заяву ТОВ "Рентал-Центр" до суду не подало.

Згідно статті 248 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до частини другої статті 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Частиною четвертою статті 240 Господарського процесуального кодексу України визначено, що у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Рентал-Центр" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Новобаварський бетон" виникли господарські правовідносини у вигляді надання послуг на замовлення відповідача.

Зокрема, згідно Актів надання послуг № 12 від 05.06.2019 та № 13 від 12.06.2019, без зауважень підписаним представниками та скріпленим печатками сторін, Товариством з обмеженою відповідальністю "Рентал-Центр" було виконано наступні роботи (надано послуги): робота екскаватора- навантажувача TEREX 860, номер шасі S/N НОМЕР_1 , рік випуску 2005, на загальну суму 44 550,00 грн., в тому числі ПДВ - 7 425,00 грн. Також ТОВ "Рентал-Центр" виставило на ім`я ТОВ "НБ" рахунки на оплату № 15 від 05 червня 2019 року та № 16 від 12 червня 2019 року на суми 25 020,00 грн. та 19 530,00 грн. відповідно.

Разом з тим, за фактично виконану позивачем (як постачальником) роботу ТОВ "НБ" розрахувалось лише частково - на загальну суму 35 020,00 грн. Залишок несплачених коштів становить 9 530,00 грн., що підтверджується карткою рахунку 361 за період 05.06.2019 - 02.09.2020 по взаємовідносинам з контрагентом Товариством з обмеженою відповідальністю "Новобаварський бетон".

З метою врегулювання спору в досудовому порядку, 04 серпня 2020 року ТОВ "Рентал-Центр" було направлено на адресу відповідача вимогу про сплату заборгованості від 31.07.2020 № б/н, згідно якої позивач просив в добровільному порядку в строк до 15.08.2020 сплатити заборгованість за виконанні роботи (надані послуги), з урахуванням пені, 3% річних та інфляційних втрат у сумі 12 796,19 грн., які перерахувати на рахунок позивача. Однак, вказану вимогу залишено ТОВ "НБ" без відповіді та без задоволення.

Таким чином, на час розгляду справи у відповідача наявна заборгованість в сумі 9 530,00 грн. Крім того, внаслідок прострочення виконання ТОВ "НБ" грошового зобов`язання, позивачем також нараховано та заявлено до стягнення три проценти річних в розмірі 351,52 грн., інфляційні втрати в розмірі 121,98 грн. та штрафні санкції (пеню) в розмірі 2 859,52 грн. Обставини щодо стягнення суми основного боргу та зазначених нарахувань в примусовому порядку стали підставою для звернення Товариства з обмеженою відповідальністю "Рентал-Центр" до суду із даним позовом.

Вирішуючи питання про правомірність та обґрунтованість заявлених в межах даної справи позовних вимог, суд виходить із наступного.

За загальними положеннями цивільного законодавства цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (стаття 11 Цивільного кодексу України). При цьому, стаття 12 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Згідно з частиною першою статті 202, статті 205 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.

Відповідно до частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтями 6, 627 ЦК України також визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (стаття 638 ЦК України).

Згідно приписів статті 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Статтею 640 ЦК України визначено, що договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Водночас відповідно до частини першої статті 181 Господарського кодексу України (далі - ГК України) допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

З матеріалів справи вбачається, що будь яких договорів у формі єдиного документу сторонами не складалося.

Визначаючи правову природу відносин, що склалися між Товариством з обмеженою відповідальністю "Рентал-Центр" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Новобаварський бетон", виходячи з аналізу положень статей 174, 181 ГК України та статей 202, 205, 626, 627, 638, 639 ЦК України, суд приходить до висновку, що між сторонами у спрощений спосіб укладено договір про надання послуг, регулювання якого здійснюється главою 63 Цивільного кодексу України (складання Актів надання послуг, а також дії відповідача щодо часткової їх оплати засвідчують волю сторін для настання відповідних правових наслідків).

Так, відповідно до приписів статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно частини першої статті 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Водночас частиною другою статті 530 ЦК України визначено, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Зазначена норма матеріального права розміщена у главі 48 ЦК України "Виконання зобов`язань" і носить загальний характер, тобто, може бути застосована до будь яких видів договірних зобов`язань, які виникають у цивільному обороті. Враховуючи наведене, суд зазначає, що у даному випадку строк виконання грошового зобов`язання не встановлений договором, оскільки випливає з правовідносин надання послуг, які склалися між сторонами у спрощений спосіб, а також не визначений спеціальними нормами Цивільного кодексу України, а отже ставиться в залежність від звернення кредитора до боржника з вимогою в порядку частини другої статті 530 ЦК України.

Згідно витягу з офіційного сайту АТ "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, вимогу ТОВ "Рентал-Центр" про сплату заборгованості від 31.07.2020 № б/н (номер відправлення /трекінг 6105809840547), не вручено відповідачу під час доставки 10.08.2020 та в подальшому повернуто за зворотною адресою. Таким чином строк виконання ТОВ "НБ" грошового зобов`язання встановлений частиною другою статті 530 ЦК України та сплив 17.08.2020 (включно -останній день), а прострочення розраховується з 18.08.2020, а не 12.06.2019 - дати підписання останнього акту надання послу, як визначено позивачем у заяві.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених норм, а також враховуючи, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Новобаварський бетон" в установленому Господарським процесуальним кодексом України порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростувало; жодних доказів остаточної оплати боргу не надало, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги ТОВ "Рентал-Центр" в частині стягнення з відповідача заборгованості за Актами надання послуг № 12 від 05 червня 2019 року та № 13 від 12 червня 2019 року в розмірі 9 530,00 грн. обґрунтовані, підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами та підлягають задоволенню.

Крім того, у відповідності до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом, що передбачено частиною першою статті 612 ЦК України.

Згідно частини другої статті 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням інфляційних витрат на суму боргу та процентів річних виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов`язання.

Отже, в даному випадку, за порушення виконання грошового зобов`язання на відповідача покладається відповідальність відповідно до статті 625 ЦК України, яка полягає у приєднанні до невиконаного обов`язку, нового додаткового обов`язку у вигляді відшкодування матеріальних втрат позивача від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми.

До матеріалів справи позивачем надано розрахунок інфляційних втрат та трьох процентів річних по грошовому зобов`язанню Товариство з обмеженою відповідальністю "Новобаварський бетон" за період прострочення з 12.06.2019 по 02.09.2020. Однак враховуючи те, що позивачем неправильно визначено строк виконання зобов`язання, з урахуванням конкретних обставин справи суд самостійно визначає суми відповідних нарахувань, та зазначає, що арифметично правильними є нарахування 3% річних з 18.08.2020 року: 9 530,00 x 3 % x 16 : 366 : 100 = 12,50 грн.

Щодо здійсненого позивачем нарахування інфляційних втрат слід зазначити, що розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. Враховуючи період прострочення зобов`язання, інфляційні втрати у даному випадку (за півмісяця з 18.08.2020) не нараховуються.

За таких обставин суд приходить до висновку про часткове задоволення позову в цій частині та стягнення з відповідача 12,50 грн. - трьох процентів річних. В задоволенні позовних вимог в частині заявлених ТОВ "Рентал-Центр" трьох процентів річних в розмірі 339,02 грн. та інфляційних втрат в розмірі 121,98 грн. суд відмовляє, у зв`язку із безпідставністю відповідних нарахувань.

Щодо стягнення штрафних санкцій (пені) в розмірі 2 859,52 грн., суд зазначає, що відповідно до частини першої статті 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.

Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі (частина перша статті 547 ЦК України).

За приписами статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

При цьому суд звертає увагу на те, що розмір пені за порушення грошових зобов`язань встановлюється в договорі за згодою сторін. У тому випадку, коли правочин не містить в собі умов щодо розміру та бази нарахування пені, або містить умову про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, сума пені може бути стягнута лише в разі, якщо обов`язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом.

Як вже було встановлено судом, будь яких договорів у формі єдиного документу сторонами не складалося, а надання послуг здіснювалося у спрощений спосіб, відповідно не узгоджувались умови відповідальності за невиконання зобов`язань за такою домовленістю (договором).

Частина шоста статті 231 Господарського кодексу України, на яку посилається позивач в обґрунтування розміру нарахованої пені, не встановлює розмір штрафної санкції за порушення грошового зобов`язання, а визначає певний спосіб її формування (у відсотковому відношенні, розмір відсотків визначається через облікову ставку Національного банку України), а відтак не може бути застосована у даному випадку як законна підстава для визначення розміру стягуваної пені. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 грудня 2019 року у справі № 904/4156/18.

Враховуючи відсутність підстав для застосування такої міри відповідальності як договірна санкція (пеня), за відсутності конкретно визначеного її розміру в договорі та законі, суд доходить висновку про відсутність і підстав для задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Рентал-Центр" в частині стягнення штрафних санкцій у розмірі 2 859,52 грн.

Приймаючи до уваги наведене вище у сукупності, господарський суд зазначає про часткове задоволення позовних вимог у даній справі: щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Новобаварський бетон" заборгованості за Актами надання послуг № 12 від 05 червня 2019 року та № 13 від 12 червня 2019 року в розмірі 9 530,00 грн., а також трьох процентів річних в розмірі 12,50 грн.

Розглянувши також вимогу позивача щодо розподілу судових витрат у даній справі та стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Новобаварський бетон" судового збору і витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 4 500,00 грн., суд зазначає наступне.

Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема: витрати на професійну правничу допомогу.

Вирішуючи питання розподілу судового збору, суд керується частинами першою та дев`ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, якими визначено, що судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог; якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Так, враховуючи обґрунтованість заявлених ТОВ "Рентал-Центр" в межах даної справи позовних вимог, сплачений позивачем судовий збір в мінімальному розмірі 2.102,00 грн. покладається на відповідача.

Також дослідивши матеріали справи та докази, надані позивачем на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу адвоката, пов`язану із веденням досудово-претензійної роботи та підготовкою позову для звернення до суду, суд зазначає наступне.

Статтею 131-2 Конституції України передбачено, що для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура. Засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначаються законом.

За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Статтею 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Водночас згідно зі статтею 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 Господарського процесуального кодексу України).

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 Господарського процесуального кодексу України). Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України):

- подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи;

- зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу.

3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).

Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до положень статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Разом із тим, згідно частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Отже, при здійснені розподілу між сторонами спору судових витрат на професійну правничу допомогу, господарському суду слід враховувати результат розгляду спору, умови договору про надання правничої допомоги, укладеного між стороною спору та адвокатом (адвокатським об`єднанням, бюро), обсяги наданих стороні, як клієнту, послуг правничої допомоги щодо представництва її інтересів в суді під час розгляду справи, а також, в порядку статті 86 Господарського процесуального кодексу України надати належну оцінку поданим стороною, яка понесла витрати на професійну правничу допомогу, доказам фактичного надання їй адвокатських послуг, їх прийняття стороною спору на підставі акта приймання-передачі послуг з виставленням адвокатом (адвокатським об`єднанням, бюро) клієнту рахунка на оплату таких послуг.

Суд також звертає увагу на те, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.

Як вбачається із матеріалів справи, в якості доказів понесення витрат на оплату послуг адвоката Лишняк Інни Вікторівни позивачем надано до суду:

- копію укладеного сторонами Договору № 30/07/20 про надання правової допомоги від 30 липня 2020 року;

- копію Завдання (доручення) №1 від 30.07.2020 до Договору № 30/07/20 від 30 липня 2020 року про надання правової допомоги;

- копію Акту №1 виконаних робіт (наданих послуг) від 02.09.2020 до Договору № 30/07/20 від 30 липня 2020 року про надання правової допомоги;

- копію рахунку на оплату № 01/РЦ від 02.09.2020 на суму 5 000,00 грн. та Прибуткового касового ордеру № 01/РЦ від 02.09.2020 на суму 5 000,00 грн.

Дослідивши зазначені документи, господарський суд дійшов висновку, що їх достатньо для встановлення факту надання адвокатом Лишняк Інною Вікторівною професійної правничої допомоги позивачу у даній справі, виходячи з такого.

За умовами укладеного 30 липня 2020 року між Адвокатом Лишняк Інною Вікторівною, яка діє на підставі свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю ПТ № 2698 від 09.04.2019, виданого на підставі рішення Ради адвокатів Полтавської області №7 від 09.04.2019 та є самозайнятою особою (надалі - Адвокат) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рентал-Центр" (надалі - Клієнт) Договору № 30/07/20 про надання правової допомоги (пункт 1 Договору): Адвокат приймає доручення на участь в будь-яких кримінальних, цивільних, адміністративних справах, справах про адміністративні правопорушення в якості представника (адвоката, захисника) Клієнта незалежно від процесуального статусу Клієнта (далі - Доручення), а Клієнт зобов`язується сплатити Адвокату гонорар та відшкодувати понесені витрати у зв`язку з виконанням доручення.

Адвокат має право на отримання гонорару у зв`язку з виконанням доручення Клієнта у порядку, встановленому цим договором. Гонорар полягає в оплаті послуг Адвоката з виконання доручення. Клієнт сплачує на користь Адвоката в якості оплати послуг Адвоката з виконання доручення згідно виставленого рахунку.

Обов`язок Клієнта сплатити гонорар виникає з моменту підписання сторонами Акту наданих послуг та повинен бути виконаним протягом 10 наступних за підписанням днів. Якщо Клієнт має претензії до якості наданої правової допомоги, він відмічає про це в Акті наданих послуг разом з його підписанням (розділ 6 Договору).

Згідно завдання (доручення) №1 від 30.07.2020 до Договору № 30/07/20 від 30 липня 2020 року про надання правової допомоги вартість послуг Адвоката з надання правової допомоги Клієнту встановлюється на рівні рекомендованих (мінімальних) ставок гонорару. затверджених рішенням Ради адвокатів Харківської області № 17 від 21 березня 2018 року.

Також відповідно до Акту №1 виконаних робіт (наданих послуг) від 02.09.2020 до Договору № 30/07/20 від 30 липня 2020 року про надання правової допомоги Адвокат Лишняк Інна Вікторівна на виконання умов Договору та Завдання №1 надала Клієнту, а Клієнт прийняв в обсязі та наведеному порядку за відповідною вартістю послуги, та фактично витраченим часом на надання послуг та понесеними витратами (всього на 5 000,00 грн.):

- надання усної консультації з питань стягнення заборгованості, з аналізом наданих Клієнтом документів - 1 год. вартістю 500,00 грн.;

- складення та направлення вимоги Товариству з обмеженою відповідальністю "Новобаварський бетон" - 1 год./3 стор. вартістю 1 500,00 грн.;

- підготовка та подання позовної заяви про стягнення з боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю "Новобаварський бетон" заборгованості за надані послуги "робота екскаватора-навантажувача TEREX 860, номер шасі S/N НОМЕР_1 , рік випуску 2005" - 2 год. 30 хв./6 стор. вартістю 3 000,00 грн.

Підписання Акту Клієнтом є підтвердженням відсутності претензій до якості, обсягу та вартості наданих Адвокатом послуг (виконаних робіт).

Крім того, позивачем подано до суду і докази на підтвердження фактичного здійснення витрат на професійну правничу допомогу ТОВ "Рентал-Центр": Прибутковий касовий ордер № 01/РЦ від 02.09.2020 адвоката Лишняк Інни Вікторівни на суму 5 000,00 грн.

Враховуючи те, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, тощо, суд, оцінивши в сукупності вищезазначені докази, дійшов висновку, що вони можуть бути прийняті як належні, а витрати ТОВ "Рентал-Центр" на правничу допомогу підлягають розподілу.

При цьому, за змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5, 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Водночас суд враховує правову позицію, висловлену Об`єднаною палатою Верховного Суду у постанові від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, згідно якої у розумінні положень частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Підсумовуючи вищевикладене, виходячи із критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), з урахуванням конкретних обставин даної справи, суд дійшов висновку, що заявлені Товариством з обмеженою відповідальністю "Рентац-Центр" до відшкодування частини витрат на професійну правничу допомогу - в сумі 4 500,00 грн. (із понесених позивачем витрат у 5 000,00 грн.) підтверджені належними доказами, є повністю співмірними із складністю цієї справи, наданим адвокатом обсягом послуг та відповідають критерію розумності їхнього розміру.

Водночас суд керується частиною четвертою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи часткове задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Рентал-Центр" у справі № 922/2850/20, витрати позивача на професійну правничу допомогу покладаються на відповідача пропорційно до суми задоволених позовних вимог та підлягають стягненню з Товариства з обмеженою відповідальністю "Новобаварський бетон" на користь позивача у розмірі 3 338,30 грн.

Керуючись статтями 1, 13, 18, 73-80, 86, 123, 129, 233, 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Рентал-Центр" задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Новобаварський бетон" (ТОВ "НБ"; місцезнаходження: 61020, місто Харків, проспект Ново-Баварський, будинок 118; код ЄДРПОУ 42727326) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Рентал-Центр" (місцезнаходження: 61072, місто Харків, проспект Науки, будинок 58, офіс 219; код ЄДРПОУ 40319316) заборгованості за Актами надання послуг № 12 від 05 червня 2019 року та № 13 від 12 червня 2019 року в розмірі 9 530,00 грн., трьох процентів річних в розмірі 12,50 грн. витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 102,00 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3 338,30 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В задоволенні позову в частині стягнення трьох процентів річних в розмірі 339,02 грн., інфляційних втрат в розмірі 121,98 грн. та штрафних санкцій в розмірі 2859,52 грн. - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому статтею 256 ГПК України, з урахуванням пункту 17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України, а також пункту 4 розділу X Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено "09" листопада 2020 р.

Суддя В.В. Рильова

справа № 922/2850/20