Ухвала

від 09.11.2020 по справі 260/3156/20

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі

09 листопада 2020 рокум. Ужгород№ 260/3156/20

Суддя Закарпатського окружного адміністративного суду Іванчулинець Д.В., розглянувши матеріали позовної заяви Довжанської загальноосвітньої школи І-ІІ ступенів Іршавської районної ради Закарпатської області (вул. Куклівська, 59, с. Довге, Іршавський район, Закарпатська область, 90154, ЄДРПОУ 22099751) до Іршавської районної ради Закарпатської області (пл. Народна, буд. 3, м. Іршава, Іршавський район, Закарпатська область, 90100, ЄДРПОУ 25449103), треті особи, які не заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору на стороні відповідача Комунальний заклад загальної середньої освіти Довжанський ліцей Іршавської районної ради Закарпатської області (вул. Січових Стрільців, 1, с. Довге, Іршавський район, Закарпатська область, 90154, ЄДРПОУ 22100038), Відділ освіти Іршавської районної державної адміністрації Закарпатської області (вул. Шкільна, 17, м. Іршава, Закарпатська область, 90100, ЄДРПОУ 36990540) про визнання протиправними та скасування пунктів рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Довжанська загальноосвітня школа І-ІІ ступенів Іршавської районної ради Закарпатської області звернулася до Іршавської районної ради Закарпатської області, треті особи, які не заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору на стороні відповідача, Комунальний заклад загальної середньої освіти Довжанський ліцей Іршавської районної ради Закарпатської області, Відділ освіти Іршавської районної державної адміністрації Закарпатської області, в якому просить визнати протиправними та скасувати пункти 4 - 14 рішення тридцять першої сесії VII скликання Іршавської районної ради Закарпатської області від 21.07.2020 р. № 670 "Про утворення опорного Довжаньского закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів Іршавської районної ради Закарпатської області та затвердження Статуту .

Разом з позовом позивач подав заяву про забезпечення позову, в якій просить суд забезпечити поданий до Закарпатського окружного адміністративного суду позов шляхом: 1) зупинення дії пунктів 4 - 14 рішення тридцять першої сесії VII скликання Іршавської районної ради Закарпатської області від 21.07.2020 р. № 670 "Про утворення опорного Довжаньского закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів Іршавської районної ради Закарпатської області та затвердження Статуту ; 2) заборони Іршавській районній раді Закарпатської області, третім особам, які не заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору на стороні відповідача - Комунальному закладу загальної середньої освіти Довжанський ліцей Іршавської районної ради Закарпатської області та Відділу освіти Іршавської районної державної адміністрації Закарпатської області вчиняти дії, спрямовані на виконання пунктів 4 - 14 рішення тридцять першої сесії VII скликання Іршавської районної ради Закарпатської області від 21.07.2020 р. № 670 "Про утворення опорного Довжаньского закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів Іршавської районної ради Закарпатської області та затвердження Статуту до вирішення судового спору.

Згідно з вимогами п. 4 ч. 1 ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності.

Згідно ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад спірних правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Ч. 1 ст. 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

П. 1 ч. 1 ст. 4 КАС України надає визначення поняттю адміністративна справа , у відповідності до якого такою є переданий на вирішення адміністративного суду публічно -правовий спір.

Згідно з дефініцією, наданою в п. 2 ч. 1 ст. 4 КАС України, публічно-правовий спір - спір, у якому:

- хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або

- хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або

- хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

Перелік справ, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів, визначений ст. 19 КАС України. Так, зокрема, п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Вжитий у цій процесуальній нормі термін суб`єкт владних повноважень означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС).

Разом з тим, суд вважає помилковим поширення юрисдикції адміністративних судів на усі спори, стороною яких є суб`єкт владних повноважень, оскільки при вирішенні питання про розмежування компетенції судів недостатньо застосування виключно формального критерію - визначення суб`єктного складу спірних правовідносин. Визначальною ознакою для правильного вирішення спору є характер правовідносин, з яких виник спір. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Публічно-правовим вважається, зокрема, спір, у якому сторони правовідносин виступають одна щодо іншої не як рівноправні і в якому одна зі сторін виконує публічно-владні управлінські функції та може вказувати або забороняти іншому учаснику правовідносин певну поведінку, давати дозвіл на передбачену законом діяльність тощо.

До юрисдикції адміністративного суду належить спір, який виник між двома (кількома) суб`єктами стосовно їх прав та обов`язків у конкретних правових відносинах, у яких хоча б один суб`єкт законодавчо вповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб`єкта (суб`єктів), а останній (останні) відповідно зобов`язаний виконувати вимоги та приписи такого суб`єкта владних повноважень.

Поряд з цим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин.

Як вбачається зі змісту поданої позивачем позовної заяви предметом спору є рішення Іршавської районної ради в частині утворення філії опорного Довжанського закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів Іршавської районної ради Закарпатської області Довжанський заклад загальної середньої освіти І-ІІ ступенів, затвердження Положення про Довжанський заклад загальної середньої освіти І-ІІ ступенів, реорганізації вказаного навчального закладу та призначення завідувача філії.

При цьому, як вбачається з тексту оскарженого рішення таке прийнято на підставі п. 20 ч. 1 ст. 43 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" №280/97-ВР 21.05.1997 р., відповідно до якого виключно на пленарних засіданнях районної, обласної ради вирішуються питання вирішення в установленому законом порядку щодо управління об`єктами спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, що перебувають в управлінні районних і обласних рад; призначення і звільнення їх керівників, крім випадків, передбачених частиною другою статті 21 Закону України "Про культуру".

Відповідно до ч. 4 ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", районні та обласні ради від імені територіальних громад сіл, селищ, міст здійснюють управління об`єктами їхньої спільної власності, що задовольняють спільні потреби територіальних громад.

Органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правоможності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об`єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, укладати договори в рамках державно-приватного партнерства, у тому числі концесійні договори, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об`єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду (ч. 5 ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").

Зі змісту ст. 55 Господарського кодексу України вбачається, що суб`єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов`язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов`язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.

Суб`єктами господарювання є господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку.

Згідно ч. 2 ст. 169 Цивільного кодексу України територіальні громади можуть створювати юридичні особи публічного права (комунальні підприємства, спільні комунальні підприємства, навчальні заклади тощо) у випадках та в порядку, встановлених Конституцією України та законом.

Як вбачається зі статуту Довжанської загальноосвітньої школи І-ІІ ступенів Іршавської районної ради Закарпатської області, вказаний навчальний заклад знаходиться у спільній власності територіальних громад сіл, міста району. Засновником навчального закладу і власником приміщень, будівель, споруд, які є в користуванні навчального закладу, є Іршавська районна рада.

Вказане узгоджується також з інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Таким чином, приймаючи рішення про реорганізацію навчального закладу та затверджуючи положення такого Іршавська районна рада діяла як власник юридичної особи комунальної власності.

Відповідно до ст. 20 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів.

Порівняльний аналіз змісту статті 20 ГПК України та статті 19 КАС України у сукупності дає підстави для висновку про те, що при вирішенні питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду адміністративних і господарських справ у кожній конкретній справі недостатньо застосування виключно формального критерію - визначення суб`єктного складу спірних правовідносин (участь у них суб`єкта владних повноважень). Визначальною ознакою для правильного вирішення такого питання є характер правовідносин, з яких виник спір.

Аналіз вказаних норм дає підстави для висновку, що діяльність органу місцевого самоврядування щодо створення чи управління об`єктом комунальної власності є діяльністю по розпорядженню власністю територіальної громади, яка містить ознаки приватноправового спору з майнових відносин.

Як вбачається з матеріалів позовної заяви, Довжанська загальноосвітня школа І-ІІ ступенів Іршавської районної ради Закарпатської області є самостійною юридичною особою.

Отже, Іршавська районна рада, приймаючи рішення з приводу реорганізації вказаного навчального закладу, реалізовувала організаційно-господарську діяльність, а тому оскаржене рішення в цьому випадку не є рішеннями суб`єкта владних повноважень в розумінні КАС України, а є рішенням власника (засновника), яким такий власник (засновник) реалізує своє право на створення та управління комунальною установою.

До такого ж висновку дійшла Велика Палата Верховного суду в постанові від 27 травня 2020 року у справі №813/1232/18.

У зв`язку з вищенаведеним суд дійшов висновку, що такий спір має приватноправовий характер, а тому з огляду на суб`єктний склад сторін спору він має вирішуватися за правилами господарського судочинства.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція), кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У рішенні Європейського суду з прав людини (далі - Суд) від 20 липня 2006 року у справі Сокуренко і Стригун проти України зазначено, що відповідно до прецедентної практики цього Суду термін встановленим законом у статті 6 Конвенції спрямований на гарантування того, що судова гілка влади у демократичному суспільстві не залежить від органів виконавчої влади, але керується законом, що приймається парламентом (рішення у справі Занд проти Австрії (Zand v. Austria)). У країнах з кодифікованим правом організація судової системи також не може бути віддана на розсуд судових органів, хоча це не означає, що суди не мають певної свободи для тлумачення відповідного національного законодавства. Фраза встановленого законом поширюється не лише на правову основу самого існування суду , але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У своїх оцінках цей Суд дійшов висновку, що не може вважатися судом, встановленим законом , національний суд, що не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом.

Отже, поняття суду, встановленого законом зводиться не лише до правової основи самого існування суду , але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

Відповідно до ст. 8 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом.

З метою забезпечення кращого захисту прав, свобод фізичних та юридичних осіб в різних сферах суспільних правовідносин, здійснення якісного та неупередженого судочинства, належної організації діяльності судів України, запроваджено систему спеціалізації судів при розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.

З цією метою процесуальними кодексами, зокрема, врегульовані питання щодо предметної підсудності спорів у всіх суспільних правовідносинах, які підлягають оскарженню в судовому порядку, тобто чітко визначено конкретні категорії справ, які має право розглядати суд певної юрисдикцію, що покладено в основу функціонування системи судочинства України. Тому суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися "судом, встановленим законом" у розумінні ч. 1 ст. 6 Конвенції.

Таким чином, враховуючи ту обставину, що даний спір виник у сфері приватноправових відносин, Закарпатський окружний адміністративний суд не є встановленим законом судом щодо розгляду такого.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 170 КАС України, суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 170 КАС України про відмову у відкритті провадження у справі суддя постановляє ухвалу не пізніше п`яти днів з дня надходження позовної заяви.

Відповідно до ч. 5 ст. 170 КАС України, повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.

Згідно з вимогами ч. 6 ст. 170 КАС України у разі відмови у відкритті провадження в адміністративній справі з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз`яснити заявнику, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд такої справи.

Так, відповідно до вимог вищезазначеної норми, суд роз`яснює позивачу, що дану справу слід розглядати за правилами господарського судочинства, а тому їй слід звернутися з даним позовом до господарського суду Закарпатської області.

З огляду на встановлені обставини суд також вважає неможливим розглянути по суті подану разом з позовною заявою заяву про забезпечення позову.

У зв`язку з перебуванням головуючого судді Іванчулинця Д.В. на лікарняному, питання щодо відкриття провадження вирішувалось 09 листопада 2020 року.

Керуючись нормами п. 1 ч. 1 ст. 170, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, -

У Х В А Л И В:

1. У відкритті провадження в адміністративній справі за позовом Довжанської загальноосвітньої школи І-ІІ ступенів Іршавської районної ради Закарпатської області (вул. Куклівська, 59, с. Довге, Іршавський район, Закарпатська область, 90154, ЄДРПОУ 22099751) до Іршавської районної ради Закарпатської області (пл. Народна, буд. 3, м. Іршава, Іршавський район, Закарпатська область, 90100, ЄДРПОУ 25449103), треті особи, які не заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору на стороні відповідача Комунальний заклад загальної середньої освіти Довжанський ліцей Іршавської районної ради Закарпатської області (вул. Січових Стрільців, 1, с. Довге, Іршавський район, Закарпатська область, 90154, ЄДРПОУ 22100038), Відділ освіти Іршавської районної державної адміністрації Закарпатської області (вул. Шкільна, 17, м. Іршава, Закарпатська область, 90100, ЄДРПОУ 36990540) про визнання протиправними та скасування пунктів рішення - відмовити.

2. Роз`яснити заявнику, що згідно вимог ч. 5 ст. 170 КАС України повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.

3. Роз`яснити заявнику, що дану позовну заяву слід розглядати в порядку господарського судочинства, а тому йому слід звернутися з даним позовом до господарського суду Закарпатської області.

Ухвала може бути оскаржена. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Апеляційна скарга подається у відповідності до вимог п. 15.5 ч.1 Перехідних положень КАС України (в редакції Закону України від 03.10.2017 року №2147-VIII).

Ухвала набирає законної сили в порядку та строки, передбачені ст. 256 КАС України.

Суддя Д.В. Іванчулинець