Рішення

від 20.10.2020 по справі 320/8017/20

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 жовтня 2020 року № 320/8017/20

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Терлецької О.О., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Білоцерківського Регіонального Благодійного Фонду "Сприяння" до Приватного виконавця виконавчого округу Київської області Говорова Павла Володимировича про визнання протиправним та скасування рішення,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся Білоцерківський Регіональний Благодійний Фонд "Сприяння" з позовом до Приватного виконавця виконавчого округу Київської області Говорова Павла Володимировича, в якому просить суд визнати незаконними та скасувати постанови приватного виконавця виконавчого округу Київської області Говорова Павла Володимировича про арешт майна боржника від 31.07.2020р. (ВП № 62700386) та про арешт коштів боржника від 31.07.2020р. (ВП № 62700386).

Позивач вважає, що прийняття приватним виконавцем Говоровим Павлом Володимировичем постанови про накладення арешту на майно боржника від 31 липня 2020 року (ВП № 62700386) є передчасним, оскільки ця постанова, в порушення вимог закону, видана ним до виявлення грошових коштів на конкретних розрахункових рахунках боржника у банках чи інших фінансових установах. До того ж вказані дії приватного виконавця щодо прийняття постанов про накладення арештів на майно та кошти боржника не можна визнати як співмірні із розміром заборгованості, що підлягає стягненню. За таких обставин, позивач дійшов висновку про незаконність дій приватного виконавця з приводу винесення вказаних вище постанов та їх скасування.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 14.09.2020 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідач свої правом, передбаченим статтею 162 Кодексу адміністративного судочинства України, на подання відзиву проти позову не скористався

Протокольною ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 06.10.2020 вирішено подальший розгляд справи здійснювати в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити з таких підстав.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: 1) спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно із ст. 16 Закону України Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів приватний виконавець - це суб`єкт незалежної професійної діяльності, уповноважений державою на здійснення діяльності з примусового виконання рішень, визначених законом та у спосіб і порядок, встановлений законом. Отже, приватний виконавець є суб`єктом владних повноважень, оскільки наділений державою в особі органів державної влади відповідними владними повноваженнями.

У свою чергу, ч. 2 ст. 74 Закону України Про виконавче провадження встановлено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Відповідно до ч. 5 ст. 74 Закону України Про виконавче провадження рішення та дії виконавця, посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені протягом 10 робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів.

Так, судом встановлено, що Приватним виконавцем виконавчого округу Київської області Сидорчуком Андрієм Анатолійовичем 31.07.2020 року видано постанову про стягнення з боржника основної винагороди (ВП № 62558368). Цього ж числа дану постанову прийнято до примусового виконання приватним виконавцем виконавчого округу Київської області Говоровим Павлом Володимировичем та видано постанову про відкриття виконавчого провадження від 31.07.2020р. (ВП № 62700386).

Також, 31.07.2020 року приватним виконавцем виконавчого округу Київської області Говоровим П.В. видано постанову про арешт майна боржника від 31.07.2020р. (ВП № 62700386) та постанову про арешт коштів боржника від 31.07.2020р. (ВП № 62700386), якими накладено арешт на все майно та грошові кошти позивача, що знаходяться в банківських установах.

Вищезазначені постанови прийняті приватним виконавцем Говоровим Павлом Володимировичем були отримані Позивачем 25 серпня 2020 року, що надсилалися рекомендованим листом з ідентифікатором № 0820505005411.

Вважаючи, що вказані постанови прийняті приватним виконавцем з перевищенням меж його повноважень, визначених законом, тому є незаконними та підлягають скасуванню, позивач звернувся з цим позовом до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Спірні правовідносини, що склались між сторонами, регулюються Конституцією України, Законом України Про виконавче провадження від 02.06.2016 № 1404-VIII, який визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.

Статтею 1 Закону України Про виконавче провадження виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України Про виконавче провадження примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів .

Приватний виконавець здійснює примусове виконання рішень, передбачених статтею З Закону України Про виконавче провадження . Приватний виконавець здійснює примусове виконання, зокрема, постанов приватних виконавців про стягнення основної винагороди (ч. 2 ст. 5, п. 5 ч. 1 ст. З Закону України Про виконавче провадження ).

Пунктом 1 ч. 1 ст. 26 Закону України Про виконавче провадження передбачено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувана про примусове виконання рішення.

Згідно із ч. 2 ст. 13 Закону України Про виконавче провадження арешт на майно (кошти) накладається не пізніше наступного робочого дня після його виявлення, крім випадку, передбаченого частиною сьомою статті 26 цього Закону.

Частиною 4 ст. ст. 13 Закону України Про виконавче провадження опис та арешт майна здійснюються не пізніш як на п`ятий робочий день з дня отримання інформації про його місцезнаходження. У разі виявлення майна виконавцем під час проведення перевірки майнового стану боржника за місцем проживання (перебування) фізичної особи та місцезнаходженням юридичної особи здійснюються опис та арешт цього майна.

Відповідно до ч. 7 ст. 26 Закону України Про виконавче провадження у разі якщо в заяві стягувача зазначено конкретне майно боржника, виконавець негайно після відкриття виконавчого провадження перевіряє в електронних державних базах даних та реєстрах наявність права власності або іншого майнового права боржника на таке майно та накладає на нього арешт. На інше майно боржника виконавець накладає арешт в порядку, визначеному статтею 56 цього Закону.

Згідно із ч. 2 ст. 56 Закону України Про виконавче провадження арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.

Частиною 3 ст. 56 Закону України Про виконавче провадження встановлено, що арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.

Виходячи з наведених норм законодавства та враховуючи той факт, що у заяві про примусове виконання рішення від З1.07.2020р. № 9883 стягувач не зазначав конкретне майно боржника на яке він просить накласти арешт, а тому, можна дійти висновку, що приватний виконавець Говоров Павло Володимирович не мав правових підстав для винесення постанови про арешт майна боржника від 31 липня 2020 року (ВП № 62700386), якою накладено арешт на все майно боржника без його ідентифікації та опису, так як такі заходи унеможливлюють визначення вартості майна та визначення співмірності із розміром заборгованості, що підлягає примусовому стягненню.

Відповідно до ч. 1 ст. 52 Закону України Про виконавче провадження виконавець звертає стягнення на кошти боржника - юридичної особи, що перебувають у касах або інших сховищах боржника - юридичної особи, у банках або інших фінансових установах, у порядку, встановленому цим Законом. Інформацію про наявні у боржника рахунки виконавець отримує в податкових органах, інших державних органах, на підприємствах, в установах та організаціях, які зобов`язані надати йому інформацію невідкладно, але не пізніше ніж у триденний строк, а також за повідомленнями стягувача.

Зокрема, згідно із ч. 5 ст. 52 Закону України Про виконавче провадження у разі відсутності у боржника - юридичної особи коштів в обсязі, необхідному для покриття заборгованості, стягнення звертається на інше майно, належне такому боржникові або закріплене за ним, у тому числі на майно, що обліковується на окремому балансі філії, представництва та іншого відокремленого підрозділу боржника - юридичної особи (крім майна, вилученого з цивільного обороту, або обмежено оборотоздатного майна, майна, на яке не може бути звернено стягнення), незалежно від того, хто фактично використовує таке майно.

Виходячи з наведених норм законодавства, варто зазначити, що виконавцем мас накладатися арешт на грошові кошти, що знаходяться на конкретних рахунках у банках чи інших фінансових установах в межах суми заборгованості. Проте, в постанові про арешт коштів боржника від 31 липня 2020 року (ВП № 62700386 ) не вказано конкретних рахунків боржника у банках чи інших фінансових установах.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, можна дійти висновку, що прийняття приватним виконавцем Говоровим Павлом Володимировичем постанови про накладення арешту на майно боржника від 31 липня 2020 року (ВП № 62700386) є передчасним, оскільки ця постанова, в порушення вимог закону, видана ним до виявлення грошових коштів на конкретних розрахункових рахунках боржника у банках чи інших фінансових установах. До того ж вказані дії відповідача щодо прийняття постанов про накладення арештів на майно та кошти боржника не можна визнати як співмірні із розміром заборгованості, що підлягає стягненню. За таких обставин, можна дійти висновку про незаконність дій приватного виконавця з приводу винесення вказаних вище постанов та необхідність їх скасування.

Відповідно до статей 9, 77 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При зверненні до суду позивачем було сплачено судовий збір у сумі 2102,00 грн. тому беручи до уваги результат вирішення спору щодо задоволення позовних вимог, присуджує позивачу суму понесених витрат з оплати судового збору за рахунок відповідача.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати постанови приватного виконавця виконавчого округу Київської області Говорова Павла Володимировича про арешт майна боржника від 31.07.2020р. (ВП № 62700386) та про арешт коштів боржника від 31.07.2020р. (ВП № 62700386).

Стягнути на користь Білоцерківського Регіонального Благодійного Фонду "Сприяння" (код ЄДРПОУ 26246023) сплачений судовий збір у розмірі 2 102 (дві тисячі сто дві) грн 00 коп за рахунок приватного виконавця Виконавчого округу Київської області Говорова Павла Володимировича.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення .

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Терлецька О.О.