Рішення

від 09.11.2020 по справі 320/7304/19

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 листопада 2020 року м.Київ № 320/7304/19

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Головенко О.Д., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Приватного підприємства "Фор-Саж" до Головного управління Державної податкової служби у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Приватне підприємство "Фор-Саж" з позовом до Головного управління Державної податкової служби у Київській області та просить суд:

визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 19.12.2019 № 0005203305, № 0005223305, від 20.12.2019 № 0009770506;

визнати протиправним та скасувати рішення про застосування штрафних санкцій від 19.12.2019 № 0005233305;

визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу від 19.12.2019 № Ю-0005243305.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 03.01.2020 провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, а саме в порядку письмового провадження.

Крім того даною ухвалою, судом було зобов"язано позивача подати до суду всю наявну первинную документацію щодо спірних правовідносин з ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 та зобов"язано відповідача подати суду додаткові письмові пояснення щодо кожного податкового повідомлення рішення та податкової вимоги, а також пояснення щодо нереальності господарських операцій позивача з ФОП ОСОБА_2 з посиланнями на письмові докази.

В обґрунтування своїх позовних вимог вказує, що відповідачем було проведено документальну планову виїзну перевірку за результатами якої встановлено ряд порушень вимог податкового законодавства, однак позивач вважає, що при проведенні перевірки податковий орган дійшов помилкового висновку щодо порушення вимог податкового законодавства, а саме про заниження податку на прибуток, неутримання податку на доходи фізичних осіб, неутримання та не перерахування суми єдиного соціального внеску, а також військового збору.

Зауважив, що позивачем було укладено договір оренди приміщення, яке використовувалось ним у здійсненні його господарської діяльності, а також проводилась оплата за вказаним договором, оплата комунальних платежів, тощо.

Крім того вважає посилання податкового органу щодо нереальності господарської операції з ФОП ОСОБА_2 безпідставними, оскільки акт перевірки не містить жодного посилання або обґрунтування такого висновку.

Від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого проти позову заперечує та просить суд відмовити у задоволенні даного адміністративного позову, оскільки не підтверджується використання нежитлового приміщення, яке орендовано позивачем, у зв`язку з чим останнім порушено вимоги податкового законодавства та в результаті чого занижено податок на прибуток.

Також від позивача надійшла відповідь на відзив, відповідно до якого підприємство зазначає, що Головним управління ДПС у м. Києві було проведено зустрічну звірку контрагента позивача ФОП ОСОБА_1 , з яким було укладено договір оренди приміщення, та відповідно до довідки № 1 за результатами проведеної зустрічної звірки встановлено документальне підтвердження здійснення господарських відносин із ПП Фор -Саж , у зв`язку з чим вважає, що позов підлягає задоволенню.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, оглянувши письмові докази, які були надані сторонами, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що Приватне підприємство Фор - Саж (код ЄДРПОУ 32240273) має статус юридичної особи та являється платником податку на додану вартість.

До основних видів діяльності позивача входить: оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням (основний); лісопильне та стругальне виробництво; покриття підлоги й облицювання стін; надання в оренду будівельних машин і устаткування; надання в оренду інших машин, устаткування та товарів; оптова торгівля хімічними продуктами; неспеціалізована оптова торгівля; роздрібна торгівля залізними виробами, будівельними матеріалами та санітарно-технічними виробами в спеціалізованих магазинах; складське господарство; інша допоміжна діяльність у сфері транспорту; надання в оренду автомобілів і легкових автотранспортних засобів; надання в оренду вантажних автомобілів.

Як вбачається з матеріалів справи Приватне підприємство Фор - Саж здійснює господарську діяльність із продажу покриття для підлоги (ламінату, паркету) та інших товарів, у зв`язку з чим йому необхідні нежитлові приміщення (офісні, складські, виставкові) для розміщення як власного товару так і його позиціювання (рекламування) серед клієнтів.

На підставі п.п.20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п. 77.4 ст. 77, п. 82.1 ст. 82 Податкового кодексу України (далі - ПК України), плану - графіка проведення документальних планових виїзних перевірок платників податків на 2019 рік, відповідно до наказу від 10.10.2019 № 392 проведена планова виїзна документальна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного законодавства та іншого законодавства за період з 01.07.2016 по 30.06.2019, відповідно до затвердженого плану документальної перевірки.

За результатами проведеної перевірки податковим органом складено акт від 18.11.2019 № 238/10-36-05-13/32240273 про результати документальної планової виїзної перевірки.

Як вбачається з даного акту перевірки, Головним управління ДПС у Київській області встановлено такі порушення, а саме:

п.п 14.1.11, 14.1.257 п.14.1 ст.14, п. 44.1, п. 44.2 ст. 44, п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України, порушення п. 5, 7, 21 П (С) БО 11 зобов`язання та № 15 дохід , в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся на загальну суму 546 499,00 грн, в тому числі по періодам: III кв. 2016 року в сумі 21 493,00 грн, IV кв. 2016 року в сумі 46 770,00 грн, І кв. 2017 року в сумі 56 212,00 грн, II кв. 2017 року в сумі 56 565,00 грн, III кв. 2017 року в сумі 58 905,00 грн, IV кв. 2017 року в сумі 62 666,00 грн, І кв. 2018 року в сумі 66 703,00 грн, II кв. 2018 року в сумі 69 300,00 грн, III кв. 2018 року в сумі 42 757,00 грн, IV кв. 2018 року в сумі 30 780,00 грн, І кв. 2019 року в сумі 16 215,00 грн, II кв. 2018 року в сумі 18 132,00 грн;

п. 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 та п 201.1, 201.7, 201.10, 201.11 ст. 201 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 286 971,00 грн, в тому числі по періодам: лютий 2017 року в сумі 5 551,00 грн, березень 2017 року в сумі 20 968,00 грн, червень 2017 року в сумі 34 537,00 грн, вересень 2017 року в сумі 1 981,00 грн, листопад 2017 року в сумі 83 046,00 грн, червень 2018 в сумі 90 577,00 грн, липень 2018 року в сумі 12 912,00 грн, квітень 2019 року в сумі 37 394,00 грн;

п. 198.1, 198.2, 198. 3, 198.6 ст. 198 та п 201.1, 201.7, 201.10, 201.11 ст. 201 ПК України, в результаті чого завищено від`ємне значення різниці між сумою податкових зобов`язань та податкового кредиту в періоді, що перевірявся, на загальну суму 54 867,00 грн у тому числі по періодах: червень 2019 року 54 867,00 грн;

ст. 162, ст. 163, ст. 164, ст. 167, ст. 168, пп. е п. 176.2 ст. 176 ПК України, по даному факту перевірки встановлено неутримання податку на доходи фізичних осіб у джерела виплати доходів та заниження суми податку на доходи фізичних осів в сумі 349 181,13 грн, а саме: 01.07.2016 - 31.12.2016 - 52 007,81 грн (288 932,20 х 18%); 2017 рік - 124 276,99 грн (690 427,74 х 18%); 2018 рік - 137 804,30 грн (765 579,51 х 18%); 01.01.2018-30.06.2019 - 35 092,03 грн (194 955,77 х 18%);

п.п.1, п. 2 ст. 6, ч. 1 п. 1 ст. 7, п. 1, п. 2, п. 5 ст. 9 Закону України Про збір та облік єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування від 0807.2010 № 2464-VI, в результаті чого ПП Фор-Саж не утримало та не перерахувало суму єдиного соціального внеску, яка підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 426 776, 94 грн;

п.п. 1.4 п. 16і підрозділу 10 розділу XX, пп. 168.1.1 п 168.1. ст. 168 ПК України, Закону України Про військовий збір , в результаті чого ПП ФОР-САЖ не утримано та не перераховано суму військового збору, яка підлягає сплаті до бюджету, на зальну суму 29 098,41 грн.

06.12.2019 позивачем були подані заперечення на акт перевірки разом із додатковими первинними документами та 17.12.2019 податковий орган надав відповідь на заперечення до акту перевірки, якою частково задовольнив заперечення та виклав висновки акту перевірки на сторінці 74, у наступній редакції:

п. 14.1.11, 14.1.257 п.14.1 ст.14, п. 44.1, п. 44.2 ст. 44, п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України, порушення п. 5, 7, 21 П (С) БО 11 зобов`язання та № 15 дохід , в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся на загальну суму 238 859,00 грн, в тому числі по періодам: IV кв. 2016 року в сумі 24 339,00 грн, І кв. 2017 року в сумі 34 087,00 грн, II кв. 2017 року в сумі 31 920,00 грн, III кв. 2017 року в сумі 28 905,00 грн, IV кв. 2017 року в сумі 30 128,00 грн, І кв. 2018 року в сумі 38 838,00 грн, II кв. 2018 року в сумі 37 875,00 грн, III кв. 2018 року в сумі 13 222,00 грн;

п.п. 168.1.1 п. 168.1 ст 168, п.п. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПК України по даному факту перевірки встановлено неутримання податку на доходи фізичних осіб у джерела виплати доходів та заниження суми податку на доходи фізичних осіб в сумі 30 400,81 грн, а саме: 2017 рік - 11 841,64 грн; 2018 рік - 18 559,17 грн;

п.п.1, п. 2 ст. 6, ч. 1 п. 1 ст. 7, п. 1, п. 2, п. 5 ст. 9 Закону України Про збір та облік єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування від 08.07.2010 № 2464-VI, в результаті чого ПП Фор-Саж не утримало та не перерахувало суму єдиного соціального внеску, яка підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 37 156,54 грн;

п.п. 1.4 п. 16 підрозділу 10 розділу XX, пп. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 ПК України, Закону України Про військовий збір , в результаті чого ПП Фор-Саж не утримано та не перераховано суму військового збору, яка підлягає сплаті до бюджету, на зальну суму 25 33,40 грн.

В зазначеній відповіді, податковий орган скасував свої висновки викладені в акті перевірки по взаємовідносинам позивача з ТОВ Альянс Холдинг та ТОВ Енерджі Газ , однак залишив без змін висновки акта перевірки по взаємовідносинам позивача з ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 .

Так, 20.12.2019 відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0009770506, яким збільшено суму грошових зобов`язань з податку на прибуток приватних підприємств на суму 298 573,75 грн, з яких за податковими зобов`язаннями 238 859 грн, за штрафними санкціями 59 714, 75 грн.

19.12.2019 прийнято податкове повідомлення-рішення № 0005203305, яким збільшено суму грошових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб 42 640, 80 грн, з яких за податковими зобов`язаннями 30 400, 81 грн, за штрафними санкціями 12 239,99,00 грн, податкове повідомлення-рішення № 0005223305, яким збільшено суму грошових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб на суму 3 553,40 грн, з яких за податковими зобов`язаннями 2 533,40 грн, за штрафними санкціями 1 020,00 грн, вимога про сплату боргу (недоїмки) № Ю - 0005243305 зі сплати єдиного внеску на суму 37 156, 55 грн, а також рішення № 0005233305 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску зі сплати штрафних санкцій в розмірі 3 715,65 грн.

Не погоджуючись за вказаними податковими повідомленнями - рішеннями та вимогою позивач звернувся з вказаним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що виникли між учасниками справи, суд виходив з такого.

ПК України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Під витратами, відповідно до п.п. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 ПК України розуміється сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Підпунктом 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України визначено, що господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк); п. 14.1.156 п. 14.1 ст. 14 ПК України).

Статтею 44 встановлено вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, а також документального підтвердження виконання вимог податкового та іншого законодавства, контроль за виконанням якого покладено на контролюючі органи.

Пунктом 44.1 ст. 44 ПК України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

У випадках, передбачених ст. 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному ст. 50 ПК України.

Відповідно до п. 44.2 ст. 44 ПК України для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Платники податку, які відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" застосовують міжнародні стандарти фінансової звітності, ведуть облік доходів і витрат та визначають об`єкт оподаткування з податку на прибуток за такими стандартами з урахуванням положень ПК України. Такі платники податку при застосуванні положень ПК України, в яких міститься посилання на положення (стандарти) бухгалтерського обліку, застосовують відповідні міжнародні стандарти фінансової звітності.

Юридичні особи - платники єдиного податку, які відповідають критеріям, визначеним п.п. 3 п. 291.4 ст. 291 ПК України, ведуть спрощений бухгалтерський облік доходів та витрат з метою обрахунку об`єкта оподаткування за методикою, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Відповідно до п. 75.1 ст.75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Підпунктом 75.1.2. п. 75. 1 ст. 75 ПК Украйни визначено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених ПК України податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Пунктом 134.1 ст. 134 ПК України визначено, що об`єктом оподаткування є:

прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається:

зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку);

збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається:

збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку);

зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Для платників податку, у яких річний дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний період не перевищує сорока мільйонів гривень, об`єкт оподаткування може визначатися без коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу. Платник податку, у якого річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний період не перевищує сорока мільйонів гривень, має право прийняти рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу, не більше одного разу протягом безперервної сукупності років в кожному з яких виконується цей критерій щодо розміру доходу. Про прийняте рішення платник податку зазначає у податковій звітності з цього податку, що подається за перший рік в такій безперервній сукупності років. В подальші роки такої сукупності коригування фінансового результату також не застосовуються (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років).

Якщо у платника, який прийняв рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу, в будь-якому наступному році річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний період перевищує сорок мільйонів гривень, такий платник визначає об`єкт оподаткування починаючи з такого року шляхом коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці, визначені відповідно до положень цього розділу.

Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.

Платники податку на прибуток - виробники сільськогосподарської продукції, які обрали річний податковий (звітний) період відповідно до п.п. 137.4.1 п. 137.4 ст. 137 ПК України, фінансовий результат до оподаткування за податковий (звітний) період обчислюють шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування за минулий звітний рік на фінансовий результат до оподаткування за перше півріччя такого року та збільшення на фінансовий результат до оподаткування за перше півріччя поточного звітного року, що визначені відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності;

Для платників податку, визначених п.п. 133.1.5 п. 133.1 ст. 133 ПК України, не є об`єктом оподаткування прибуток із джерелом походження за межами України.

Як було встановлено судом ПП Фор-Саж здійснює господарську діяльність із продажу покриття для підлоги (ламінату, паркету) та інших товарів, у зв`язку з чим йому необхідні нежитлові приміщення (офісні, складські, виставкові) для розміщення як власного товару так і його позиціювання (рекламування) серед клієнтів.

12.10.2016 позивачем та ФОП ОСОБА_1 було укладено договір № 12/10/16 оренди нежилого приміщення, а саме: частину нежилого приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (літ. А), площею 201,1 кв.м., що складає 18/100 частин від нежитлових приміщень у будинку площею 1109,8 кв.м., які знаходяться на першому поверсі приміщення № 129.

Вказане приміщення орендувалось ПП ФОР-САЖ в період з жовтня 2016 року по серпень 2018 року.

Відповідно до п. 1.6. зазначеного договору, приміщення надається орендареві для розміщення виставкового обладнання орендаря.

За період використання позивачем приміщення у власній господарській діяльності, ФОП ОСОБА_1 було виплачено орендну плату та компенсацію витрат по комунальним послугам, згідно актів виконаних робіт (надання послуг) та платіжних доручень, на суму 1 324 599, 04 грн.

Відповідачем в акті перевірки зазначено, що ПП Фор-Саж не надано до перевірки документів: демонтажу перегородки № 11, яка є однією з умов передачі приміщення (п.п. 2.1 договору); дозвіл на оренду та початок робіт від органів пожежного нагляду та/або інших державних органах та дозвіл на проведення відповідних видів робіт на об`єкті оренди від органів державного нагляду за охороною праці (відповідно до п.п. 2.2. Договору); акт виконаних робіт (наданих послуг) на суму 2 396,57 грн по комунальним витратам будівлі площею 201,1 кв.м., розташованою за адресою: АДРЕСА_1 , наданих у період з 01.08.2018 по 31.08.2018; розрахунки відшкодування комунальних послуг (за використання електроенергії, води, опалення та інше) разом з виставленими орендодавцю копіями відповідних рахунків постачальників комунальних послуг, пропорційно тільки тієї площі, що орендується; документів по внутрішньому переміщенню товарів між складами, товаро - супровідних документів по оприбуткування товарів на складі та відпуску товарів зі складу (прибутково-видаткові накладні, сертифікати якості на товар), за адресою: АДРЕСА_1 ; наказів про призначення матеріально-відповідальної особи за збереження товарів на складі; установчих документів про прийняття рішення щодо взяття в оренду складу у фізичної особи - власника об`єкта нерухомості, для забезпечення господарської діяльності підприємства; будь-якої іншої інформації про використання нежилого приміщення, з метою забезпечення своєї господарської діяльності; інформацію разом з підтверджуючими документами про розміщення виставкового обладнання та про проведення виставок; штатний розпис та інформацію про працівників що проводили виставки та будь-які іншу інформацію про використання нежитлового приміщення.

На підставі вищенаведеного податковим органом в акті перевірки зроблені висновки, що позивачем не доведено факту та мети використання орендованого приміщення у ФОП ОСОБА_1 у власній господарській діяльності внаслідок чого відповідач дійшов висновків про наявність ознак нереальності здійснення операцій, а саме: відсутності мети отримання прибутку від даного об`єкту та завищення витрат підприємства з метою заниження бази оподаткування, оскільки на думку податкового орагну, ФОП ОСОБА_1 не могла фактично здійснити господарські операції на користь позивача.

Щодо демонтажу перегородки № 11 в Приміщенні, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 2.1 договору, передача приміщення орендодавцем орендареві здійснюється на підставі акта приймання - передачі приміщення в оренду, який підписується представниками (уповноваженими особами) сторін та є додатком № 1 до цього договору, не пізніше 18.10.2016 (після демонтажу перегородки в приміщенні № 11).

17.10.2016 на виконання вказаної умови договору, орендодавець здійснив демонтаж вказаної перегородки повідомивши про це орендаря, що підтверджується повідомленням про здійсненну роботу до договору, яке наявне в матеріалах справи.

Таким чином, позивачем надані докази виконання орендодавцем умов п. 2.1 договору щодо демонтажу перегородки в приміщенні № 11 до моменту прийняття вказаного приміщення в користування ПП Фор - Саж 18.10.2016.

Щодо дозволів від пожежників та органів державного нагляду за охороною праці, суд вважає за можливе зазначити наступне.

Так, в акту перевірки зазначено, що в ході документальної перевірки ПП Фор - Саж не надано дозвіл на оренду та початок робіт від органів пожежного нагляду та/або інших державних органів та дозвіл на проведення відповідних видів робіт на об`єкті оренди від органів державного нагляду за охороною праці, що не дає змоги встановити чи дійсно позивач мав на меті використовувати орендоване приміщення з метою забезпечення власної господарської діяльності.

Пункт 2.2 договору дійсно містить положення про те, що орендар зобов`язаний одержати дозвіл на оренду та початок робіт від органів пожежного нагляду та/або інших державних органів та дозвіл на проведення відповідних видів робіт на об`єкті оренди від органів державного нагляду за охороною праці або інших державних органах.

Однак вказані положення договору містять також примітку, що такі дозволи отримуються у випадках встановлених законодавством, про що прямо зазначено в дужках після речення про необхідність отримання відповідного дозволу.

Одже вказана умова, передбачена договором спростовує висновки відповідача про обов`язковість наявності дозвіл на оренду та початок робіт від органів пожежного нагляду та/або інших державних органів та дозвіл на проведення відповідних видів робіт на об`єкті оренди від органів державного нагляду за охороною праці.

Крім того, на думку суду зазначена обставина не може свідчити про нереальність укладеного договору щодо надання приміщення в оренду.

Використання приміщення (об`єкта оренди) з порушенням тих чи інших вимог закону не може вказувати на те, що воно фактично не використовувалось.

Щодо дозволу на проведення відповідних видів робіт на об`єкті оренди від органів державного нагляду за охороною праці, то п. 2.2 договору також містить умову про те, що вказаний дозвіл отримується у випадках, передбачених законодавством.

Отримання такого дозволу не передбачено чинним законодавством при використанні приміщення в порядку та на умовах передбачених договором.

Натомість, жодна норма права не передбачає наслідком порушення законодавства про охорону праці - нереальність господарської операції чи підстав вважати її такою, що фактично не мала місця.

В той же час вказані вище доводи викладені в акті перевірки є лише припущеннями та не підтверджені, не обґрунтовані.

Щодо установчих документів про прийняття рішення щодо взяття в оренду приміщення, суд зазначає наступне.

В акті перевірки зазначено, що в ході документальної перевірки позивачем не надано установчих документів про прийняття рішення щодо взяття в оренду складу у фізичної особи - власника об`єкта нерухомості, для забезпечення господарської діяльності підприємства.

Суд наголошує, що закон не передбачає необхідності при вчиненні того чи іншого правочину керівником юридичної особи погоджувати укладення такого правочину з загальними зборами юридичної особи (якщо це прямо не передбачено установчими документами) та приймати відповідне рішення загальними зборами під час укладення кожного договору.

Статут ПП Фор-Саж в редакції від 07.08.2003 містить п. 5.2 та 5.4, які не змінювались протягом всієї діяльності підприємства та наявні в чинній редакції статуту підприємства від 24.04.2019 та відповідно до якого директор діє від імені підприємства, представляє його інтереси, заключає угоди, видає доручення, відриває рахунки в банках, є розпорядником кредитів.

Відповідно до п. 5.4 статуту позивача виключною компетенцією засновника є: Визначення загальних напрямків розвитку підприємства; визначення порядку розподілу прибутку, який залишається у розпорядженні підприємства; створення, ліквідація філій, інших підрозділів підприємства; заключення контракту з директором.

Таким чином статутом підприємства передбачено право директора діяти від імені підприємства, в тому числі представляти його інтереси та укладати угоди.

Водночас дане право закріплено відомостями, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, у зв`язку з чим твердження відповідача на відсутність рішення щодо взяття в оренду складу у фізичної особи - власника об`єкта нерухомості є безпідставними.

Щодо документів, які підтверджують використання приміщення в господарській діяльності, суд зазначає таке.

Акт перевірки містить твердження, що позивачем не надано документів, які підтверджують використання нежитлового приміщення в господарській діяльності, а саме: накладні по внутрішньому переміщенні товарів між складами, магазинами, виставками (прибутково-видаткові накладні, сертифікати якості на товар, обладнання та інше); товаро-супровідних документів з зазначенням адреси місця завантаження або розвантаження.

Пункт 1.6 договору оренди передбачає, що приміщення надається орендареві для розміщення виставкового обладнання орендаря.

ПП Фор - Саж здійснює свою господарську діяльність не лише по місцю орендованого приміщення, а має також і інші приміщення, склади тощо.

При такому переміщенні не відбувається перехід права власності чи відчуження об`єктів (чи якихось прав на них), в той же час чинне законодавство не містить вимоги оформлення документів, а саме: товаро - супровідних документів з зазначенням адреси місця завантаження або розвантаження та прибутково - видаткових накладних, при переміщенні товару з одного приміщення належного суб`єкту господарювання до іншого приміщення належного цьому ж суб`єкту.

Як вже було зазначено судом вище п. 44.1 ст. 44 ПК України передбачає, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

При переміщенні товару з одного приміщення належного суб`єкту господарювання до іншого приміщення належного цьому ж суб`єкту не відбувається змін в структурі активів та зобов`язань чи у власному капіталі підприємства, оскільки при цьому не відбувається, ні відчуження майна, ні передача інших прав (зокрема, права користування) на нього контрагентам чи будь-яким третім особам.

Тому таке переміщення товару не є господарською операцією, а відтак може і не бути відображена в первинних документах, зокрема, й в прибутково - видаткових накладних.

Натомість, з метою внутрішнього контролю фактичного місця знаходження товарів, працівниками позивача, які працювали на конкретних складах підписувалися накладні на переміщення в яких зазначався склад з якого відправлялося майно та на якому отримувалося майно.

Вказані накладні містять детальний перелік зразків товарів продажем яких займається ПП Фор - Саж для їх розміщення в якості виставкових зразків продукції для потенційних клієнтів.

Щодо документів на відшкодування витрат по комунальним послугам, суд зазначає наступне.

В акті перевірки зазначено про те, що позивачем не надані розрахунки вартості комунальних послуг від ФОП ОСОБА_1 та копії рахунків від постачальників таких послуг виставлених їй на підставі яких здійснювались перерахунки комунальних послуг пропорційно до орендованої площі приміщення.

Однак вказані розрахунки вартості комунальних послуг з оренди приміщення та копії рахунків на оплату комунальних послуг та актів наданих послуг від постачальників на ФОП ОСОБА_1 містяться в матеріалах справи.

Згідно п. 3.5 договору оренди, сторони визначили порядок компенсації витрат з утримання майна (оплат комунальних послуг).

Відповідно до договору, крім орендної плати, зазначеної в п. 3.1 договору, орендар компенсовує орендодавцю витрати пов`язані з забезпеченням орендованих приміщень електричною енергією (в тому числі освітленням) та опаленням орендованих приміщень, а також забезпечення водопостачання, водовідведення та інші комунальні послуги. Розмір компенсації розраховується на підставі тарифів підприємств-постачальників комунальних послуг пропорційно займаної площі, фіксується у складеному орендодавцем розрахунку використання орендарем зазначених послуг та оплачується орендарем згідно з виставленими орендодавцем до оплати рахунками, в порядку передбаченому п .3.5.3 договору. орендодавець до рахунку про відшкодування комунальних послуг додає також копії відповідних рахунків постачальників комунальних послуг, пропорційно тільки тієї площі, що орендується.

Крім того згідно з договором, зобов`язання орендаря по сплаті за спожиті у орендованому приміщенні комунальні послуги виникають зі дня підписання сторонами акту приймання-передачі приміщення в оренду.

18.10.2016 приміщення було передано ПП Фор - Саж в оренду згідно акту приймання-передачі приміщення.

Таким чином, договором передбачений обов`язок ПП Фор - Саж компенсувати орендодавцю вартість комунальних послуг згідно з наданими розрахунками їх вартості пропорційно площі приміщення.

В наданих розрахунках комунальних платежів за період з жовтня 2016 року по серпень 2018 року зазначено найменування, кількість, вартість кожного виду комунальної послуги, їх загальна вартість щомісячно, яка підлягала відшкодуванню позивачем.

Всі розрахунки за спожиті комунальні послуги здійснювались безготівково на банківський рахунок ФОП ОСОБА_1 , що підтверджується копіями платіжних доручень, актами наданих послуг до договору.

Також податковим органом в акті перевірки зазначено про відшкодування позивачем витрат на оплату спожитих комунальних послуг ФОП ОСОБА_2 , однак відповідачем не поданого жодного пояснення з приводу підстав, які могли б свідчити про порушення податкового законодавства під час такого відшкодування, а також не подано розрахунку податкового зобов`язання.

Щодо акту виконаних робіт на суму 2 396,57 грн, суд зазначає наступне.

В акті перевірки податковий орган зазначає, що ПП Фор - Саж не надано до перевірки акт виконаних робіт (комунальних послуг) на суму 2 396,57 грн. за серпень 2018 року.

Однак, як встановлено судом акт виконаних робіт від 31.08.2018 на суму 2 396,57 грн між позивачем та ФОП ОСОБА_1 не підписувався оскільки зазначена сума була передплатою у розмірі 5 534 грн з належних до сплати 3 137,43 грн. (згідно акту від 31.05.2018 та розрахунку комунальних послуг за травень 2018 року) по відшкодуванню комунальних послуг за травень 2018 року.

Переплата ПП Фор - Саж по витратам комунальних послуг за травень 2018 року склала 2 396,57 грн.

Зазначена сума була зарахована в якості оплати витрат комунальних послуг за липень 2018 року, з належних до сплати 3 171,60 грн.

Позивач здійснив оплату 17.08.2018 в розмірі 775,03 грн, а на решту 2 396,57 грн проведено зарахування переплати за травень 2018 року.

Таким чином висновки податкового органу про ненадання акту виконаних робіт по комунальним послугам в сумі 2 396,57 грн є необґрунтованими.

Щодо працівників та матеріально відповідальних осіб в приміщенні та штатного розпису, суд вважає за можливе зазначити наступне.

В приміщенні в період дії договору відповідальною особою за матеріальні цінності (товари ) від ПП Фор - Саж була ОСОБА_3 , згідно наказу № 14/10/16-1 від 14.10.2016.

Так, на вказану особу були покладені обов`язки із здійснення інвентаризації майна, товарно - матеріальних цінностей, прийом та відвантаження майна, рекламної продукції та інших ТМЦ, повідомлень про виявлення пошкодженого товару тощо.

Крім того, зазначений працівник приймав зразки товарів для їх розміщення в приміщення при їх переміщення із іншого складу згідно накладних на переміщення товарів ПП Фор - Саж .

Відповідно до наказів позивача про затвердження штатних розкладів, в 2016 році було передбачено - 19 штатних одиниць, в 2017 році - 24 штатних одиниць, в 2018 році - 23 штатних одиниць (копії наказів додаються).

Отже у позивача була наявна достатня кількість працівників, які забезпечують господарську діяльність підприємства, зокрема у всіх орендованих ним приміщеннях.

Таким чином, у ПП Фор - Саж наявні докази про наявність матеріально -відповідальної особи, яка була закріплена за приміщенням та фактично там знаходилась і приймала зразки товарів з інших складів, а отже вказані обставини спростовують висновки податкового органу викладені в акті перевірки.

Також судом встановлено мету, з якою було орендовано приміщення, яка відповідає господарській діяльності позивача, а також використовувалось в господарських цілей.

Позивачем також надано до суду документами щодо розміщення на фасаді будинку в якому розташоване орендоване приміщення рекламних вивісок ПП Фор - Саж , а саме:

розпорядження Київської міської державної адміністрації від 27.11.2017 № 1488, яким надано дозволи на розміщення зовнішньої реклами на будинку за адресою: м. Київ, просп. Перемоги, 70;

наказ Управління з питань реклами Київської міської державної адміністрації від 05.12.2018 № 1359 про демонтаж рекламних засобів, серед яких, зазначені рекламні вивіски які були розміщені на будинку за адресою: м. Київ, просп. Перемоги, 70 та були демонтовані після закінчення строку дії договору оренди;

фотозвіт КП Київреклама про демонтовані рекламні засоби в м. Києві з 02.01.2019 по 04.01.2019, серед яких наявні рекламні вивіски ПП Фор - Саж демонтовані за адресою: АДРЕСА_1 . Посилання на джерело в мережі інтернет: http://www.kievreklama.kiev.ua/wp-content/uploads/2019/01/week Ol/report-Ol-week-02.01 - 04.01.2019.html

Водночас, з метою використання приміщення у власній господарській діяльності позивачем 25.10.2016 було укладено з ТОВ ДОМІНІОН договір № 25/10-2016 ПСТО про спостереження за спрацюванням засобів протипожежної сигналізації та технічне обслуговування установки пожежної сигналізації, за адресою орендованого приміщення.

Крім того суд вважає безпідставними твердження податкового органу щодо відсутності орендованого приміщення в переліку ПП Фор - Саж , оскільки договір оренди між позивачем та ФОП ОСОБА_1 було припинено 31.08.2018.

Зокрема відповідно до ст. 2 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІУ "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості господарську операцію та підтверджує її здійснення, господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення (ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні").

Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов`язкові реквізити: назва документа; дату і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Підпунктом 2.15 п. 2 "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704, визначено, що первинні документи підлягають обов`язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов`язкових реквізитів та відповідність господарської операції діючому законодавству, логічна ув`язка окремих показників.

Так, слід зазначити, що документи, що були наданні позивачем відповідають встановленим вимогам.

У справі Стіл та інші проти Сполученого Королівства поняття закон та законність розглядаються в контексті не тільки ст. 10, а й ст. 5 Право на свободу та особисту недоторканність Конвенції. ЄСПЛ вказує, що вимога пункту 2 ст. 10 Конвенції про те, що обмеження здійснення свободи вираження поглядів, яке має бути встановлене законом, є рівнозначною вимозі, передбаченій у п. 1 ст. 5 Конвенції про те, що будь-яке позбавлення свободи має бути законним. ЄСПЛ наголошує: Конвенція вимагає, щоб усе право, чи то писане, чи неписане, було достатньо чітким, щоб дозволити громадянинові, якщо виникне потреба - з належною порадою, передбачати певною мірою за певних обставин наслідки, які може спричинити певна дія. Вислови законний та згідно з процедурою, встановленою законом , у пункті 1 ст. 5 зумовлюють не лише повне дотримання основних процесуальних норм внутрішньодержавного права, а й те, що будь-яке позбавлення свободи відповідає меті ст. 5 і не є свавільним (п. 54).

На думку суду, відповідність господарської операції діловій меті, про що може свідчити і економічна обґрунтованість витрат на її здійснення, є необхідною умовою для реалізації платником податків права на отримання податкових преференцій, оскільки їх встановлення законодавцем має на меті стимулювання ділової активності учасників торгівельного обороту, що, у свою чергу, передбачає здійснення господарських операцій, що є об`єктом оподаткування, з метою досягнення економічного ефекту (ділової мети), а не тільки з метою отримання податкової вигоди. Відсутність економічної доцільності господарських операцій, окрім як здійснення їх з метою отримання податкової вигоди у вигляді витрат та/або податкового кредиту, є підставою для зменшення в податковому обліку платника податків сум витрат та/або податкового кредиту.

Завідома для платника податків відсутність розумної економічної причини щодо певних витрат при здійсненні господарської операції, як правило, виключає підстави для збільшення у податковому обліку витрат та/або податкового кредиту, оскільки таке у більшості своїй свідчить про відсутність ділової мети у такої господарської операції як притаманної риси господарської діяльності.

Таким чином, право на формування податкових вигод виникає у платника податків за наявності сукупності обставин та підстав, однією із яких є ділова мета.

Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 822/844/16.

Здійснивши системний аналіз доказів долучених до матеріалів справи, суд дійшов висновку про те, що надані позивачем докази спростовують висновків податкового органу про те, що вчинення товариством дій з укладення договору оренди обумовлено економічною вигодою та діловою метою для здійснення господарської діяльності, у зв`язку з чим, суд вважає, що податкові повідомлення - рішення від 19.12.2019 № 0005203305, № 0005223305, від 20.12.2019 № 0009770506, а також рішення про застосування штрафних санкцій від 19.12.2019 № 0005233305 підлягають скасуванню.

Щодо позовних вимог в частині скасування вимоги про сплату боргу від 19.12.2019 № Ю-0005243305, суд вважає її похідною від попередніх, а таму вважає, що позов в цій частині також підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

У відповідності до ч. 2 ст. 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Суд вважає, що відповідач як суб`єкти владних повноважень не довів суду правомірність прийнятих податкових повідомлень - рішень від 19.12.2019 № 0005203305, № 0005223305, від 20.12.2019 № 0009770506, рішення про застосування штрафних санкцій від 19.12.2019 № 0005233305 підлягають скасуванню та вимоги про сплату боргу від 19.12.2019 № Ю-0005243305.

Частиною 1 ст. 139 КАС України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи, що позивачем при подані даного адміністративного позову було сплачено судовий збір у розмірі 5 784,62 грн (квитанції від 27.12.2019 № 0.0.1568156790, № 0.0.1567885220), суд вважає за необхідне стягнути та повернути позивачу.

Керуючись ст.ст. 9, 14, 73 - 78, 90, 139, 143, 242- 246, 250, 255 КАС України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення - рішення Головного управління Державної податкової служби у Київській області від 19.12.2019 № 0005203305, № 0005223305, від 20.12.2019 № 0009770506.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Державної податкової служби у Київській області про застосування штрафних санкцій від 19.12.2019 № 0005233305.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління Державної податкової служби у Київській області про сплату боргу від 19.12.2019 № Ю-0005243305.

Стягнути на користь Приватного підприємства "Фор-Саж" (код ЄДРПОУ 32240273) судові витрати у сумі 5 784 (п`ять тисяч сімсот вісімдесят чотири) грн 62 коп. за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Головного управління Державної податкової служби у Київській області (код ЄДРПОУ 43141377).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Головенко О.Д.