Рішення

від 09.11.2020 по справі 500/2850/20

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/2850/20

09 листопада 2020 рокум. Тернопіль Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Баб`юка П.М. розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Бучацької районної державної адміністрації третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, виступає на стороні позивача: ОСОБА_2 про визнання протиправним та скасування рішення від 11 березня 2020 року та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

До Тернопільського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Управління праці та соціального захисту населення Бучацької районної державної адміністрації (далі - відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, виступає на стороні позивача: ОСОБА_2 , в якому просить:

визнати протиправним та скасувати рішення Управління праці та соціального захисту населення Бучацької районної державної адміністрації від 11.03.2020 про припинення виплати грошової субсидії для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг з травня 2019 року по квітень 2020 року ОСОБА_1 ;

зобов`язати Управління праці та соціального захисту населення Бучацької районної державної адміністрації відновити ОСОБА_1 нарахування та виплату субсидій для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг з дати припинення виплати - з 01.03.2020.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що на підставі поданої позивачем заяви від 20.05.2019 відповідачем призначено житлову субсидію для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг з травня 2019 року по квітень 2020 року. Проте, рішенням відповідача від 11.03.2020 виплата житлової субсидії припинена з 01.03.2020 у зв`язку із неповідомленням про набуття у власність майна вартістю понад 50 тис. грн. а саме: зареєстрованої за членом декларанта дочкою ОСОБА_2 квартири по АДРЕСА_1 . Також, до відповідач до позивача застосував заходи відповідальності: зобов`язав повернути незаконно отриману житлову субсидію в сумі 10578,96 грн. Позивач не погоджується із таким рішенням відповідача, та зазначає, що не вказала у декларації квартиру, оскільки її дочка ОСОБА_2 придбала двокімнатну квартиру у 2007 році. Позивач вважає рішення відповідача від 11.03.2020 протиправним, тому звернулася до суду із даним позовом.

Ухвалою суду від 07.10.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням (виклику) учасників справи.

Від відповідача на адресу суду 20.10.2020 надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач позовні вимоги не визнає та просить відмовити у їх задоволенні. Зокрема, зазначає, що відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 23.10.2018 за ОСОБА_2 зареєстровано право власності на об`єкт нерухомого майна - двокімнатну квартиру. Відповідач вказує, що позивач не повідомила про набуття у власність членом сім`ї особи із домогосподарства нерухомого майна вартістю понад 50 тис грн. протягом 12 місяців перед зверненням за призначенням житлової субсидії, що призвело до надміру перерахованої (виплаченої) житлової субсидії в сумі 10578,96 грн, яка підлягає поверненню в Державний бюджет.

Дослідивши письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 20.05.2019 звернулася до Управління праці та соціального захисту населення Бучацької районної державної адміністрації із заявою про призначення житлової субсидії, долучивши декларацію про доходи і витрати осіб, які звернулися за призначенням житлової субсидії (аркуші справи 9-12).

За результатами розгляду заяви із поданими документами відповідач призначив позивачу житлову субсидію для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг з травня 2019 року по квітень 2020 року включно щомісяця, що підтверджується розрахунками субсидій (аркуші справи 13-15).

Державним соціальним інспектором Управління праці та соціального захисту населення Бучацької районної державної адміністрації проведено перевірку правильності та повноти інформації, що надається заявниками для призначення житлових субсидій щодо ОСОБА_1 , за результатами якої складено акт від 21.02.2020 (аркуші справи 8).

Зі змісту акту випливає, що на підставі проведеної перевірки встановлено, що особи, зареєстровані на зазначеній житловій площі в житловому приміщенні в порушення вимог Положення про порядок призначення житлових субсидій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.1995 №848 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 14.08.2019 №807), надали недостовірну інформацію, що вплинуло на встановлення права на призначення субсидії та визначення її розміру. Зокрема, ОСОБА_1 при зверненні до Управління праці та соціального захисту населення Бучацької районної державної адміністрації за призначення житлових субсидій 20.05.2019 в розділі V декларації про доходи та витрати не вказала про реєстрацію квартири за адресою: АДРЕСА_1 , яку 18.10.2018 зареєструвала її дочка ОСОБА_2 .

Відповідачем 11.03.2020 прийнято рішення про припинення виплати житлової субсидії позивачу (аркуш справи 16).

На адресу ОСОБА_1 надіслано претензію Управління праці та соціального захисту населення Бучацької районної державної адміністрації №08-03/1012 від 03.06.2020 про необхідність повернення надмірно нарахованої житлової субсидії в сумі 10578,96 грн (аркуш справи 4).

Позивач, не погоджуючись із рішенням відповідача про припинення виплати житлової субсидії за період з травня 2019 року по квітень 2020 року та вимогою про повернення надмірного сплачених коштів за вказаний період у розмірі 10578,96 грн, звернувся із даним позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ч. 2 т. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій визначає Закон України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" від 05.10.2000 № 2017-III (далі - Закон № 2017-III).

Статтею 5 Закону № 2017-III визначено, що державні соціальні стандарти і нормативи формуються, встановлюються та затверджуються у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за участю та погодженням з іншими сторонами соціального партнерства, якщо інше не передбачено Конституцією України та законами України.

Відповідно до статті 9 Закону № 2017-III державні соціальні нормативи у сфері житлово-комунального обслуговування встановлюються з метою визначення державних соціальних гарантій щодо надання житлово-комунальних послуг та розмірів витрат на найм житла, управління житлом і оплату комунальних послуг, які забезпечують реалізацію конституційного права громадянина на житло.

До державних соціальних нормативів належать: гранична норма витрат на управління житлом, оплату комунальних послуг, передбачених Законом України "Про житлово-комунальні послуги", залежно від отримуваного доходу; соціальна норма житла та соціальні нормативи користування комунальними послугами, з оплати яких держава надає пільги та встановлює субсидії громадянам; показники якості управління багатоквартирним будинком і надання комунальних послуг.

Відносини, що виникають у процесі надання та споживання житлово-комунальних послуг, унормовані, насамперед, приписами Закону України "Про житлово-комунальні послуги".

Відповідно до п.7 ч.1 ст.4 вказаного Закону до повноважень Кабінету Міністрів України належить, зокрема, встановлення порядку надання пільг та житлових субсидій населенню в частині забезпечення надання житлових субсидій як частки вартості житлово-комунальних послуг, у тому числі їх виплати у грошовій формі.

Суд зазначає, що на час звернення позивачки з заявою про призначення субсидії - 20.05.2019 механізм використання коштів, передбачених у державному бюджеті для виплати пільг і житлових субсидій громадянам на оплату житлово-комунальних послуг у грошовій формі, умови призначення та порядок надання громадянам таких житлових субсидій визначало Положення про порядок призначення житлових субсидій, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 1995 року №848 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 2018 року № 329) (далі - Положення №848).

Житлова субсидія є безповоротною адресною державною соціальною допомогою громадянам - мешканцям домогосподарств, що проживають в житлових приміщеннях (будинках) і не можуть самотужки платити за житлово-комунальні послуги, оплачувати витрати на управління багатоквартирним будинком (абзац 11 пункту 1 Положення №848 ).

Відповідно до абзацу першого пункту 2 Положення №848 право на отримання житлової субсидії мають громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які на законних підставах перебувають на території України, що проживають у житлових приміщеннях (будинках).

Призначення житлових субсидій та контроль за їх цільовим використанням здійснюється структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у мм. Києві і Севастополі держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі їх створення) рад (абзац перший пункт 3 Положення №848).

Відповідно до пункту 4 Положення №848 житлові субсидії призначаються за наявності різниці між розміром плати за житлово-комунальні послуги та/або скраплений газ, тверде та рідке пічне побутове паливо, за абонентське обслуговування для споживачів комунальних послуг, що надаються у багатоквартирних будинках за індивідуальними договорами, внесків за встановлення, обслуговування та заміну вузлів комерційного обліку, внеску/платежу об`єднанню на оплату витрат на управління багатоквартирним будинком у межах соціальної норми житла, соціальних нормативів житлово-комунальних послуг, скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива, витрат на управління багатоквартирним будинком (далі - соціальні норми житла та соціальні нормативи житлово-комунального обслуговування) і розміром обов`язкового відсотка платежу, визначеного в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно з пунктом 8 Положення №848 житлова субсидія призначається одному із членів домогосподарства, які зареєстровані в житловому приміщенні (будинку).

За змістом пункту 10 Положення №848 для розрахунку житлової субсидії враховуються нараховані доходи членів домогосподарства, членів сім`ї особи із складу домогосподарства, зазначених у пункті 9 цього Положення, які досягли 14-річного віку станом на початок періоду, за який враховуються такі доходи.

Відповідно до пункту 13 Положення №848 для призначення житлової субсидії громадянин, особа якого посвідчується паспортом або іншим документом, подає структурному підрозділу з питань соціального захисту населення за зареєстрованим місцем проживання (орендарі, внутрішньо переміщені особи - за фактичним місцем проживання): заяву про призначення та надання житлової субсидії у грошовій формі за формою, встановленою Мінсоцполітики (далі - заява); декларацію про доходи і витрати осіб, які звернулися за призначенням житлової субсидії, за формою, встановленою Мінсоцполітики (далі - декларація); довідки про доходи - у разі зазначення в декларації доходів, інформація про які відсутня у ДФС, Пенсійному фонді України, фондах соціального страхування тощо і відповідно до законодавства не може бути отримана за запитом структурного підрозділу з питань соціального захисту населення у порядку, встановленому цим Положенням. У разі неможливості підтвердити такі доходи довідкою до декларації додається письмове пояснення із зазначенням їх розміру; копію договору про реструктуризацію заборгованості з оплати житлово-комунальних послуг (у разі наявності); договір найму (оренди) житла (у разі наявності).

Суд зазначає, що позивач 20.05.2019 звернулася із заявою про призначення житлової субсидії до Управління праці та соціального захисту населення Бучацької районної державної адміністрації, долучивши, зокрема, декларацію про доходи і витрати осіб, які звернулися за призначенням житлової субсидії. За результатами розгляду даної заяви, позивачу призначена житлова субсидія.

Проте, рішенням від 11.03.2020 позивачу припинено виплату житлової субсидії в зв`язку із тим, що на підставі отримання даних після проведеної верифікації доходів, державним соціальним інспектором виявлено набуття права власності на нерухоме майно майно членом сім`ї особи із складу домогосподарства ОСОБА_1 , про що не було зазначено у поданій декларації про доходи і витрати осіб, які звернулися за призначенням житлової субсидії від 20.05.2019.

Суд зазначає, що Кабінетом Міністрів України 14.08.2019 прийнято постанову №807 Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України , якою Положення №848 про порядок призначення житлових субсидій викладено у новій редакції. Пунктом 4 вказаної постанови передбачено, що ця постанова набирає чинності з 1 жовтня 2019 року.

Відповідно до підпункту 4 пункту 14 Положення №848 (тут і далі - в редакції постанови Кабінету Міністрів України 14.08.2019 №807, яка діяла на момент прийняття оскаржуваного рішення про припинення виплати житлової субсидії) житлова субсидія не призначається (у тому числі на наступний період), якщо будь-хто із складу домогосподарства або член сім`ї особи із складу домогосподарства протягом 12 місяців перед зверненням за призначенням житлової субсидії, призначенням житлової субсидії без звернення здійснив купівлю або іншим законним способом набув право власності на земельну ділянку, квартиру (будинок), транспортний засіб (механізм), будівельні матеріали, інші товари довгострокового вжитку або оплатив (одноразово) будь-які послуги (крім медичних, освітніх та житлово-комунальних послуг згідно із соціальною нормою житла (в тому числі понаднормової площі житла у випадку, зазначеному у пункті 10 цього Положення) та соціальними нормативами житлово-комунального обслуговування) на суму, яка на дату купівлі, оплати, набуття права власності в інший законний спосіб перевищує 50 тис. гривень.

Згідно з пунктом 9 Положення №848 призначення житлових субсидій та контроль за їх цільовим використанням здійснюються структурними підрозділами з питань соціального захисту населення.

Пунктом 119 Положення визначено, що за рішенням комісії надання раніше призначеної житлової субсидії припиняється за поданням структурного підрозділу з питань соціального захисту населення, управителів, об`єднання, виконавців комунальних послуг у разі, коли:

домогосподарству припинено надання житлово-комунальної послуги (послуг) внаслідок того, що громадянин має заборгованість за житлово-комунальні послуги;

громадянин не виконує зобов`язання за договором про реструктуризацію заборгованості з оплати житлово-комунальних послуг;

у заяві та/або декларації громадянин зазначив недостовірні дані, що вплинуло на встановлення права на житлову субсидію або визначення її розміру на суму, яка перевищує 10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян на день призначення житлової субсидії;

громадянин не повідомив структурному підрозділу з питань соціального захисту населення про обставини, зазначені у пункті 90 цього Положення, протягом 30 календарних днів з дня їх виникнення;

під час вибіркового обстеження матеріально-побутових умов домогосподарства державним соціальним інспектором виявлено ознаки порушення норм законодавства щодо призначення житлової субсидії, які вплинули на право призначення житлової субсидії або визначення її розміру на суму, яка перевищує 10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян на день призначення житлової субсидії;

виникнення обставин, зазначених у пункті 18 цього Положення.

У випадках, зазначених в абзацах четвертому - сьомому пункту 119 цього Положення, на вимогу структурного підрозділу з питань соціального захисту населення, який призначив житлову субсидію, сума надміру перерахованої (виплаченої) житлової субсидії повертається громадянином, а сума житлової субсидії, яка надавалася не у грошовій формі, повертається управителем, об`єднанням, виконавцем комунальних послуг шляхом зняття відповідних сум з особових рахунків отримувачів субсидії. У разі призначення житлової субсидії громадянину на наступний період структурний підрозділ з питань соціального захисту населення може утримувати суму надміру виплаченої житлової субсидії під час виплати щомісячних сум субсидій шляхом їх зменшення не більш як 20 відсотків.

Аналіз наведених норм дозволяє дійти висновку про те, що однією з підстав для прийняття комісією за поданням структурного підрозділу з питань соціального захисту населення, управителів, об`єднання, виконавців комунальних послуг рішення про припинення надання раніше призначеної житлової субсидії є: зазначення громадянином у заяві та/або декларації недостовірних даних, що вплинуло на встановлення права на житлову субсидію або визначення її розміру на суму, яка перевищує 10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян на день призначення житлової субсидії. Поверненню підлягає саме надміру перерахована (виплачена) житлова субсидія.

Підставою для винесення відповідачем оскаржуваного рішення про припинення надання раніше призначеної житлової субсидії від 11.03.2020 стало надання позивачем при зверненні до відповідача за призначенням житлової субсидії недостовірної інформації, що вплинуло на встановлення права на призначення субсидії та визначення її розміру, зокрема, в розділі V декларації про доходи та витрати не вказано про реєстрацію квартири за адресою: АДРЕСА_1 , яку 18.10.2018 за дочкою позивачки ОСОБА_2 .

Судом встановлено, що позивач, звертаючись із заявою про призначення житлової субсидії до відповідача, додав, зокрема, декларацію про доходи і витрати осіб, які звернулися за призначенням житлової субсидії, в розділі V якої вказано, що протягом 12 місяців перед зверненням за призначенням житлової субсидії не здійснювалось придбання майна, товарів або оплату послуг на суму, яка на дату купівлі, оплати, набуття права власності в інший законний спосіб перевищує 50 тисяч гривень.

В матеріалах справи міститься договір купівлі-продажу від 13.07.2007, посвідчений приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу, укладений між ОСОБА_2 (покупець за договором) та суб`єктом підприємницької діяльності - фізичною особою підприємцем ОСОБА_3 (продавець за договором) (аркуші справи 17-18). Відповідно до умов даного договору продавець зобов`язується передати у власність покупця квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , яка буде створена ним у майбутньому, а покупець зобов`язується прийняти квартиру у відповідності до умов даного договору та оплатити її. В пункті 3.1 договору визначено, що загальна сума даного договору становить 103555,30 грн, та в пункті 3.2 визначено графік платежів за даним договором, граничний термін в якому встановлено 20.02.2008.

Також, в матеріалах справи знаходяться квитанції до прибуткового ордера №17 від 28.11.2007, №13 від 03.09.2007, №11 від 13.07.2007, №14 від 03.09.2007, №15 від 28.11.2007, №12 від 13.07.2007, які підтверджують здійснення оплати ОСОБА_2 за договором купівлі-продажу від 13.07.2007 (аркуші справи 19-20).

Отже, фактично оплату за придбання нерухомого майна донькою позивачки ОСОБА_2 , а саме: двокімнатної квартири, що розташована в житловому будинку, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , здійснено у 2007 році.

Разом з тим, реєстрація права власності на зазначений об`єкт житлової нерухомості відбулася 18.10.2018, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (аркуш справи 23).

Суд зазначає, що декларація про доходи та витрати осіб, які звернулися за призначенням житлової субсидії подана 20.05.2019 та повинна містити інформацію, зокрема, про придбання майна, яка на дату купівлі, оплати, набуття права власності в інший законний спосіб перевищує 50 тисяч гривень, протягом 12 місяців перед зверненням за призначенням житлової субсидії.

Судом встановлено, що придбання майна (купівля та оплата) членом сім`ї позивача відбулося в 2007 році, а тому, така інформація не підлягає зазначенню в декларації у 2019 році.

Реєстрація 18.10.2018 права власності на майно, яке придбане та оплачене у 2007 році не має негативного впливу на розмір призначеної та виплаченої на користь позивача субсидії, оскільки по суті не змінила майновий стан позивача чи членів її сім`ї протягом 12 місяців перед зверненням за призначенням житлової субсидії (20.05.2019).

Судом не встановлено факту надання позивачем недостовірної інформації, що вплинуло на встановлення права на призначення субсидії та визначення її розміру на момент вирішення питання про отримання субсидії.

Виходячи з необхідності дотримання справедливого балансу між інтересами держави та втручанням у права позивача, суд дійшов висновку про відсутність підстав для примусового повернення отриманих відповідачем коштів у вигляді житлової субсидії.

В даному випадку, суд вважає за необхідне застосувати положення статті 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно якої кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

За своїм змістом стаття 1 Першого протоколу до Конвенції гарантує право на мирне володіння майном і обумовлює випадки втручання у таке право мирного володіння майном, а відповідно до тлумачення й усталеної практики Європейського суду з прав людини (напр. рішення в справах Спорронг і Льоннрот проти Швеції , Джеймс та інші проти Сполученого Королівства . Іммобільяре Саффі проти Італії , East/West Alliance Limited проти України . Вістіньш і Препьолкінс проти Латвії тощо) в структурі статті 1 Першого протоколу до Конвенції слід виокремлювати три норми: перша норма (перше речення першого абзацу) - має загальний характер і закладає принцип мирного володіння майном; друга норма (друге речення першого абзацу) - охоплює питання позбавлення права власності та визначає для цього певні критерії і умови; третя норма (другий абзац) - визнає право договірних держав, зокрема, контролювати використання майна в загальних інтересах. При цьому, як підтверджується практикою Суду, друга та третя норми, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, повинні тлумачитися у світлі загального принципу, закладеного першою нормою.

Суд наголошує на тому, що перша та найбільш важлива вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі Іатрідіс проти Греції [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-11). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі Антріш проти Франції , від 22.09.1994, Series А N 296-А, п. 42, та Куиюглу проти Болгарії , заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10.05.2007).

Суд також нагадує, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити справедливий баланс між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірним тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23.09.1982 у справі Спорронг та Льонрот проти Швеції , пп. 69 і 73, Series А N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення віл 21.02.1986 у справі Джеймс та інші проти Сполученого Королівства . п. 50, Series А N 98).

Відповідно до статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Відповідно до частин першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав суду достатніх та беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтується його відзив і не довів правомірності вчинених дій та прийнятих ним рішень.

За таких обставин, керуючись принципом верховенства права, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає, що згідно з положеннями частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову судові витрати покладаються на відповідача та підлягають стягненню на користь з державного бюджету.

Позивачем при зверненні з позовною заявою сплачено судовий збір в розмірі 840,80 грн відповідно до квитанції №16 від 15.09.2020, який підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Управління праці та соціального захисту населення Бучацької районної державної адміністрації від 11.03.2020 про припинення виплати грошової субсидії для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг з травня 2019 року по квітень 2020 року ОСОБА_1 .

Зобов`язати Управління праці та соціального захисту населення Бучацької районної державної адміністрації відновити ОСОБА_1 нарахування та виплату субсидій для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг з дати припинення виплати - з 01.03.2020.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Управління праці та соціального захисту населення Бучацької районної державної адміністрації судовий збір у розмірі 840 (вісімсот сорок) грн. 80 коп. на користь ОСОБА_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Реквізити учасників справи:

позивач:

- ОСОБА_1 (місцезнаходження/місце проживання: АДРЕСА_3 ; РНОКПП: НОМЕР_1 );

відповідач:

- Управління праці та соціального захисту населення Бучацької районної державної адміністрації (місцезнаходження/місце проживання: вул. Агнона, 3, м. Бучач, Бучацький район, Тернопільська область, 48400; код ЄДРПОУ: 03195553);

третя особа:

- ОСОБА_2 (місцезнаходження/місце проживання: АДРЕСА_3 код ЄДРПОУ/РНОКПП ) .

Головуючий суддя Баб`юк П.М.