Рішення

від 05.10.2020 по справі 369/13390/19

КИЄВО-СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 369/13390/19

Провадження № 2/369/995/20

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

05.10.2020 року Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:

головуючої судді Пінкевич Н.С.,

секретаря Одинцов О.С.

за участі

представника позивача: ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , Головного управління Держгеокадастру у Київській області, КП "Бюро державної реєстрації" Петропавлівсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, третя особа: ОСОБА_4 про скасування державної реєстрації земельних ділянок, скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно,

в с т а н о в и в :

У жовтні 2019 року позивачка звернулась до суду з даним позовом. Свої вимоги мотивувала тим, що вона є спадкоємицею земельної частки (паю) у ВАТ Забір`я розміром 2,75 умовних кадастрових гектарах на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом ще з 2002 року. За даним сертифікатом межі земельної ділянки не виносились, державні акти не отримувались. Лише у 2016 році вона подала заяву та за рішенням адміністрації надано дозвіл на розробку проекту технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки. Після виготовлення технічної документації вона звернулась до державного реєстратора щодо реєстрації права власності на дану земельну ділянку. Але отримала відмову, оскільки площа її земельної ділянки частково співпадає з земельною ділянкою 3222483200:04:001:5005, власником якої є ОСОБА_3 та яку в подальшому було поділено на три земельну ділянки: 3222483200:04:001:5203, 3222483200:04:001:5199, 3222483200:04:001:5200.

Вказав, що відповідач набув право власності на свою земельну ділянку на підставі рішення адміністрації №2971 від 16 листопада 2011 року, яке було скасовано в судовому порядку (справа 369/8427/18). Вважає, що відповідач навмисно під час розгляду попередньої справи здійснив поділ спірної земельної ділянки на три для уникнення виконання судового рішення. Оскільки через неправомірні дії відповідача, вона позбавлена можливості отримати у власність належну їй земельну ділянку, тому вважає своє право грубо порушеним та підлягає судовому захисту.

Просила суд зобов`язати Державного кадастрового реєстратора Головного Управління Держгеокадастру у Київській області скасувати державну реєстрацію земельної ділянки кадастровий номер 3222483200:04:001:5200 шляхом закриття Поземельної книги та скасуванням кадастрового номера та скасувати державну реєстрацію права власності на нерухоме майно: реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1741455832224; об`єкт нерухомого майна: земельна ділянка; адреса: Київська область, Києво-Святошинський район, Забірська сільська рада; кадастровий номер: 3222483200:04:001:5200 шляхом скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 45033612 від 14.01.2019 року, що була здійснена ОСОБА_5 , комунальне підприємство Бюро державної реєстрації Петропавлівсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області;

зобов`язати Державного кадастрового реєстратора Головного Управління Держгеокадастру у Київській області скасувати державну реєстрацію земельної ділянки кадастровий номер 3222483200:04:001:5199 шляхом закриття Поземельної книги та скасуванням кадастрового номера; скасувати державну реєстрацію права власності на нерухоме майно: реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1741438032224, об`єкт нерухомого майна: земельна ділянка; адреса: Київська область, Києво-Святошинський район, Забірська сільська рада, кадастровий номер: 3222483200:04:001:5199 шляхом скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 45033350 від 14.01.2019 року, що була здійснена ОСОБА_5 , комунальне підприємство Бюро державної реєстрації Петропавлівсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області;

зобов`язати Державного кадастрового реєстратора Головного Управління Держгеокадастру у Київській області скасувати державну реєстрацію земельної ділянки кадастровий номер 3222483200:04:001:5203 шляхом закриття Поземельної книги та скасуванням кадастрового номера; скасувати державну реєстрацію права власності на нерухоме майно: реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1741401432224; об`єкт нерухомого майна: земельна ділянка; адреса: Київська область, Києво-Святошинський район, Забірська сільська рада; кадастровий номер: 3222483200:04:001:5203 шляхом скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 45032210 від 14.01.2019 року, що була здійснена ОСОБА_5 , комунальне підприємство Бюро державної реєстрації Петропавлівсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав. Просив позов задоволити.

У судове засідання ОСОБА_3 , представники Головного управління Держгеокадастру у Київській області, КП "Бюро державної реєстрації" Петропавлівсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, третя особа: ОСОБА_4 не з`явились. Причини неявки суду не повідомили, клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило. Відзив або письмові пояснення по суті позовних вимог у встановлені судом строки не подані.

Відповідно до вимог ст.280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, та не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин, не подав відзив, а позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

За таких обставин суд, враховуючи вимоги ст. 280 ЦПК України, вважає за можливе розглянути справу без участі відповідачів та ухвалити по справі заочне рішення.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що у задоволенні позову слід задоволити, виходячи з наступних підстав.

Пунктом 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції від 12.06.2009 №2 передбачено, що відповідно до статей 55, 124 Конституції України та статті 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У п. 33 рішення ЄСПЛ від 19.02.2009 у справі Христов проти України суд зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ч. 1 ст. 6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав.

Відповідно до ст.ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може, зокрема, бути припинення дії, яка порушує право.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

У справі Bellet v. France Суд зазначив, що стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд сприяє всебічному і повному з`ясуванню обставин справи: роз`яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов`язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Ст. 78 ЗК України право власності на землю - це право володіти, користуватись і розпоряджатись земельними ділянками.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

При розгляді справи судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_6 , що підтверджено свідоцтвом про смерть НОМЕР_1 , виданого Забірською сільською радою Києво-Святошинського району Київської області.

25 червня 2002 року ОСОБА_2 отримала свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті чоловіка. А саме на земельну частку (пай) у ВАТ Забір`я розміром 2,75 умовних кадастрових гектарах, що знаходиться в с.Забір`я Києво-Святошинського району Київської області, що належало померлому ОСОБА_6 на підставі сертифікату на право на земельну частку (пай) РН №349247, виданого Києво-Святошинською районною державною адміністрацією 16 вересня 2000 року на підставі рішення Києво-Святошинської районної державної адміністрації від 28 квітня 2000 рку №176а та зареєстрованого у Книзі реєстрації сертифікатів на прав на земельну частку (пай) за №244.

Ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

На підставі ст. 152 ЗК України землевласник або землекористувач може вимагати усунення яких-небудь порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою і відшкодуванні заподіяного збитку.

За ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Розпорядженням Києво-Святошинської районної державної адміністрації від 26 серпня 2016 року №687 ( зі змінами, внесеними на підставі Розпорядження від 3 жовтня 2016 року №761 Про внесення змін у розпорядження голови К-Святошинської РДА від 26.08.2016 №687 ) ОСОБА_2 було надано дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Роботи з розробки технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) мали б розпочатися після укладання договору із землевпорядною організацією, яка має ліцензію на їх виконання, що передбачено п. 2 розпорядження.

На підставі вищезазначеного Розпорядження та на замовлення ОСОБА_2 . Державне Підприємство Центр державного земельного кадастру (Київська обласна філія), розробило технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), код згідно КВЦПЗ - 01.01 - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, Забірська кільська рада, земельна ділянка № НОМЕР_2 .

Отримавши технічну документацію із землеустрою, ОСОБА_2 звернулись із заявою про державну реєстрацію земельної ділянки.

За результатами розгляду заяви державним кадастровим реєстратором Відділу у Києво-Святошинському районі міськрайонного управління у Києво-Святошинському районі та м. Ірпені Головного управління Держгеокадастру у Київській області, 08.11.2018 року ОСОБА_2 отримала рішення від 06 листопада 2018 року №РВ- 201435372018 про відмову у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру.

Відмова державного кадастрового реєстратора у внесенні відомостей до ДЗК обумовлена невідповідністю електронного документа установленим вимогам, а саме: перетин ділянок з ділянкою 3222483200:04:001:5004 - площа співпадає на 32,8944%; перетин ділянок з ділянкою 3222483200:04:001:5005 площа співпадає на 32,7357%.

Відповідно до інформації, що міститься у Витязі №НВ-3211078692018 з ДЗК про земельну ділянку, земельна ділянка з кадастровим номером 3222483200:04:001:5005 зареєстрована 10.03.2016 року на підставі проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок від 15.11.2011 ТОВ Трад-Омаш ; площа земельної ділянки 1.0000 га.; цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства; категорія земель - землі сільськогосподарського призначення; вид використання земельної ділянки - ведення особистого селянського господарства; приватна власність. Відповідно до інформації з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку, власником зазначеної земельної ділянки є ОСОБА_3 .

ОСОБА_3 набув у власність земельну ділянку, кадастровий номер 3222483200:04:001:5005 на підставі розпорядження Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області від 16 листопада 2011 року №2971 Про передачу у власність 3-м громадянам України (згідно додатку) земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Забірської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області .

Відповідно до ст.82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 26 червня 2019 року позов ОСОБА_2 , ОСОБА_4 до Києво-Святошинської РДА Київської області, ОСОБА_3 , ОСОБА_7 , третя особа Головне Управління Держгеокадастру у Київській області про визнання недійсним та скасування рішення (розпорядження) органу виконавчої влади, про визнання незаконною та скасування державної реєстрації земельних ділянок про зобов`язання вчинити певні дії - задоволено частково.

Визнано недійсним та скасовано розпорядження Києво-Святошинською РДА Київської області від 16.11.2011 року №2971 Про передану у власність 3-м громадянам України (згідно додатку) земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Забірської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області в частині затвердження проекту землеустрою щодо відведення у власність ОСОБА_3 та ОСОБА_7 земельних ділянок площею 1,000 та 1,000 га відповідно для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Забірської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області та безоплатної передачі у власність ОСОБА_3 та ОСОБА_7 земельних ділянок площею 1,000 та 1,000 га відповідно для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Забірської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області.

Постановою Київського апеляційного суду від 17 грудня 2019 року рішення районного суду залишено без змін.

Відомості про оскарження судових рішень в касаційному порядку в матеріалах справи та Єдиному реєстрі судових рішень відсутні.

Відповідно до статті 152 ЗК України держава забезпечує громадянам та фізичним особам рівні умови захисту права власності на землю.

Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його права на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Разом з тим, вимогами цивільного процесуального законодавства суд зобов`язаний установити: чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси позивача; у чому полягає таке порушення прав; якими доказами воно підтверджується. Залежно від установленого суд повинен вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Також судом встановлено, що 12 грудня 2018 року ОСОБА_3 здійснив поділ земельної ділянки за кадастровим номером 3222483200:04:001:5005 на три окремі земельні ділянки, а саме: земельну ділянку з кадастровим номером 3222483200:04:001:5200, земельну ділянку з кадастровим номером 3222483200:04:001:5199, земельну ділянку з кадастровим номером 3222483200:04:001:5203, що підтверджується листом Головного управління Держгеокадастру у Київській області від 23 липня 2019 року № 29-10-0222-9555/2-19 ( а саме, земельна ділянка за кадастровим номером 3222483200:04:001:5005 набула статусу архівної у зв`язку із поділом, внаслідок чого 15.01.2019 року в ДЗК зареєстровано земельні ділянки: земельну ділянку з кадастровим номером 3222483200:04:001:5200, земельну ділянку з кадастровим номером 3222483200:04:001:5199, земельну ділянку з кадастровим номером 3222483200:04:001:5203).

Відповідно до ст. 81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: придбання за договором купівлі-продажу, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; прийняття спадщини; виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

Згідно з ч. 1ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 1ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Згідно із ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства, якими, зокрема є: справедливість, добросовісність та розумність.

Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Звертаючись до суду з позовом, особа має право просити суд не з будь-яким способом захисту, а лише таким, який передбачений законом.

Частиною 1 статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ч. ч. 1, 5, 6, 7 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Оцінка доказів - завершальний етап процесу доказування. Вона полягає в перевірці судом доброякісності засобів доказування, що має на меті визначити їх доказову силу.

Право на земельну частку (пай) може бути об`єктом купівлі-продажу, дарування, міни, спадкування, застави. В свою чергу, земельна частка (пай) є умовною часткою земель, які належали колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам, розмір якої визначений в умовних кадастрових гектарах. Місцезнаходження та межі такої земельної частки (паю) не визначені. Розпаювання земель недержавних сільськогосподарських підприємств в Україні проводилось відповідно до норм, встановлених Земельним кодексом України (у редакції від 15 травня 1992 року), та відповідних указів Президента України. Паювання земель колективних сільськогосподарських підприємств проводилось відповідно до Указу Президента України від 8 серпня 1995 року № 720/95 Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям .

Відповідно до абз.З п.1 Указу Президента України від 8 серпня 1995 року № 720/95 Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям паювання земель передбачає визначення розміру земельної частки (паю) у колективній власності на землю кожного члена колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства без виділення земельних ділянок в натурі (на місцевості).

Окрім цього, відповідно до п. 17 Перехідних положень ЗКУ в редакції від 25.10.2001 року зазначається, що сертифікати на право володіння земельною часткою (паєм), отримані громадянами, вважаються правовстановлюючими документами при пред`явленні ними І вимоги на відведення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) відповідно до Б законодавства. Сертифікати на право отримання земельної частки (паю) є дійсними до виділення власникам земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) та видачі їм державних актів на право власності на землю.

Тому ОСОБА_2 мала правомірні очікування щодо оформлення права власності на земельний пай, оскільки нею було дотримано процедуру, яка передує одержанню правовстановлюючих документів на землю, а саме: розпорядженням К-Святошинської РДА Київської області від 26 серпня 2016 року № 627 (зі змінами, внесеними Розпорядженням Києво-Святошинської РДА Київської області від 03 жовтня 2016 року) було надано дозвіл на розробку і технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) 2-м громадянам України за рахунок земель ВАТ Забір`я в адміністративних межах Забірської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області; на виконання вказаного розпорядження з метою реалізації права власності Позивача за її замовленням ДП Центр державного земельного кадастру розробило технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості); з метою реєстрації земельної ділянки Позивач надала заяву та відповідні документи Державному кадастровому реєстратору Відділу у Києво-Святошинському районі та Ірпені ГУ Держгеокадастру у Київській області, за результатами розгляду якої отримано Рішення від 06.11.2018 р. №РВ-3201435372018 (про відмову у державній реєстрації), що порушує право позивача на земельний пай, обмеження її праві правомірного очікування щодо певного стану речей (у майбутньому), оскільки таке право є складовою частиною майна.

Зазначена позиція викладена у постанові Верховного Суду від 01 серпня 2018 року у Неправі №369/6516/16-ц (провадження 61-1796св17) та ґрунтується на прецедентній практиці Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини ), статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка підлягає застосуванню для захисту правомірних очікувань щодо певного стану речей (у майбутньому), оскільки їх можна вважати складовою частиною майна. Тому право позивача на земельний пай є порушеним, Позивач отримавши технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), не має можливості внести відомості до ДЗК, адже встановлено перетин належної Позивачці земельної ділянки з ділянкою ОСОБА_3 ..

Оскільки судовим рішенням розпорядження визнано недійним та скасовано в частині щодо земельної ділянки відповідача, а державна реєстрація земельної ділянки 3222483200:04:001:5005 (земельна ділянка за кадастровим номером 3222483200:04:001:5005 набула статусу архівної у зв`язку із поділом, внаслідок чого 15.01.2019 року в ДЗК зареєстровано земельні ділянки, а саме: земельну ділянку кадастровим номером 3222483200:04:001:5200. земельну ділянку з кадастровим номером 3222483200:04:001:5199. земельну ділянку з кадастровим номером 3222483200:04:001:5203) скасована не була, позивач не має можливості реалізувати своє право на відведення земельної їстки (паю) в натурі (на місцевості) відповідно до законодавства, отримати кадастровий номер на належну їй земельну ділянку, та, як наслідок, завершити оформлення права власності. Окрім зазначеного, записи про право власності на згадані земельні ділянки були внесені Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно: реєстраційні номери об`єктів нерухомого майна: 1741438032224, 1741455832224, 1401432224, що підтверджено копіями витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна додаються. На підставі наведеного суд приходить до висновку, що право позивача на належний їй пай є порушеними, захисту також підлягає право позивача на внесення відомостей про земельну ділянку (пай) до державного земельного кадастру.

Відповідно до ст. 202 ЗКУ, державна реєстрація земельних ділянок здійснюється у ДЗК в порядку, встановленому законом.

Правові, економічні та організаційні основи діяльності у сфері ДЗК визначені ЗУ Про Державний земельний кадастр .

У відповідності до або. абз. 2, 3 ч. 1 ст. 1 вказаного Закону Державний земельний кадастр - єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах державного кордону України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і [якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами; державна реєстрація земельної ділянки внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про формування земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера.

Згідно зі ст. 2 ЗУ Про Державний земельний кадастр ДЗК ведеться з метою інформаційного Забезпечення органів державної влади та органів місцевого самоврядування, фізичних та юридичних осіб при: регулюванні земельних відносин; управлінні земельними ресурсами; організації національного використання та охорони земель; здійсненні землеустрою; проведенні оцінки землі; формуванні та веденні містобудівного кадастру, кадастрів інших природних ресурсів; справлянні плати за землю.

Відповідно до ч. 1, 5 ст. 5 ЗУ Про Державний земельний кадастр ведення ДЗК здійснюється шляхом: створення відповідної державної геодезичної та картографічної основи, яка визначається та задається відповідно до цього Закону; внесення відомостей про об`єкти ДЗК; внесення змін до відомостей про об`єкти ДЗК; оброблення та систематизації відомостей про об`єкти ДЗК.

Відповідно до ч. 8 ст. 9 ЗУ Про Державний земельний кадастр державна реєстрація земельних ділянок, обмежень у їх використанні, ведення поземельних книг, внесення до Державного земельного кадастру відомостей про земельні ділянки здійснюються Державними кадастровими реєстраторами, які здійснюють свою діяльність за місцем розташування земельної ділянки (район, місто республіканського значення Автономної Республіки Крим, місто обласного значення).

За змістом ст. 16 ЗУ Про Державний земельний кадастр земельній ділянці, відомості про яку внесені до ДЗК, присвоюється кадастровий номер. Кадастровий номер земельної ділянки є її ідентифікатором у ДЗК. Система кадастрової нумерації земельних ділянок є єдиною на всій території України. Кадастровий номер скасовується лише у разі скасування державної реєстрації земельної ділянки.

Статтею 24 цього ЗУ Про Державний земельний кадастр визначено, що державна реєстрація земельної ділянки здійснюється при її формуванні шляхом відкриття Поземельної книги на таку І ділянку. Державна реєстрація земельних ділянок здійснюється за місцем їх розташування І відповідним Державним кадастровим реєстратором центрального органу виконавчої влади, що [ реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

В свою чергу, спірні правовідносини регулюються ЗУ Про Державний земельний кадастр та Порядком ведення Державного земельного кадастру, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 року N 1051. Пунктом 49 передбачено, що Поземельна книга ведеться за формою згідно з додатком 8 під час державної реєстрації земельної ділянки, внесення до Державного земельного кадастру відомостей (змін до них) про зареєстровані земельні ділянки (в тому числі у разі їх поділу чи об`єднання, а також відновлення їх меж) відповідно до пунктів 107-137 цього Порядку.

Відповідно до пунктів 60 та 61 Порядку №1051, запис у Поземельній книзі скасовується 1 (поновлюється) Державним кадастровим реєстратором на підставі рішення суду. Скасування 1 (поновлення) запису в Поземельній книзі здійснюється шляхом внесення до Державного земельного кадастру відомостей про його скасування (поновлення) із зазначенням дати та підстави для скасування (поновлення), посади, прізвища та ініціалів Державного кадастрового реєстратора, який скасував (поновив) запис, та формування з використанням програмного

Убезпечення Державного земельного кадастру нових аркушів Поземельної книги, які засвідчуються: в електронній (цифровій) формі - електронним цифровим підписом державного кадастрового реєстратора; у паперовій формі - підписом Державного кадастрового реєстратора та скріплюються його печаткою.

Ч. 6 ст. 24 ЗУ Про Державний земельний кадастр визначені підстави для відмови у здійсненні державної реєстрації земельної ділянки, якими є: розташування земельної ділянки на території дії повноважень іншого Державного кадастрового реєстратора; подання заявником документів, передбачених частиною четвертою цієї статті, не в повному обсязі; невідповідність поданих документів вимогам законодавства; знаходження в межах земельної ділянки, яку передбачається зареєструвати, іншої земельної ділянки або її частини.

Відповідно до ч. 10 ст. 24 ЗУ Про Державний земельний кадастр та п. 114 Порядку №1051 державна реєстрація земельної ділянки скасовується Державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, у разі: поділу чи об`єднання земельних ділянок; якщо протягом одного року з дня здійснення державної реєстрації земельної ділянки речове право на неї не зареєстровано з вини заявника.

Уданому випадку підстави для скасування державної реєстрації земельних ділянок з кадастровими номерами 3222483200:04:001:5200, 3222483200:04:001:5199 та 3222483200:04:001:5203 передбачені ч. 10 ст. 24 ЗУ Про Державний земельний кадастр та п. 114 Порядку № 1051 відсутні. Разом з цим, наявність державної реєстрації такої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі порушує права та інтереси ОСОБА_2 таким чином, запис у Поземельній книзі у розділі 3 "Земельна ділянка. Право власності, постійного користування. Запис про виникнення права власності" може бути скасовано Державним кадастровим реєстратором на підставі рішення суду про скасування державної реєстрації земельної ділянки. Тому в цій частині позовні вимоги є обґрунтованими.

Ст. 1 ЗУ Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , Державний реєстр речових прав на нерухоме майно - єдина державна інформаційна система, що містить відомості про права на нерухоме майно, їх обтяження, а також про об`єкти та суб`єктів цих прав.

Згідно із ст. 2 ЗУ Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження Державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Стаття 26 ЗУ Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень встановлено, що записи до Державного реєстру прав вносяться на підставі прийнятого рішення про Державну реєстрацію прав.

У разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав (ч.2 ст. 26 ЗУ Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень ).

Скасування документа, за яким здійснено державну реєстрацію прав, є підставою для внесення до реєстру запису про скасування державної реєстрації прав, проте такий запис не свідчить про допущення порушень при прийнятті державним реєстратором рішення щодо реєстрації прав.

Статтею 18 вищезазначеного Закону встановлено, що державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку: 1) прийняття/отримання документів для державної реєстрації прав, формування та реєстрація заяви в базі даних заяв; 2) виготовлення електронних копій документів, поданих для державної реєстрації прав, шляхом сканування (у разі подання документів у паперовій формі) та їх розміщення у Державному реєстрі прав; 3) встановлення черговості розгляду заяв, зареєстрованих у базі даних заяв; 4) перевірка документів на наявність підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав та прийняття відповідних рішень; 5) прийняття рішення про державну реєстрацію прав (у разі відсутності підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав); 6) відкриття розділу в Державному реєстрі прав та/або я внесення до відкритого розділу або спеціального розділу Державного реєстру прав відповідних відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об`єкти та суб`єктів цих прав; 7) формування витягу з Державного реєстру прав про проведену державну реєстрацію прав для подальшого використання заявником; 8) видача/отримання документів за результатом розгляду заяви.

Згідно з ч. 2 цієї статті передбачено, що перелік документів для здійснення державної реєстрації прав визначається Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Відповідно до ч. 4 ст. 18 ЗУ Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх і обтяжень державній реєстрації підлягають виключно заявлені речові права на нерухоме майно та їх обтяження, за умови їх відповідності законодавству і поданим/отриманим документам.

За результатом розгляду заяви та документів, поданих для державної реєстрації прав, відповідно до п. 18 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, державний реєстратор приймає рішення щодо державної реєстрації прав або щодо відмови в такій реєстрації.

Як встановлено рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської пласті від 26.06.2019 року (справа №369/8427/18) розпорядження визнано недійним та скасовано в частині, а отже і правова підстава для державної реєстрації спірних земельних ділянок ДЗК і, відповідно у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Згідно з частиною першою ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України). Аналогічний припис закріплений у частині першій статті 10 ІДПК України.

Елементом верховенства права є принцип правової визначеності, яккий зокрема, передбачає, що закон, як і будь-який інший акт держави, повинен характеризуватися якістю, щоби виключити ризик свавілля.

На думку Європейського суду з прав людини, поняття якість закону означає, що національне законодавство повинно бути доступним і передбачуваним, тобто визначати достатньо чіткі положення, аби дати людям адекватну вказівку щодо обставин і умов, за яких державні органи мають право вживати заходів, що вплинуть на конвенційні права них людей (рішення Європейського суду з прав людини у справах "С.С. та інші проти Болгарії", "Олександр Волков проти України").

Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що формулювання законів не завжди чіткі, тому тлумачення та застосування залежить від практики і роль розгляду справ у судах полягає саме у тому, щоби позбутися таких інтерпретаційних сумнівів з урахуванням змін у повсякденній практиці (рішення Європейського суду з прав людини у справах "Кантоні проти Франції" від 11 листопада 1996 року, "Вєренцов проти України" від 11 квітня 2013 року).

Частиною 1 ст. 6 та ст. 13 Європейської Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь якого висунутого проти нього кримінального судочинства.

Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі передбачено статтею Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Так, у п. 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Крім того, Суд указав на те, що за деяких обставин вимоги ст. 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Отже, "ефективний засіб правового захисту" у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного Результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.

Отже, керуючись положеннями ст. ст. 6. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд вважає, що з метою ефективного забезпечення поновлення порушеного права ОСОБА_2 позовні вимоги слід задоволити.

Обґрунтовуючи своє рішення, суд приймає до уваги вимоги ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини , відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини зазначені в рішенні у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 2958. Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Керуючись ст.ст.12, 81, 141, 200, 206, 263-265 ЦПК України, суд -

в и р і ш и в :

Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , Головного управління Держгеокадастру у Київській області, КП "Бюро державної реєстрації" Петропавлівсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, третя особа: ОСОБА_4 про скасування державної реєстрації земельних ділянок, скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно задоволити.

Зобов`язати Державного кадастрового реєстратора Головного Управління Держгеокадастру у Київській області скасувати державну реєстрацію земельної ділянки кадастровий номер 3222483200:04:001:5200, яка розташована на території Забірської сільської ради у Києво-Святошинського району, Київської області, площею 0,3334 га, шляхом закриття Поземельної книги та скасуванням кадастрового номера.

Скасувати державну реєстрацію права власності на нерухоме майно: реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1741455832224; об`єкт нерухомого майна: земельна ділянка; адреса: Київська область, Києво-Святошинський район, Забірська сільська рада; кадастровий номер: 3222483200:04:001:5200; площа: 0,3334 га; цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства, власник: ОСОБА_3 , шляхом скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 45033612 від 14.01.2019 року; що стало підставою для реєстрації в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно права власності на земельну ділянку за ОСОБА_3 та запису про право власності 29837035, дата реєстрації: 09.01.2019 року, що була здійснена ОСОБА_5 , комунальне підприємство Бюро державної реєстрації Петропавлівсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області.

Зобов`язати Державного кадастрового реєстратора Головного Управління Держгеокадастру у Київській області скасувати державну реєстрацію земельної ділянки кадастровий номер 3222483200:04:001:5199, яка розташована на території Забірської сільської ради у Києво-Святошинського району, Київської області, площею 0,3333 га, шляхом закриття Поземельної книги та скасуванням кадастрового номера.

Скасувати державну реєстрацію права власності на нерухоме майно: реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1741438032224; об`єкт нерухомого майна: земельна ділянка; адреса: Київська область, Києво-Святошинський район, Забірська сільська рада; кадастровий номер: 3222483200:04:001:5199; площа: 0,3333 га; цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства, власник: ОСОБА_3 , І шляхом скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям \ розділу), індексний номер: 45033350 від 14.01.2019 року; що стало підставою для реєстрації в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно права власності на земельну ділянку , за ОСОБА_3 та запису про право власності 29836715, дата реєстрації: 09.01.2019 року, що була здійснена ОСОБА_5 , комунальне підприємство Бюро державної реєстрації Петропавлівсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області.

Зобов`язати Державного кадастрового реєстратора Головного Управління Держгеокадастру у Київській області скасувати державну реєстрацію земельної ділянки кадастровий номер 3222483200:04:001:5203, яка розташована на території Забірської сільської ради у Києво-Святошинського району, Київської області, площею 0,3333 га, шляхом закриття Поземельної книги та скасуванням кадастрового номера.

Скасувати державну реєстрацію права власності на нерухоме майно: реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1741401432224; об`єкт нерухомого майна: земельна ділянка; адреса: Київська область, Києво-Святошинський район, Забірська сільська рада; кадастровий номер: 3222483200:04:001:5203; площа: 0,3333 га; цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства, власник: ОСОБА_3 , шляхом скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 45032210 від 14.01.2019 року; що стало підставою для реєстрації в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно права власності на земельну ділянку за ОСОБА_3 та запису про право власності 29836119, дата реєстрації: 09.01.2019 року, що була здійснена ОСОБА_5 , комунальне підприємство Бюро державної реєстрації Петропавлівсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області.

Заочне рішення може бути переглянуто Києво-Святошинським районним судом Київської області за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду, а в разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення виготовлено 15 жовтня 2020 року.

Суддя