Постанова

від 09.11.2020 по справі 333/6628/18

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Дата документу 09.11.2020 Справа № 333/6628/18

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний № 333/6628/18 Головуючий у 1-й інстанції: Кулик В.Б.

Провадження № 22-ц/807/2250/20 Суддя-доповідач: Маловічко С.В.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 листопада 2020 року м. Запоріжжя

Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого: Маловічко С.В.

суддів: Гончар М.С.

Подліянової Г.С.

розглянувши у порядку спрощеного письмового провадження без виклику учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 28квітня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства Міністерства внутрішніх справ України Інформ-Ресурси в особі Південної міжрегіональної філії Державного підприємства Міністерства внутрішніх справ України Інформ-Ресурси про відшкодування майнової та моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ДП МВС України Інформ-Ресурси в особі Південної міжрегіональної філії ДП МВС України Інформ-Ресурси про відшкодування майнової та моральної шкоди.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що уйого користуванні на підставі довіреності від 15.12.2016р. перебуває автомобіль ВАЗ 2101, д.р.н. НОМЕР_1 . 18.01.2016р. зазначений автомобіль був затриманий та переміщений на спеціальний майданчик, розташований за адресою: м. Запоріжжя, вул. Космічна, 140. Переміщення транспортного засобу сталося внаслідок складання протоколу огляду та тимчасового затримання транспортного засобу № 16 інспектором Дніпровського ВП ГУНП в Запорізькій області капітаном поліції ОСОБА_2 . Постановою Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 23.05.2017р. у справі № 333/432/17 визнано протиправними дії інспектора Дніпровського ВП ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_2. щодо тимчасового затримання 18.01.2016р. транспортного засобу - автомобіля ВАЗ 2101, д.р.н. НОМЕР_1 .Даний автомобіль переміщено на спеціальний майданчик, що відноситься до Запорізької філії ДП МВС України Інформ-Ресурси .

Він звернувся до даної особи із заявою про повернення автомобіля, однак йому було відмовлено у видачі автомобіля та вказано на необхідність сплати грошових коштів за тимчасове збереження транспортного засобу на спеціальному майданчику. Ним були оскаржені дані дії, та рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя у справі № 335/80001/17 зобов`язано ДП МВС України Інформ-Ресурси повернути ОСОБА_1 автомобіль ВАЗ 2101, д.р.н. НОМЕР_1 , без плати за зберігання на спеціальному майданчику. Постановою апеляційного суду Запорізької області від 23.05.2018р. дане рішення залишено без змін.

Наказом від 11.12.2017р. Про припинення Запорізької філії ДП МВС України Інформ-Ресурси припинено діяльність Запорізької філії ДП МВС України Інформ-Ресурси шляхом приєднання до Південної міжрегіональної філії ДП МВС України Інформ-Ресурси .

10.07.2018р.він звернувся до Південної міжрегіональної філії ДП МВС України Інформ-Ресурси із заявою про повернення автомобіля без оплати за зберігання. Оглянувши автомобіль, він виявив його суттєві недоліки та відсутність майна у ньому. На зворотному боці заяви про повернення автомобіля він зазначив претензії, що полягали у наступному: відсутній акумулятор автомобіля, відсутні диски та покришки на автомобіль - 4 шт., відсутнє запасне колесо, відсутній трамплер, відсутній комутатор, відсутня магнітола марки SONY , відсутній набір ключів.

Позивач вказав, що автомобіль переданий йому у непридатному для використання стані, що зумовило вчинення додаткових заходів для його ремонту. Фактично його позбавили права користування автомобілем на два с половиною роки. Автомобіль потребував негайного ремонту, що спричинило витрачання чималих коштів та завдало йому моральних страждань. Загальний розмір збитків, нанесених йому незаконним утримуванням автомобіля, що призвело до його пошкодження, псування, розукомплектуванням, позивач визначає, виходячи із відновлювального ремонту та придбання необхідних частин автомобіля, без яких експлуатація автомобіля неможлива.

В даній ситуації винним вважає відповідача, оскільки як державне підприємство воно повинно було нести відповідальність за збереження майна, що перебувало у нього на спеціальному майданчику. Пошкодження автомобіля, за допомогою якого він після отриманих контузій під час збройного конфлікту пересувається та відвідує лікування у м. Запоріжжі, який дорогий йому як пам`ять про волонтерів, які допомагали його ремонтувати, та доведення своїх прав у судовому порядку, що призвело до порушення його ритму життя через нервування, переживання, спричинили йому моральні страждання.

Посилаючись на викладені обставини, позивач просив суд стягнути з відповідача на його користь 100 000 грн. на відшкодування завданої моральної шкоди, 11 825 грн. на відшкодування майнової шкоди, 2900 грн. витрат на послуги евакуатора та сплачений ним судовий збір у розмірі 1 118 грн. 28 коп.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 30квітня 2020 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на його незаконність та необґрунтованість у зв`язку з неповним з`ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи, порушенням судом норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалитинове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України у суді апеляційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням ст. 369 цього Кодексу.

Згідно із ст. 7 п. 13 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Зі змісту статті 274 ч. 1 п.1 ЦПК України що у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.

Тому апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до приписів ч. 13 ст. 7 ЦПК України, судове засідання не проводиться.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, а також позовних вимог та підстав позову, що були предметом розгляду в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скаргапідлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що у користуванні позивача перебуває автомобіль ВАЗ 2101, д.р.н. НОМЕР_1 , що підтверджується посвідченою нотаріально довіреністю від 15.12.2016 р. (а.с. 7).

Відповідно до протоколу № 16 огляду та тимчасового затримання транспортного засобу від 18.01.2016р. зазначений автомобіль був затриманий інспектором Дніпровського ВП капітаном поліції ОСОБА_2 на вул. Новокузнецькій, 15 в м. Запоріжжі для подальшого його доставляння для зберігання на спеціальний майданчик по вул. Космічній, 140 в м. Запоріжжі (а.с. 8).

Постановою Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 23.05.2017р. у справі № 333/432/17 визнано протиправними дії інспектора Дніпровського ВП ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_2. щодо тимчасового затримання 18.01.2016р. транспортного засобу - автомобіля ВАЗ 2101, д.р.н. НОМЕР_1 . Постанова суду набула законної сили 06.06.2017 року (а.с. 9-10).

Даний автомобіль переміщено на спеціальний майданчик, що відноситься до Запорізької філії ДП МВС України Інформ-Ресурси . 09.06.2017р. позивач звернувся до даної філії із заявою про повернення автомобіля, додавши постанову Комунарського районного суду м. Запоріжжя у справі № 333/432/17. Як зазначено у резолюції на даній заяві посадовою особою даної філії, видача транспортного засобу буде здійснена після сплати за тимчасове збереження транспортного засобу на спеціальному майданчику в повному обсязі (а.с. 11).

Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 04.12.2017р. зобов`язано ДП МВС України Інформ-Ресурси в особі Запорізької філії ДП МВС України Інформ-Ресурси повернути ОСОБА_1 автомобіль ВАЗ 2101 , д.р.н. НОМЕР_2 , без плати за зберігання на спеціальному майданчику. Постановою апеляційного суду Запорізької області від 23.05.2018р. рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 04.12.2017 року залишено без змін (а.с. 12-14, 15-18).

10.07.2018р. позивач звернувся до Південної міжрегіональної філії ДП МВС України Інформ-Ресурси із заявою про повернення автомобіля ВАЗ 2101 , державний реєстраційний номер НОМЕР_3 . На даній заяві позивач зазначив, що має претензії, оскільки у автомобілі відсутні такі його складові: акумулятор, диски та покришки у кількості 4 шт., запасне колесо, трамплер, комутатор, магнітола марки SONY , набір ключів (а.с. 20).

Але суд не прийняв до уваги як належний доказ допис, вчинений позивачем на заяві, про відсутність складових автомобіля, оскільки представником Південної міжрегіональної філії ДП МВС України Інформ-Ресурси такий допис засвідчений не був, а також разом з позивачем не було складено відповідний акт про це, який був би погоджений сторонами та завірений відповідною печаткою.

Також суд вказував, що позивачем не надано доказів про витрати на ремонт автомобілю, заміну запчастин, не прийнявши товарні чеки, а вважаючи, що належним доказом мав бути висновок експертизи із калькуляцією вартості ремонтно-відновлювальних робіт.

Крім того, судом зазначено, що позивачем не надано доказів (акт прийому-передачі) прийняття на зберігання відповідачем автомобіля ВАЗ 2101, державний реєстраційний

номер НОМЕР_1 , відповідно до протоколу огляду та тимчасового затримання транспортного засобу № 16 від 18.01.2016р., з відмітками посадової особи про стан автомобіля. Відповідно до даного протоколу вказаний автомобіль було передано для переміщення на вул. Космічна, 140 евакуатору, в данному протоколі зазначено, що зовнішній вигляд транспортного засобу - пошкоджено задній бампер. Акт прийому-передачі автомобіля саме відповідальній особі на спеціальному майданчику за адресою: м. Запоріжжя, вул. Космічна, 140, в матеріалах справ відсутній. Тому суду не надано позивачем доказів щодо зникнення деталей з автомобіля саме на данному майданчику.

Отже, за підсумковим висновком, суд вважав позовні вимоги недоведеними.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 наголошує на тому, що судом безпідставно не взяті до уваги всі надані ним докази.

Колегією встановлено, що підставою для затримання транспортного засобу - автомобілю ВАЗ 2101, д.р.н. НОМЕР_1 , власником якого є ОСОБА_3 , як це слідує із протоколу № 16 від 18.01.2016р., стало скоєння водієм ОСОБА_1 ДТП у стані алкогольного сп`яніння. Транспортний засіб був переданий для його примусового переміщення на спеціальний майданчик, а в протоколі відповідальною особою зазначено, що грошей та цінних речей у автомобілі не знаходиться, зовнішнім оглядом встановлено, що пошкоджено задній бампер ( а.с. 8). Відомостей, що автомобіль не було належним чином укомплектовано, протокол не містить.

В подальшому, 15.12.2016р., ОСОБА_3 видав довіреність на ім`яОСОБА_1 на право розпорядження належним йому автомобілем ВАЗ 2101, д.р.н. НОМЕР_1 .

На момент видачі ОСОБА_1 довіреності на право розпорядження цим автомобілем, цей автомобіль вже перебував 10 місяців на спеціальному майданчику.

З рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 23 травня 2017р. слідує, що ОСОБА_1 знаходився за кермом вказаного автомобілю під час складання протоколу № 16 від 18.01.2016р., але залишив цей автомобіль, здійснивши наїзд на припаркований автомобіль КІА, д.н. НОМЕР_4 , та зник з місця пригоди, що і зашкодило інспектору Дніпровського відділу поліції ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_2 скласти відносно нього протоколи про порушення, передбачені статтями 130, 124 КУпАП.

До подання навесні 2017р. адміністративного позову на дії інспектора ОСОБА_2. позивач ОСОБА_1 уникав спілкування з поліцією, хоча йому надсилались запрошення з приводу складання адміністративних матеріалів та оплатного вилучення автомобілю зі спеціального майданчика.

Тобто, поміщення автомобілю ВАЗ 2101, д.р.н. НОМЕР_1 , на спеціальний майданчик відбувалось саме через те, що ОСОБА_1 покинув цей автомобіль після ДТП, та саме з цієї причини не було відображено стан автомобілю у момент його передачі на спеціальний майданчик.

З заявою про повернення автомобілю ОСОБА_1 вперше звернувся лише 09.06.2017р., тобто майже через півтора роки після постановки ТЗ на спеціальний майданчик ( а.с. 11).

На його заяві було накладено резолюцію про можливість отримання автомобілю після повної сплати коштів за тимчасове зберігання ТЗ на спеціальному майданчику ( а.с. 11).

Тому у липні 2017р. ОСОБА_1 звертається до суду із новим позовом про визнання протиправної відмови у видачі автомобілю без плати за його зберігання та зобов`язання повернути без цієї оплати.

Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 04 грудня 2017р. зобо-

в`язано ДП МВС України Інформ-Ресурси повернути ОСОБА_1 автомобіль без плати за зберігання на спеціальному майданчику, оскільки не було підстав для затримання автомобілю та поміщення на спеціальний майданчик.

Отже, автомобіль ВАЗ 2101, д.р.н. НОМЕР_1 , зберігався на спеціальному майданчику з дня його поміщення туди протягом півтора року. В такому разі на відповідальних працівників цього майданчику полягав обов`язок його зберігання у незмінному стані, у якому ТЗ було поставлено на спецмайданчик.

Так, відповідно до пункту 14 Порядку тимчасового затримання та зберігання транспортних засобів на спеціальних майданчиках і стоянках, затвердженого постановою КМУ № 1102 від 17.12.2008р., до діяв на час виникнення спірних правовідносин і до видачі автомобілю позивачу, на спеціальному майданчику і стоянці ведеться в установленому МВС порядку облік прийняття і видачі тимчасово затриманих транспортних засобів.

Згідно з пунктом 15 Порядку, спори, пов`язані із шкодою, що заподіяна тимчасово затриманому транспортному засобу і майну, яке перебуває в ньому, під час транспортування або зберігання на спеціальному майданчику чи стоянці, розв`язуються в установленому законодавством порядку.

На спірні правовідносини, крім вказаної спеціальної норми, поширюються загальні правила зберігання переданої речі - транспортного засобу, згідно з якими за це несе відповідальність зберігач, тобто організація, на територію якої поміщено транспортний засіб.

Та за аналогією на ці правовідносини поширюються також і вимоги постанови від 22 січня 1996 р. N 115 Про затвердження Правил зберігання транспортних засобів на авто- стоянках у пункті 27 якої унормовано, що автостоянки гарантують схоронність транспорт-них засобів, прийнятих на зберігання згідно з цими Правилами, а у разі їх зникнення, розукомплектування чи пошкодження під час зберігання несуть відповідальність у встановленому законодавством порядку.

10.07.2018р. ОСОБА_1 звернувся з заявою про повернення йому автомобілю ВАЗ 2101, який був виданий йому начальником дільниці ПМФ ДП МВС України Інформ-Ресурс ( а.с. 20). У вказаній заяві позивач відобразив свої претензії: нема акумулятора, дисків та резини (4 шт.), запасного колеса, трамплера, комутатора, магнітофона Соні , набора ключів, та відповідальний працівник підписався після цих претензій, фактично погодившись із цим.

Матеріальну шкоду позивач визначив в сумі 11 828 грн., що становлять витрати на відновлення стану автомобілю, які позивач підтверджував чотирма товарними чеками.

Згідно з наданими товарними чеками позивач придбав: 19.07.2018р. шпаклівку на суму 136 грн. та болти коліс у кількості 16 шт. на загальну суму 192 грн., 23.07.2018р. на загальну суму 5 185 грн.: свічі запалення, бронепроводи, катушку запалення, вакуумний посилювач, карбюратор, воздушний фільтр, глушитель, резинку кріплення глушителя, амортизатор; 23.07.2018р. на загальну суму 6 315 грн.: трамплер в зборі, акумулятор, панель приборів у зборі, радіатор, масло, фільтр масляний, тосол, головний тормозний циліндр, тормозний шланг, тормознурідину, тормозний циліндр, шланг головного тормозного циліндру ( а.с. 23-26).

Між тим, колегія погоджується з судом першої інстанції в тій частині, що позивач мав довести, що таке придбання запчастин та матеріалів викликано розукомплектуванням його автомобілю у період перебування на спеціальному майданчику. Але акту приймання-передачі автомобілю на спеціальний майданчик, який був би підписаний водієм або власником автомобілю та посадовою особою, яка приймає його на відповідальне зберігання,складено не було за вище наведених обставин ( водій покинув автомобіль та його долею 1,5 роки не цікавився).

З урахуванням принципу змагальності та обов`язку позивача довести свої вимоги належними і допустимими доказами, колегія вважає, що тільки указані в заяві про повернення автомобілю відомості про відсутність складових можна брати до уваги як доказ розукомплектування, оскільки нижче складеної претензії заяву підписано відповідальною особою, яка видавала автомобіль позивачу.

Порівнявши вимоги претензії та зміст товарних чеків, колегія вбачає, що тільки трапмлер та акумулятор фігурують як у претензії, так і в чеках на їх придбання, а також відносяться до зниклих складових болти коліс, оскільки зникли і самі колеса. Всі решта придбаних матеріалів не узгоджуються з відомостями претензії, а тому не можуть становити доведені збитки позивача.

Таким чином, колегія визнає підтвердженою матеріальну шкоду у розмірі вартості: болтів коліс у кількості 16 шт. на суму 192 грн., трапмлера в сумі 380 грн., акумулятора в сумі 1800 грн., а всього - на суму 2372 грн.

В позовній заяві зазначається також про витрати на евакуатор на суму 2900 грн., про що позивач надав квитанцію № 28 від 12.07.2018р. ( а.с. 21).

Але, відкидаючи цю квитанцію як неналежний доказ, суд вказував, що вона датована після дня отримання автомобілю 10.07.2018р., а тому не може доводи витрати позивача, пов`язані з транспортуванням його ТЗ в день його отримання.

В апеляційній скарзі позивач вказує, що він сплатив послуги евакуатора саме 12.07.2018р., та вважає, що належним чином підтвердив ці витрати.

Колегія погоджується з доводами скарги в цій частині, оскільки з огляду на те, що у претензії на заяві про отримання автомобілю від 10.07.2018р. позивач чітко вказав, що на автомобілі відсутні колеса, а тому є логічним та обґрунтованим звернення за послугами евакуатора, які підтверджені відповідною квитанцією, у якій зазначено, що ФОП ОСОБА_5 позивачу ОСОБА_1 надані послуги евакуатора з м. Запоріжжя до с. Пришиб для транспортування автомобілю ВАЗ 2101, д.н.з. НОМЕР_1 , на суму 2900 грн. ( а.с. 21), а також підтверджено, що ФОП ОСОБА_5 зареєстрований у Єдиному державному реєстрі як підприємець, що має право надавати такі послуги ( а.с. 22).

При цьому, колегія вважає, що ОСОБА_1 в будь-який час міг оплатити ці послуги після 10.07.2018р. - дати зави про видачу автомобілю, та оплатив у наближений до цієї дати строк - 12.07.2018р. А тому колегія визнає належним чином підтвердженими такі витрати позивача.

Отже, колегія вважає, що позивачем частково підтвердженні збитки, яких він поніс внаслідок неналежного зберігання його транспортного засобу на спеціальному майданчику відповідачем, а тому з відповідача підлягають стягненню ці підтверджені витрати на суму 5272 грн. Решта витрат належним чином позивачем не підтверджена, оскільки його автомобіль 1975 р. випуску, та пошкодження іржею, корозією могло статись ще до його поміщення на спеціальний майданчик, але цих обставин взагалі позивач не доводив, вважаючи, що це само собою, на його думку, є зрозумілим. А тому такі обставини є лише припущеннями, і в цьому разі судом правильно визнано вимогу на решту суми матеріальних збитків недоведеною.

Що стосується моральної шкоди, розмір якої визначено позивачем у сумі 100 000 грн. та яку він пов`язує з незаконним утриманням його автомобілю протягом 2,5 років на спеціальному майданчику, у зв`язку з чим він був позбавлений можливості користуватись ним, а в подальшому вимушений був відстоювати свої права на повернення автомобілю через суд, то ці вимоги підлягають частковому задоволенню з урахуванням наступного.

Так, такому тривалому триманню автомобілю на спеціальному майданчик сприяла поведінка самого позивача, який втік з місця ДТП, а потім не являвся на виклики поліції для складання адміністративного протоколу, а вперше завив про свої права більш як через рік після затримання його автомобілю.

В силу положень пункту 11 Порядку тимчасового затримання та зберігання транспо-ртних засобів на спеціальних майданчиках і стоянках, водій, власник (співвласник) тимчасово затриманого транспортного засобу, крім транспортного засобу боржника, що перебуває на спеціальному майданчику чи стоянці, має право доступу до нього в присутності особи, відповідальної за зберігання такого транспортного засобу.

Але, скриваючись від складання протоколу про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 не з`явився на виклики до поліції та не скористався вказаним правом на перевірку стану свого автомобілю, а також правом забрати автомобіль протягом триденного строку з дня складання протоколу, та такими своїми діями збільшив строк перебування його автомобілю на спеціальному майданчику.

Колегія вважає, що це є підставою для зменшення розміру шкоди відповідно до ч. 2 статті 1193 ЦК України.

Ураховує також колегія і підтверджену суму матеріальних збитків, розмір якої становить 5272 грн., тобто не є великою.

Посилаючись в позові на те, що цей автомобіль є дорогим йому внаслідок того, що його допомагали ремонтувати волонтери для його використання ним для пересування та відвідування лікарень м. Запоріжжя, у зв`язку з отриманими при участі у антитерористичній операції пораненнями, доказів цим обставинам також не надає, крім посвідчення учасника бойових дій ( а.с. 27).

З урахуванням всіх з`ясованих обставин, колегія вважає, що для відшкодуванням моральної шкоди буде достатнім розмір в сумі, наближеній до суми доведеної матеріальної шкоди - 5000 грн.

Зважаючи на все вище наведене, колегія визнає апеляційну скаргу частково обгрунтованою, тому у відповідності до вимог п.п. 2, 3 ч. 1 статті 376 ЦПК України скасовує оскаржуване рішення та частково задовольняє позовні вимоги, стягуючи з відповідача на користь позивача на відшкодування матеріальної шкоди 5272 грн. та на відшкодування моральної шкоди 5000 грн.

Приймаючи постанову про часткове задоволення позову, колегія вирішує питання щодо розподілу судових витрат. Вбачається, що позов ОСОБА_1 пред`явлено щодо відшкодування матеріальної і моральної шкоди, спричиненої незаконними діями державного органу, та він є учасником бойових дій, тому в силу п. 13 ч. 2 статті 3 та п. 13 . 1 статті 5 ЗУ Про судовий збір , він звільнений від сплати судового збору.Відтак, сплачений ним судовий збір може бути повернутий судом за його заявою у випадку належного оформлення квитанцій про сплату судового збору та наявності їх оригіналів.

Натомість, судовий збір, пропорційно до задоволених вимог позивача, має бути сплачений відповідачем у дохід держави відповідно до вимог ч. 6 статті 141 ЦПК України.

Позов матеріального характеру заявлено на суму 14 728 грн., задоволено на суму 5272 грн., тому судовий збір з цієї суми слід стягнути в дохід держави в такому розмірі: 5272 х 680 : 14 728 грн. = 243,41 грн., а за апеляційний розгляд: 243,41 х 150 : 100 = 365,12 грн. Всього: 243,41 + 365,12 = 608,53 грн.

Позов щодо моральної шкоди заявлено на суму 100 000 грн., за який належало сплатити судовий збір в сумі 1700 грн., а задоволено позов на суму 5000 грн., тому в дохід держави слід стягнути: 5000 х 1700 : 100 000 = 85 грн.,а за апеляційний розгляд: 85 х 150 : 100 = 127,50 грн. Всього: 85 + 127,50 = 212,50 грн.

Керуючись ст.ст. 367, 374 ч.1 п.2, 376 ч.1 п.1-4, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Заочне рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 28квітня 2020 року у цій справі скасувати.

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства Міністерства внутрішніх справ України Інформ-Ресурси в особі Південної міжрегіональної філії Державного підприємства Міністерства внутрішніх справ України Інформ-Ресурси на користь ОСОБА_1 на відшкодування майнової шкоди 5 272 (п`ять тисяч двісті сімдесят дві) гривні та на відшкодування моральної шкоди 5 000 (п`ять тисяч ) гривень.

В задоволенні решти вимог відмовити.

Стягнути з Державного підприємства Міністерства внутрішніх справ України Інформ-Ресурси в особі Південної міжрегіональної філії Державного підприємства Міністерства внутрішніх справ України Інформ-Ресурси в дохід держави судовий збір в сумі 821 (вісімсот двадцять одної ) гривні 03 копійок.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена доВерховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення лишеу випадку, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальнезначення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково

Постанова прийнята, складена та підписана 09 листопада 2020 року.

Головуючий: Маловічко С.В.

Судді: Гончар М.С.

Подліянова Г.С.