Рішення

від 30.10.2020 по справі 216/141/20

ЦЕНТРАЛЬНО-МІСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КРИВОГО РОГУ

Справа № 216/141/20

провадження 2/216/2155/20

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

іменем України

30 жовтня 2020 року місто Кривий Ріг

Центрально-Міський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі: головуючого судді Бутенко М.В.,

за участю: секретаря судового засідання Котенко А.В.,

заочно розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Кривому Розі цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю "Авторитет ТБ", про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, -

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Авторитет ТБ", про відшкодування матеріальної та моральної шкоди.

Позовна заява мотивована тим, що 05.06.2019 року , він - позивач, разом з дружиною їхав з Кривого Рогу до м. Дніпра, на зворотному шляху у нього зламався автомобіль BMW X 5, він викликав евакуатор по номеру телефона НОМЕР_1 ( ОСОБА_2 ), який доставив їх в Сервісний центр Товариство з обмеженою відповідальністю Авторитет ТБ за адресою м. Кривий Ріг, вул. Свято-Миколаївська, буд. 97 Б. Автомобіль позивача попередньо оглянув менеджер і директор сервісного центру, і пояснили, що авто потрібно залишити у них, і що потрібно розбирати і дивитися двигун. Позивач погодився і залишив у вказаному сервісі автомобіль. 11.06.2019 року позивачу зателефонували з сервісного центру і попросили під`їхати на розмову, він приїхав і йому пояснили, що потрібно замовляти новий двигун на авто, і що передплата складає 20 000грн., про що видали відповідну квитанцію. Так, позивач вніс передплату 20 000 грн на рахунок автосервісу. Через місяць позивачу зателефонували з автосервісу і попросили під`їхати, він під`їхав і йому пояснили, що прийшов двигун, але він не підходить, і що потрібно замовити інший, на що потрібно доплатити 52 500 грн. Так, позивач в присутності свідків, менеджера, директора, своєї дружини та двох доньок доплатив ще 52500 грн. 26.09.2019 позивачу зателефонували з автосервісу і сказали, що не можуть відремонтувати його автомобіль, і що кошти повернуть на протязі 10-14 днів. Позивач знову викликав евакуатор і відвіз авто BMW X 5, д.н. НОМЕР_2 до СТО Інтеравто , за адресою: м. Кривий Ріг, пр. Карла Маркса,98. Так, згідно довідки СТО Інтеравто встановлено, що у даному автомобілі потрібен капітальний ремонт двигуна, приблизна ціна роботи складає 25 000 грн, матеріалів 140 000 грн. Відповідач кошти у сумі 72 500 грн не повернув, на дзвінки відповідав відмовками-захворів, поїхав у відрядження і тд., а потім зовсім відключив мобільний телефон, а міський телефон і зовсім не працює. Позивач зазначив, що неодноразово для врегулювання спору направляв до відповідача претензію з вимогою повернути йому кошти у сумі 72 500 грн , надати Акт виконаних робіт по ремонту автомобіля, а також підтверджуючі документи, що ТОВ Авторитет-ТБ - є дилером компанії БМВ, але нажаль все марно, тому позивач змушений звернутися до суду за захистом своїх порушених прав.

Позивач у судове засідання не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином, надав суду заяву про підтримання позову в повному обсязі, не заперечує проти заочного розгляду справи.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про час, день та місце слухання справи повідомлявся належним чином, причини неявки суду не відомі.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Матеріалами справи підтверджено, що відповідач був належним чином повідомлений про час та місце слухання справи, а представник позивача не заперечував проти заочного розгляду справи, тому суд вважає за можливе розглянути справу у заочному порядку.

Судом встановлені наступні факти та відповідні ним правовідносини.

За приписами ст. 263 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

При цьому згідно роз`яснень, наданих Пленумом Верховного Суду України у п. 2 постанови від 18.12.2009 №14 Про судове рішення у цивільній справі рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до статті 3 ЦПК, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до статті 10 ЦПК, а також правильно витлумачив ці норми. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є невід`ємною частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов`язків має право на справедливий судовий розгляд.

Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, при цьому способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб (ст. 16 ЦК України).

За ч. 2 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 13 ЦПК України визначено принцип диспозитивності цивільного судочинства, відповідно до якого суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до вимог ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з ч.ч. 1, 5, 6 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Частиною 1 ст. 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником легкового автомобіля універсал-В BMW Х5 реєстраційний номер НОМЕР_2 .

11.06.2019 позивач сплатив передплату в розмірі 20 000 грн на рахунок автосервісу, що підтверджується квитанцією, що міститься в матеріалах справи.

В подальшому, зі слів позивача, було сплачено на ремонт ще 52500 грн., але машину так і не було відремонтовано, і кошти також не були повернуті позивачу.

09.12.2019 ОСОБА_1 звернувся до ТзОВ Авторитет ТБ із претензією, відповідно до якої він просив повернути йому кошти у сумі 72 500 грн, надати акт виконаних робіт по ремонту автомобіля, а також підтверджуючі документи, що ТОВ Авторитет-ТБ є дилером компанії БМВ,

Згідно ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і елеваторними доказами; 2) висновками експертів; 3)показаннями свідків.

Згідно ст. 95 ЦПК України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування (ст. 77 ЦПК України).

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.2 ст. 78 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України).

Стаття 80 ЦПК України зазначає, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд приймає до уваги квитанцію про ремонт автомобіля на суму 20 000 грн., і вважає допустимим доказом по справі.

Окрім того, суд критично ставиться до твердження позивача стосовно сплати відповідачу 52500 грн, так-як дана інформація жодним чином документально не підтверджена.

Отже, майнова шкода, заподіяна ОСОБА_1 становить 20 000 грн. і підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Зважаючи на положення ч. 1ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішенням, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Так, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача майнову шкоду у розмірі 20 000 грн.

Окрім того, з вини відповідача позивачу завдано моральну шкоду, яку він оцінює в 150 000 грн , так-як через постійні хвилювання у нього погіршився стан здоров`я, болить серце, він став нервовий і дратівливий, що призвело до постійних сварок в сім`ї та непорозумінь з колегами на роботі, і таким чином підірвало його репутацію в суспільстві.

Конституція України визначає життя і здоров`я людини найвищою соціальною цінністю (ст. 3). Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого права і способом захисту цивільних прав може бути відшкодування, в тому числі, моральної (немайнової) шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я (ст.ст. 16, 1168 ЦК України).

Будь-який факт протиправної поведінки щодо особи має наслідком отримання даною особою моральної шкоди, оскільки вона впевнена, що її права є непорушними (ст. 21 Конституції України).

Відповідно до ч. 3 ст. 23 ЦК України, розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Із змісту статті 1166 ЦК України вбачається, що шкода завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Шкода, завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок непереборної сили, відшкодовується у випадках, встановлених законом. За змістом вказаних норм зобов`язання з відшкодування шкоди - це такі цивільно-правові зобов`язання, в яких потерпіла сторона (кредитор) має право вимагати від боржника (заподіювача шкоди) повного відшкодування протиправно завданої шкоди шляхом надання відповідного майна в натурі або відшкодування збитків.

Згідно роз`яснень, викладених в п.2 Постанови Пленуму Верховного суду України № 6 від 27.03.1992 Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди , розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода заподіяна особі підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи.

Відповідно до частини 1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Також, згідно з частинами 1-3 ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода, зокрема, полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

У п. 3 Постанови Пленуму Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди № 4 від 31.03.1995 року вказано, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Згідно п. 9 Постанови Пленуму Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Крім того, з огляду на положення статті 509 та з урахуванням приписів статей 11, 22, 599, 1166 - 1168 ЦК України факт завдання особі шкоди, якщо ця особа (потерпілий) не перебуває в договірних правовідносинах з особою, яка завдала шкоди, та/або якщо завдання такого роду шкоди не пов`язане з виконанням цими особами обов`язків за договором, породжує виникнення позадоговірного, деліктного зобов`язання. Таке виникає з факту завдання шкоди й припиняється належним виконанням у момент відшкодування потерпілому шкоди в повному обсязі особою, яка завдала шкоду. Сторонами деліктного зобов`язання класично виступають потерпілий (кредитор) і особа, яка завдала шкоди (боржник).

Разом з тим, моральну шкоду, зважаючи на її сутність, не можна відшкодувати в повному обсязі, оскільки немає (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю. Зважаючи на це, будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз. Але також, суд враховує і те, що відшкодування моральної шкоди не повинно бути засобом збагачення, а має ґрунтуватися на принципах розумності, справедливості та з врахуванням реальної можливості її відшкодування особою, яка її завдала. (правова позиція Верховного Суду України № 6-28008св10 від 13.07.2011 року).

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, деякі форми нематеріальної шкоди, включаючи моральні страждання, за самою їхньою природою не завжди можна підтвердити конкретними доказами (рішення у справі Абдулазіз, Кабалес і Балкандалі проти Сполученого Королівства (Abdulaziz, CabalesandBalkandaliv. theUnitedKingdom) від 28 травня 1985 року, серія А, № 94, п.96), але це не заважає суду присуджувати грошову компенсацію, якщо у нього є розумні підстави вважати, що заявник зазнав моральної травми, яка потребує такого відшкодування.

Отже, виходячи з вищенаведеного, позовні вимоги в частині відшкодування моральної шкоди підлягають частковому задоволенню.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Суд погоджується, що внаслідок протиправних дій ОСОБА_1 була завдана моральна шкода, у зв`язку із вказаною ситуацією, яка полягає у душевних стражданнях, моральних переживаннях, часу та зусиль, які необхідні були для відновлення попереднього стану. Це вплинуло на звичайний спосіб і уклад життя позивача, можливість реалізації нею своїх потреб, звичок, бажань.

При цьому, не дивлячись на те, що з часу вчинення неправомірних дій відповідачем сплинув тривалий період часу, проте відповідач не вжив заходів щодо відшкодування позивачу матеріальної і моральної шкоди та не сприяв усуненню негативних наслідків вчиненого ним правопорушення. Зазначене, на переконання суду, не може не відобразитись на характері та обсязі душевних та психічних страждань, яких зазнав та продовжує зазнавати позивач. Отже, очевидним є те, що вчиненим відповідачем неправомірних дій позивачу завдано моральної шкоди. При цьому, моральну шкоду не можна відшкодувати у повному обсязі, так як немає (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю. Будь - яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь - який її розмір може мати суто умовний вираз.

В ході судового розгляду справи сторонами не заявлялось клопотання про призначення експертизи з визначення розміру моральної шкоди, однак це не спростовує самого факту завдання позивачу моральної шкоди діями відповідача. Разом з тим, в цьому разі позивачем не доведено належними та допустими доказами розмір моральної шкоди саме у заявленому розмірі 150000 грн., а тому визначаючи суму моральної шкоди, суд виходить із принципів виваженості, розумності, справедливості та співмірності й з огляду на ступінь вини відповідача, характеру та обсягу моральних страждань, вважає за можливе стягнути з відповідача на користь позивача моральну шкоду у розмірі 20 000 грн. Відшкодування моральної шкоди в зазначеному розмірі є розумним та справедливим з урахуванням тривалості негативних вимушених змін у житті позивача, які виникли внаслідок протиправних дій відповідача.

Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За приписами частини 1 статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Отже з урахуванням часткового задоволення позову з відповідача на користь позивача підлягає відшкодуванню судовий збір в розмірі 400,50 грн (2225 грн * 18 %) /100%).

Керуючись ст.ст. 5-8, 12-19, 23, 89, 128, 131, 136, 141, 197, 258-259, 263,265, 268, 354-355 ЦПК України, ст.ст. 526,527, 530, 610 ЦК України, п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України у від 18.12.2009 №14 Про судове рішення у цивільній справі , суд -

ухвалив :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Авторитет ТБ про відшкодування матеріальної та моральної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Авторитет ТБ на користь ОСОБА_1 майнову шкоду у розмірі 20 000 (двадцять тисяч) грн.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Авторитет ТБ на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 20 000 (двадцять тисяч) грн.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Авторитет ТБ на користь ОСОБА_1 судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 400 грн 50 коп. (чотириста гривень п`ятдесят копійок).

В іншій частині позову - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відомості про учасників справи згідно п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:

- позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

- відповідач: товариство з обмеженою відповідальністю Авторитет ТБ , код ЕДРПОУ 39774596, місце розташування: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Свято-Миколаївська, буд. 97 Б).

Суддя М.В. Бутенко