Постанова

від 28.08.2007 по справі 2/133

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

2/133

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  РІВНЕНСЬКОЇ  ОБЛАСТІ

33001, м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

 "28" серпня 2007 р.                                                                  Справа №  2/133

Господарський суд Рівненської області у складі судді  Савченка Г. І. при секретарі судового засідання  Маслову К.Г.   розглянув справу

за позовом       Товариство з обмеженою відповідальністю "Меблева фабрика "Волинь"

до відповідача  Костопільська міжрайонна державна податкова інспекція

про                       визнання нечинними податкових повідомлень-рішень

Представники: від позивача    –гол. бухг. Сокол Л.В., представник Євгеюк О.Є. ;

від відповідача– нач. юр. відділу Краєвський А.С.

Статті 27, 29, 49, 51, 127 Кодексу адміністративного судочинства України роз'яснені.

ВСТАНОВИВ: Позивач товариство з обмеженою відповідальністю "Меблева фабрика "Волинь" просить визнати нечинними податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Костопільському районі (представником якої є Костопільська міжрайонна державна податкова інспекція) від 19 березня 2007 року №0000402342/0 про визначення суми податкового зобов'язання по податку на прибуток 2917,30грн., в тому числі - 2234 грн. основний платіж, 683,30 грн. - штрафні (фінансові санкції), №0000392342/0 про визначення суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість 11110,50 грн., в тому числі - 7407 грн. - основний платіж, 3703,50 грн. штрафні (фінансові) санкції.

Позивач не погоджується з висновком податкового органу в тому, що сума плати за електроенергію в орендованих ним в товариства "Свиспан Лімітед" приміщеннях в рахунок суми орендної плати, вартість якої вже було віднесено до складу валових витрат. Спростовує такий висновок тим, що в договорах оренди розмір орендної плати не включено споживання електроенергії. З енергопостачаючою  організацією укладено окремий договір. Встановлений окремий лічильник. Позивач не погоджується з рішенням податкового органу про виключення з податкового кредиту сум податку на додану вартість вказаних в податкових накладних виписаних   продавцем з недоліками. Посилається на те, що відповідно до п.п 7.4.5 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг). не підтверджених накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Однак, вважає позивач, недотримання контрагентами порядку, встановленого підпункту 7.2.6 цього Закону, не є підставою для висновку про неправомірність віднесення понесених позивачем витрат до податкового кредиту.

Позивач не погоджується з висновком податкового органу про заниження зобов'язань з податку на прибуток за рахунок заниження цін від реалізації від рівня звичайних цін. Посилається на те, що відповідно до підпункту 1.20.1 п.1.20 ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" звичайною  вважається ціна товарів  (робіт, послуг), визначена сторонами договору.

Вважається, що податковий орган не довів зворотнє. Тому така звичайна ціна відповідає рівню справедливих цін.

Позивач детально обгрунтував свої позовні вимоги в позовній заяві та в додаткових письмових обгрунтуваннях.

Відповідач Костопільська міжрайонна державна податкова інспекція, правонаступник Державної податкової інспекції у Костопільському Районі, позов заперечує з підстав, вказаних в акті перевірки та в письмових запереченнях.

Правомірність своїх рішень зокрема доводить тим, що:

Позивачем з ТзОВ"Свиспан Лімітед" було заключено 3 договори оренди :

-    договір №СЛ/ВОЛ-ОСП-09 від 20.11.2003р. про оренду складського приміщення 855 кв.м.;

-     договір №СЛ/МФ Волинь - ООф-74/06 від 03.01.2006р. про оренду кабінету №3012а,301 Б та санвузла

-    договір № СЛ/МФ Волинь -ОВБ-75/06 від 03.01.2006р. про оренду 1076,0 кв. м. будівлі дверного відділення деревообробного цеху.

В позовній заяві Позивач погоджується з тим, що в договорах №СЛ/ВОЛ-ОСП-09 від 20.11.2003р. та №СЛ7МФ Волинь - ООф-74/06 від 03.01.2006р. дійсно передбачено умову, відповідно до якої розмір орендної плати включає оплату всіх комунальних платежів, окрім послуг з теплопостачання.

Разом з тим, Позивач не визнає донарахування з ПДВ та податку на прибуток, здійснених у відповідності до договору № СЛ/МФ Волинь -ОВБ-75/06 від 03.01.2006р., посилаючись на те, що до орендної плати ТзОВ "Свиспан Лімітед" не входить сума, яку було сплачено за електроенергію.

Однак згідно п.п.4.5 договору № СЛ/МФ Волинь -ОВБ-75/06 від 03.01.2006р. платежі, не обумовлені цим договором, орендарем не здійснюються.

Таким чином, суми сплачені згідно цих договорів у вигляді орендної плати включають в себе плату за електроенергію, були вже віднесені до валових витрат контрагентом по договору- ТзОВ "Свиспан Лімітед". А тому з валових витрат Відповідачем і було виключено суму, яку сплачено за електроенергію.

Не погоджується позивач з доводами,  що   недоліки   у   заповненні   податкових накладних, не є підставою для виключення з податкового кредиту, понесених позивачем витрат.

У відповідності до акту перевірки №28/23-32.124726 від 07.03.2007р. встановлено, що згідно реєстру отриманих податкових накладних за період з січня 2006року по липень 2006р. ТОВ «МФ «Волинь»було включено до складу податкового кредиту з ПДВ суму вище згаданих послуг з складування отриманих від КП „Побутсервіс".

У вище згаданих податкових накладних виписаних КП „Побутсервіс'" було зазначено:

- дата відвантаження (виконання, поставки (оплати) товарів (послуг) - „02.06.2006",

-  номенклатура поставки товарів (послуг) продавця - „складські послуги за червень 2006р."

Відповідно до реєстру отриманих податкових накладних за травень 2006року за порядковим №13 ТОВ «МФ «Волинь»включила податкову накладну №56 від 04.04.2006року, яка виписана КП «Побутсервіс»в сумі податку на додану вартість 616,67грн. з порушенням порядку її заповнення, а саме не зазначено одиниці виміру товару.

Відповідно до оборотно-сальдової відомості по рахунку №631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками»по контрагенту КП «Побутсервіс»за період з січня 2006року по серпень 2006року ТОВ «МФ «Волинь»не здійснювала попередньої оплати за послуги з складування.

Крім того за надані послуги з складування за червень 2006року КП «Побутсервіс»було виписано податкову накладну №90 від 02.06.2006року, що включена до реєстру отриманих податкових накладних за липень 2006року за порядковим №85.

Отже,  виходячи з вище наведеного було встановлено, що податкові накладні які виписані КП «Побутсервіс»за період з січня 2006року по травень 2006року виписані з порушенням порядку заповнення податкової накладної.

Відповідно до оборотно-сальдової відомості рахунку №631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками»за період з серпня 2006року по грудень 2006року включно було встановлено взаємовідносини ТОВ «МФ «Волинь»з ТОВ „Побутсервіс-5", код СДРПОУ - 33345832 з надання складських послуг згідно договору від 01.08.2006року (копія додається) на загальну суму 19100,00грн., в тому числі ПДВ - 3183,35грн.. в результаті чого було виписано наступні акти виконаних робіт (копії додаються):

серпень 2006ро на 3700,00грн., в тому числі ПДВ - 616,67грн.,

вересень 2006ро на 3700,00грн., в тому числі ПДВ -- 616,67грн.,

жовтень 2006ро на 3700,00грн., в тому числі ПДВ - 616,67грн ,

листопад 2006ро на 4000,00грн.. в тому числі ПДВ -- 666.67грн.

Згідно реєстру отриманих податкових накладних за період з серпня 2006року по листопад 2006р. ТОВ «МФ «Волинь»було включено до складу податкового кредиту з ПДВ суму вище згаданих послуг з складування отриманих від ТОВ „Побутсервіс-5".

У вище згаданих податкових накладних виписаних 'ГОВ „Побутсервіс-5" було зазначено:

- дата відвантаження (виконання, поставки (оплати) товарів (послуг) - 02.11.2006р,

-  номенклатура поставки товарів (послуг) продавця - „складські послуги за листопад 2006р."

Відповідно до оборотно-сальдової відомості по рахунку №631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками»по контрагенту ТОВ «Побутсервіс-5»за період з серпня 2006року по грудень 2006року ТОВ «МФ «Волинь»не здійснювала попередньої оплати за послуги з складування.

Крім того, за надані послуги з складування за листопад 2006року ТОВ «Побутсервіс-5»було виписано податкову накладну №57 від 02.11.2006року. що включена до реєстру отриманих податкових накладних за листопад 2006року за порядковим №7.

Отже, виходячи з вище наведеного було встановлено, що податкові накладні які виписані ТОВ «Побутсервіс-5»за період з серпня 2006року по жовтень 2006року виписані з порушенням порядку заповнення податкової накладної.

Відповідно до реєстру отриманих податкових накладних за березень 2006року за порядковим №75 ТОВ «МФ «Волинь»включила податкову накладну №187 від 25.01.2006року , яка виписана ПП «ТК-ЗООО»в сумі податку на додану вартість 69.84грн. з порушенням порядку її заповнення, а саме не зазначено одиниці виміру товару.

Перевіркою встановлено, що на порушення підпункту 7.2.1, 7.2.6 пункту 7.2. підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»№168/97-ВР від 03.04.1997року (із змінами та доповненнями) ТОВ «МФ «Волинь»включила до податкового кредиту податкові накладні, які не відповідають порядку їх заповнення на загальну суму ПДВ - 5619.87грн., в тому числі за:

січень 2006року на 616,67грн.,

березень 2006року на 1303,18грн..

квітень 2006року на 616.67грн.,

травень 2006року на 616,67грн.,

червень 2006року на 616,67грн..

серпень 2006року на 616,67грн..

вересень 2006року на 616,67грн.,

жовтень 2006року на 6і6.67грн.

У відповідності до п.п. 7.2.1. ст.7ЗУ "Про податок па додану вартість" платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дату виписування податкової накладної;

в)  повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм):

є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах  отримувача;

ж) ціну поставки без врахування податку;

з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні;

и) загальну суму коштів, що підлягають салаті з урахуванням податку.

У   разі   порушення   продавцем   порядку   виписування   податкової накладної Позивач згідно з п. 7.2.6 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг).

З такою заявою Позивач до податкового органу не звертався, податкові накладні обліковано, а суми податкового кредиту включено до декларації.

Відповідно до п. 7.4.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши докази у справі, суд встановив.

Державною  податковою  інспекцією  у  Костопільському  районі  у період з 12.02.2007 р. по 02.03.2007р. проведена виїзна планова документальна перевірка фінансово-господарської діяльності ТзОВ «Меблева фабрика «Волинь»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2006 р. по 31.12.2006 р., за наслідками якої складено акт від 07 березня 2007 р. №28/23-32124726.

На   підставі   складеного   акту   перевірки   першим   заступником   начальника  ДПІ   у Костопільському районі Котенко І.Є.    складено та вручено позивачу поштовим зв'язком 20.03.2007р. податкові повідомлення-рішення від 19 березня 2007 року №0000402342/0, яким визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на прибуток в розмірі 2917,30 грн., в т.ч. за основним платежем - 2234,00 грн., штрафні (фінансові санкції) - 683,30 грн. (далі за текстом - спірне повідомлення-рішення №0000402342/0);  повідомлення-рішення від  19 березня 2007 року №0000392342/0, яким визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 11110,50 грн., в т.ч. за основним платежем - 7407,00 грн., штрафні (фінансові санкції) - 3703,50 грн. №0000392342/0).

Давши оцінку доказам у справі, суд прийшов до висновку. що позов підлягає задоволенню із слідуючих підстав.

У висновку акта перевірки, на підставі якого прийнято спірні податкові повідомлення-рішення №0000402342/0 та №0000392342/0, вказано на порушення ТзОВ «Меблева фабрика «Волинь»пункту 1.32. статті 1, пункту 5.1., підпункту 5.2.1. пункту 5.2. статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»№334/94-ВР від 28 12.1994 р. (із змінами та доповненнями), абзацу 2 пункту 6 порядку ведення реєстру отриманих та виданих податкових накладних, затверджених наказом ДПА України від 30 06.2005 р. за №244 та зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 18.07.2005 р. за №770/11050, підпункту 7.2.1, 7.2.6 пункту 7.2., абзацу 2 підпункту 7.4.1, 7.4.4, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 р. №168/97-ВР (зі змінами та доповненнями), що не ґрунтується на нормах законодавства та судовій практиці вищих судових інстанцій по аналогічним справам.

Під час проведення перевірки відповідач здійснив аналіз трьох договорів оренди, укладених між позивачем та ТзОВ «Свиспан Лімітед»: №СЛ/МФ Волинь-ОВБ-75/06 від 03.01.2006 р. за користування 1076,0 кв.м частини будівлі дверного відділення деревообробного цеху; №СЛ/ВОЛ-ОСП-09 від 20.11.2003 р. за користування складським приміщенням площею 855,0 кв.м; №СЛ/МФ Волинь-ООФ-74/06 від 03.01.2006 р. за користування кабінетами 3012а, 3016 та санвузлом. На підставі проведення аналізів умов укладених договорів відповідач дійшов висновку (стор. 12-14 акту перевірки), що сума плати за електроенергію в орендованих в ТОВ «Свиспан Лімітед»приміщеннях включена в розрахунок суми орендної плати, вартість  якої вже було віднесено до складу валових витрат.

Такий висновок часткового відповідає фактичним обставинам справи. Так, в договорах оренди №СЛ/ВОЛ-ОСП-09 від 20.11.2003 р. за користування складським приміщенням площею 855,0 кв.м та №СЛ/МФ Волинь-ООФ-74/06 від 03.01.2006 р. за користування кабінетами 3012а, 3016 та санвузлом дійсно передбачені умови (пункт 5.5.), відповідно до яких розмір орендної плати включає оплату всіх комунальних платежів, крім послуг з теплопостачання.

В договорі оренди №СЛ/МФ Волинь-ОВБ-75/06 від 03.01.2006 р. за користування 1076,0 кв.м частини будівлі дверного відділення деревообробного цеху такої умови не передбачено. Відповідач не взяв до уваги, що відповідно до ст. 797 ЦК України плата, яка справляється з наймача будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини), складається з плати за користування нею і плати за користування земельної ділянкою.

Згідно умов вказаного вище договору оренди позивач орендує частину будівлі дверного відділення площею 1076,0 кв.м., в якій розміщено власне виробництво меблів, що є основним видом господарської діяльності ТОВ «Меблева фабрика «Волинь». Зокрема, в орендованому приміщенні встановлені верстати, інше виробниче обладнання позивача, яке споживає електроенергію в процесі виробництва меблів. Для налагодження поставки електроенергії від енергопостачальної організації було укладеного договори №573 від 15.06.2004 р. та №573 від 06.2006 р. із ЗАТ «ЕЙ-І-ЕС Рівнеенерго»на постачання та користування електричною енергією. Згідно додатку№3 до вказаних договорів в орендованому приміщенні позивача встановлений електролічильник №0938327 для обліку використання електроенергії. Електроенергія, що поставляється ЗАТ «ЕЙ-І-ЕС Рівнеенерго», використовується для забезпечення роботи обладнання позивача, освітлення орендованих виробничих, тобто споживається в процесі виробництва та немає жодного відношення до ТОВ «Свиспан Лімітед». Крім того, для забезпечення передачі електричної енергії по електромережах ТОВ «Свиспан Лімітед»до електролічильника позивача 22.11.2006 р. було укладеного договір № СЛ/Волинь-свтм-06 про спільне використання технологічних мереж основного споживача, що вчинено з метою виконання умов Правил користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 31 липня 1996 р. N 28 (у редакції постанови Національної комісії регулювання електроенергетики України від 22 серпня 2002 р. N 928), зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 14 листопада 2002 р. за N903/7191.

Оплату за спожиту електроенергію позивач здійснює по показниках лічильника у встановленому порядку шляхом перерахування коштів на банківський рахунок ЗАТ «ЕИ-І-ЕС Рівнеенерго»на підставі виставлених рахунків.

Посилаючись  на  п.  4.5 Договору  №СЛ/МФ  Волинь-ОВБ-75/06  від  03.01.2006 р. відповідач припустився помилкового висновку про те,  що сума орендної плати включає оплату за електроенергію. І на цій підставі відповідач виключив з валових витрат всі суми, сплачені за електроенергію за період січень-грудень 2006р. З цих самих підставі відповідач виключив з податкового кредиту суми сплачених у вартості електроенергії ПДВ (стор. 23 акту перевірки).

Між тим, відповідно до п.5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»№334/94-ВР від 28.12.1994 р. (зі змінами та доповненнями) валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. Підпунктом 5.2.1. пункту 5.2. статті 5 того ж закону встановлено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті. Оскільки під обмеження, встановлені пунктами 5.3 - 5.7 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», не підпадає спірний випадок, то висновки відповідача в цій частині є необгрунтованими, а спірне податкове повідомлення-рішення №0000402342/0 незаконним.

Недоліки у заповненні податкових накладних, виявлені відповідачем за результатами перевірки, зокрема: відсутність у податковій накладній ПП «ТК-3000»№187 від 25.01.06 р. одиниці виміру (стор. 21 акту звірки), відсутність у податковій накладній КП «Побутсервіс»"; №56 від 04.04.2006 р. одиниці виміру (стор. 20 акту звірки), а також помилки у заповненні граф 2 і 3 розділу 1 податкових накладних КП «Побутсервіс»№8 від 10.01.2006 р., №17 від 01.02.2006 р., №35 від 10.03.2006 р., №56 від 04.04.2006 р. №73 від 04.05.2006 р., №90 від 02.06.2006 р., №107 від 04.07.2006 р. та податкових накладних ТОВ «Побутсервіс-5»№11 від 09.08.2006 р. на суму 4000,00 грн., №20 від 01.09.2006 р. на суму 4000,00 грн., №41 від 02.10.2006 р. на суму 4000,00 грн. - не є підставою для визнання вказаних податкових накладних недійсними. Такі податкові накладні разом із іншими документами первинного бухгалтерського обліку (договорів, накладних, актів наданих послуг) підтверджують достовірність фактичного здійснення господарських операцій, сплати ПДВ позивачем на користь контрагентів у складі ціни товару.

Відповідно до пп. 7.4.5. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 р. №168/97-ВР (зі змінами та доповненнями) не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Чинне законодавство України, зокрема, пункт 5 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 30 травня 1997 р. N 165, зареєстрованого Міністерстві юстиції України 23 червня 1997 р. за N 233/2037 (із змінами та доповненнями), передбачає єдиний випадок, коли податкова накладна може бути визнано недійсною - у разі її заповнення особою, яка не зареєстрованою як платник податку в податковому органі і якій не присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість. ПП «ТК-3000», КП «Побутсервіс»та ТОВ «Побутсервіс-5»зареєстровані платниками ПДВ, про що свідчить видана податковими органами свідоцтва платників ПДВ, їм присвоєні індивідуальні податкові номера платника ПДВ.

На думку суду, на підставі неповністю або неправильно оформлених податкових накладних працівники органів державної податкової служби зобов'язані ідентифікувати контрагентів покупця, пересвідчитися в здійсненні ними господарських операцій, нарахуванні та сплати ПДВ. Не дотримання контрагентами порядку, встановленого пп.7.2.6. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», не є підставою для висновку відповідача про неправомірність віднесення понесених позивачем витрат до податкового кредиту.

Суд не погоджується із висновком відповідача про порушення ним вимог пп..7.2.1. п.7.4  ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», оскільки вказана норма встановлює обов'язок для продавця надати покупцю податкову накладну з усіма визначеними законом реквізитами. Оскільки позивач у спірних випадках виступає у якості покупця товарів (послуг) у взаємовідносинах з ПП «ТК-3000», з КП «Побутсервіс»та ТОВ «Побутсервіс-5», то і обов'язок, встановлений вказаною вище нормою закону, на нього не поширюється.

Відповідно до пп.7.4.1. п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом такого звітного періоду у зв'язку із, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Основними видами господарської діяльності позивача є меблеве виробництво. Саме для забезпечення власної господарської діяльності позивач уклав на 2006 рік договори на надання складських послуг з КП «Побутсервіс»та ТОВ «Побутсервіс-5», а на виконання вимог Закону України «Про охорону праці»та умов укладеного колективного договору придбав у ПП «ТК-3000»спецодяг для своїх працівників. А тому позивач із дотримання вимог пп.7.4.1. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»включив до податкового кредиту суми сплаченого у ціні товару ПДВ, підтверджених податковими накладними.

Крім того, в процесі вирішення спору суд надав можливість позивачеві надати докази включення чи не включення до податкових зобов'язань продавцями сум податку на додану вартість по спірних накладних. Відповідач, як орган владних повноважень таких доказів не надав. Позивач надав суду копії реєстрів податкових накладних отриманих ним від продавців. Дана обставина свідчить про те, що зобов'язання продавців задекларовані.

Отже, відповідач безпідставно виключив з податкового кредиту позивача суму ПДВ в розмірі 7407,00 грн. та необгрунтовано нарахував штрафні санкції в розмірі 3703,50 грн. А тому спірне податкове повідомлення-рішення №0000392342/0 винесено відповідачем всупереч норм чинного законодавства.

Щодо висновків податкового органу про заниження зобов'язань з податку на прибуток за рахунок заниження цін від реалізації від рівня звичайних цін.

У акті перевірки вказано (ст.16) на заниження позивачем податку на прибуток підприємства за 2006 рік на загальну суму 2234 грн. у наслідок порушення п.1.32 ст. 1, п.5.1. пп..5.2.1. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Позивач не погоджується із вказаним висновком відповідача та вважає його необгрунтованим та безпідставним з огляду на наступне.

Законодавче визначення «звичайна ціна»і механізм визначення звичайної ціни для цілей податкового обліку закріплений в п.1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Так, у розумінні вказаних положень закону звичайною ціною є ціна продажу товарів (робіт, послуг) продавцем, включаючи суму нарахованих (сплачених) відсотків, вартість іноземної валюти, яка може бути одержана в разі їх продажу особам, не пов'язаних з продавцем за звичайних умов ведення господарської діяльності.

Згідно із пп.. 1.20.1 п. 1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведено зворотне; вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих цін.

Справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець - їх одержати за відсутності будь-якого тиску на нього, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також про ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг).

Нормами законодавства передбачені як спеціальний порядок донарахування податкових зобов'язань платника податку податковим органом унаслідок визначення звичайних цін шляхом застосування процедури, встановленої законом для нарахування зобов'язань непрямими методами, так і застереження щодо покладання обов'язку довести невідповідність ціни договору рівню звичайної ціни у випадках, передбачених Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств», на орган державної податкової служби (пп..1.20.8, пп.. 1.20.10 ст. 1 вказаного закону).

Для визначення звичайної ціни товару враховується, що при укладанні договорів з непов'язаними особами можуть застосовуватися надбавки до цін, а також знижки, пов'язані із сезонними та іншими коливаннями споживчого попиту на товари (роботи, послуги), із втратою товарами якості або інших характеристик, закінченням (наближенням дати закінчення) строку зберігання (придатності, реалізації), збутом неліквідних або низько ліквідних товарів, маркетинговою політикою, у тому числі при просуванні товарів (робіт, послуг) на ринки, наданням дослідних моделей і зразків товарів з метою ознайомлення з ними споживачів.

Відповідно до п. 1.32 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»господарською діяльністю є будь-яка діяльність особи, спрямована на отримання доходу у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та істотною. Приведена норма визначає господарську діяльність не просто як діяльність з отримання доходів, а як діяльність, спрямовану на отримання доходів від господарських операцій.

Відповідач не  виконав  процедуру визначення  податкових  зобов'язань  платника податків  із застосуванням звичайних цін, а також не довів невідповідність договірних цін рівню звичайних (ринкових) цін.

Так відповідачем не взято до уваги, що реалізовані для ТОВ «Марія»тумби для взуття марки МР-3 «Бук Баварія»в кількості 4 штук на загальну суму 630,00 грн. відповідно до видаткової накладної №ВОЛ-КО275 від 02.06.2006 р., тумби для взуття марки МР-3 «Бук Баварія»в кількості 3 штук на загальну суму 472,52 грн. відповідно до видаткової накладної №ВОЛ-КО632 від 14.11.2006 р., для Якубовського О.І. тумби для взуття марки МР-3 «Бук Баварія»в кількості 2 штуки на загальну суму 315,00 грн. відповідно до видаткової накладної №ВОЛ-КО180 від 07.08.2006 р. були придбанні позивачем у 2003 році у ТОВ «Промбудсервіс»згідно накладної №748 від 08.10.03 р., по даним товарним позиціям був складений акт уцінки товарів і продукції, що залежалися від 31.05.2006 р. відповідно до наказу по товариству №6 від 22.05.2006 р. А тому реалізація позивачем залежаного товару (більше 2,5 років) було проведено за цінами нижче цін їх придбання обґрунтовано із дотриманням визначених законом процедур та правил.

В судовому засіданні досліджувались вказані первинні документи.

Отже, донарахування позивачу податку на прибуток в сумі 186,00 грн., у т.ч. 32,00 грн. штрафних санкцій, податку на додану вартість в сумі 185,29 грн., у т.ч. 61,29 грн. штрафних санкцій є неправомірним з огляду на наявність у позивача належного обґрунтування відповідності договірних цін рівню звичайних цін.

Керуючись ст. 94, 158, 160, 163 КАС України господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задоволити.  

Визнати нечинними податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Костопільському районі (правонаступник Костопільська міжрайонна державна податкова інспекція)  

-від 19 березня 2007 року №0000402342/0 про визначення суми податкового зобов'язання за платежем податок на прибуток в розмірі 2917,30 грн., в т.ч. за основним платежем - 2234,00 грн., штрафні (фінансові санкції) - 683,30 грн.;

-від 19 березня 2007 року №0000392342/0 про визначення суми податкового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 11110,50 грн., в т.ч. за основним платежем - 7407,00 грн., штрафні (фінансові санкції) - 3703,50 грн.

2. Присудити позивачеві  Товариству з обмеженою відповідальністю "Меблева фабрика "Волинь" (поштова адреса: вул.Степанська,9/301, м.Костопіль, Рівненської обл., 35000, п/р 26001301590806 в філії "Відділення ПІБ м.Костопіль", МФО333153, код за ЄДРПОУ 32124726) із державного бюджету 6 (шість) грн. 80 коп. витрат по державному миту (судовому збору).

3. Видати виконавчий лист за заявою стягувача після набрання постановою законної сили.

Сторона, яка не погоджується з постановою має право на апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному   обсязі.   Апеляційна   скарга  на   постанову   суду   першої   інстанції  подається протягом 20-ти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

     Суддя                                                           Савченко Г. І.

Постанова складена в повному обсязі і  підписана суддею  "03" вересня 2007 р.