Рішення

від 20.08.2007 по справі 20-7/199

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

20-7/199

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

"20" серпня 2007 р. справа № 20-7/199

За позовом:          Товариства з обмеженою відповідальністю „АЗС-поставка”

          (99009, м. Севастополь, вул. Ревякіна, 1)

до відповідача:          Закритого акціонерного товариства „Севастопольстрой”

          (99011, м. Севастополь, вул. Нахімова, 11)

про          стягнення заборгованості за поставлені нафтопродукти в сумі 6963,88 грн., з яких: 6915,00 грн. –збитки в розмірі вартості неоплаченого товару, 48,88 грн. - відсотки за користування чужими грошовими коштами,

Суддя Ілюхіна Г.П.

Представники сторін:

від позивача:          - Видейко В.Ю., представник, довіреність б/н від 10.05.2007;

від відповідача:          - не з'явився.

Суть спору:

01.06.2007 (вх.№1429) Товариство з обмеженою відповідальністю „АЗС-поставка” звернулось до господарського суду м. Севастополя з позовними вимогами до Закритого акціонерного товариства „Севастопольстрой” про стягнення заборгованості за поставлені нафтопродукти в сумі 6963,88 грн., з яких: 6915,00 грн. –збитки в розмірі вартості неоплаченого товару, 48,88 грн. - відсотки за користування чужими грошовими коштами, з посиланням на статті 224, 229 Господарського кодексу України, статті 16, 526, 536, 610, 611, 612, 623, 625 Цивільного кодексу України  (арк.с. 3).

Ухвалою суду від 04.06.2007 порушено провадження у справі (арк.с.1-2).

Відповідач явку уповноважених представників в судові 13.06.2007, 01.08.2007, 20.08.2007 засідання не забезпечив, вимоги ухвал суду від 04.06.2007, 13.06.2007, 01.08.2007 не виконав, витребуваних документів та доказів, письмового відзиву на позовні вимоги не надав, про час та місце розгляду справи повідомлений по адресі, зазначеній в позовній заяві належним чином та своєчасно, про причини неявки та невиконання вимог ухвал суду не повідомив.

Строк вирішення спору по справі продовжувався, розгляд справи відкладався в порядку статей 69, 77 Господарського процесуального кодексу України.

Справа розглядається за наявними матеріалами в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України, оскільки відсутність представника відповідача не перешкоджає розгляду спору по суті, тому що позивачем надані докази, що підтверджують обставини, якими обґрунтовані позовні вимоги, та які в повній мірі характеризують правовідносини сторін.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, вислухавши представника позивача, суд, -

в с т а н о в и в:

З`ясовані наступні обставини:

23.02.2007 та 06.03.2007 ТОВ „АЗС поставка” поставило ЗАТ „Севастопольстрой” продукцію: бензин А-80 та А-95 на загальну суму 6915,00 грн. по рахункам-фактурам № 1103 від 23.02.2007 на суму 5040,00 гри. та № 1350 від 06.03.2007 (арк.с.7, 9).

Передача товару підтверджується також витратними накладними № РН-13902 від 23.02.2007 на суму 5040,00 грн. та № РН-14135 від 06.03.2007 на суму 1875 грн., які підписані уповноваженими представником ЗАТ „Севастопольстрой”: Лавщук Г.В., по довіреностям ГАР № 040400 від 23.02.2007, ЛАВ № 445107 від 06.03.2007 (арк.с.7-10).

03.05.2007 вих.№132 Позивачем на адресу Відповідача направлено лист з вимогою оплатити заборгованість в розмірі 6915,00 грн. протягом 7 днів з дати отримання цього листа, яку відповідач отримав 03.05.2007 та залишив без розгляду (арк.с.11, 52)

Строк оплати гідно зі статтею 530 Цивільного кодексу України настав 11.05.2007.

Згідно Акту звірки взаєморозрахунків № 49 від 13.08.2007, наданому Позивачем, станом на 14.08.2007 заборгованість Відповідача перед Позивачем складає 6915,00 грн., Відповідач від проведення звірки взаєморозрахунків ухилився, про що позивачем надані докази (арк.с.18, 42, 46-50).

Спір виник у зв'язку з несвоєчасною оплатою відповідачем отриманої продукції.

Правовідносини сторін регулюються статтями 193 Господарського кодексу України, статтями 525, 526, 530, 536, 610, 625, 692 Цивільного кодексу України.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Цивільним кодексом України.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Застосування господарських санкцій до суб'єкта, який порушив зобов'язання, не звільняє цього суб'єкта від обов'язку виконати зобов'язання в натурі, крім випадків, коли інше передбачено законом або договором, або управнена сторона відмовилася від прийняття виконання зобов'язання.

Аналогічні положення містяться в статтях 525, 526 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Стаття 536 Цивільного кодексу України передбачає, що розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Згідно статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Статтею 692 Цивільного кодексу України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

15.07.2005 Інформаційним листом №3.2-2005 Верховний Суд України виклав правову позицію про природу трьох процентів річних та індексу інфляції, що передбачені статтями 214 ЦК УРСР та 625 ЦК України, згідно з якими боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів; грошовими зобов'язаннями боржника перед кредитором є грошова сума, що визначена з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох процентів річних; оскільки інфляційні втрати пов'язані з інфляційними процесами в державі та за своєю правовою природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів, а три проценти річних - платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником, то ні три проценти річних, ні індекс інфляції не можна розцінювати як заходи відповідальності за порушення зобов'язань та в зв'язку з цим відносити до санкцій.

Позивач помилково здійснив розрахунок 3 % річних за період з 26.02.2007 по 21.05.2007 в сумі 48,88 грн., так як строк оплати поставленої продукції настав 11.05.2005, у зв'язку з тим, що вимога на адресу Відповідача про оплату отриманої продукції направлена позивачем та отримана відповідачем 03.05.2007, а також помилково зазначив кінцеву дату розрахунку 3% річних, так як вони підлягають стягненню по  день звернення позивача до суду - 01.06.2007.

Таким чином, 3% річних підлягають стягненню за період з 11.05.2007 по 01.06.2007, що складає 11,94 грн.

Заборгованість підтверджується матеріалами справи, а відповідач не скористався своїм правом на участь в справі, письмового відзиву і заперечень, контррозрахунку заборгованості чи доказів погашення заборгованості не надав.

Дії відповідача свідчать про зловживання своїми процесуальними правами, направлені на ухилення від відповідальності за невиконання зобов'язань по Договору.

Таким чином, на час прийняття рішення заборгованість відповідача перед позивачем складає за даними позивача 6915,00 грн., яка підлягає стягненню.

При викладених обставинах, позовні вимоги підлягають задоволенню частково в сумі 6926,94грн., з яких: 6915,00 грн. –основний борг, 11,94 грн. - 3% річних за період з 11.05.2007 по 01.06.2007.

Посилання позивача на статті 611, 612, 623 Цивільного кодексу України та статті 224, 229 Господарського кодексу України безпідставне, так як ним не заявлені позовні вимоги щодо стягнення збитків, заподіяних порушенням грошових зобов'язань.

Згідно зі статтями 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати позивача на оплату державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають стягненню з відповідача пропорційно сумі задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись статтями статтями 193 Господарського кодексу України, статтями 525, 526, 530, 536, 610, 625, 692 Цивільного кодексу України, статтями 33, 34, 44, 49, 69, 75, 77, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1.          Позовні вимоги задовольнити частково.

2.          Стягнути з Закритого акціонерного товариства „Севастопольстрой” (99011, м. Севастополь, вул. Нахімова, 11, ідентифікаційний код 01271342, п/р № 2600900015899 в ВАТ „Укрексімбанк”, МФО 384986) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „АЗС-поставка” (99009, м. Севастополь, вул. Ревякіна, 1, ідентифікаційний код 31156165, п/р № 26003317215001 в СФ КБ „Приватбанк”, МФО 324935) 6915,00 грн. –основний борг, 11,94 грн. - 3% річних, витрати по сплаті державного мита в розмірі 101,46 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу  в сумі 117,37грн.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

3. В задоволенні позовних вимог щодо стягнення 3% річних в сумі 36,94 грн. відмовити.

Суддя                                                                                                           Г.П. Ілюхіна

Рішення оформлено і підписано

в порядку статті 84 ГПК України

27.08.2007