Постанова

від 09.11.2020 по справі 751/1555/20

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

іменем України

09 листопада 2020 року м. Чернігів

Унікальний номер справи № 751/1555/20

Головуючий у першій інстанції - Овчарик В. М.

Апеляційне провадження № 22-ц/4823/1106/20

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого-судді: Мамонової О.Є.,

суддів: Бобрової І.О., Шитченко Н.В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі - Управління праці та соціального захисту населення Ічнянської районної державної адміністрації, Головне територіальне управління юстиції у Чернігівській області, Державна казначейська служба України,

розглянув у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 , Державної казначейської служби України на рішення Ічнянського районного суду Чернігівської області від 09 липня 2020 року (повний текст рішення складено 09 липня 2020 року) у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Ічнянської районної державної адміністрації, Головного територіальне управління юстиції у Чернігівській області, Державної казначейської служби України про стягнення моральної шкоди,

У С Т А Н О В И В:

У березні 2020 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Ічнянської районної державної адміністрації (далі по тексту - Управління), Головного територіальне управління юстиції у Чернігівській області, Державної казначейської служби України про стягнення моральної шкоди в сумі 55 409,40 грн.

Позов обґрунтовувала тим, що постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 29.11.2013 визнано неправомірними дії Управління праці та соціального захисту населення Ічнянської РДА в частині суми нарахування та виплати їй щорічної допомоги на оздоровлення за 2011 рік; зобов`язано здійснити їй перерахунок та виплату щорічної разової допомоги на оздоровлення відповідно до ст. 48 Закону України Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи у розмірі 3 мінімальних заробітних плат за 2011 рік з урахуванням виплачених коштів.

17.01.2014 Ічнянським районним судом Чернігівської області був виданий виконавчий лист та 07.02.2014 відділом примусового виконання рішень управління ДВС ГТУЮ у Чернігівській області було відкрите виконавче провадження з його виконання.

20.07.2016 виконавчий лист був направлений на виконання до Державної казначейської служби України. Фактично судове рішення було виконано 04.10.2019, а отже, тривалість судового і виконавчого проваджень становить понад 5 років 10 місяців.

У зв`язку з довготривалим невиконанням рішення суду позивачці була завдана моральна шкода, яка полягає у душевних стражданнях, проведенням необхідних витрат для відновлення здоров`я, руйнуванні життєвих планів, почуття розпачу.

Просила стягнути на її користь на відшкодування моральної шкоди за рахунок державного бюджету України 55 409,40 грн шляхом безспірного списання коштів з єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України. Визначаючи розмір моральної шкоди позивач виходила з прецендентної практики Європейського Суду з прав людини, а саме рішень, ухвалених на її користь щодо тривалого невиконання рішень національних судів, постановлених у аналогічних справах.

Рішенням Ічнянського районного суду Чернігівської області від 09 липня 2020 року позов задоволено частково, стягнуто з державного бюджету України через Державну казначейську службу України на користь ОСОБА_1 у рахунок відшкодування моральної шкоди 10 000 грн шляхом безспірного списання коштів з єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі Державна казначейська служба України просить скасувати рішення суду і ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову позивача, посилаючись на його незаконність та необґрунтованість, невідповідність висновків обставинам справи.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що перерахування коштів стягувачу відбувалось не через протиправні дії або бездіяльність казначейської служби, а у зв`язку з наявністю сформованої черги, в якій перебуває значна кількість виконавчих документів та передбаченими у Законах про Державний бюджет України обмеженими асигнуваннями для погашення наявної заборгованості за поданими судовими рішеннями. Державна казначейська служба вчиняла та вчиняє у повному обсязі дії, які безпосередньо визначені законом, зокрема, зверталось до Кабінету Міністрів України та Міністерства фінансів України з пропозиціями щодо необхідності внесення змін до закону про Державний бюджет України у частині збільшення видатків на виконання бюджетної програми КПКВК 3504040.

Вказує, що суд не проаналізував, чи дійсно позивачці заподіяні страждання (фізичні, душевні або психічні) та не зазначив, у чому конкретно вони полягають, не дослідив характер немайнових втрат (тривалість, можливість відновлення тощо).

Вважає, що розмір відшкодування моральної шкоди не є адекватним завданій шкоді, а сума шкоди є завищеною та не відповідає дійсності.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить змінити рішення суду в частині визначеної суми моральної шкоди та стягнути на її користь 55 409,40 грн, посилаючись на те, що рішення суду в цій частині є незаконним і необґрунтованим.

Доводи її апеляційної скарги зводяться до того, що суд при вирішенні даної справи повинен був застосувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод, протоколи до неї та практику Європейського суду з прав людини як джерело права, адже, положення Конвенції, розтлумачені в практиці Європейського суду і є мінімально необхідними стандартами в системі дотримання прав людини, які повинні бути захищені та гарантовані.

Наголошує на тому, що тривалість судового і виконавчого проваджень тривала понад 5 років і 10 місяців.

Вказує, що завдана їй моральна шкода полягає у душевних стражданнях, руйнуванні життєвих планів, проведенні необхідних витрат на відновлення здоров`я, почуттям розпачу у зв`язку з довготривалим виконанням судового рішення, а також у тому, що вона є потерпілою внаслідок аварії на ЧАЕС, знаходиться на Д обліку, постійно перебуває на стаціонарному лікуванні. Своєчасна виплата належних сум дала б можливість своєчасно і повно пролікуватися, отримати санаторно-курортне лікування та належне харчування.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 . Головне територіальне управління юстиції у Чернігівській області не погоджується з рішенням суду та вважає, що його діями не завдавалась позивачу моральна шкода, жодного доказу з цього приводу надано не було.

Не доведений ОСОБА_1 розмір моральної шкоди, а її посилання на рішення Європейського суду з прав людини не є підставою для задоволення позову. Тим більше, саме по собі встановлення судовим рішенням неправомірності дій державного виконавця при виконання рішення не є безумовною підставою для відшкодування моральної шкоди за рахунок держави.

Вислухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційних скарг та доводи, наведені у відзиві на апеляційну скаргу, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга Державної казначейської служби України підлягає частковому задоволенню, а апеляційна скарга ОСОБА_1 - залишенню без задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1, 2, 4 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Пунктом 3 частини 1 статті 376 ЦПК України передбачено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи.

Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 є потерпілою внаслідок аварії на ЧАЕС 2 категорії (а. с. 11).

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 29.11.2013 у справі № 2507/341/2012 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Ічнянської районної державної адміністрації про визнання дій неправомірними та стягнення заборгованості по виплаті щорічної допомоги на оздоровлення скасована постанова Ічнянського районного суду Чернігівської області від 16.02.2012, якою було відмовлено позивачу у задоволенні позову, визнано дії Управління праці та соціального захисту населення Ічнянської районної державної адміністрації в частині суми нарахування та виплати ОСОБА_1 допомоги на оздоровлення за 2011 рік неправомірними, зобов`язано Управління здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги на оздоровлення відповідно до ст. 48 Закону України Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи у розмірі 3-х мінімальних заробітних плат за 2011 рік з урахуванням виплачених коштів (а. с. 12).

На виконання вказаного судового рішення ОСОБА_1 17.01.2014 був виданий виконавчий лист, на підставі якого державний виконавець відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Чернігівській області 07.02.2014 відкрив виконавче провадження (а. с. 13-14).

Ухвалою Ічнянського районного суду Чернігівської області від 12.02.2014 змінено спосіб і порядок виконання рішення за виконавчим документом №2507/341/2012, виданим 17.01.2012 Ічнянським районним судом Чернігівської області про зобов`язання Управління праці та соціального захисту населення Ічнянської районної державної адміністрації нарахувати та виплатити ОСОБА_1 щорічну допомогу на оздоровлення за 2011 рік, як особі віднесений до 2-ої категорії постраждалих від аварії на ЧАЕС, відповідно до вимог ст. 48 Закону України Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи у розмірі 3-х мінімальних заробітних плат, встановлених на момент виплати, за виключенням вже виплачених сум у вказаний період. Стягнуто з Управління на користь ОСОБА_1 щорічну допомогу на оздоровлення з урахуванням виплаченої суми в розмірі 3144 грн (а. с. 15).

Згідно з постановою державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Чернігівській області від 04.10.2019 (а. с. 16 - зворот) виконавче провадження закрито у зв`язку з фактичним виконанням рішення.

Отже, тривалість судового і виконавчого проваджень становить більше 5 років.

Право на справедливий суд, гарантоване особі у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Стаття 6 Конституції України визначає, що Державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову. Органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

Згідно із статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

При вирішенні спору про відшкодування моральної шкоди, заподіяної громадянинові незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, його посадовими або службовими особами, судам слід виходити з того, що зазначений орган має бути відповідачем у такій справі, якщо це передбачено відповідним законом. Якщо ж відповідним законом чи іншим нормативним актом це не передбачено або в ньому зазначено, що шкода відшкодовується державою (за рахунок держави), то поряд із відповідним державним органом суд має притягнути як відповідача відповідний орган Державного казначейства України.

Законом України Про гарантії держави щодо виконання судових рішень установлено гарантії держави щодо виконання судових рішень та виконавчих документів, визначених Законом України Про виконавче провадження , а також особливості їх виконання.

Статтею 3 Закону України Про гарантії держави щодо виконання судових рішень установлено, що виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником яких є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності в зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Механізм виконання рішень про стягнення коштів з державного та місцевих бюджетів або боржників, прийнятих судами, а також іншими державними органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення, визначений постановою Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2014 року № 440.

Відповідно до п/п 2 пункту 9 Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України відшкодування відповідно до закону шкоди, завданої фізичній чи юридичній особі внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади (органів місцевого самоврядування), а також їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень, здійснюється державою (органами місцевого самоврядування) за рахунок коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) в межах бюджетних призначень за рішенням суду у розмірі, що не перевищує суми реальних збитків, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, прийнятих судами, а також іншими органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення, врегульований Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 року № 845 (далі - Порядок) (пункт 1 Порядку).

У пункті 3 Порядку визначено, що рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів - з попереднім інформуванням Мінфіну, про стягнення коштів боржників - у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій).

При цьому боржники в контексті пункту 2 Порядку - це визначені в рішенні про стягнення коштів розпорядники (бюджетні установи) та одержувачі бюджетних коштів, а також підприємства, установи та організації, рахунки яких відкриті в органах Казначейства.

У частині другій статті 2 ЦК України встановлено, що учасниками цивільних відносин є: держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб`єкти публічного права.

Територіальні громади набувають і здійснюють цивільні права та обов`язки через органи місцевого самоврядування у межах їхньої компетенції, встановленої законом (стаття 172 ЦК України).

Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів (стаття 1173 ЦК України).

Тлумачення статей 2, 11, 172, 1167, 1173 ЦК України дозволяє зробити висновок, що за загальним правилом підставою виникнення зобов`язання про компенсацію моральної шкоди є завдання моральної шкоди іншій особі.

Зобов`язання про компенсацію моральної шкоди завданої особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу місцевого самоврядування при здійсненні своїх повноважень виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою. Тобто боржником є відповідний орган місцевого самоврядування, яка бере участь у справі як відповідач.

Вказані правові висновки наведені у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 27 січня 2020 року у справі №459/274/17 (провадження № 61-25576сво18).

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Управління праці та соціального захисту населення Ічнянської районної державної адміністрації є органом місцевого самоврядування, який завдав шкоди та на якого поширюються правила передбачені статтею 1173 ЦК України.

Протиправність дій Управління праці та соціального захисту населення Ічнянської районної державної адміністрації в частині недоплати ОСОБА_1 щорічної допомоги на оздоровлення встановлена постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 29.11.2013 у справі № 2507/341/2012.

При розгляді справ за позовами про відшкодування шкоди, заподіяної діями (бездіяльністю) органів державної влади, бездіяльністю органу, що здійснює оперативно - розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, судам слід враховувати, що співвідповідачами у таких справах є відповідні органи Державної казначейської служби України, до компетенції яких належить казначейське обслуговування бюджетних коштів. До того ж, не вимагається наявність порушення вказаними органами прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі.

У свою чергу, у даній справі, обґрунтовуючи свої позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди, позивач посилалася на довготривале невиконання Управлінням праці та соціального захисту населення Ічнянської районної державної адміністрації постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 29.11.2013 у справі № 2507/341/2012 щодо здійснення нарахування та виплати щорічної допомоги на оздоровлення за 2011 рік, як особі, віднесеній до 2-ої категорії постраждалих від аварії на ЧАЕС, відповідно до вимог ст. 48 Закону України Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи .

Суд першої інстанції правильно виходив з того, що тривале невиконання рішення суду призвело до почуттів розпачу та душевних страждань позивачки, руйнування її життєвих планів, проведення необхідних витрат у зв`язку з відновленням свого здоров`я, і зазначені обставини дають підстави для відшкодування моральної шкоди, проте, ця шкода має бути відшкодована винною особою - боржником в контексті пункту 2 вказаного вище Порядку (Управлінням праці та соціального захисту населення Ічнянської районної державної адміністрації), а на Державне казначейство України покладається функція з виконання рішення суду щодо стягнення коштів з боржника - Управління праці та соціального захисту населення Ічнянської районної державної адміністрації на підставі виконавчого документу (пункт 3 Порядку).

Унаслідок протиправної поведінки Управління позивачка зазнала фізичних, психічних, душевних страждань, які призвели до зміни звичайного способу життя, а тому позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди підлягають частковому задоволенню.

Стаття 23 ЦК України передбачає право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, яка полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

Розмір відшкодування визначається судом з урахуванням суті позовних вимог, характеру діяння особи, яка заподіяла шкоду, фізичних чи моральних страждань потерпілого, а також інших негативних наслідків.

Під моральною шкодою необхідно розуміти втрати немайнового характеру, внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства, моральна шкода може полягати у моральних переживаннях у зв`язку із знищенням чи пошкодженням майна, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначення розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Апеляційний суд не погоджується із розміром відшкодування моральної шкоди, визначеним судом першої інстанції, оскільки судом не враховано, що сума стягнення за рішенням суду склала 3 144,00 грн, а тому стягнення шкоди в розмірі 10 000,00 грн буде занадто великою сумою в порівнянні з основною сумою боргу.

Тому, апеляційний суд вважає за необхідне зменшити розмір відшкодування моральної шкоди до 3 000,00 грн, адже, саме такий розмір відшкодування буде відповідати характеру діяння особи, яка заподіяла шкоду, завданим моральним стражданням позивачу, а також, засадам розумності, справедливості та виваженості.

За таких обставин, апеляційна скарга Державної казначейської служби України підлягає частковому задоволенню, апеляційна скарга ОСОБА_1 - відхиленню, а рішення Ічнянського районного суду Чернігівської області від 09 липня 2020 року - скасуванню з постановленням нового по суті судового рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

ОСОБА_1 звільняється від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях на підставі п. 10 ч. 1 ст. 5 Закону України Про судовий збір (а. с. 11).

В позовній заяві ОСОБА_1 просила стягнути 55 409,40 грн моральної шкоди. Суд першої інстанції частково задовольнив її вимоги і стягнув 10 000,00 грн шляхом безспірного списання коштів з єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України. Апеляційний суд дійшов висновку про зменшення суми відшкодування до 3 000,00 грн (вимоги задоволено на 30 %), тобто, в даному випадку, для визначення розміру витрат, які підлягають компенсації, слід виходити із оспорюваної суми - 10 000,00 грн.

За подання апеляційної скарги Державна казначейська служба України сплатила 1 261 грн 20 коп. (а.с. 150).

Оскільки, ОСОБА_1 має пільги по оплаті судового збору в усіх судових інстанціях, Державній казначейській службі України належить компенсувати сплачений нею судовий збір за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, пропорційно до розміру задоволених вимог в сумі 378 грн 36 коп. (1 261 грн 20 коп. х 30 %).

Керуючись ст.ст. 23, 1167, 1173, 1174 Цивільного кодексу України, ст. ст. 141, 367, 374, 376 ч. 1 п. 3, 381-384, 389 ЦПК України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Державної казначейської служби України - задовольнити частково.

Рішення Ічнянського районного суду Чернігівської області від 09 липня 2020 року - скасувати.

Позов ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Ічнянської районної державної адміністрації, Головного територіальне управління юстиції у Чернігівській області, Державної казначейської служби України про стягнення моральної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Ічнянської районної державної адміністрації (місце знаходження: Чернігівська область, м. Ічня, площа Шевченка, 6, ЄДРПОУ 03196015) на користь ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) 3 000,00 (три тисячі) грн у відшкодування моральної шкоди.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Витрати в розмірі 378 грн 36 коп, понесені на оплату судового збору в суді апеляційної інстанції компенсувати Державній казначейській службі України за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуюча Судді: