Ухвала

від 09.11.2020 по справі 638/14848/20

ДЗЕРЖИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 638/14848/20

Провадження № 2-з/638/394/20

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 листопада 2020 року Дзержинський районний суд міста Харкова

в складі головуючого судді Штих Т.В.

при секретарі Овчаренко К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Фінанс проперті групп , треті особи: Приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Клопотов Станіслав Давидович, ОСОБА_2 , про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню в порядку розгляду заяви про забезпечення позову,-

встановив:

ОСОБА_1 звернулась до Дзержинського районного суду м. Харкова з позовною заявою до ТОВ Фінанс проперті групп , в якій просить визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис від 30.09.2020, вчинений приватним нотаріусом ХМНО Клопотовим С.Д., зареєстрований в реєстрі за № 804, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ Фінанс проперті групп заборгованості за кредитним договором № 6/4/20/2007/840-А/1528 від 21.09.2007 в сумі 390 574,37 грн.. Стягнути з відповідача судові витрати у розмірі 3905,75 грн..

Разом з позовною заявою ОСОБА_1 подано заяву про забезпечення позову, в якій вона просить вжити заходи забезпечення позову про визнання таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис від 30.09.2020, вчинений приватним нотаріусом ХМНО Клопотовим С.Д., зареєстрований в реєстрі за № 804, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ Фінанс проперті групп заборгованості за кредитним договором № 6/4/20/2007/840-А/1528 від 21.09.2007 в сумі 390 574,37 грн. шляхом зупинення стягнення за виконавчим провадженням № 63245939 на підставі виконавчого напису від 30.09.2020, вчиненого приватним нотаріусом ХМНО Клопотовим С.Д.; а також шляхом накладання арешту на земельну ділянку, що належить їй на праві приватної власності, кадастровий номер: 6321486000:01:000:0073, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

В обґрунтування заявлених вимог посилається на те, що приватним виконавцем Петренком Д.О. на підставі вказаного виконавчого напису відкрито виконавче провадження № 63245939 та розпочато виконавчі дії, наприклад: винесено постанову про арешт коштів боржника від 07.10.2020 (вона не може користуватись єдиним відкритим рахунком у ПиватБанку ); надано виклик приватного виконавця № 01-29/385 від 15.10.2020; складено акт приватного виконавця від 20.10.2020; надано виклик приватного виконавця № 01-29/ від 20.10.2020; винесено постанову про арешт майна боржника від 07.10.2020, якою накладено арешт на земельну ділянку, що належить їй на праві приватної власності, кадастровий номер: 6321486000:01:000:0073, що розташована за адресою: Харківська обл., Великобурлуцький р-н.; а ін.. Отже для усунення подальших порушень її прав, а також можливої реалізації з прилюдних торгів єдиного об`єкту нерухомості, яким вона володіє - земельної ділянки, просить вжити заходи забезпечення позову.

З матеріалів справи вбачається, що 30.09.2020 ПН ХМНО Клопотовим С.Д. вчинений виконавчий напис про звернення стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ Фінанс проперті групп заборгованості за кредитним договором 6/4/20/2007/840-А/1528 від 21.09.2007, зареєстрованому у реєстрі за № 804.

На підставі вищевказаного виконавчого напису приватним виконавцем виконавчого округу Харківської області Петренком Д.О. було ухвалено постанову 07.10.2020 про арешт коштів боржника.

Відповідно до частини першої та другої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Частиною першою статті 150 ЦПК України визначено, що позов забезпечується: накладенням арешту намайно та(або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи вінших осіб; 1) накладенням арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави; 2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6) зупиненням стягненняна підстав і виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно із частиною третьою статті 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

У частині десятій статті 150 ЦПК України передбачено, що не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Наприклад, обмеження можливості господарюючого суб`єкта користуватися та розпоряджатися власним майном іноді призводить до незворотних наслідків.

Цивільний процесуальний закон не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову. Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки відповідно до заявлених позовних вимог. Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може привести до порушення прав і законних інтересів.

При розгляді заяви про забезпечення позову вирішується лише питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову і не вирішуються матеріально-правові вимоги та наперед результат розгляду справи по суті позову.

Забезпечення позову по суті це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.

При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року № ETS № 005 (далі Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) як джерело права (стаття 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини ).

Відповідно до статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

При цьому ЄСПЛ у рішенні від 29 червня 2006 року у справі Пантелеєнко проти України зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31 липня 2003 року у справі Дорани проти Ірландії ЄСПЛ зазначив, що поняття ефективний засіб передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. При чому, як наголошується у рішенні ЄСПЛ, ефективний засіб це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

При вирішенні справи Каіч та інші проти Хорватії (рішення від 17 липня 2008 року) ЄСПЛ вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Таким чином, держава Україна несе обов`язок перед заінтересованими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права. Причому обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.

Предметом позову є визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Згідно з вимогами частин 1, 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбаченихстаттею 150 цього Кодексузаходів забезпеченняпозову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Види заходів забезпечення позову перелічені у ст.150 ЦПК та містять такий вид забезпечення як зупинення стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку. Згідно пункту 10 ст. 150 ЦПК України позов може бути забезпечений іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини.

За змістом зазначених норм убачається, що забезпечення позову - це надання позивачеві тимчасової правової охорони його прав та інтересів, за захистом яких він звернувся до суду, до вирішення спору судом та набрання рішенням суду законної сили. Заходи забезпечення позову є втручанням суду у спірні правовідносини, тому вони повинні застосовуватися судом з підстав та в порядку, прямо передбачених законом. Такий правовий висновок викладений у п. 30 постанови Верховного Суду від 20.03.2019 у справі № 826/14951/18.

У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Суд, виходячи з конкретних доказів та обставин справи, повинен встановити, чи існує хоча б одна з названих підстав, і оцінити, чи не може застосування заходів забезпечення позову завдати більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Також суд має враховувати співрозмірність вимог заяви про забезпечення позову заявленим позовним вимогам та обставинам справи.

Встановлений пунктом 6 ч. 1 ст. 150 ЦПК України у вигляді зупинення стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку, є спеціальним та застосовується лише у разі оскарження позивачем виконавчого документа.

Таким чином, суд вважає, що заява про забезпечення позову підлягає частковому задоволенню.

Обраний позивачем спосіб забезпечення позову є співмірним із заявленими вимогами в частині зупинення стягнення за виконавчим провадженням на підставі виконавчого напису.

Наведений захід забезпечення позову відповідає вимогам розумності, обґрунтованості, адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову і спроможний забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову. Будь-які права інших осіб, що не є учасниками судового процесу, не порушуються у зв`язку із вжиттям такого заходу.

Невжиття таких заходів забезпечення позову може суттєво ускладнити ефективний захист або поновлення оспорюваних прав або інтересів позивача.

За таких обставин, враховуючи предмет позову, а також те, що приватним виконавцем виконавчого округу Харківської області Петренком Д.О. відкрите виконавче провадження з виконання виконавчого напису, який виданий 30.09.2020, суд дійшов висновку про необхідність забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого напису.

Що стосується вимоги про накладення арешту на земельну ділянку, то суду не надані дані про цільове використання земельної ділянки, не вказане як саме використовується вказана ділянки, яка діяльність на ній відбувається, що також може впливати на вирішення питання забезпечення позову. Суд вважає вказані вимоги (щодо арешту земельної ділянки) передчасними. Крім того, земельна ділянка не є предметом спору в даній позовній заяві, зі змісту заяви реальної загрози невиконання чи утруднення виконання відповідачем можливого рішення суду з урахуванням змісту позовних вимог, не вбачається.

Приймаючи до уваги наведені норми процесуального законодавства, з врахуванням роз`яснення Верховного Суду України та позиції Європейського суду з прав людини, виходячи з оцінки обґрунтованості доводів позивача щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін; наявності зв`язку між заходом щодо забезпечення позову і предметом позовної вимоги, в тому числі, спроможності заходів, який заявник просить вжити у порядку забезпечення позову, забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; суд не може визнати застосування забезпечення позову у даному випадку законним та доцільним в повному обсязі, тому дійшов висновку про часткове задоволення вимог заяви про забезпечення позову.

Керуючись ст. ст.149,150 ЦПК України, суд,-

ухвалив:

Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задовольнити частково.

Зупинити стягнення за виконавчим провадженням № 63245939 на підставі виконавчого напису від 30 вересня 2020 року, вчиненого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Клопотовим Станіславом Давидовичем, зареєстрованого в реєстрі за № 804, про стягнення з ОСОБА_1 ( РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ТОВ Фінанс проперті групп (ідентифікаційний код юридичної особи: 41487593) заборгованості за кредитним договором № 6/4/20/2007/840-А/1528 від 21.09.2007 в сумі 390 574,37 грн..

В іншій частині в задоволенні заяви відмовити.

Ухвала про забезпечення позову виконується негайно в порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги до Дзержинського районного суду м. Харкова в п`ятнадцятиденний строк з дня проголошення ухвали.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена в день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, протягом 15 днів з дня вручення їй копії ухвали суду.

Суддя: Т.В. Штих.