Постанова

від 04.11.2020 по справі 48/515

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" листопада 2020 р. Справа № 48/515

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Попікової О.В.

суддів: Корсака В.А.

Ходаківської І.П.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Благодійного фонду "Рутенія"

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 12.08.2020

за скаргою Благодійного фонду "Рутенія"

на рішення державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України

у справі №48/515 (колегія суддів: Головіна К.І., Босий В.П., Івченко А.М.)

за позовом Благодійного фонду "Рутенія"

до Департаменту комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

треті особи: 1) Київська міська рада;

2) Комунальне підприємство "Київтранспарксервіс";

3) Комунальне підприємство "Київжитлоспецексплуатація"

про визнання права на приватизацію та зобов`язання вчинити певні дії

за участю секретаря судового засідання Руденко Н.С.,

за участю представників сторін:

від позивача: Бойко Н.В., адвокат;

від відповідача: Зденик Т.В., представник;

третьої особи 1 Зденик Т.В., представник;

третьої особи 2 повідомлений належно, але не з`явився;

третьої особи 3 повідомлений належно, але не з`явився;

ДВС Кушнір Л.В., представник;

ВСТАНОВИВ :

Рішенням Господарського суду міста Києва від 05.03.2012 у справі №48/515 в задоволенні позову БФ Рутенія (надалі фонд/ скаржник/ стягувач) до Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про визнання права на приватизацію та зобов`язання вчинити дії було відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 09.04.2013, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 29.07.2013 у справі № 48/515, рішення Господарського суду міста Києва від 05.03.2012 було скасовано, прийнято нове рішення, яким позов БФ "Рутенія" задоволено; визнано за БФ "Рутенія" право на приватизацію нежитлового приміщення, що знаходиться за адресою: вул. Пушкінська, 34-Б в м. Києві, шляхом викупу та зобов`язано Головне управління комунальної власності міста Києва, яке є органом приватизації, підготувати вказаний об`єкт до приватизації, а також провести його приватизацію з укладенням договору купівлі-продажу нежитлової будівлі та підписанням акту приймання-передачі об`єкту.

29.04.2013 Господарським судом міста Києва видано накази №48/515:

1) на виконання постанови Київського апеляційного господарського суду від 09.04.2013: Зобов`язати Головне управління комунальної власності міста Києва, яке є органом приватизації, підготувати об`єкт, що знаходиться за адресою вул. Пушкінська, 34-Б в м. Києві до приватизації шляхом викупу .

2) на виконання постанови Київського апеляційного господарського суду від 09.04.2013: Зобов`язати Головне управління комунальної власності міста Києва, яке є органом приватизації, провести приватизацію об`єкта, що знаходиться за адресою вул. Пушкінська, 34-Б у м. Києві шляхом викупу з укладенням договору купівлі-продажу нежитлової будівлі та підписанням акту приймання передачі об`єкту .

З матеріалів справи вбачається, що 16.04.2014 старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень ДВС України за наслідками розгляду заяви стягувача - БФ Рутенія про примусове виконання наказів від 29.04.2013 №48/515, винесено постанови про відкриття виконавчих проваджень №ВП 42968009 та №ВП42971816.

Стягувач - БФ Рутенія , 04.08.2020 звернувся до Господарського суду міста Києва із скаргою на дії державного виконавця по винесенню постанови від 11.09.2015 про закінчення виконавчого провадження ВП 42968009. В обґрунтування оскарження вказаних дій державного виконавця, БФ Рутенія послався на те, що у останнього були відсутні підстави для закриття виконавчого провадження №ВП 42968009. Як зазначає фонд, ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.09.2015 у справі №48/515 було задоволено скаргу Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на дії Відділу примусового виконання рішень Державної служби України та скасовано постанову останнього про накладення на Департамент комунальної власності м. Києва штрафу. Позаяк, як стверджує фонд правомірно очікував виконання Відділом примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України ухвали Господарського суду міста Києва від 09.09.2015 у справі №48/515, а тому навіть не міг припустити, що через два дні після постановлення цієї ухвали судом 11 вересня 2015 року державним виконавцем буде винесено постанову про закінчення виконавчого провадження №42968009. . Крім того, в обґрунтування підстав пропуску ним строку, фонд послався на те, що йому не було надіслано постанову про закінчення виконавчого провадження. Фонд зазначає про те, що про закриття вказаного виконавчого провадження йому стало відомо 09.07.2020 з листа Департаменту виконавчої служби, надісланого на запит адвоката Фонду. А тому, як стверджує Фонд, строк на оскарження дій ДВС пропущений ним з поважних причин.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.08.2020 у справі №48/515 відмовлено Фонду у поновленні строку на звернення зі скаргою на рішення державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України у ВП №42968009. Відмовляючи у поновленні строку, суд послався на те, що фонд, отримавши рішення про задоволення його позовних вимог у даній справі, будучи зацікавленим у найскорішому його виконанні та звернувшись до виконавчої служби ще у 2014 році із заявою про виконання рішення, мав достатньо часу та можливості дізнатися про хід виконавчого провадження будь-яким передбаченим законом способом. При цьому місцевий господарський суд послався на практику Європейського Суду у справах Каракуця проти України та Пономарьов проти України , згідно з якою сторони зобов`язані з розумним інтервалом часу безвідносно отримання/неотримання поштової кореспонденції цікавитися провадженням у своїх справах.

Фонд, не погоджуючись із вказаною ухвалою місцевого господарського суду, звернувся до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить ухвалу скасувати і справу направити для продовження розгляду господарським судом першої інстанції.

Згідно із витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.09.2020 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Попікова О.В., судді: Корсак В.А., Євсіков О.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського осуду від 05.10.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою БФ Рутенія на ухвалу Господарського суду міста Києва від 12.08.2020 у справі №48/515 та призначено справу до розгляду на 26.10.2020.

21.10.2020 від Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України надійшов відзив на апеляційну скаргу фонду, в якому заперечується проти її задоволення.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.10.2020 заяву судді Євсікова О.О. про самовідвід від розгляду справи №48/515 задоволено. Матеріали справи №48/515 передано на повторний автоматизований розподіл відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України.

Розпорядженням Керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 22.10.2020 №09.1-08/3993/20 відповідно до підпунктів 2.3.25., 2.3.49. пункту 2.3. Положення про автоматизовану систему документообігу суду призначено повторний автоматизований розподіл справи №48/515 у зв`язку з ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.10.2020, якою заяву судді Євсікова О.О. про самовідвід від розгляду справи №48/515 задоволено.

Згідно із витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.10.2020 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Попікова О.В., судді: Корсак В.А., Демидова А.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.10.2020 прийнято апеляційну скаргу Благодійного фонду "Рутенія" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 12.08.2020 у справі №48/515 до провадження у визначеному складі суду; розгляд апеляційної скарги у справі №48/515 призначено на 26.10.2020.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.10.2020 відкладено розгляд справи №48/515 на 04.11.2020.

30.10.2020 від представника Благодійного фонду "Рутенія" Бойко Н.В. надійшла заява про забезпечення участі в судовому засіданні в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів поза межами приміщення суду за допомогою сервісу EasyCon.

Суддя Демидова А.М., яка входить до складу колегії суддів, 02.11.2020 перебувала у відпустці.

Розпорядженням Керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 03.11.2020 №09.1-08/4204/20 відповідно до підпунктів 2.3.25., 2.3.49. пункту 2.3. Положення про автоматизовану систему документообігу суду призначено повторний автоматизований розподіл справи №48/515 у зв`язку перебуванням судді Демидової А.М., яка не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), на лікарняному.

Згідно із витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.11.2020 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Попікова О.В., судді: Корсак В.А., Ходаківська І.П.

Враховуючи зміну складу суду, справа №48/515 була прийнята до провадження колегією суддів у визначеному складі.

04.11.2020 представник Благодійного фонду "Рутенія" в судовому засіданні в режимі відеоконференції підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити.

Присутні представники ДВС, відповідача та третьої особи 1 заперечували щодо доводів апеляційної скарги та просили відмовити у її задоволенні, а ухвалу суду першої інстанції залишити без змін, з мотивів у ній викладених.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши присутніх у судовому засіданні представників сторін, колегія суддів прийшла до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги з огляду на наступне.

Статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" (Закон тут і далі застосовується в редакції на момент вчинення виконавчих дій) визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України (ч. 1 статті 2 Закону)

Частиною 1 статті 6 згаданого Закону передбачено, що державний виконавець зобов`язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Відповідно до статті 12 Закону України Про виконавче провадження сторони виконавчого провадження та прокурор як учасник виконавчого провадження мають право ознайомлюватися з матеріалами виконавчого провадження, робити з них виписки, знімати копії, заявляти відводи у випадках, передбачених цим Законом, оскаржувати рішення, дії або бездіяльність державного виконавця з питань виконавчого провадження у порядку, встановленому цим Законом, подавати додаткові матеріали, заявляти клопотання, брати участь у провадженні виконавчих дій, давати усні та письмові пояснення, висловлювати свої доводи та міркування з усіх питань, що виникають у ході виконавчого провадження, у тому числі під час проведення експертизи, заперечувати проти клопотань, доводів та міркувань інших учасників виконавчого провадження та користуватися іншими правами, наданими законом.

Відповідно до ч. 1 статті 74 Закону України Про виконавче провадження (в редакції на момент звернення стягувача до суду зі скаргою) рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Згідно з частиною 5 статті 74 Закону рішення та дії виконавця, посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені протягом 10 робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів.

Розділ VІ ГПК України регламентує порядок оскарження до господарського суду дій державного виконавця, на виконанні якого перебуває судове рішення цього суду; право на звернення зі скаргою і порядок її розгляду та постановлення ухвали пов`язані з наявністю ухваленого за правилами ГПК України судового рішення та з його примусовим виконанням.

Відповідно до статті 339 ГПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Статтею 341 ГПК України встановлено, що скаргу може бути подано до суду, зокрема, у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права.

Пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом.

БФ Рутенія звернулось до суду зі скаргою на дії та бездіяльність державного виконавця 04.08.2020, тобто майже через 5 роки після прийняття Державною виконавчою службою України постанови від 11.09.2015 про закінчення виконавчого провадження №42968009 з примусового виконання наказу №48/515 від 29.04.2013.

Виконання судового рішення це завершальна стадія судового провадження.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 7 липня 1989 року у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Сторони зобов`язані з розумним інтервалом часу цікавитися провадженням у їХ справах, добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки (рішення Європейського Суду з прав людини Каракуця проти України ).

Порівняльний аналіз змісту термінів "дізналася" та "повинна була дізнатися", що містяться в статті 341 ГПК України, дає підстави для висновку про презумпцію обов`язку особи знати про стан своїх прав у виконавчому провадженні; доведення факту, через який сторона не знала про порушення свого права і саме з цієї причини не звернулася за його захистом до суду, недостатньо (така правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 08.10.2020 у справі №918/333/13-г).

Фонд як стягувач, який подав до відповідного виконавчого органу заяву про відкриття виконавчого провадження та не отримавши у визначений законом строк задоволення своїх вимог, вважається обізнаним про ймовірність порушення його прав у виконавчому провадженні незалежно від того, чи отримав він від державного виконавця певні процесуальні документи. Фонд був обізнаний про існування виконавчого провадження в якому він був стягувачем та не був позбавлений можливості ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження (така правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 08.10.2020 у справі №918/333/13-г).

За приписами статті 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

У своїй практиці ЄСПЛ неодноразово наголошував на тому, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 розділу 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, не є абсолютним, воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується із висновком місцевого господарського суду про те, що Фонд, звернувшись із скаргою в 2020 році на дії державного виконавця, вчинені ще в 2015 році, пропустив 10-денний строк, встановлений статтею 341 ГПК України для подачі скарги і не навів достатніх, обґрунтованих, доведених причин для поновлення цього строку, а відтак, суд І інстанції правомірно відмовив у його поновленні та повернув Фонду скаргу.

Відповідно до ч. 4 статті 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Виходячи з наведеного, колегія суддів враховує при винесенні даної постанови саме позицію Верховного Суду у справі №918/333/13-г, датовану 08.10.2020 (останню позицію), а не ту, на яку посилається скаржник в апеляційній скарзі і саме з цих підстав, відхиляються доводи скарги.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча п. 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Згідно з пункті 1) частини 1 статті 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (стаття 276 ГПК України).

Враховуючи встановлені у справі обставини та норми чинного законодавства, які підлягають до застосування у спірних правовідносинах, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що ухвала місцевого господарського суду у цій справі є обґрунтованою і підстав для її скасування не вбачається; підстави для задоволенні апеляційної скарги - відсутні.

У зв`язку з відсутністю підстав для задоволення апеляційної скарги витрати за подання апеляційної скарги у відповідності до статті 129 ГПК України покладаються на апелянта.

Керуючись статтями 74, 129, 269, 271, 275, 276, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Благодійного фонду "Рутенія" Благодійного фонду "Рутенія" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 12.08.2020 у справі №48/515 залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду міста Києва від 12.08.2020 у справі №48/515 залишити без змін.

Справу №48/515 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.

Повний текст постанови виготовлено 09.11.2020.

Головуючий суддя О.В. Попікова

Судді В.А. Корсак

І.П. Ходаківська