Постанова

від 05.11.2020 по справі 910/21472/17

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" листопада 2020 р. Справа№ 910/21472/17

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Полякова Б.М.

суддів: Остапенка О.М.

Пантелієнка В.О.

за участю секретаря судового засідання Михайлюченко О.Г.

розглянувши апеляційну скаргу Акціонерне товариство Державний експортно-імпортний банк України (далі - АТ Укрексімбанк , скаржник)

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 22.06.2020

у справі № 910/21472/17 (суддя А.В. Яковенко)

за заявою Публічного акціонерного товариства Електроприлад (далі - ПАТ Електроприлад , заявник, боржник)

про банкрутство

за участю представників сторін відповідно до протоколу судового засідання від 05.11.2020

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 11.12.2017 порушено провадження у справі про банкрутство Публічного акціонерного товариства Електроприлад . Введено процедуру розпорядження майном Публічного акціонерного товариства Електроприлад . Призначено розпорядником майна Публічного акціонерного товариства Електроприлад арбітражного керуючого Петченко Інну Володимирівну.

Постановою Господарського суду м. Києва від 30.05.2018 боржника визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначено арбітражного керуючого Петченко І.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.06.2020, серед іншого, затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс Публічного акціонерного товариства Електроприлад . Ліквідовано банкрута - ПАТ Електроприлад . Провадження у справі закрито.

Ключовим аргументом ухвали є:

- ліквідатором для виявлення майнових активів боржника з метою задоволення вимог кредиторів виконані всі необхідні дії та покладені на нього Кодексом України з процедур банкрутства обов`язки.

В силу положень ст. 2, 9 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КзПБ) та ст. 255 ГПК України ухвала господарського суду про закриття провадження у справі про банкрутство, відноситься до переліку процесуальних документів, які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку.

Суд апеляційної інстанції зазначає про наявність колізії між п. 17 ч. 1, ч. 2 ст. 255; ч. 3 ст. 273 ГПК України в частині застосування при оскарженні в апеляційному порядку судових рішень у справах про банкрутство (неплатоспроможності) Закону Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом (далі - Закон про банкрутство) та частинами 1, 2 Прикінцевих та перехідних положень КзПБ.

Відповідно до названих частин положень КзПБ Закон про банкрутство втрачає силу з моменту введення в дію КзПБ. КзПБ набрав чинності з 21.10.2019.

У зв`язку з чим, апеляційний господарський суд усуває колізію шляхом застосування при оскарженні в апеляційному порядку судових рішень у справах про банкрутство (неплатоспроможності) нового акту - КзПБ.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду першої інстанції, 23.07.2020 АТ Укрексімбанк , звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 22.06.2020 у справі №910/21472/17, якою було затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс банкрута. Справу №910/21472/17 про банкрутство ПАТ Електроприлад передати до Господарського суду міста Києва на новий розгляд на стадію ліквідаційної процедури в іншому складі суду.

Ключовим мотивом скарги є:

- ліквідатором залишено без розгляду питання про субсидіарну відповідальність осіб, винних у доведенні до банкрутства.

Від ліквідатора ПАТ Електроприлад надійшов відзив на апеляційну скаргу.

Ключовим аргументом відзиву є:

- ліквідатором для виявлення майнових активів боржника з метою задоволення вимог кредиторів виконані всі необхідні дії та покладені на нього Кодексом України з процедур банкрутства обов`язки.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.09.2020 справа № 910/21472/17 передана на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Поляков Б.М., судді Сотніков С.В., Остапенко О.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.09.2020 апеляційну скаргу АТ Укрексімбанк залишено без руху, зобов`язано АТ Державний експортно-імпортний банк України , протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали, усунути недоліки апеляційної скарги шляхом подання доказів сплати судового збору в сумі 2102 грн.

Розпорядженням керівника апарату від 21.09.2020 у зв`язку з перебуванням судді Сотнікова С.В. у відпустці призначено повторний автоматизований розподіл судової справи.

Згідно з витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.09.2020 для розгляду справи №910/21472/17 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя - Поляков Б.М., судді - Остапенко О.М., Доманська М.Л.

Зазначена колегія суддів сформована відповідно до рішення загальних зборів суддів Північного апеляційного господарського суду від 02.10.2018 зі змінами від 12.11.2019.

Відтак, судова колегія зазначає, що визначений за допомогою автоматизованої системи розподілу судової справи склад колегії суддів є судом, встановленим законом, у розумінні ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Європейський суд з прав людини у рішенні у справі Сокуренко і Стригун проти України від 20 липня 2006 року вказав, що фраза встановленого законом поширюється не лише на правову основу самого існування суду , але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У рішенні у справі Zand v. Austria , висловлено думку, що термін судом, встановленим законом у ч. 1 ст. 6 Конвенції передбачає усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів .

В силу положень ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши пояснення учасників судового засідання, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Статтею 65 КзПБ передбачено, що після завершення всіх розрахунків з кредиторами ліквідатор подає до господарського суду звіт та ліквідаційний баланс.

Стаття 65 КзПБ кореспондується зі ст. 46 Закону про банкрутство, яка була чинна на час відкриття ліквідаційної процедури.

Нормами ст. ст. 61, 65 КзПБ визначені повноваження ліквідатора у ліквідаційній процедурі та вимоги до звіту ліквідатора.

За змістом наведених норм закону правильне завершення ліквідаційної процедури є основним завданням ліквідатора, який, з урахуванням покладених на нього КзПБ повноважень, повинен наполегливо та добросовісно працювати упродовж всієї процедури ліквідації.

Звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс є підсумковими документами, які підтверджують належне проведення ліквідатором всіх необхідних заходів ліквідаційної процедури, вчинення адекватних дій щодо виявлення кредиторів та активів боржника, продажу майна боржника, проведення розрахунків з кредиторами за результатами такої діяльності суд приймає ухвалу про ліквідацію боржника та закриття провадження у справі.

Отже, законодавцем передбачено певну сукупність дій, які необхідно вчинити в ході ліквідаційної процедури та перелік додатків до звіту ліквідатора, які подаються суду разом з зазначеним звітом та є предметом дослідження в судовому засіданні за підсумками ліквідаційної процедури, яке проводиться за участю кредиторів (комітету кредиторів).

Подання звіту та ліквідаційного балансу здійснюється ліквідатором за результатом проведених дієвих заходів, які передбачені у ліквідаційній процедурі.

Відповідно до судової практики, яка зазначена в постановах Верховного Суду у справі №927/1191/14 від 14.02.2018, у справі №904/5948/16 від 08.05.2018, у справі №905/2727/16 від 23.05.2018, у справі №904/4863/13 від 06.06.2018, дії ліквідатора мають бути направленні на формування ліквідаційної маси та задоволення вимог кредиторів й ліквідатор зобов`язаний вжити всіх заходів, спрямованих на виявлення активів боржника, при цьому ні у кого не повинен виникати обґрунтований сумнів, щодо їх належного здійснення (принцип безсумнівної повноти дій ліквідатора у ліквідаційній процедурі).

Затверджуючи звіт ліквідатора, суд першої інстанції встановив належність проведення ліквідаційної процедури, вичерпність та повноту здійснення дій у ліквідаційній процедурі та вжиття належних заходів з виявлення майна боржника та встановив, що відсутність майна належного банкруту, підтверджується численними відповідями державних органів та установ на запити ліквідатора, даними з державних реєстрів прав тощо, доданими до звіту ліквідатора.

Також з матеріалів справи вбачається та встановлено судом першої інстанції, що за час роботи призначеного судом у справі № 910/21472/17 ліквідатора банкрута скарг на його дії не надходило.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що ліквідатором було дотримано принцип безсумнівної повноти дій у ліквідаційній процедурі та підстав для повернення справи на стадію ліквідаційної процедури немає.

Щодо єдиного доводу апеляційної скарги про те, що ліквідатором не пред`являлися вимоги до третіх осіб, які відповідно до законодавства несуть субсидіарну відповідальність за доведення боржника до банкрутства, колегія суддів зазначає наступне.

Субсидіарна відповідальність у справах про банкрутство є самостійний цивільно-правовий вид відповідальності, який покладається на засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі керівника боржника при наявності підтвердження вини вказаних осіб у доведенні юридичної особи (боржника у справі про банкрутство) до стану неплатоспроможності.

Умови, порядок та підстави для покладення субсидіарної відповідальності на засновників (учасників, акціонерів) боржника-юридичної особи або інших осіб у разі недостатності майна боржника за його зобов`язаннями визначені нормами ч. 1 ст. 619 ЦК України, ч. 1 ст. 215 ГК України та ч. 5 ст. 41 Закону про банкрутство, за змістом яких субсидіарна відповідальність застосовується у разі встановлення обставин порушення вимог законодавства про банкрутство у вигляді доведення боржника до банкрутства з вини його засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі з вини керівника боржника. Такі ж положення передбачені і чинним КзПБ.

Аналіз фінансового становища банкрута у поєднанні з дослідженням ліквідатором підстав виникнення заборгованості боржника перед кредиторами у справі про банкрутство дозволяє виявити наявність чи відсутність дій засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі керівника боржника, щодо доведення до банкрутства юридичної особи.

Ліквідатор за наявності ознак банкрутства боржника з вини його засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі з вини керівника боржника, для забезпечення реалізації принципу безсумнівної повноти дій ліквідатора у ліквідаційній процедурі, подає таку заяву (про покладення субсидіарної відповідальності) не раніше ніж після завершення реалізації об`єктів ліквідаційної маси та розрахунків з кредиторами на підставі вчинення такої реалізації у ліквідаційній процедурі при наявності обставин недостатності повного погашення кредиторської заборгованості банкрута (постанова ВС від 30.10.2019 у справі №906/904/16).

Зі звіту ліквідатора Петченко І.В. (а.с. 19-50 Т 10) вбачається, що нею було використано всі можливості по поверненню майна банкрута.

28.05.2020 рішенням комітету кредиторів, в тому числі скаржником, було схвалено звіт ліквідатора та зобов`язано його подати до господарського суду на затвердження (а.с. 37-43 Т 9).

Тобто це означає, що банк не мав нарікань на роботу ліквідатора, не виступав ініціатором застосувати субсидіарну відповідальність до третіх осіб або з пропозицією, щоб ліквідатор звернувся до суду про визнання угод недійсними, в тому числі, відповідно до ст. 42 КзПБ, для повернення майна банкрута.

Таким чином, схваливши звіт ліквідатора, банк, як член комітету кредиторів, виразив свою волю та підтвердив, що ліквідатором було дотримано принцип безсумнівної повноти дій ліквідатора у ліквідаційній процедурі.

Колегія суддів звертає увагу, що суд касаційної інстанції в постанові від 12.02.2020 у справі № 922/2391/16 вказав, що кредитори (комітет кредиторів) мають право звернутися до ліквідатора для вирішення питання субсидіарної відповідальності осіб (засновників, керівника) за зобов`язаннями боржника у зв`язку з доведенням його до банкрутства, а також зі скаргами на дії чи бездіяльність ліквідатора стосовно розгляду подібної заяви кредитора.

Як вбачається з матеріалів справи, ліквідаційна процедура триває більше року з 30.05.2018 (постанова Господарського суду м. Києва про визнання боржника банкрутом).

За весь час проведення ліквідації, як правильно встановлено судом першої інстанції, з боку банку не було нарікань на ліквідатора та банк не скористався своїм правом звернутися до ліквідатора для вирішення питання субсидіарної відповідальності третіх осіб.

Щодо кримінального провадження № 12017100100006811 від 08.06.2017 за ознаками ч. 1 ст. 191 КК України, в якому здійснюється досудове розслідування відносно колишніх керівників ПАТ Електроприлад , ліквідатор у відзиві на апеляційну скаргу повідомила наступне, банкрут не має статусу в рамках зазначеного кримінального провадження. Нею на вимогу органів досудового розслідування надані всі необхідні документи про що знали представники банку, оскільки вона щомісяця звітувала про хід кримінальної справи комітету кредиторів.

Крім того, представники кредиторів, які були присутні в судовому засіданні також засвідчили (що підтверджується звукозаписом судового засідання), що банку про наявність кримінального провадження № 12017100100006811 від 08.06.2017 було відомо задовго до затвердження звіту ліквідатора, оскільки ліквідатор звітував про вчинення дій в рамках кримінального провадження щомісяця. Також кредиторами було підтверджено, що на засіданні комітету кредиторів 28.05.2020 питання про застосування субсидіарної відповідальності розглядалося та підстав не знайдено (що також підтверджується звукозаписом судового засідання).

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що договір № 03-10/11 від 03.10.2011, укладений між ПАТ Електроприлад та ТОВ Електроприлад про продаж майна банкрута, який фігурує в кримінальній справі, укладений більше 3 років тому, а отже ліквідатор не міг звернутися за захистом порушеного права у межах строку позовної давності.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів прийшла до висновку, що доводи наведені в апеляційній скарзі не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції, та скоріше свідчать, що заявник намагається штучно затягнути розгляд справи, оскільки протягом року банку було відомо про наявність кримінального провадження та протягом року жодних нарікань до ліквідатора від банка не надходило. Крім того, інші кредитори боржника під час засідання комітету кредиторів не схвалили, щоб ліквідатор звернувся до третіх осіб з вимогами з урахуванням витрачених коштів в порядку субсидіарної відповідальності.

За таких обставин судова колегія прийшла до висновку, що ухвала Господарського суду міста Києва від 22.06.2020 у справі №910/21472/17 постановлена з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав для її зміни чи скасування не вбачається.

Судові витрати в порядку ст. 129 ГПК України покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 2, 9 Кодексу України з процедур банкрутства, ст. ст. 253-255, 269, 276, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Апеляційну скаргу Акціонерне товариство Державний експортно-імпортний банк України на ухвалу Господарського суду міста Києва від 22.06.2020 у справі №910/21472/17 залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 22.06.2020 у справі №910/21472/17 залишити без змін.

3. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на скаржника.

4. Справу №910/21472/17 повернути до Господарського суду міста Києва.

5. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок касаційного оскарження передбачено ст. 287 ГПК України та ст. 9 Кодексу України з процедур банкрутства.

Головуючий суддя Б.М. Поляков

Судді О.М. Остапенко

В.О. Пантелієнко

повний текст складено 10.11.2020