Постанова

від 13.08.2007 по справі 15/223-07-5199а

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

15/223-07-5199А

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

        "13" серпня 2007 р.Справа  № 15/223-07-5199А

  11 год. 22 хв.                                                                                    м. Одеса

Господарський суд Одеської області у складі:

головуючого судді –                   Петрова В.С.

При секретарі –                           Стойковій М.Д.

За участю представників:

від позивача –             Леонов О.Г.;  

від відповідача –         Турчанінов Ю.М,;

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Закритого акціонерного товариства „Перший лікеро-горілчаний завод” № 1 до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі про скасування податкового повідомлення-рішення,

    ВСТАНОВИВ:  

Закрите акціонерне товариство „Перший лікеро-горілчаний завод № 1” звернулось до господарського суду Одеської області з адміністративним позовом про скасування  податкового повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі від 16.06.2007 р. № 0000301620/0/2, посилається на необґрунтованість прийняття відповідачем оскаржуваного податкового повідомлення-рішення у зв'язку з правомірністю відображення позивачем у податковій декларації з податку на додану вартість за листопад 2006 року коригування у стр. 8.4 Декларації (колонка „А”) обсягів за попередні звітні періоди у загальній сумі 178 000 грн. (у т.ч. ПДВ - 29 667 грн.), що не призвело до зайвого заниження податкових зобов'язань за листопад 2006 року в сумі 29 668 грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 22 червня 2007 р. відкрито провадження в адміністративній справі № 15/223-07-5199А та призначено попереднє засідання.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 12 липня 2007 р. у справі № 15/223-07-5109А закінчено підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду.

Відповідач з позовом не згоден з підстав, викладених у письмових запереченнях на позов (а.с. 80-82) та у письмових поясненнях по справі (а.с. 120-123), та просить суд у задоволенні позовних вимог відмовити.

У зв'язку з набранням 01 вересня 2005 р. чинності Кодексом адміністративного судочинства України господарський суд Одеської області зазначає, що згідно п. 6 розділу VII Прикінцевих положень Кодексу адміністративного судочинства України до початку діяльності окружного адміністративного суду адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України 1991 року, вирішуються відповідним господарським судом за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд встановив наступне.

19.02.2007 р. відповідно до п. 1 ст. 11 Закону України „Про державну податкову службу” головним державним податковим ревізором –інспектором відділу податкового супроводження підприємств харчової та переробної промисловості Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі Дяк О.Г. проведено документальну невиїзну перевірку податкової декларації з податку на додану вартість Закритого акціонерного товариства „Перший лікеро-горілчаний завод” (код 31631092), поданої за грудень 2006 року (вх. № СДПІ 12471 від 20.01.2007 р.).

За результатами зазначеної перевірки СДПІ по роботі з ВПП у м. Одесі був складений акт від 21.02.2007 р. № 138/16-20/31631092/11, на підставі якого 01.03.2007 р. СДПІ по роботі з ВПП у м. Одесі прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000031620/0 щодо зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за грудень 2006 року в розмірі 1 193 293,00 грн.

Не погодившись з прийнятим відповідачем податковим повідомленням-рішенням, ЗАТ „Перший лікеро-горілчаний завод” звернулось зі скаргою до відповідача. Так, рішенням Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі про результати розгляду первинної скарги від 03.05.2007 р. № 9430/10/25-00-21/6  податкове повідомлення-рішення від 01.03.2007 р. № 0000031620/0 скасовано в частині 1 163 329,00 грн., в іншій частині зазначене податкове повідомлення-рішення залишено без змін. За результатами розгляду первинної скарги позивача відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000221620/1 від 08.05.2007 р.   

Також позивач звернувся з повторною скаргою до ДПА в Одеській області на податкове повідомлення-рішення № 0000221620/1 від 08.05.2007 р. та рішення відповідача  про результати розгляду первинної скарги в частині залишення без змін податкового повідомлення-рішення № 0000031620/0 від 01.03.2007 р. Рішенням ДПА в Одеській області № 13522/10/25-0007 від 11.06.2007 р. про результати розгляду повторної скарги податкові повідомлення-рішення СДПІ по роботі з ВПП у м. Одесі від 01.03.2007 р. № 0000031620/0 від 08.05.2007 р. № 0000221620/1 скасовані в сумі 296,67 грн. та рішення відповідача про результати розгляду скарги від 03.05.2007 р. № 9430/10/25-00-21/6  в цій частині, в решті частині оскаржуване податкове повідомлення-рішення залишено без змін. За результатами розгляду повторної скарги позивача відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 16.06.2007 р. № 0000301620/0/2 щодо зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 29 667,33 грн. за грудень 2006 року.   

Так, на думку суду, зазначене повідомлення-рішення від 16.06.2007 р. прийнято СДПІ по роботі з ВПП у м. Одесі правомірно, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для прийняття відповідачем податкового повідомлення-рішення від 16.06.2007 р. № 0000301620/0/2 стали виявлені проведеною перевіркою порушення позивачем вимог п. 4.5 ст. 4 п.п. „в”, „д”, „є” п.п. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість”.

Так, проведеною відповідачем перевіркою було встановлено, що в порушення п. 4.5 ст. 4 Закону України „Про податок на додану вартість” від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР (із змінами та доповненнями) ЗАТ „Перший лікеро-горілчаний завод” безпідставно відобразило в податковій декларації з ПДВ за листопад 2006 р. коригування у стор. 8.4 декларації (колонка А) обсягів за попередні звітні періоди в загальній сумі 148 333 грн., що привело до зайвого заниження податкових зобов'язань за листопад 2006 р. в сумі 29 667,33 грн. Зокрема, проведеною перевіркою встановлено, що у рахунках суми коригування податкових зобов'язань до податкових накладних звітних попередніх періодів суми компенсації вартості товарів змінені у зв'язку з поверненням товарів від ТОВ „Торговий Дім "Південний" до ЗАТ „Перший лікеро-горілчаний завод” за договором від 01.02.2003 р. б/№.

Як з'ясовано судом, 01.02.2003 р. між ЗАТ „Перший лікеро-горілчаний завод” та ТОВ "ТД Південний" був укладений договір комісії на реалізацію від 01.02.2003 р., відповідно до якого комісіонер - ТОВ "ТД Південний" зобов'язується по дорученню, в інтересах і за рахунок комітента - ЗАТ „Перший лікеро-горілчаний завод” здійснювати від свого імені угоди із продажу товарів, вироблених комітентом.

При цьому ЗАТ „Перший лікеро-горілчаний завод” у листопаді 2006 року скориговані суми податкових зобов'язань за податковими накладними попередніх періодів, згідно яких отримані грошові кошти від ТОВ "Торговий Дім "Південний" на підставі звітів про продаж продукції ЗАТ „Перший лікеро-горілчаний завод”.

Як зазначає відповідач та підтверджується позивачем, за даними банківських виписок та даних бухгалтерського обліку ЗАТ „Перший лікеро-горілчаний завод” були повернені грошові кошти у листопаді 2006 року від ТОВ „Торговий Дім "Південний" у загальній сумі 178000 грн., в т.ч. ПДВ у сумі 29666,67грн., а саме: 03.11.2006 р. –в сумі 12000 грн., 10.11.2006 р. –в сумі 71 000 грн., 24.11.2006 р. - в сумі 70000 грн., 30.11.2006 р. –в сумі 2500 грн., що підтверджується  у  бухгалтерському  обліку  ЗАТ „Перший лікеро-горілчаний завод” проводками Дт 311 "Поточні рахунки у національній валюті" Кт 377 "Рахунки з посередницьких операцій".

Вказаний факт, на думку відповідача, свідчить тільки про те, що було здійснено перерахування коштів, але ніяк не фактичне повернення товару комісіонером комітенту, як  зазначає позивач. До того ж відповідач посилається на те, що проведеною перевіркою даних бухгалтерського обліку та первинних документів, інших документів фінансово-господарського обігу (вантажно-транспортними накладними (з позначкою податкового посту на акцизному складі, яка вчиняється при ввезені такого товару на його територію), звітами "Про рух алкогольних напоїв на складі готової продукції" відповідно до наказу Міністерства аграрної політики України від 27 травня 2004р. № 191 (додаток 3), журналами складського обліку, тощо факт повернення товару не підтверджується.

Однак, позивач посилається, що висновок податкового органу щодо непідтвердження  факту повернення продукції не відповідає дійсності та спростовується відповідними накладними на повернення товару.

Проте, суд не погоджується з позицією позивача, виходячи з наступного.

Так, надані позивачем накладні про повернення товару від комісіонера комітенту не спростовують твердження податкового органу щодо неповернення товару, оскільки не відносяться до первинних бухгалтерських документів.

Відповідно   до   п. 2   Положення   про   документальне  забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 р. № 88, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 р. за № 168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення.

Документи, створені засобами обчислювальної техніки на машинозчитуваних носіях, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови надання їм юридичної сили і доказовості.

Первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Проте, виходячи зі змісту наданих позивачем накладних № 157 від 31.10.2006 р., № 173 від 30.11.2006 р., № 176 від 29.12.2006 р., № 5 від 28.02.2007 р., № 28 від 31.03.2007 р. не вбачається місце їх складання (в реквізитах зазначено лише юридичні адреси сторін); посади та прізвища осіб, що підписали ці накладні. В накладних № 176 від 29.12.2006 р., № 5 від 28.02.2007 р., № 28 від 31.03.2007 р. відсутній зміст господарської операції, тобто не визначено в рамках якої угоди відбувається повернення товару, відсутній код форми, взагалі не вбачається яким органом (Мінекономіки, Мінфіном, ДПА України, тощо).

Крім того, накладні на переміщення товару від комітента - ЗАТ "Перший лікеро-горілчаний завод" до комісіонера - ТОВ "Торговий Дім "Голден Лайн" (№ 703310002 від 31.03.2007 р., № 702280002 від 28.02.2007 р., № 612310002 від 31.12.2006 р., № 611300032 від 30.11.2006 р., № 610310015 від 31.10.2006 р. також не містять таких реквізитів, як місце складання, посади та прізвища осіб, що підписали ці накладні, зміст господарський операцій, код форми, тощо.

За таких обставин, позивачем не спростовано, що фактично була здійснена операція з повернення готівкових коштів, а не товару.

Крім того, позивачем не надані докази оприбуткування повернутих лікеро-горілчаних виробів на складах, де таке повернення відбувалося. Також не надано позивачем належних доказів відображення ним вказаної операції в своєму бухгалтерському обліку.

До того ж, як вірно зазначає відповідач, при передачі товару від комітента до комісіонера в межах договору комісії не відбувається перехід права власності на такий товар, у зв'язку з цим така операція не є продажем в розумінні п. 1.4 ст. 1 Закону України „Про податок на додану вартість”. Відтак, позивач як комітент не мав права на складання розрахунку коригування, оскільки не виступав за договором комісії продавцем товару, хоча в розрахунках коригувань кількісних і вартісних показників до податкових накладних (а.с. 11-44) позивач визначений як продавець. При цьому слід зазначити, що в графі „Умова продажу” вказаних розрахунків, яка має містити форму цивільно-правового договору, зазначено „Договір” без визначення його форми, що підтверджує неправильність складання таких розрахунків.

Разом з тим, як вбачається з наданих позивачем додаткових угод від 09.01.2006р. та від 02.02.2007р. до договору № б/н від 01.02.2003 р., сторони договору комісії (позивач та ТОВ „ТД „Південний”) дійшли згоди внести зміни та доповнення до п. 7.3. договору, виклавши його у наступній редакції: „За вимогами комісіонера, повернення товару комітенту здійснюється на складі за адресою: м. Одеса, вул. Новомосковська дорога, 3" та „За вимогами комісіонера повернення товару комітенту здійснюється на складі за адресою: м. Одеса, вул. Новомосковська дорога, 23/1". Хоча в накладних на повернення товару зазначена  адреса позивача: м. Одеса, Старосінна площа, 1.

Також з наданих позивачем листів від 30.11.2006 р. № 30/11, від 31.10.2006 р. № 31/10, від 28.02.2007 р. № 28-02, від 30.03.2007 р. № 30-03, від 29.12.2006р. № 29/2 вбачається, що ТОВ "ТД „Південний" звертався до позивача з проханням щодо можливості повернення товару за вказаними адресами, а саме: м. Одеса, вул. Новомосковська дорога, 3, та  м. Одеса, вул. Новомосковська дорога, 23/1. Проте, позивачем не надано доказів надання згоди на таке повернення. Відтак, додаткові угоди до договору комісії свідчать про наміри сторін повернути товар на вказаних у них умов, але не підтверджують факт виконання таких умов (у т.ч. обсяг їх виконання).

Також позивач у своїх поясненнях (а.с. 98-101) вказує на повернення товарів за адресами: м. Одеса, вул. Новомосковська дорога, 3, та м. Одеса, вул. Новомосковська дорога, 23/1 та при цьому зазначає, що товарно-транспортні накладні були надані ним на податковий пост на акцизному складі за адресою: м. Одеса, Старосінна площа, 1, тобто накладні були надані на податковий пост акцизного складу за іншою адресою, ніж та, що зазначена у додаткових угодах від 09.01.2006р. та від 02.02.2007р. до договору № б/н від 01.02.2003 р.

Так, відповідно до вимог п. 2 Порядку роботи представників органу державної податкової служби на акцизних складах підприємств, що виробляють горілку та лікеро-горілчані вироби, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 14 травня 2005 р. № 178, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27 травня 2005 р. за № 583/10863, основним завданням представників ДПС на акцизних складах є здійснення постійного безпосереднього контролю за дотриманням встановленого порядку відпуску горілки та лікеро-горілчаних виробів та сплати акцизного збору, вжиття заходів щодо недопущення незаконного виробництва та реалізації горілки та лікеро-горілчаних виробів.

Підпунктом 2.2 вказаного Порядку встановлено,  що відповідно до покладених завдань представники ДПС на акцизному складі:

а) здійснюють контроль за:

- своєчасністю та повнотою складського і бухгалтерського обліку горілки та лікеро-горілчаних виробів;

- обліком, зберіганням, використанням марок акцизного збору та додержанням встановленого порядку позначення продукції марками акцизного збору;

- зберіганням, відпуском та обігом горілки та лікеро-горілчаних виробів;

- обліком надходження, витрачання спирту та сировини, яка використовується для виробництва горілки та лікеро-горілчаних виробів;

- додержанням установленого порядку обчислення та сплати акцизного збору;

б) беруть участь у проведенні інвентаризації спирту, горілки та лікеро-горілчаних виробів;

в) у разі виявлення порушень установленого законодавством порядку ведення обліку, зберігання та відпуску горілки та лікеро-горілчаних виробів надають керівнику підприємства пропозиції щодо усунення виявлених порушень;

г) вносять пропозиції щодо вдосконалення системи контролю за обліком, зберіганням, відпуском та транспортуванням горілки та лікеро-горілчаних виробів;

ґ) присутні у разі опломбування спиртосховища, цеху розливу та складу готової продукції після закінчення робочого дня.

Підпунктом 2.5 зазначеного Порядку встановлено, що при відвантаженні горілки та лікеро-горілчаних виробів заповнюється товарно-транспортна накладна, в якій представник ДПС на акцизному складі робить відмітку про погодження відпуску шляхом проставляння штампа "Виїзд дозволено" і особистого підпису та запис в журналі реєстрації відвантаження горілки та лікеро-горілчаних виробів. Усі документи, що є підставою для відпуску горілки та лікеро-горілчаних виробів, обов'язково перевіряються представником ДПС на акцизному складі.

Згідно підпункту 2.6 того ж Порядку при ввезенні горілки та лікеро-горілчаних виробів на акцизний склад представник ДПС робить відмітку на товарно-транспортній накладній про погодження щодо їх ввезення шляхом проставляння штампа "В'їзд дозволено" і особистого підпису та запис в журналі реєстрації отримання горілки та лікеро-горілчаних виробів.

Транспортування горілки та лікеро-горілчаних виробів, відвантажених з акцизного складу підприємства - виробника горілки та лікеро-горілчаних виробів без товарно-транспортних накладних з відміткою представника ДПС на акцизному складі, забороняється.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 2 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" від 19 грудня 1995 року N 481 /95-ВР (зі змінами та доповненнями), виробництво спирту етилового, коньячного і плодового. спирту етилового ректифікованого виноградного, спирту етилового ректифікованого плодового, спирту-сирцю виноградного, спирту-сирцю плодового та алкогольних напоїв здійснюється за наявності внесених до Єдиного реєстру місць зберігання спирту. При цьому приміщення, в яких здійснюється виробництво спирту етилового, та місця зберігання спирту, розташовані на підприємстві, яке виробляє спирт етиловий, вважаються акцизним складом. Акцизним складом також вважаються виробничі приміщення на території підприємства, де суб'єктом підприємницької діяльності виробляється, обробляється (переробляється) горілка та лікеро-горілчані вироби, та його складські приміщення, в яких зберігається, одержується чи відправляється горілка та лікеро-горілчані вироби. На акцизних складах постійно діють представники органу державної податкової служби України за місцем розташування акцизного складу.

Так відповідно довідок „Про внесення місця зберігання до Єдиного державного реєстру" № № 018870, 019233 (а.с. 124) у позивача є тільки два місця зберігання алкогольних напоїв "Акцизні склади" за адресами: м. Одеса, Старосінна площа,  1, та м. Одеса, вул. Стовбова, 28.

Враховуючи вищенаведене та приймаючи до уваги, що факт повернення лікеро-горілчаних виробів позивача спростовується матеріалами справи (у т.ч. відсутністю відповідних первинних бухгалтерських документів, відсутністю відмітки представника ОДПС за місцем розташування акцизного складу), суд вважає, що підстави для проведення позивачем коригування податкового кредиту відсутні, а відтак суд погоджується з висновкам податкового органу про порушення позивачем п. 4.5 ст. 4 Закону України „Про податок на додану вартість”.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу, що передбачає підстави для звільнення від доказування.

Згідно ч. 1 ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві  є  будь-які фактичні дані,  на підставі  яких  суд  встановлює  наявність  або відсутність обставин,  що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі,  та інші обставини,  що мають значення для правильного вирішення справи.  Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх  представників, показань свідків, письмових  і речових  доказів,  висновків експертів.

Згідно ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює  докази,  які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому,  всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Таким чином, оцінюючи надані докази в сукупності, суд вважає, що позивачем не спростовано належними доказами факт відсутності виявлених перевіркою порушень вимог Закону України „Про податок на додану вартість”. У зв'язку з цим суд вважає, що відповідачем правомірно зменшено позивачу суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 29 667,33 грн. за грудень 2006 року.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та й спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України,

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позовні вимоги Закритого акціонерного товариства „Перший лікеро-горілчаний завод” № 1 є необґрунтованими, у зв'язку з чим задоволенню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

               ПОСТАНОВИВ:

У задоволені позову Закритого акціонерного товариства „Перший лікеро-горілчаний завод” № 1 до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі про скасування податкового повідомлення-рішення відмовити.

Постанову суду може бути оскаржено в порядку, передбаченому ст. 186 КАС України.

Постанова набирає законної сили в порядку ст. 254 КАС України.

Повний текст постанови складено 31.08.2007 р.

                             Суддя