Рішення

від 09.11.2020 по справі 904/3611/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.11.2020м. ДніпроСправа № 904/3611/20

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Загинайко Т.В. розглянув за правилами спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СОЮЗ-СПЕЦТЕХНІКА" (52511, с. Майське Синельниківського району Дніпропетровської області, вул. Герцена, буд. 16-А; ідентифікаційний код 35728656)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "СКАРЛЕТТ-МЕТИЗ" (49000, м. Дніпро, просп. Героїв, 46/217; ідентифікаційний код 33515932)

про стягнення 64 512 грн. 00 коп.

без виклику представників сторін.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Союз-Спецтехніка" звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою (вх.№3174/20 від 06.07.2020), в якій просить стягнути з відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Скарлетт-Метиз" 64 512 грн. 00 коп. - суму неповернутої передплати у зв`язку з розірванням договору поставки від 27.09.2018р. № 118092701.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 13.07.2020р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

29.07.2020р. від відповідача до суду надійшли заперечення проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження (вх.№34454/20 від 29.07.2020р.). В обґрунтування заперечень відповідач зазначає, що для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження не лише сума позовних вимог є вирішальним критерієм. Суду також слід зважити інші обставини справи, у тому числі значення справи для сторін, категорію та складність справи, обсяг і характер доказів у справі, думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження. Відповідач просив постановити ухвалу про розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначення підготовчого засідання.

Господарський суд, розглянувши заяву відповідача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження, не вбачає підстав для її задоволення з огляду на таке.

Відповідно до частини 4 статті 250 Господарського процесуального кодексу України якщо відповідач в установлений судом строк подасть заяву із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, суд залежно від обґрунтованості заперечень відповідача постановляє ухвалу про: 1) залишення заяви відповідача без задоволення; 2) розгляд справи за правилами загального позовного провадження та заміну засідання для розгляду справи по суті підготовчим засіданням.

Водночас, частиною 7 статті 250 Господарського процесуального кодексу України визначено, що частини друга - шоста цієї статті не застосовуються, якщо відповідно до цього Кодексу справа підлягає розгляду тільки в порядку спрощеного провадження.

Згідно із частини 1 статті 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.

За приписами частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України для цілей цього Кодексу малозначними справами є:

1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

За приписами частин 2, 3 статті 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції господарського суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

При вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) ціну позову; 2) значення справи для сторін; 3) обраний позивачем спосіб захисту; 4) категорію та складність справи; 5) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо; 6) кількість сторін та інших учасників справи; 7) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 8) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Враховуючи вищезазначене та беручи до уваги ціну позову, категорію та складність справи, а також те, що наведені відповідачем в обґрунтування заяви обставини не є підставою для переходу до розгляду справи за правилами загального позовного провадження, суд не вбачає підстав для розгляду справи за правилами загального позовного провадження.

Суд вважає за необхідне зазначити, що ухвала суду від 13.07.2020 про відкриття провадження у справі була надіслана учасникам процесу завчасно на їх юридичні адреси, з урахуванням Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 28.11.2013р. №958, що підтверджується штемпелем суду про відправлення вихідної кореспонденції на звороті відповідного судового процесуального документу. За таких обставин у суду маються достатні підстави вважати, що ним вжито належних заходів до повідомлення сторін про відкриття провадження у справі та про необхідність подання витребуваних судом документів.

При цьому, стаття 43 Господарського процесуального кодексу України зобов`язує учасників судового процесу та їх представників добросовісно користуватись процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Відповідач своїм правом на подання до суду відзиву на позовну заяву не скористався, про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі був повідомлений належним чином відповідно до вимог статті 242 Господарського процесуального кодексу України.

Пункт 4 частини 3 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконання обов`язків щодо доказів.

Таким чином, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів і заперечень.

Частиною 1 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Тому суд розглядає справу без призначення судового засідання та виклику сторін за наявними у ній матеріалами і документами, визнаними судом достатніми.

Справа відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод розглядалася протягом розумного строку.

Розглянувши наявні в матеріалах справи докази, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

27.09.2018р. між відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "Скарлетт-Метиз", як постачальником, та позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "Союз-Спецтехніка", як покупцем, було укладено договір № 118092701 (надалі - Договір), відповідно до пункту 1.1 якого постачальник зобов`язується поставити, а покупець - прийняти та оплатити продукцію в асортименті, кількості і за ціною, зазначеною в рахунках та/або накладних, які є невід`ємною частиною договору.

За умовами пункту 2.1. Договору поставка продукції здійснюється відповідно до правил Інкотермс-2000 на умовах: СРТ - смт. Слобожанське, вул. Нижньодніпровська, 1.

Пунктом 2.2. Договору передбачено, що поставка продукції здійснюється партіями; на кожну партію продукції, що поставляється, постачальник надає покупцеві рахунок на продукцію, в якому вказується найменування, асортимент, кількість та ціна продукції; при незгоді покупця з найменуванням, асортиментом, кількістю або ціною продукції, зазначеної в рахунку, він має право не здійснювати оплату і відповідно партія продукції вважається неузгодженою сторонами; з моменту здійснення покупцем оплати за продукцію (в сумі, зазначеній в рахунку) найменування, асортимент, кількість і ціна продукції, зазначені в рахунку, вважаються узгодженими сторонами.

Згідно з пунктом 2.3. Договору поставка товару здійснюється на підставі видаткової накладної, відповідно до узгодженої заявки покупця, протягом 7-ми робочих днів з дня зарахування попередньої оплати на рахунок постачальника.

Пунктом 2.4. Договору передбачено, що постачальник зобов`язаний письмово повідомити покупця про готовність партії продукції до постачання до дати поставки; датою поставки продукції є дата отримання покупцем продукції за товарною накладною; накладна також є специфікацією до договору.

За умовами пункту 3.1. Договору оплата товару покупцем проводиться в національній валюті України на умовах 100% попередньої оплати, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника протягом 3-х банківських днів з моменту отримання рахунку на оплату.

Згідно з пунктом 3.4. Договору у випадку закінчення строку дії договору (його припинення, розірвання), якщо продукція не буде поставлена покупцю повністю або частково, постачальник зобов`язаний за першою вимогою покупця протягом 2 календарних днів з дня отримання такої вимоги повернути покупцю отриману передплату за продукцію, за винятком плати за фактично поставлену продукцію та відшкодувати покупцю завдані збитки, якщо не поставлення продукції сталось з вини виконавця.

Відповідно до пункту 5.2. Договору у разі порушення постачальником своїх зобов`язань за цим договором покупець має право в односторонньому порядку відмовитись від цього договору повністю або частково (відмова від поставки узгодженої партії продукції або певної продукції входить в таку партію).

За умовами пункту 5.7. Договору у разі прострочення строків поставки продукції більше ніж на 7 днів покупець має право в односторонньому порядку розірвати цей договір, направивши постачальнику письмове повідомлення про розірвання договору; у цьому разі договір вважається розірваним в день отримання постачальником такого повідомлення, а у разі, якщо неотримання такого повідомлення сталось з вини постачальника (зокрема, у випадку неповідомлення покупця про зміну своїх реквізитів) - зі спливом 5-ти календарних днів з дня відправлення покупцем повідомлення про розірвання договору за останніми відомими реквізитами постачальника.

Згідно з пунктом 6.1. Договору договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і скріплення печатками сторін і діє до 31.12.2018р.; якщо жодна зі сторін за 30 днів до закінчення терміну дії договору не повідомить іншу сторону в письмовій формі про розірвання договору, термін його дії автоматично продовжується на наступний рік.

Як вбачається з матеріалів справи відповідач виставив позивачу рахунок-фактуру від 29.11.2019р. №СМ00-000820 на таку продукцію: траверса лінійна Q=18тн L=2500 мм під гак 50 тн у кількості 1 одиниця на суму 53 760 грн. 00 коп. без ПДВ (64 512 грн. 00 коп. з ПДВ), та інші 6 одиниць продукції, зазначеної у рахунку, на загальну суму 79 281 грн. 72 коп. (з ПДВ)(а.с. 18).

На виконання умов Договору позивачем було оплачено рахунок-фактуру від 29.11.2019р. №СМ00-000820 у повному обсязі, що підтверджується платіжним дорученням від 12.12.2019р. №6332 на суму 79 281 грн. 72 коп. (а.с. 19).

Таким чином, враховуючи пункт 2.3. Договору, поставка продукції мала відбутись до 23.12.2019.

13.01.2020 відповідачем було поставлено позивачу продукцію на загальну суму 79 281 грн. 72 коп., що підтверджується видатковою накладною від 13.01.2020 № 3 (а.с. 20).

Отже, продукція поставлена з порушенням строку, визначеного умовами Договору.

При цьому, 14.01.2020р. продукція частково, а саме: траверса лінійна у кількості 1 одиниця на суму 53 760 грн. 00 коп. без ПДВ, ПДВ 10 752 грн. 00 коп., разом з ПДВ - 64 512 грн. 00 коп. була повернута відповідачу, що підтверджується підписаним сторонами поверненням постачальнику від 14.01.2020р. №2 (а.с. 21).

Позивач зазначає, що інша траверса лінійна не була поставлена йому відповідачем.

18.06.2020р. позивач надіслав відповідачу повідомлення-вимогу від 15.06.2020р. №109/01, в якому повідомив про розірвання договору в односторонньому порядку за ініціативою позивача, у зв`язку з простроченням поставки продукції, та вимагав протягом 2-[ календарних днів з дня отримання цієї вимоги повернути позивачу суму отриманої передплати за траверсу лінійну у розмірі 64 512 грн. 00 коп. (з ПДВ) (а.с. 22-25).

Вказане повідомлення відповідач отримав 19.06.2020 (а.с. 26, 27).

Таким чином, договір поставки від 27.09.2018р. № 118092701 є розірваним з 19.06.2020, а передплата за непоставлену продукцію у розмірі 64 512 грн. 00 коп. підлягає поверненню.

Однак, позивач зазначає, що відповідач передплату не повернув, продукцію у повному обсязі не поставив.

Наведені обставини стали причиною звернення позивача з позовом та є предметом спору у даній справі.

Відносини, що виникли між сторонами у справі на підставі договору поставки, є господарськими зобов`язаннями, тому, згідно положень статей 4, 173-175 і частини 1 статті 193 Господарського кодексу України, до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистими, сімейними, домашніми або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з частиною 2 статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За приписами статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу; продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Статтею 663 Цивільного кодексу України передбачено, що продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1 статті 664 Цивільного кодексу України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:

1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар;

2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Частиною 1 статті 670 Цивільного кодексу України унормовано, що якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

За приписами частини 1 статті 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до частиною 2 статті 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Отже, зі змісту зазначеної правової норми можна зробити висновок, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов`язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати.

Можливість обрання певного визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця.

У цьому зв`язку, позивачем обрано такий варіант поведінки як повернення суми попередньої оплати товару шляхом пред`явлення вимоги.

Враховуючи пункт 3.4. Договору та положення частини 5 статті 254 Цивільного кодексу України, відповідач повинен був повернути отриману ним від позивача суму попередньої оплати до 22.06.2020р. включно, однак, як вбачається з матеріалів справи, цього не зробив.

Як вбачається відповідачем приєднано до матеріалів справи листа (без супровідного листа) (вх. №32954/20 від 21.07.2020), який адресований позивачу, та у якому було повідомлено, що 06.02.2020 в присутності представників позивача були проведені додаткові випробування траверси, траверса випробування пройшла, що зафіксовано відеозйомкою, траверса і видаткова накладна знаходиться у позивача. Проте, по-перше, відповідачем не надано доказів направлення даного листа позивачу. По-друге, відповідно до умов укладеного між сторонами Договору поставка продукції поставляється за накладною.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи; для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи; первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: - назву документа (форми); - дату складання; - назву підприємства, від імені якого складено документ; - зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; - посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; - особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції; первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг; неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо; інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов`язаних рахунках бухгалтерського обліку; права і обов`язки сторін, які виникають за результатами здійснення господарської операції, оформленої первинним документом відповідно до вимог цього Закону, не залежать від факту відображення її в регістрах та на рахунках бухгалтерського обліку; підприємство вживає всіх необхідних заходів для запобігання несанкціонованому та непомітному виправленню записів у первинних документах і регістрах бухгалтерського обліку та забезпечує їх належне збереження.

Такого первинного документу - накладної щодо поставки позивачу траверси лінійної у кількості 1 одиниця на суму 64 512 грн. 00 коп. (з ПДВ) матеріали справи не містять, відповідачем не надано.

За приписами частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 13Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності; учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Частинами 1 та 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів; жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили; суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування; питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (стаття 79 Господарського процесуального кодексу України).

За встановлених обставин, зважаючи на те, що доказів повернення суми передплати у розмірі 64 512 грн. 00 коп. чи поставки на вказану суму продукції матеріали справи не містять, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, витрати по сплаті судового збору у сумі 2 102 грн. 00 коп. слід покласти на відповідача.

Керуючись пунктом 19.1 Розділу ХІ Перехідних положень, статями 123, 129, 178, 232, 236, 237, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "СОЮЗ-СПЕЦТЕХНІКА" (52511, с. Майське Синельниківського району Дніпропетровської області, вул. Герцена, буд. 16-А; ідентифікаційний код 35728656) до Товариства з обмеженою відповідальністю "СКАРЛЕТТ-МЕТИЗ" (49000, м. Дніпро, просп. Героїв, 46/217; ідентифікаційний код 33515932) про стягнення 64 512 грн. 00 коп. - задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "СКАРЛЕТТ-МЕТИЗ" (49000, м. Дніпро, просп. Героїв, 46/217; ідентифікаційний код 33515932) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СОЮЗ-СПЕЦТЕХНІКА" (52511, с. Майське Синельниківського району Дніпропетровської області, вул. Герцена, буд. 16-А; ідентифікаційний код 35728656) 64 512 грн. 00 коп. (шістдесят чотири тисячі п`ятсот дванадцять грн. 00 коп.) - суми неповернутої передплати та 2 102 грн. 00 коп. (дві тисячі сто дві грн. 00 коп.) - витрат зі сплати судового збору.

Видати наказ.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Т.В. Загинайко

Дата підписання рішення,

оформленого відповідно до частини 4 статті 240 ГПК України,

09.11.2020.